Рішення

від 26.03.2009 по справі 15/170/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/170/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" березня 2009 р.                                                 Справа №  15/170/09

за позовом: ТОВ ''Ранг'', м.Миколаїв, вул. 7 Поперечна, 3,

до відповідача: ППВТФ ''Лагуна'', м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 13-в, кв.118,

про: стягнення 79215,19 грн.

                                                                      Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

від позивача: Кочубей О.В., довіреність від 17.11.2008р.

від відповідача: Толпекін А.А., довіреність від 01.01.2008р.

          ТОВ ''Ранг''17.02.2009р. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ППВТФ ''Лагуна''про стягнення 79215,19 грн., з яких: 72000,00грн. компенсації за користування коштами, 964,60грн. –3% річних, 6250,59грн. збитків від інфляції.

          Відповідач позов не визнав. В процесі розгляду справи господарським судом одержано його письмовий відзив на позовну заяву від 25.03.2009р., в якому відповідач просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог з посиланням на ст.548 ЦК України, ч.3 ст.3 Закону України «Про заставу».

          В судове засідання, ухвалою господарського суду від 23.02.2009р. призначене на 26.03.2009р., представники сторін з'явились. Вимоги зазначеної ухвали виконали.

          За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

ТОВ ''Ранг''17.02.2009р. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ППВТФ ''Лагуна''про стягнення 79215,19 грн., з яких: 72000,00грн. компенсації за користування коштами, 964,60грн. –3% річних, 6250,59грн. збитків від інфляції.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2007р. у справі №8/139/05 (а.с. 20-23) з ППВТФ ''Лагуна''на користь ТОВ ''Ранг''стягнуто 50080,18грн. основного боргу, 3802,80грн. пені, 3473,72грн. збитків від інфляції, 53445.07грн. –3% річних, 1108,01грн. державного мита та 118.00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Добровільно вказане рішення відповідачем не виконувалось на протязі дев'яти місяців, а саме з травня 2007р. по березень 2008р.

31.03.2008р., посилаючись на своє важке матеріальне становище, відповідач звернувся до позивача з проханням (а.с. 12) відстрочити виконання вищевказаного судового рішення до 01.08.2008р. та зняти арешт з відкритих підприємством розрахункових рахунків, накладений Центральним відділом ДВС МУЮ.

В своєму проханні відповідач посилався на реальну можливість отримати доход від реалізації влітку 2008р. урожаю засіяних озимих зернових культур, гарантуючи до 01.08.2008р. погасити заборгованість у сумі 112027,78грн. та виплатити компенсацію за користування зазначеними коштами загальною сумою 72000,00грн.

В забезпечення виконання зобов'язань по погашенню заборгованості у сумі 112027.78грн., крім виплати компенсації у розмірі 72000,00грн. за користування грошима ППВТФ «Лагуна»зобов'язалось передати в заставу ТОВ «Ранг»майбутній врожай озимої пшениці, засіяний на земельних ділянках, виділених єдиними масивом загальною площею 46,95 га, які розташовані на території Воскресеньскої селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Позивач, погодившись з пропозицією відповідача (а.с. 13), не заперечував проти надання відповідачеві відстрочки виконання судового рішення від 24.05.2007р.по справі №8/139/05-НР до 01.08.2008р. і зняття арешту з відкритих підприємством розрахункових рахунків, накладений Центральним відділом ДВС МУЮ, з умовою, що ППВТФ «Лагуна»виплатить позивачеві компенсацію, за користування коштами у розмірі 72000,00грн. в строк до 01.08.2008р. та укладення договору застави майбутнього врожаю.

Враховуючи відмову відповідача сплатити зазначену компенсацію у визначений сторонами термін, позивачем з посиланням на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості нараховано інфляційні витрати та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;  завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з вимогами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2007р. у справі №8/139/05 (а.с. 20-23) з ППВТФ ''Лагуна''на користь ТОВ ''Ранг''стягнуто 50080,18грн. основного боргу, 3802,80грн. пені, 3473,72грн. збитків від інфляції, 53445.07грн. –3% річних, 1108,01грн. державного мита та 118.00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 19.11.2007р. (ас. 25) на виконання наказу №8/139/05-НР, виданого на підставі зазначеного рішення, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду до 26.11.2007р., з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на суму боргу 112027,78грн. на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Як видно з доданої відповідачем до відзиву копії постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 15.08.2008р., виконавче провадження з примусового виконання наказу №8/139/05-НР, виданого 12.10.2007р. господарським судом Миколаївської області, закінчено, враховуючи повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження», цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, судом встановлено, що відносини сторін стосовно примусового стягнення заборгованості за рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2007р. у справі №8/139/05 врегульовано зазначеним Законом.

Частиною 3 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено право сторін на укладення в межах виконавчого провадження мирової угоди.

Можливості укладення між сторонами інших угод в процесі примусового виконання рішення суду чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи наведене, а також те, що у відповідності до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, судом не вбачається існування правових підстав стягнення з відповідача суми коштів, визначених позивачем в позовній заяві, а також суми інфляційних витрат та 3% річних.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

   Суддя                                                        В.О.Ржепецький