Постанова

від 23.03.2009 по справі 60/185-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

60/185-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2009 р.                                                           Справа № 60/185-08  

        Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Погребняка В.Я.,  судді Бухана А.І., судді  Шевель О.В.

при секретарі   Цвірі Д.М.

за участю  представників сторін:

позивача  -  Фісатіді Г.Д. довіреність б/н  від 19.01.09 р.,

1-го відповідача -   не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Реарді», м. Дніпропетровськ (вх. № 334Х/3-9 від 12.02.09 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 року у справі № 60/185-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Добросмак», м. Харків

до 1. Фізичної особи - підприємця Ханіна Руслана Валентиновича, м. Харків

    2.  Приватного підприємства «Реарді», м. Дніпропетровськ

про стягнення 307585,83 грн. ,

встановила:

 19 грудня 2008 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Добросмак»- звернувся  до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідачів - фізичної особи - підприємця Ханіна Руслана Валентиновича (1-й відповідач) та приватного підприємства «Реарді»(2-й відповідач) солідарно суму заборгованості у розмірі 307575,83 грн. В обґрунтування позовних вимог  позивач посилався на те, що між позивачем та 2-м відповідачем були  укладені  договори № 1662/Д-031 від 02.04.2008 р. та № 0408/Д-032 від 01.06.2008 року, згідно з умовами яких  позивач поставив 2-му відповідачу товар, а 2-ий відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті товару виконав лише частково, внаслідок чого на момент подачі позовної заяви виникла заборгованість в сумі 307575,83 грн., крім того, позивач посилався   на  те, що 01.09.2008  року  між   позивачем  та  1-им  відповідачем  було  укладено  договір поруки, згідно з умовами якого 1-й відповідач поручився за виконання 2-м відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами № 1662/Д-031 від 02.04.2008 року та № 0408/Д-032 від 01.06.2008 року в повному обсязі, однак своїх зобов'язань 1-ий відповідач по сплаті заборгованості 2-го відповідача в сумі 307575,83 грн. не виконав.

  Рішенням господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 року у справі №60/185-08 (суддя Чистякова І.О.) відхилено клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі.

 Відхилено клопотання 2-го відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду.

 Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з фізичної особи – підприємця Ханіна Руслана Валентиновича.

 В частині стягнення з фізичної особи – підприємця Ханіна Руслана Валентиновича солідарно заборгованості в сумі 307575,83 грн. провадження у справі припинено.

   Решту позову задоволено повністю.

  Стягнуто з Приватного підприємства «РЕАРДІ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Добросмак» основної заборгованості в сумі 307575,83 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3075,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

2-й відповідач - ПП «Реарді»- з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 року, розстрочивши зазначене рішення шляхом поділу суми заборгованості рівними частинами, строком на шість місяців, посилаючись на те,  що  судом першої інстанції  були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 р. апеляційну  скаргу  2-го відповідача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 16.03.2009 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність  заявлених 2-м відповідачем апеляційних вимог та просить       рішення  господарського суду Харківської області від 20.01.2009 р. залишити    без змін,  а    апеляційну  скаргу  - без задоволення.

     Для розгляду даної справи ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від  13.03.2009 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.

          В судове засідання  16.03.09 р.  з'явився    уповноважений представник  позивача.

        Перший та другий відповідачі своїх представників в судове засідання 16.03.09 р. не направили.

         2-ий відповідач –ПП «Реарді»–16.03.09 р. надіслав клопотання, вх.№1561, в якому просить  про відкладення розгляду даної справи в зв'язку з тим, що його представник  в цей день буде приймати участь  в   судовому засіданні по іншій справі.

           Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, враховуючи те,  що явка представника 2-го відповідача не була визнана обов'язковою, вважає, що неявка представника 2-го відповідача не є обставиною, через яку  спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги 2-го відповідача, виходячи з наступного.

  Як вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2008 року між позивачем та 2-им відповідачем було укладено договір поставки № 1662/Д-031,  а 01  червня 2008 року між тими ж сторонами було укладено договір поставки № 0408/Д-032.

 Відповідно до пунктів 1.1. обох договорів позивач зобов'язався передати у власність 2-го відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених договорами .

 В пунктах 1.2. договорів сторони передбачили, що ціни на товар узгоджуються сторонами та вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договорів. Зміна ціни на товар можлива тільки шляхом підписання нової Специфікації.

 Пунктами  2.1. договорів передбачено, що кількість товару,  який поставляється, ціна за одиницю товару та асортимент товару вказується в накладній на поставку товару.

 На виконання зазначених умов договорів позивачем було поставлено  2-му відповідачеві товар на загальну суму 500729,70 гривень, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 126-131, т.2 а.с.3-199, т.3 а.с.5-201, т.4, а.с.3-146).

 В судовому засіданні суду першої інстанції 2-й відповідач не заперечував     отримання товару від позивача за зазначеними договорами.  а також визнав факт заборгованості перед позивачем в сумі 307575,83 грн.  

Згідно з п.3.1. вищевказаних договорів  2-й   відповідач  зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару.

 2-й відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши позивачу 181900,48 грн., та частково повернув позивачу товар на суму 11253,39 грн., що визнається позивачем та підтверджується банківською випискою платіжних документів, а також видатковими накладними про повернення товару (т.5, 2-86). а також визнав факт заборгованості перед позивачем в сумі 307575,83 грн.  

  Таким чином,  у 2-го відповідача залишилась  несплаченою  вартість товару в сумі 307575,83 грн.    

 В суді  першої інстанції  2-ий відповідач  визнав Факт  заборгованості перед позивачем в сумі 307575,83 грн.   

  01.09.2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 1662/Д-031 від 02.04.2008 року та № 0408/Д-032 від 01.06.2008 року.

 В  ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України зазначається, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

 Відповідно до зазначеного пункту  позивач  просив стягнути  солідарно  з відповідачів   заборгованість в сумі 307575,83 грн.

  В зв'язку з  відмовою  позивача в суді першої інстанції від позову  в частині стягнення з фізичної особи - підприємця Ханіна Руслана Валентиновича солідарно заборгованості в сумі 307575,83 грн. господарським судом було прийнято відмову та припинено в цій частині провадження у справі на підставі  п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

 Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договору та іншого правочину.

           Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

 Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується  з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості в сумі 307575,85 грн.

  Як вбачається з матеріалів справи,  2-й відповідач  в суді першої інстанції  заявляв клопотання  про розстрочення виконання рішення  господарського суду на суму 307575,83 грн. на шість календарних місяців рівними частинами, починаючи з лютого 2009 року.

           В зв'язку з  відхиленням господарським  судом   зазначеного клопотання,  2-ий відповідач оскаржив  рішення в цій частині, посилаючись на те, що   своєчасне виконання рішення суду вкрай ускладнене, оскільки   відповідач здійснює свою діяльність шляхом обігу кредитних коштів в торговій мережі, які залучені   підприємством   шляхом   укладення  з  банком  кредитних   договорів,  

забезпеченням по кредитним зобов'язанням виступає майно, що належить  підприємству, та передане в іпотечний залог. В даний час ПП «Реарді»позбавлено обігових коштів, до того ж,  більшість кредитних коштів надавались  підприємству  кредитором в іноземній валюті,  курс якої останнім  часом  значно збільшився, а кредитор постійно збільшує кредитні відсоткові ставки по укладеним кредитним договорам. Також заявник скарги зазначає, що збільшилась орендна плата орендованих приміщень більшість контрагентів 2-го відповідача   зупинило виробництво своєї продукції, намагається переукласти діючі договори за умови 100% передплати за замовлену продукцію, що вдвічі збільшує фінансове навантаження на 2-го відповідача.

 Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

 При цьому згідно п.2. Роз'яснення ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України», підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати   фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

  Господарський суд дійшов висновку, що не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення скрутне фінансове становище та існування у боржника зобов'язань перед іншими кредиторами. До того ж, несвоєчасна сплата позивачу (стягувачу) грошових коштів в сумі 307575,83 грн. за поставлений товар також може погіршити майновий стан позивача та порушує його право на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

  Колегія суддів вважає за необхідне  зазначити наступне.

 В своєму клопотанні другий відповідач просив суд першої інстанції розстрочити виконання рішення на суму 307575,83 грн. на 6 календарних місяців рівними частинами, починаючи з лютого 2009 року.  

 На час  розгляду  справи в суді апеляційної інстанції  другий відповідач      не  надав суду  документів про сплату  в лютому місяці 2009 р. позивачеві жодної  суми з визнаної ним заборгованості. Цей факт спростовує   твердження другого

відповідача про те, що він має намір розрахуватися, починаючи з лютого 2009 р.  протягом 6 місяців рівними частинами.

 Крім того, другий відповідач не надав суду доказів того, що саме за шість місяців в нього якимось чином виправиться фінансове становище, та саме в цей строк він зможе погасити заборгованість, що виникла перед позивачем. Навпаки,  відповідно  до доданої  до апеляційної скарги довідки  № 1 (т.5, а.с.115)    ПП «Реарді»має  виплачувати  кошти  по кредитним зобов'язанням     до 2012 року.

 Позивач,   в свою чергу,  у відзиві на апеляційну скаргу  зазначає , що  він в зв'язку з кризовими процесами, існуючими на цей час, як і більшість підприємств, знаходиться в тяжкому фінансовому стані.  Цей стан позивача ускладнюється ще й тим, що він не отримує грошових коштів від свого контрагента, який  отримав  товар,  але не розрахувався - від   ПП «Реарді».

 Враховуючи вищезазначені обставини,  колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження заявника зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування чи зміни оскарженого рішення суду,  а рішення  суду першої інстанції  прийнято при всебічно та повно дослідив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

           Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів

постановила:

   В задоволенні клопотання Приватного підприємства «Реарді», м. Дніпропетровськ  про відкладення розгляду справи відмовити.

          Апеляційну скаргу  Приватного підприємства «Реарді», м. Дніпропетровськ   залишити без задоволення.

 Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2009 р. по справі № 60/185-08 залишити без змін.

 Головуючий суддя                                                          В.Я.Погребняк

                      Суддя                                                          А.І.Бухан

                      Суддя                                                         О.В.Шевель