Рішення

від 27.01.2009 по справі 58/194-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

58/194-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2009 р.                                                            Справа № 58/194-08

вх. № 6839/3-58

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -

Скоркіна І.С., довіреність б\н від 03.12.2007 року.

представник першого відповідача -  Соловйова О.М., довіреність б\н від 29.01.2008 року. 

представник другого відповідача -  Бухан Н.Ю., довіреність № 38-133/210юр від 18.01.2006 року   

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківське дослідно - конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика", м. Харків  

до  першого відповідача - Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" м. Харків

   другого відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахування змін, прийнятих судом до розгляду, просить суд визнати недійсним договір про передачу на баланс за № 517/01, укладений між ЗАТ "Харківське дослідно - конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика" та ОВО "Харківтеплоенерго" 30.12.1998 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за спірним договором позивачем було передано на баланс першому відповідачеві наступне майно: Котел паровий ДКВР 10/13, димосос Д-10, насос К80-65-160СУ9, Насос ЦНСГ 38-176 - 2 шт., насос АХ 50-32, екомайзер, сигналізатор ЩИТ 2, расходометр ДСС-711 - 2 шт., лічильники холодної води - 2 шт., але при проведенні інвентаризації на місці - по вул. Кібальчича, 18 у м. Харкові, станом на 02.04.2007 року представниками позивача не було знайдено вищевказаного майна. Натомість у вищевказаному приміщенні знаходиться підрозділ КП "Харківські теплові мережі", яке в свою чергу, стверджує, що КП "Харківські теплові мережі" не є правонаступником ХОВОТМ "Харківтеплоенерго" і не має ніякого відношення до зниклого майна.

Перший відповідач - Харківське обласне виробниче об'єднання теплових мереж „Харківтеплоенерго” заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що до 1 серпня 2001 року спірне майно, а саме: котельня з котлами за адресою м. Харків, вул. Кибальчича, 18; інше котельне обладнання за вищевказаною адресою знаходилось на його балансі. В подальшому, відповідно до договору про закріплення майна на праві повного господарського відання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області за комунальним підприємством “Харківські теплові мережі” від 01.08.2001 року зазначене майно було передано на баланс Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”. На підтвердження своїх пояснень перший відповідач надав витяг з бухгалтерського обліку основних засобів, копію договору від 01.08.2001 року, витяг зі статуту ХОВО теплових мереж “Харківтеплоенерго”.

Другий відповідач – Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі” проти позовну заперечує, вважає їх неправомірними, безпідставними та просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що котельна із обладнанням та майном, на поверненні якого наполягає позивач, на підставі спірного договору, згідно із двостороннім актом прийому – передачі основних засобів від 01.02.1999 року, а також авізо ЗАТ „Хімавтоматика” від 01.02.1999 року та повідомлення ОВО „ХТЕ” до авізо від 01.02.1999 року була позивачем передана на баланс „Харківтеплокоммуненерго”, правонаступником якого є перший відповідач. Ця передача здійснювалась на виконання рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 05.11.1996 року № 90-13, прийнятого згідно із зверненням до виконкому АО ХОКБА „Хімавтоматика” та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” від 06.11.1995р. № 891.

На час розгляду даного спору, спірне майно перебуває в господарському віданні другого відповідача і було передано йому органами місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.  Так, відповідно до рішення ХІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 19 серпня 2003 року „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області цілісні майнові комплекси підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів міста Харкова, у комунальну власність територіальної громади міста Харкова” та рішення ХVІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 24 вересня 2003 року № 191/03 „Про комунальну власність міста Харкова” до комунальної власності міста були передані та прийняті об'єкти, згідно з  відповідним переліком.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради” від 30.09.2003р. № 952 „Про передачу в повне господарське відання”, згідно акту приймання – передачі основних засобів від 24 вересня 2003 року та на підставі договору № 1187 від 30.09.2003р., укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та другим відповідачем, спірне майно було передано у повне господарське відання КП „Харківські теплові мережі”, і станом на даний час знаходиться на балансі КП „Харківські теплові мережі” та відображається у складі основних засобів, що засвідчено бухгалтерською довідкою.

Крім того, другий відповідач не погоджується із наведеною позивачем правовою кваліфікацією спірних правовідносин, посилаючись на те, що умови цивільного законодавства, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, імперативно передбачали для договорів про безкоштовне користування майном обмежений строк їх дії - виключно в один рік з обов'язковим поверненням майна по його закінченню. Натомість, умовами спірного договору його сторони не встановили обов'язку зворотного повернення майна. З урахуванням цих положень цивільного законодавства, а також за умовами перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, другий відповідач наголошує на пропуску позивачем строку позовної давності.

Також, за твердженнями другого відповідача позовні вимоги не обґрунтовані  жодною правовою нормою як чинного цивільного законодавства так діючого на час укладання спірної угоди, якими регулюються відносини щодо визнання недійсним правочину. Зокрема, позивачем не визначені та не доведені правові підстави визнання недійсним правочину.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 12.01.2008 року до 20.01.2009 року для надання сторонами додаткових доказів по справі та з 20.01.2009 року до 27.01.2009 року для виготовлення повного тексту рішення.

Представником  другого відповідача, в судовому засіданні 20.01.2009 року було надано доповнення по відзиву на позов, в якому відповідач зазначає, що дії позивача по передачі спірного майна першому відповідачу  свідчать про фактичне виконання сторонами зобов'язань за спірним договором, правовими наслідками чого є припинення дії договору відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року, з відповідними змінами), який діяв на час виникнення спірних відносин.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

05.11.1996 року, Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області було прийнято рішення № 90-13, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій” від 06.11.1995 року № 891 (далі Положення про порядок передачі) та звернення в Жовтневий виконком АТ ХОКБА „Хімавтоматика” (правонаступником якого є позивач) про передачу котельної по вул. вул. Кібальчича, 18 у м. Харкові від АТ ХОКБА „Хімавтоматика” на баланс „Харківтеплокоммуненерго”, правонаступником якого є перший відповідач, що вбачається з його Статуту.

30.12.1998 року між ЗАТ „Харківське дослідно – конструкторське бюро автоматики „Хімавтоматика” (далі - ЗАТ „Хімавтоматика”) та Харківським ОВО теплових мереж „Харківтеплоенерго” (далі – ОВО „ХТЕ”) був укладений договір № 517/01 про передачу майна на баланс.  Предметом даного договору є котельна з котлами ДКВР 10/13 в кількості 2 шт., розташована по вул. Кібальчича, 18 у м. Харкові; теплові мережі на житловий масив і промдільниця протяжністю - опалення житломасиву – 2025 п.м.,- гарячого водопостачання – 1080 п.м.; інше котельне обладнання, згідно з Переліком 1. В Переліку 1 („Інвентарний опис основних фондів”) зазначено, що до складу вищеназваної котельної входить таке майно: котел паровий ДКВР 10/13; димосос Д-10; насос Д-10; насос К80-65-160СУ9; насос ЦНСГ 38-176; насос АХ 50-32; екомайзер; сигналізатор ЩИТ-2; расходометр ДСС-711; лічильники холодної води.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи акту прийому – передачі основних засобів від 01.02.1999 року, авізо ЗАТ „Хімавтоматика” від 01.02.1999 року і повідомлення ОВО „Харківтеплоенерго” до авізо від 01.02.1999 року, передача в січні 1999 року майна з балансу позивача на баланс першого відповідача за спірним договором здійснювалася сторонами на виконання Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою КМ України від 06.11.1995 року за № 891. Згідно з Наказом Міністерства Фінансів від 31.03.1999 року N 87 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку", „Баланс” - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Таким чином, вчинені позивачем та першим відповідачем дії по передачі спірного майна свідчать про фактичне виконання сторонами зобов'язань за спірним договором.

Відповідно до п.2 та п.4 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, із змінами, внесеними Законом України від 6 жовтня 1998 року N 163-XIV, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 35 Закону України „Про власність” (який діяв  до 27 квітня 2007 року), із змінами, внесеними Законом України від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР об'єктами  права комунальної власності визнається, в тому числі, майно, передане відповідними підприємствами, установам, організаціям та іншими суб'єктами права власності. При цьому, названими актами законодавства не передбачено підстав та умов зворотної передачі майна із комунальної власності у власність господарських товариств.

Враховуючи, що договір від 30.12.1998 року № 517/01 про передачу майна на баланс був виконаний його сторонами належним чином та у порядку встановленому законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, тому згідно умов пунктів 4 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до даних правовідносин мають застосовуються положення Цивільного кодексу Української РСР, в чинній на той час редакції. Так, відповідно до статті 216 (в редакціях від 03.12.1996 року, 08.10.1999 року, 16.01.2003 року, 10.04.2003 року) правовими наслідками проведеного належним чином виконання зобов'язання є його припинення, у зв'язку з чим підстави для визнання розірваним договору від 30.12.1998 року № 517/01 про передачу майна на баланс, передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України  відсутні.

В 2003 році перший відповідач, користуючись своїм правом на безоплатну передачу майна, відповідно до  ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні” здійснив передачу спірного майна, у встановленому законодавством України порядку до комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

В подальшому, відповідно до рішення ХІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 19 серпня 2003 року „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області цілісні майнові комплекси підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів міста Харкова, у комунальну власність територіальної громади міста Харкова” та рішення ХVІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 24 вересня 2003 року № 191/03 „Про комунальну власність міста Харкова”, які відповідно до статті 144 Конституції України є обов'язковим до виконання на відповідній території, до комунальної власності міста із спільної власності територіальних області були передані та прийняті майнові об'єкти.

Оскільки передача із спільної власності територіальних громад вищеназваних об'єктів майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова (та відповідно - у повне господарське відання КП „Харківські теплові мережі”) здійснювалась у період до набуття чинності  Цивільним кодексом України, у новій редакції, тобто до 1 січня 2004 року, а момент набуття права власності згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УСРСР, в редакції 1963 року, статтею 334 Цивільного кодексу України в редакції від 1.01.2003 року визначався моментом передачі цього майна, тому на підставі рішення ХІ сесії ХХІV скликання Харківської обласної ради від 19 серпня 2003 року право власності на майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області територіальна громада міста Харкова набула  з моменту передачі цього майна на підставах визначених пунктом 2 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

На підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради” від 30.09.2003р. № 952 „Про передачу в повне господарське відання”, та згідно акту приймання – передачі основних засобів від 24 вересня 2003 року було передано у повне господарське відання КП „Харківські теплові мережі” певне майно, до складу якого входить і спірне майно. Про передачу майна в повне господарське відання між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та КП „Харківські теплові мережі” був укладений відповідний договір № 1187 від 30.09.2003 року.

Спірне майно знаходиться на балансі КП „Харківські теплові мережі”, що підтверджується відповідною довідкою бухгалтерії та відображається у складі основних засобів, перелік остатків яких є додатком 1 до вищевказаного акту приймання – передачі основних засобів від 24 вересня 2003 року.

З викладеного вбачається та підтверджується матеріалами справи, що другий відповідач набув спірне майно на законних підставах, а зворотні обставини, які б свідчили про порушення прав позивача ним не доведені відповідно до ст.. 33 ГПК України.

Більш того, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені підстави для визнання спірного договору розірваним та повернення йому майна, а також позовні вимоги не обґрунтовані  жодною правовою нормою як чинного цивільного законодавства, так діючого на час укладання спірної угоди, якими регулюються відносини щодо розірвання або визнання недійсним правочину. Зокрема, підстави недійсності правочину та відповідні правові наслідки цього встановлені Главою 16 розділу IV  книги 1 Цивільного кодексу України та главою 3 розділу 1 Цивільного кодексу Української РСР (в редакціях від 03.12.1996 року, 08.10.1999 року, 16.01.2003 року, 10.04.2003 року). Разом з тим, правові підстави розірвання договору встановлені Главою 53 розділу ІІ книги 5 Цивільного кодексу України та нормами Цивільного кодексу Української РСР (в редакціях від 03.12.1996 року, 08.10.1999 року, 16.01.2003 року, 10.04.2003 року), якими регулюються відносини за окремими видами договорів.

На підставі викладеного позовні вимоги визнаються судом безпідставними неправомірними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 1, 12, 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –   

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення господарського суду Харківської області оголошений в судовому засіданні 27 січня 2009 року.