Ухвала

від 02.09.2013 по справі 812/5563/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Цицюри О.О., Ковальової Т.І., Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року справа №812/5563/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на постанову

Луганського окружного адміністративного суду

від

18 липня 2013 року

по адміністративній справі

№ 812/5563/13-а (суддя Цицюри О.О., Ковальової Т.І., Мирончук Н.В.)

за позовом

ОСОБА_3

до

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області

про

визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2013 року ОСОБА_3 (позивач у справі) звернувся до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі Міністерство, відповідач у справі) з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Міністерства щодо відмови у відрахуваннях до пенсійного фонду України в м. Лисичанську необхідних для відповідного перерахунку пенсії та зобов'язання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України зробити відрахування з нарахованої, але не сплаченої заробітної плати за рішенням Лисичанського міського суду від 2 грудня 2010 року у справі № 2-6951/2010 за період з 6 квітня 2005 року по 2 грудня 2010 року до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську (арк. справи 3-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено за необґрунтованістю (арк. справи 112-114).

Позивач з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк. справи 124-126).

Апелянт доводить, що Міністерство є правонаступником ліквідованого Державного відкритого акціонерного товариства «РМЗ», яке за період роботи з 2005-2010 роки не здійснювало відрахувань із його заробітної плати до Пенсійного фонду України, що унеможливило перерахунок пенсії позивачу.

Правовою підставою заявлених вимог вважає Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії в разі втрати документів про її нарахування та виплату затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року № 166.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 2 грудня 2010 року, яке набрало чинності 28 грудня 2010 року, задоволено позовні вимоги позивача до Державного відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-механічний завод» (далі завод) про зобов'язання вчинення певних дій, а саме зобов'язано завод допустити позивача до виконання трудових обов'язків на посаді майстра будівельного цеху, нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 6 квітня 2005 року по 2 грудня 2010 року включно з урахуванням угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості (арк. справи 9-10).

На виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області 18 січня 2011 видано виконавчий лист №2-6951, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 24224221.

Восьмого лютого 2011 року відділом державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження згідно виконавчого листа №2-6951 у зв'язку з прийняттям постанови Господарським судом Луганської області від 25 листопада 2010 року по справі № 11/9б про визнання заводу банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (арк. справи12).

Внаслідок зазначених обставин рішення суду у цивільній справі від 2 грудня 2010 року не виконано.

Позивач 26 грудня 2012 року звернувся з заявою до Міністерства палива та енергетики України, в якій зазначив, що правонаступником ліквідованого заводу - органом вищого рівня є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та відповідно до правонаступника переходять всі права та обов'язки ліквідованої юридичної особи, а тому просив Міністерство у досудовому порядку вирішити питання стосовно надання документів, підтверджуючих відрахування до Пенсійного фонду України в м. Лисичанську, які необхідні для відповідного перерахунку пенсії (арк. справи 107-108).

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України листом від 22 січня 2011 року №2/10-229 запропонувало для вирішення порушеного питання звернутися до Міністерства юстиції України, оскільки Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації політики з питань банкрутства та є державним органом з питань банкрутства та здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (арк. справи 13-14).

20 вересня 2011 року ліквідатором заводу видано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу за період з 2006 по 2010 роки, в якій зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (арк. справи 16).

Довідкою від 9 липня 2013 №4290/09-10, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (третя особа по справі) повідомлено, що заводом (код 05515708) нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно даних АРМ ОССВ сплачені по 30 квітня 2004 (арк. справи 92).

Виходячи із періоду роботи позивача на заводі майстром будівельного цеху, що підтверджується записами у трудовій книжці, за спірний період з 28 липня 2004 року по 31 грудня 2010 року відрахування до Пенсійного фонду України не здійснювались, що не надає можливості вважати цей період роботи страховим стажем в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4.

З пояснень позивача наданих суду першої інстанції виплата заробітної плати, за період з 6 квітня 2005 року по 2 грудня 2010 року не здійснювалась.

Ліквідація підприємства не передбачає правонаступництва, як з огляду на положення статей 110, 111 ЦК України так і з огляду на положення статті 59 ГК України. У заводу, як суб'єкта господарювання при ліквідації, Міністерство, до сфери управління якого воно належить, не є правонаступником.

Посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865, в редакції постанови від 29 лютого 2012 року № 166, колегія суддів не приймає як таку, що не регулює спірні відносини. Пункт п'ятий, що зазначений в постанові регулює видачу довідки та перерахунок пенсії державного службовця, до яких позивач не належить.

Проблемою спору є не відмова в наданні довідки, а несплата заводом, як страхувальником (роботодавцем) заробітної плати, з урахуванням рішення суду у цивільній справі мінімальної заробітної плати позивачу та внесків до Пенсійного Фонду України. Тобто, питання знаходиться в площинні трудових відносин та відносин у сфері банкрутства, яка здійснюється з урахуванням особливостей статті 12 ГПК України в межах господарського судочинства.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України діє на підставі Положення затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 382/2011, є центральним органом виконавчої влади, жодних відносини публічно правового характеру між позивачем та Міністерством не існує. Об'єктом судового захисту у справі є невиконання заводом належним чином своїх зобов'язань перед позивачем та управлінням (третьою особою у справі). Відповідач не є відповідальною особою по цим зобов'язанням.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку що судом першої інстанції повно з'ясовані судом обставини справи, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 71, 73, 160, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 812/5563/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 812/5563/13-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 2 вересня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко