Постанова

від 18.03.2009 по справі 58/194-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

58/194-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2009 р.                                                           Справа № 58/194-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. ,  Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився;

першого відповідача – Соловйова О.М. (дов. б/н від 08.01.09);

другого відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 366 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.09 по справі № 58/194-08

за позовом ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика", м. Харків

до  1)Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго", м. Харків  2)Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про визнання недійсним договору

встановила:

Рішенням від 27.01.09 господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.) - з урахуванням ухвали від 28.01.09 про виправлення помилки - позивачу відмовлено у позові про визнання розірваним договору №517/01 від 30.12.98 про передачу на баланс та про зобов'язання відповідачів повернути ЗАТ ХДКБА "Хімавтоматика" наступне майно: котел паровий ДКВР 10/13, димосос Д-10, насос К80-65-160СУ9, насос ЦНСГ 38-176 - 2 шт., екомайзер, сигналізатор ЩИТ 2, расходометр ДСС-711 - 2 шт., лічильники холодної води - 2 шт., а в разі відсутності можливості повернути зникле майно відшкодувати його вартість.

Рішення мотивоване тим, що обставини, які б свідчили про порушення прав позивача, ним не доведені; крім того, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені підстави для визнання спірного договору розірваним та повернення йому майна, а також позовні вимоги не обґрунтовані  жодною правовою нормою як чинного цивільного законодавства, так діючого на час укладання спірної угоди, якими регулюються відносини щодо розірвання або визнання недійсним правочину.

Позивач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на наявність підстав для розірвання договору, передбачених статтями 651, 834 Цивільного кодексу України.

Перший відповідач –ХОВО ТМ «Харківтеплоенерго»надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що місцевим господарським судом повно встановлені обставини справи та надано їм належну оцінку, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач та другий відповідач не скористалися своїм диспозитивним правом на участь представника у судовому засіданні. Враховуючи, що вказані сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень долучені до матеріалів справи, т.1, а.с. 11,12), а також відсутність заперечень присутнього у судовому засіданні представника першого відповідача –колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представників ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика" та КП"Харківські теплові мережі".

Заслухавши представника першого відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

30.12.1998 року між ЗАТ „Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики „Хімавтоматика”  та Харківським ОВО теплових мереж „Харківтеплоенерго” був укладений договір № 517/01 про передачу майна на баланс.  Предметом даного договору є котельна з котлами ДКВР 10/13 в кількості 2 шт., розташована по вул. Кібальчича, 18 у м. Харкові; теплові мережі на житловий масив і промдільниця протяжністю - опалення житломасиву –2025 п.м.,- гарячого водопостачання –1080 п.м.; інше котельне обладнання, згідно з Переліком 1. В Переліку 1 („Інвентарний опис основних фондів”) зазначено, що до складу вищеназваної котельної входить таке майно: котел паровий ДКВР 10/13; димосос Д-10; насос Д-10; насос К80-65-160СУ9; насос ЦНСГ 38-176; насос АХ 50-32; екомайзер; сигналізатор ЩИТ-2; расходометр ДСС-711; лічильники холодної води.

З матеріалів справи та з пояснень представника першого відповідача у судовому засіданні вбачається, що вказаний договір укладено на підставі рішення № 90-13 виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 05.11.96 (т.1, а.с.102) у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” від 06.11.1995 року № 891.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про укладення спірного договору саме на виконання вищевказаного рішення виконкому Жовтневої районної ради, оскільки в п.1.2 даного рішення передбачено строк для передачі котельні 4 квартал 1996 р, а договір було підписано в 4 кварталі 1998 р.

Однак, на думку колегії суддів, оскільки зміст спірного договору повністю відповідає вищевказаному рішенню - щодо передачі котельні, розташованої по вул.Кібальчича,18 у м.Харкові, на баланс «Харківтеплокомуненерго»- то недотримання встановленого у рішенні строку виконання не є обставиною, що спростовує факт укладення даного договору на виконання зазначеного рішення.

Пунктом 1.1 рішення виконкому Жовтневої районної ради № 90-13 від 05.11.96 встановлено, що передачу котельні має бути здійснено у відповідності до «Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.95. Крім того, посилання на вищевказану постанову міститься в авізо від 01.12.99 (т.1, а.с.104), підписаному головою правління ЗАТ ХДКБА «Хімавтоматика».

Тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що при передачі спірного майна сторони не керувалися вищенаведеним Положенням, не відповідає матеріалам справи.

Як встановлено місцевим господарським судом, майно, що є предметом даного договору, було передано з балансу позивача на баланс першого відповідача. Дана обставина підтверджується актом прийому-передачі основних засобів від 01.02.99 та не заперечується сторонами.

Таким чином, вчинені позивачем та першим відповідачем дії по передачі спірного майна свідчать про фактичне виконання сторонами зобов'язань за спірним договором.

В подальшому спірне майно було передано другому відповідачеві органами місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.  

Так, відповідно до рішення ХІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 19 серпня 2003 року „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області цілісні майнові комплекси підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів міста Харкова, у комунальну власність територіальної громади міста Харкова” та рішення ХVІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 24 вересня 2003 року № 191/03 „Про комунальну власність міста Харкова” до комунальної власності міста були передані та прийняті об'єкти, згідно з  відповідним переліком.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради” від 30.09.2003р. № 952 „Про передачу в повне господарське відання”, згідно акту приймання –передачі основних засобів від 24 вересня 2003 року та на підставі договору № 1187 від 30.09.2003р., укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та другим відповідачем, спірне майно було передано у повне господарське відання КП „Харківські теплові мережі”.

Позивач в апеляційній скарзі погоджується з тим, що місцевий господарський суд дослідив процес законного отримання спірних об'єктів майна в повне господарське відання другого відповідача.

Разом з тим, всупереч вищенаведеному власному твердженню позивач наполягає на поверненні  цих об'єктів ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика".

Про суперечливість позиції позивача свідчить і той факт, що у позовній заяві від 11.09.08 ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика" просило суд визнати договір № 517/01 від 30.12.98 недійсним (саме ця вимога розглядалася судом з вересня 2008р. по січень 2009р.), і лише у судовому засіданні 12.01.09 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме –щодо визнання даного договору розірваним.

Крім того, як вбачається з п.1 спірного договору, на баланс першому відповідачеві було передано не лише котельню з відповідним обладнанням, але і теплові мережі на опалення та гаряче водопостачання житлового масиву. Проте позивач, наполягаючи на розірванні договору у повному обсязі, не вимагає застосування таких правових наслідків як повернення всього майна, що було предметом договору, а обмежується лише його частиною. Зокрема, ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика" просить повернути паровий котел, димосос, насоси, екомайзер та інше обладнання, тоді як про повернення теплових мереж у позовних вимогах та в уточненнях до них не йдеться.

Стосовно визначення правової природи спірного договору колегія суддів відзначає наступне.

Позивач посилається на те, що при підписанні договору були використані норми глави 27 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) «Безоплатне користування майном». Однак статтею 324 даного кодексу визначено, що за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно. На думку колегії суддів, спірний договір не є договором безоплатного користування майном, оскільки в ньому йдеться лише про передання майна з балансу позивача на баланс першого відповідача, при цьому не зазначено, що користування є тимчасовим, і не передбачено обов'язку першого відповідача щодо повернення відповідного майна позивачеві. А відтак, до правовідносин між сторонами не можуть бути застосовані норми глави 27 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), на які посилається позивач.

Твердження позивача про те, що договір має бути розірвано на підставі статті 834 Цивільного кодексу України, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки даною нормою врегульовано порядок розірвання договору позички, тобто договору, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (стаття 827 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, як уже зазначалося, строк, на який передається майно, у договорі не визначено. Крім того, відповідно до змісту статті 829 Цивільного кодексу України, позичкодавцем може бути лише власник майна або особа, яка здійснює управління майном, за згодою власника. Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено, що на момент укладення договору № 517/01 від 30.12.98 ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика" було власником майна, що передавалося на баланс першому відповідачеві, як не доведено і згоду власника на передачу майна саме на умовах позички.

Як встановлено місцевим господарським судом, на час укладення  договору № 517/01 від 30.12.98 спірне майно знаходилося у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та згодом, відповідно до рішення ХІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 19 серпня 2003 року „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області цілісні майнові комплекси підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів міста Харкова, у комунальну власність територіальної громади міста Харкова” та рішення ХVІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 24 вересня 2003 року № 191/03 „Про комунальну власність міста Харкова”, було передано до комунальної власності міста Харкова.

З огляду на вказані обставини, а також на те, що, як уже зазначалося, спірний договір було виконано та правовідносини між сторонами припинилися до набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.04), колегія суддів вважає, що позивач необґрунтовано посилається на п.9 Перехідних положень вказаного кодексу і що норми Цивільного кодексу України, зокрема, глава 60 «Позичка», не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору.

Крім того, наполягаючи на застосуванні правових наслідків розірвання договору, а саме, на поверненні майна, позивач не вказує, як саме його має бути повернуто - передано на баланс чи у власність - і на яких підставах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач вдається до довільного тлумачення правової природи спірного договору, посилаючись на ті норми Цивільного кодексу УРСР (1963р.) та чинного Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини іншого характеру (безоплатне користування майном, позичка тощо) –тоді як змістом даного договору є саме передача майна на баланс на підставі рішення № 90-13 виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 05.11.96 та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” від 06.11.1995 року № 891.

І оскільки ні сам договір, ні вищенаведені нормативні акти, згідно з  якими його було укладено, не передбачають можливості та підстав повернення переданого майна, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів відзначає також, що позивачем не надано обґрунтування та не наведено підстав проведення інвентаризації 02.04.07 –враховуючи, що на вказану дату позивач не був ні власником, ні балансоутримувачем спірного майна (причому законність передачі цього майна до комунальної власності міста позивачем не оспорюється). А тому копії інвентаризаційних описів, надані позивачем, не є доказами, що підтверджують правомірність позовних вимог, тим більше, що дані описи підписано в односторонньому порядку - лише представниками ЗАТ "Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика", тоді як підписи уповноважених осіб КП „Харківські теплові мережі” відсутні.

Отже, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, другий відповідач набув спірне майно на законних підставах, а зворотні обставини, які б свідчили про порушення прав позивача, ним не доведені, не підтверджені належними і допустимими доказами підстави для визнання спірного договору розірваним та повернення позивачеві майна, а також позовні вимоги не обґрунтовані  жодною правовою нормою як чинного цивільного законодавства, так діючого на час укладання спірної угоди, якими регулюються відносини щодо розірвання або визнання недійсним правочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження позивача зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, всебічно та повно дослідив обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101,  пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 27 січня 2009 року у справі №58/194-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В. Я.  

                                 Судді                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                                                                                               Шевель О. В.