Рішення

від 20.01.2009 по справі 60/185-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2009 р.                                                           

Справа № 60/185-08

вх.

№ 9450/1-60

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

Фісатіді Г.Д. за довіреністю б/н від 19.01.2009 року

1-го

відповідача - не з`явився

2-го

відповідача - Стадніченко В.О. за довіреністю б/н від 09.10.2008 року  

розглянувши

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"ДОБРОСМАК", м.Харків 

до  1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.

Харків

2.

Приватного підприємства "РЕАРДІ", м.Дніпропетровськ  

про

стягнення 307575,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з

обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДОБРОСМАК" (позивач)

звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідачів -

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (1-й відповідач) та приватного підприємства

"РЕАРДІ" (2-й відповідач) солідарно суму заборгованості у розмірі

307575,83 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 02.04.2008

року між позивачем та 2-м відповідачем 

був укладений договір № 1662/Д-031 та 01.06.2008 року між позивачем та

2-м відповідачем був укладений договір № 0408/Д-032, згідно умов договорів

позивач поставив 2-му відповідачу товар, а 2-ий відповідач взяті на себе

зобов'язання по сплаті товару виконав лише частково, внаслідок чого на момент

подачі позовної заяви виникла заборгованість в сумі 307575,83 грн., крім того,

позивач посилається на те, що 01.09.2008 року 

між позивачем та 1-м відповідачем було укладено договір поруки, згідно

умов якого 1-й відповідач поручився за виконання 2-м відповідачем взятих на

себе зобов'язань за договорами № 1662/Д-031 від 02.04.2008 року та № 0408/Д-032

від 01.06.2008 року в повному обсязі, однак своїх зобов'язань 1-ий відповідач

по сплаті заборгованості 2-го відповідача в сумі 307575,83 грн. не виконав.

Ухвалою

господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року позовну заяву

було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд

у судовому засіданні на 09 січня 2009 року о 11:00 год.

Враховуючи те,

що відповідачі 09 січня 2009 року в судове засідання не з'явилися, сторони не

надали витребувані судом документи, а також враховуючи необхідність

витребування додаткових доказів, які мають суттєве значення для повного,

всебічного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних

обставин спору, крім того, приймаючи до уваги задоволення клопотання 2-го

відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду

Харківської області від 09 січня 2009 року розгляд справи було відкладено на

20.01.2009 року о 15:00.

Позивачем

20.01.2009 року на виконання вищезазначених ухвал господарського суду

Харківської області згідно супровідних листів за вх. №№ 1274, 1275 були надані

витребувані судом документи, які суд долучив до матеріалів справи.

1-ий відповідач

в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений

належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 4996902. Відзив на

позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

2-ий відповідач

20.01.2009 р. надав відзив на позовну заяву за вх.№ 1273, в якому не заперечує

факт поставки та отримання товару від позивача за вказаними договорами, а також

погоджується з існуванням заборгованості перед позивачем в сумі 307575,83 грн.

У відзиві на

позовну заяву 2-ий відповідач виклав клопотання про розстрочення виконання

рішення господарського суду на суму 307575,83 грн. на 6 календарних місяців

рівними частинами, починаючи з лютого місяця 2009 року. В обгрунтування

заявленого клопотання 2-ий відповідач посилається на скрутне фінансове

становище викликане зовнішньою фінансовою кризою та складною

фінансово-економічною ситуацією в країні, зокрема вказуючи на те, що у нього

відсутні обігові кошти та крім зобов`язань перед позивачем у 2-го відповідача

існують кредитні зобов`язання перед банком.

20.01.2009 року

2-ий відповідач надав клопотання за вх.№ 1277, в якому просить суд зупинити

провадження у справі до вирішення справи за позовом Степанова О.С. до

Приватного підприємства "Реарді" про визнання недійсним договору

поставки № 162/Д-031 від 02.04.2008 р. та договору поставки № 0408/Д-032 від

01.08.2008 р., яка знаходиться в провадженні Бабушкінського районного суду

м.Дніпропетровська.

Позивач у

судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання 2-го

відповідача, зокрема посилаючись на те, що у разі визнання Бабушкінським

районним судом м.Дніпропетровська недійсними договорів поставки, 2-ий

відповідач буде зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість отриманого товару,

отже обставини, які будуть встановлені Бабушкінським районним судом

м.Дніпропетровська не вплинуть на результат вирішення спору по даній справі.

Суд,

розглянувши клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі,

відхиляє його, оскільки відповідачем не надано доказів про те, що Бабушкінським

районним судом м.Дніпропетровська розглядається справа про визнання недійсними

договорів поставки № 1662/Д-031 від 02.04.2008 року та № 0408/Д-032 від

01.06.2008 року.

Позивач

20.01.2009 року надав відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го

відповідача, у зв'язку з чим просить стягнути з 2-го відповідача всю, заявлену

в позові суму - 307575,83 грн.

Враховуючи, що

згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до

прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити

розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних

вимог, а також те, що відповідно до ст. 78 Господарського процесуального

кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій суду

письмовій заяві, суд перевіривши повноваження представника позивача на вчинення

такої процесуальної дії, роз'яснивши наслідки відмови позивача від позову,

вважає, що відмова від позову в частині позовних вимог до 1-го відповідача не

суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом

інтереси, у зв'язку з чим суд прийняв відмову позивача від позову в частині

стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 солідарно заборгованості в сумі

307575,83 грн.

Розглянувши

матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача

господарським судом встановлено, що 02 квітня 2008 року між позивачем та 2-им

відповідачем було укладено договір поставки № 1662/Д-031, 01 червня 2008 року

між тими ж сторонами було укладено договір поставки № 0408/Д-032.

Частина 1

статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або

більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків.

Згідно ч.1

ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець

(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується

передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних

з особистим, сімейним,  домашнім або

іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і

сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до

умов договорів, а саме п.1.1., позивач зобов"язався передати у власність

2-го відповідача товар, а останній зобов`язався прийняти та оплатити його на

умовах, визначених договором.

В пункті 1.2.

договорів сторони передбачили, що ціни на товар узгоджуються сторонами та

вказуються в Специфікації, яка є невід”ємною частиною договорів. Зміна ціни на

товар можлива тільки шляхом підписання нової Специфікації.

В пункті 2.1.

договорів, передбачено, що кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю

товару та асортимент товару вказується в накладній на поставку товару.

На виконання

зазначених умов договорів позивачем було поставлено другому відповідачу товар

на загальну суму 500729,70 гривень, що підтверджується видатковими накладними,

які містяться в матеріалах справи та визнається 2-им відповідачем.

Пунктом 3.1.

договорів, встановлено обов`язок 2-го відповідача здійснити оплату за отриманий

товар на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару.

2-й відповідач

частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши позивачу 181900,48

грн., та частково повернув позивачу товар на суму 11253,39 грн., що визнається

позивачем та підтверджується банківською випискою платіжних документів, а також

видатковими накладними про повернення товару, які залучені судом до матеріалів

справи.

За таких

обставин, 2-им відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі

307575,83 грн., що підтверджено матеріалами справи та визнається 2-им

відповідачем.

01 врересня

2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно

до умов якого 1-ий відповідач зобов"язався солідарно відповідати перед

позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов"язань за договорами

поставки № 1662/Д-031 від 02.04.2008 року та № 0408/Д-032 від 01.06.2008 року.

Згідно ч.1 ст.

554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання,

забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як

солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову

(субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зважаючи на вищевикладене,

позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення

солідарно  заборгованості в сумі

307575,83  грн. Однак, під час розгляду

справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з  фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 солідарно

заборгованості в сумі 307575,83  грн. та

судом було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до 1-го

відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь

права та охоронювані законом інтереси, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне

припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ч.1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу 

України.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання

виникають з підстав, встановлених статтею 11 

Цивільного кодексу України, зокрема договору та іншого правочину.

За змістом ст.

193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України

одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених

законом не допускається.

Частиною 3

статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має

ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.

610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання

або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне

виконання).

Згідно ст.193

Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка

містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином

відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог

щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Частиною 1

статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей

строк (термін).

В силу ст. 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому, згідно ст. 34

Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно

до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не

можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того,

згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи

вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачами не сплачена. 2-ий

відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов'язань. За таких

обставин та враховуючи доведеність факту порушення 2-им відповідачем умов

діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і

підлягаючими задоволенню в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості

в сумі 307575,83 грн.

Суд, розглянувши

клопотання 2-го відповідача, викладене у 

відзиві на позовну заяву про розстрочення виконання рішення

господарського суду на суму 307575,83 грн. на 6 календарних місяців рівними

частинами, починаючи з лютого місяця 2009 року та приймаючи заперечення

позивача проти розстрочення виконання рішення суду, відхиляє його, оскільки

відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при

наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його

неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин

справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому,

господарський суд вважає, що не можуть бути підставою для розстрочення

виконання рішення скрутне фінансове становище та існування у боржника зобов`язань

перед іншими кредиторами. До того ж, несвоєчасна сплата позивачу (стягувачу)

грошових коштів в сумі 307575,83 грн. за поставлений товар також може погіршити

майновий стан позивача та порушує його право на мирне володіння своїм майном,

яке закріплено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у

розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про

державне мито", що становить 3075,76 грн, та згідно зі статтею 44

Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів

України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на 2-го

відповідача.

Враховуючи

вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,

ст.ст. 11, 509, 526, 530, 554, 599, 610, ч.1 ст. 626, 712 Цивільного кодексу

України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 1 Першого протоколу до

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 3 Декрету

Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету

Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 17, 22, 32, 33,

38, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 121 Господарського

процесуального кодексу України, суд,-  

ВИРІШИВ:

Відхилити

клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі.

Відхилити

клопотання 2-го відповідача про розстрочення виконання рішення господарського

суду.

Прийняти

відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

В частині

стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 солідарно заборгованості в сумі

307575,83 грн. провадження у справі припинити.

Решту позову

задовольнити повністю.

Стягнути з

Приватного підприємства "РЕАРДІ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.

Метробудівська, б.19, ідентифікаційний код 32702478, п/р 26005301034501 в ФАБ

"Південний", м. Дніпропетровська, МФО 306458) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДОБРОСМАК" (61176, м.

Харків, вул. Красноградська, б. 171-б, ідентифікаційний код 35351289, п/р

26003000124811 в ВАТ "Укрексімбанк" м.Харкова, МФО 351618) основної

заборгованості в сумі 307575,83 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі

3075,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

в сумі 118 грн.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення підписано 23 січня 2009 року.

Суддя                                                                                           

справа № 60/185-08