Постанова

від 29.08.2013 по справі 801/574/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/574/13-а

29.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" - Маслов Павло Анатолійович, довіреність № б/н від 03.01.13

представник відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Сидоренко Д.В. ) від 19.03.13 у справі №801/574/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (с. Петрівка, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97012)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд. 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 березня 2013 року у справі № 801/574/13-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС № 0001032200 від 14.12.2012 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2013 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована фіктивністю діяльності контрагента позивача - ТОВ «Сайгар Опт», що підтверджується відповідним вироком суду. Заявник апеляційної скарги вважає, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Сайгар Опт» не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 198888 грн. у тому числі - за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 198888 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0001032200.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту Джанкойської ОДПІ ДПС від 22.11.2012 року № 3526/2200/32644372 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПРАТ «КРИМСЬКА ФРУКТОВА КОМПАНІЯ», код за ЄДРПОУ - 32644372 з питань взаємовідносин з ТОВ «Сайгар Опт», код за ЄДРПОУ 36635547 у грудні 2009р.» про завищення позивачем у грудні 2009 року податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 159110 грн. у порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З акту перевірки вбачається, що підставою до висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у грудні 2009 року на загальну суму 159110 грн. стався висновок податкової інспекції про фіктивність ТОВ «Сайгар Опт», діяльність якого була спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ. Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на відомостях комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та Вироку Ільічевського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року по кримінальній справі № 1-260/2011 року по кримінальній справі, яким ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Вказаний вирок суду вступив в законну силу 03.05.2012 року.

Так, вироком Ільічевського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року по справі № 1-260/2011 було встановлено, що у вересні 2009 року ОСОБА_3 познайомився з невстановленими особами які за грошову винагороду запропонували йому зареєструвати на його ім'я ТОВ «Сайгар Опт». ОСОБА_3 розуміючи, що вказане підприємство створюється для прикриття незаконної діяльності інших юридичних та фізичних осіб та припускав, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути завдана шкода державним та іншим інтересам, діючи навмисно з корисних спонукань та не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства та керувати їм, на пропозицію погодився.

24 вересня 2009 року з невстановленими особами та по їх вказівці ОСОБА_3 у приватного нотаріуса здійснив дії по утворенню ТОВ Сайгар Опт», підписав документи для державної реєстрації ТОВ «Сайгар Опт», рішення засновника № 1 від 24.09.2009 року про утворення ТОВ «Сайгар Опт», статут ТОВ «Сайгар Опт», довіреність від 24.09.2009 року про представництво інтересів ТОВ «Сайгар Опт» з питань реєстрації підприємства.

На підставі вказаних документів ОСОБА_3 оформив державну реєстрацію ТОВ «Сайгар Опт», яке 25.09.2009 року було взято на облік в Державній податковій інспекції в м. Ільічевськ за № 415, а 07.10.2009 року йому було надано свідоцтво № 100248800 про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, ОСОБА_3 став фактичним засновником та директором ТОВ «Сайгар Опт» і при цьому не мав наміру здійснювати заявлену у Статуті фінансово-господарську діяльність.

09.10.2009 року ОСОБА_3 відкрив для ТОВ «Сайгар Опт» у Акціонерному банку «Південний» поточний рахунок № 260023119112101. Оформив документи та печатку ТОВ «Сайгар Опт» ОСОБА_3, які передав невстановленим особам, які користувались документами та печаткою в своїх злочинних намірах, при цьому навмисно ухилялись від сплати податку на прибуток в бюджет держави на загальну суму 6923144 грн., що спричинило державі великий матеріальний збиток. Свою вину ОСОБА_3 визнав у судовому засіданні.

Виходячи з вказаних обставин, що були встановлені вказаним вироком суду та виходячи з відомостей автоматизованої інформаційної бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України, податкова інспекція дійшла висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Сайгар Опт», що був вчинений на підставі договору про надання сільгосппослуг № 611 від 02.11.2009 року. При цьому наявні у позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо підтвердження факту здійснення фінансово-господарської операції за вказаним договором, а саме: платіжне доручення, податкові накладні, акти прийому-передання виконаних робіт податкова інспекція вважає такими, що не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оскільки вони виписані не на підставі фактично здійсненої фінансово-господарської операції, а тому на думку податкового органу позивачем завищений податковий кредит з ПДВ за грудень 2009 року у сумі 159110 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Сайгар Опт».

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вказувалося вище вироком Ільічевського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року по справі № 1-260/2011 було встановлено, що ОСОБА_3 розуміючи, що ТОВ «Сайгар Опт» створюється для прикриття незаконної діяльності інших юридичних та фізичних осіб та припускав, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути завдана шкода державним та іншим інтересам, діючи навмисно з корисних спонукань та не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства та керувати їм за зговором з невстановленими особами утворів ТОВ «Сайгар Опт» та передав документи та печатку ТОВ «Сайгар Опт» невстановленим особам, які користувались документами та печаткою в своїх злочинних намірах, при цьому навмисно ухилялись від сплати податку на прибуток в бюджет держави на загальну суму 6923144 грн., що спричинило державі великий матеріальний збиток.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 статті 205 КК України.

Відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, -

карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні від 29.12.2009 року № 291203 на суму 118531,20 грн. в т.ч. ПДВ 19755,20 грн., № 291201 на суму 352128,00 грн. в т.ч. ПДВ 58688,00 грн., № 291202 на суму 484002,00 грн. в т.ч. ПДВ 80667,00 грн. виписані на виконання Договору про надання послуг № 611 від 02.11.2009 року, який від імені ТОВ «Сайгар Опт» укладений та підписаний саме ОСОБА_3 На податкових накладних від 29.12.2009 року не вказано прізвище особи, яка підписала податкову накладну, але візуально підпис відповідає підпису, що зроблений на Договорі від імені ОСОБА_3

Враховуючи, що вищевказаним вироком суду була встановлена вина ОСОБА_3 у створенні фіктивного підприємства та встановлено судом, що невстановлені особи користувались документами та печаткою ТОВ «Сайгар Опт» в злочинних намірах, судова колегія вважає за необхідним надати юридичну оцінку вищевказаним податковим накладним, які стали підставою для віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року суми ПДВ 159110 грн.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, податкову накладену складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Матеріалами справи встановлена фіктивність підприємства ТОВ «Сайгар Опт», встановлено, що невстановлені особи користувались документами та печаткою ТОВ «Сайгар Опт» в злочинних намірах, засновник та керівник ТОВ «Сайгар Опт» ОСОБА_3 визнаний винним у створенні фіктивного підприємства та заперечує свою участь у діяльності ТОВ «Сайгар Опт», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від імені ТОВ «Сайгар Опт» податкові накладні від 29.12.2009 року № 291203 на суму 118531,20 грн. в т.ч. ПДВ 19755,20 грн., № 291201 на суму 352128,00 грн. в т.ч. ПДВ 58688,00 грн., № 291202 на суму 484002,00 грн. в т.ч. ПДВ 80667,00 грн. не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами та не можна вважати звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення позивачем відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 року у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області.

Данім обставинам суд першої інстанції взагалі не надав юридичної оцінки а лише дослідив питання щодо правильності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, в той час як адміністративний позов не містить будь-яких доводів стосовно неправильності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій. Позивач в адміністративному позову лише наголошував про неправильність виключення відповідачем зі складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року суми 159110 грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Сайгар Опт» і таким доводам позивача суд першої інстанції не надав ніякої юридичної оцінки та самостійно визначив підстави для задоволення адміністративного позову.

Що стосується висновків суду першої інстанції про неправомірність збільшення позивачу відповідачем грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 198888 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року застосовував спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства у відповідності із статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та надавав податкову декларацію з ПДВ за скороченою формою.

За період грудень 2009 року позивач задекларував податкові зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 9002533,00 грн. (рядок 9 декларації).

Позивач за грудень 2009 року задекларував податковий кредит у сумі 678429 грн., в т.ч. 159110 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Сайгар Опт» (рядок 17 декларації). Отже позивач зависив в податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року податковий кредит на суму 159110 грн.

Відповідно до п. 8-1.2, 8-1.3, 8-1.5 ст. 8 Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Таким чином, з урахуванням суми завищеного податкового кредиту за грудень 2009 року у розмірі 159110 грн., позивач занизив суму податкових зобов'язаннь за грудень 2009 року (рядок 18 декларації) на суму 159110 грн., яка повинна залишитися у його розпорядженні.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 123.2. статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, -

тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Судовою колегією встановлено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 198888 грн. складається із суми штрафу 39778 грн. (25% від суми донарахованого ПДВ 159110 грн. по п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України) та суми 159110 грн. (100% від суми донарахованого ПДВ 159110 грн. по п. 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 30.1, 30.2, 30.6 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 30.7, 30.8 статті 30 Податкового кодексу України контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Поняття « умовна податкова пільга» визначено підпунктом 16.1.6. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, відповідно до якого умовні податкові пільги - пільги, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку.

Таким чином, спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, нарахований сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), який не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, передбачає надання такому платнику податку умовну податкову пільгу.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що податкова інспекція цілком правомірно застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у відповідності до пункту 123.2. статті 123 Податкового кодексу України за використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу у розмірі суми ПДВ 159110 грн., що підлягав нарахуванню без застосування податкової пільги.

Також податкова інспекція цілком правомірно застосувала до позивача штрафну (фінансову) санкцію у відповідності до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за самостійно визначену суму податкового зобов'язання податку на додану вартість позивача на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання у сумі 39778 грн. (25% від суми донарахованого ПДВ 159110 грн.).

З урахуванням всього вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги податкової інспекції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13 у справі №801/574/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська