Рішення

від 03.09.2013 по справі 926/770/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 926/770/13.

За позовом Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост"

про визнання умов договору недійсними

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

Від позивача - Гуцул В.О. - представник. Довіреність № 38/09 від 02.01.2013 р.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", Набережно-Печерська дорога, 2, м. Київ, звернулось з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост", вул. Гагаріна, 4, м. Чернівці, про визнання недійсними умов Договору № 08/07-2011/06-14 від 01.06.2011 р.

Ухвалою суду від 24.07.2013 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 13.08.2013 р.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором внаслідок невиконання Замовником перед відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, аргументуючи це нормою п. 4.2 Договору, відповідно до якої оплата фактично виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом 60-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та проведення оплати виконаних робіт Замовником будівництва. Однак, зазначена норма п. 4.2 Договору в частині слів "та проведення оплати виконаних робіт Замовником будівництва" суперечить вимогам ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 530 ЦК України і тому має бути визнана недійсною.

Ухвалою суду від 13.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2013 р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, вимоги позивача не спростував, вдруге звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю свого представника в іншому судовому засіданні, проте доказів тому не надав, що не перешкоджає розгляду спору, оскільки сторони належними чином повідомлені про час і місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

01.06.2011 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір № 08/07-2011//06-14, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу послуги по тимчасовому розміщенню виробничих потужностей, а Відповідач в свою зобов'язався здійснювати оплату за їх розміщення.

Відповідно до умов укладеного Договору Відповідач розмістив свої виробничі потужності на території Позивача за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та 4, що підтверджується актом передачі-приймання від 01.06.2011 року та продовжував їх розміщення протягом 7 (семи) місяців, а саме з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року, що також підтверджується Актом від 11.04.2012 року.

Відповідно до п.2.2. Договору Відповідач зобов'язався здійснити оплату за надані Позивачем послуги протягом 3-х днів після отримання поточної оплати від Замовника (Комунальної корпорації «Київавтодор») за виконані підрядні роботи згідно договору № 6 від 20.12.2010 р. шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою, щодо розрахунку за надані послуги, однак, Відповідач не розрахувався з Позивачем за їх розміщення.

Таким чином, сторонами Договору, поряд з визначенням порядку розрахунків шляхом оплати, встановлено умову, за якою такі кошти підлягають сплаті після отримання поточної оплати від Замовника (Комунальної корпорації «Київавтодор»).

В силу ст. 203 ЦК України умовами чинності правочину є дотримання низки вимог щодо його змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Вимоги до змісту правочину полягають у тому, що він не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, як зазначено в ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. В силу ст. 252 ЦК України термін визначається шляхом вказівки на подію, яка має неминуче настати .

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події .

Проте, Договір про надання послуг не відноситься до умовних правочинів, оскільки незалежно від настання будь-яких обставин, обов'язку надати послуги відповідає обов'язок замовника ці послуги прийняти та оплатити, а сторони можуть обумовити лише строки виконання цих обов'язків. Посилання на вказану подію порушує принцип розумності та справедливості, а також спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, ст. 617 ЦК України визначає, що боржник (Відповідач) не звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань з причин невиконання зобов'язань його контрагентами, і кредитор (Позивач) не повинен нести негативні наслідки відносин між відповідачем та його контрагентами. Аналогічну норму містить і Господарський кодекс України (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Вищевказане свідчить про невідповідність вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 530 ЦК України пункту 2.2. Договору № 08/07-2011//06-14 від 01.06.2011 р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Пункт 2.2. Договору № 08/07-2011//06-14 від 01.06.2011 р. суперечить вимогам ч. З ст. 509, ч. 1 ст. 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов'язання має визначатися подією, що має неминуче настати, а не діями, які можуть бути вчинені третьою особою, і залежать від суб'єктивної поведінки третіх осіб.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 2.2. Договору № 08/07-2011//06-14 від 01.06.2011 р.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" (58000, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, ідентифікаційний код 14262749) на користь комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013 м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2 код 03359018) судовий збір в розмірі 1147,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення підписано 06.09.2013 р.

Суддя С.О. Миронюк