Постанова

від 03.04.2009 по справі 9/542-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/542-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року                                                          Справа №9/542-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді –Могилєвкіна Ю.О. суддів - Пушай В.І., Плужник О.В.

                                                 при секретарі –Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача –Ромась І.М.

відповідача –Дубовик В.В.

прокурора - Червенко А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 373С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2008 по справі №9/542-08

за позовом – Прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Управління комунального майна Сумської міської ради, м. Суми

до – ТОВ «Артмайдан», м. Суми

про дострокове розірвання договору оренди, примусове виселення з приміщення та стягнення 105309 грн. 33 коп.

                                                              встановила:

Прокурор м. Суми звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна Сумської міської ради в котрому просить господарський суд Сумської області достроково розірвати договір оренди комунального майна № УКМ-0275 від 29 жовтня 2003 року, зі зміною № 1 від 03 квітня 2006 року укладеного між позивачем та відповідачем; зобов'язати відповідача висилитися з нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 3 загальною площею 2957,9 м.кв. та передати приміщення управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради, видати відповідний наказ та стягнути з відповідача 105 309 грн. 33 коп.

04.11.2008 року позивачем було подано уточнення позовних вимог, згідно яких уточнює позовні вимоги в частині суми стягнення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 171 498 грн. 15 коп.

4.12.2008 року позивачем було подано уточнення позовних вимог, згідно яких уточнює позовні вимоги в частині суми стягнення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 177 335 грн. 62 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Лущик М.С.) по справі № 9/542-08 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Розірвано договір оренди комунального майна № УКМ-0275 від 29 жовтня 2003 року, зі зміною №1 від 03 квітня 2006 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артмайдан»( 40000, м. Суми, вул. Героїв Сталінінграду,  3,  код 30992097) та Управлінням  майна комунальної власності сумської міської ради( 40030, м. Суми, вул. Горького, 21, код 33525906).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Артмайдан» (40000,  м.  Суми,  вул.  Героїв Сталінінграду,  3,  код 30992097)  висилитися з нежитлового  приміщення  за адресою:  м.  Суми,  вул.  Героїв  Сталінінраду,  З  загальною  площею  2957,9  м.кв.   та  передати   приміщення  управлінню  майна комунальної власності Сумської міської ради ( 40030, м. Суми, вул. Горького, 21, код 33525906). Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмайдан»на користь міського бюджету (р/р 35414001002186, МФО 837013) заборгованість по орендній платі в сумі 177 335 грн. 62 коп. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмайдан»в доход державного бюджету України (р/р 31112095700002 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013,код 22090200, символ 095) 1773 грн. 35 коп. державного мита. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмайдан»в доход державного бюджету (р/р 31215259700002 в ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 23636315, одержувач –Держбюджет м. Суми) 118 грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконує належним чином договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати в зв'язку з чим у нього на момент звернення прокурором до суду виникла заборгованість, яка згідно з поданим розрахунком складає 177 335 грн. 62 коп., що є порушенням договірних зобов'язань та підставою для задоволення позову про стягнення заборгованості та довгострокове розірвання договору.  

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції прийнято рішення з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує, на те, відповідно до ст. З Закону України „Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, або майна що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 783 Цивільного кодексу України, позивач (орендодавець) має право вимагати розірвання договору найму, якщо орендар користується річчю всупереч договору або призначення майна; орендар без дозволу орендодавця передав майно у користування іншій особі; орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; орендар не приступив до проведення капітального ремонту майна, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на орендаря.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Тобто, чинне законодавство на день прийняття оскаржуваного рішення, передбачає що право у наймодавця на відмову від договору та право вимоги повернення речі виникає у разі, якщо відповідна плата наймачем взагалі не вносилася протягом трьох місяців підряд.

Іншого нормативно-правового акту, крім Закону України „Про оренду державного та комунального майна", який би надавав право на дострокове розірвання договору оренди комунального майна за ініціативою орендодавця, немає.

Посилання позивача на несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати за користування об'єктом оренди, як на підставу дострокового розірвання Договору, спростовується наступним.

Згідно ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", до основних обов'язків Відповідача (Орендаря) відноситься зобов'язання щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно даних бухгалтерії відповідача, орендна плата ним сплачувалась регулярно. Порушення строків по сплаті орендної плати були незначними, заборгованість на день подання цього відзиву є випадковою та незначною. Розрахунком Орендодавця також визначено, що порушення строків по сплаті орендної плати та заборгованість є незначними, оскільки у сторін розрахунки співпадають. Зважаючи на наведене вбачається, що самим позивачем підтверджено факт відсутності законних підстав для розірвання договору, а саме - обсяги заборгованості є меншими ніж встановлено чинним законодавством. Також у фінансових взаємовідносинах Орендодавця та Орендаря відсутня суттєва ознака передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, а саме - невнесення плати певний термін підряд.

Позивач безпідставно вимагав дострокового розірвання договору оренди, порушуючи норми чинного законодавства України зокрема вимог ст. 782 Цивільного кодексу України.

Суд в свою чергу, не здійснивши перевірку заявлених позивачем вимог, виніс рішення про задоволення позову в той час, як станом на 01.12.2008 р. заборгованість Відповідача становила лише 113 973,54 грн., що підтверджується інформацією про нарахування та надходження орендної плати до міського бюджету за оренду комунального майна по ТОВ «Артмайдан»за підписом начальника управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі Інформація).

Позивач свідомо під час судового розгляду судової справи не висвітлив дану інформацію, хоча він володів нею.

Позивачем не було дотримано порядку, який має бути застосований для дострокового розірвання договору.

Листом Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" передбачено: «... згідно з ч. З ст. 653 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду...».

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається із змісту п. п. 2, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, і має право передати спір на вирішення суду у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо його розірвання або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу.

Відповідач не отримував від Орендодавця, в інтересах якого подано позов, жодних письмових пропозицій щодо розірвання договору оренди комунального майна № УКМ -0275 від 29 жовтня 2003 року, із зміною № 1 від 03 квітня 2006 року або про намір розірвати з Орендарем договір оренди в разі не погашення Орендарем заборгованості у визначений договором термін.

Представник Прокурора та представник Управління комунального майна Сумської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечують, посилаючись на постійне порушення відповідачем умов оплати орендованого приміщення та значну заборгованість. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.   

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з наданих матеріалів справи доказів та встановлено судом першої інстанції 29 жовтня 2003 року між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради та відповідачем було укладено договір № ФМ-071, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідачеві нежитлове приміщення, для організації та проведення молодіжно - мистецьких заходів та дискотек, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінінграду, 3 загальною площею 2957, 9 кв.м., а відповідач в свою чергу своєчасно та в повному обсязі на умовах договору сплачувати орендну плату.

Право на оренду орендар одержав на підставі розпорядження міського голови № 498-Р від 05.08.2003 року та № 614-Р від 02.08.2004 року.

03 квітня 2006 року до договору оренди були внесені змін №1. Даними змінами договір оренди було викладено в новій редакції від 03 квітня 2006 року № УКМ -0275 та змінено розмір орендної плати і термін дії договору ( з 03.04.2006 року по 03.04.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на те, що відповідач не виконує належним чином договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендної плати в зв'язку з чим у нього на момент звернення прокурором до суду виникла заборгованість, яка згідно з поданим розрахунком складає 177 335 грн. 62 коп.

Крім того, прокурор просить суд достроково розірвати договір оренди комунального майна № УКФ -0275 від 29 жовтня 2003 року укладений між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артмайдан»; зобов'язати відповідача висилитися з нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінінраду, 3 загальною площею 2957,9 м.кв. та передати приміщення управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до п. 4.6 договору у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, визначених договором щодо орендної плати, договір може бути розірвано достроково на вимогу Орендодавця.

Відповідно до пунктів 1  і  4  Прикінцевих  та  перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 і щодо цивільних відносин,  які виникли до зазначеної дати,  застосовується до тих прав і обов'язків,  які  виникли  або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами в даній  справі виникли до 01.01.2004 і продовжують існувати після набрання  ЦК України чинності;  отже,  до цих  правовідносин застосовуються положення названого Кодексу.

Тому, суд першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення правомірно застосував вимоги ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України, який теж набрав чинності з 01.01.2004, так само передбачено, що:

- суб'єкти  господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до Закону, договору;

- кожна  сторона  повинна вжити усіх заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для  застосування  господарських  санкцій, передбачених цим Кодексом,  іншими  законами  або договором.

Згідно з приписами статті 762 Цивільного кодексу України:

- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму;

- плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з наданого до справи спірного договору,  майно,  яке  виступає  предметом  договору, належить до комунальної власності.  

Отже, до спірних правовідносин застосовуються й норми Закону України "Про  оренду  державного  та комунального майна".

Відповідно до  частини  третьої  статті  18  зазначеного Закону, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Строки внесення  орендної  плати  визначаються   у   договорі (частина третя статті 19 цього ж Закону).

Частиною третьою   статті   26  Закону  України  "Про  оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї  із сторін  договір  оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань.

В абзаці  другому  пункту  13  роз'яснення  президії   Вищого арбітражного суду України від  25.05.2000 N02-5/237 "Про деякі питання  практики застосування  Закону України  "Про оренду державного та комунального майна"  зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання  орендарем  хоча  б  одного  з  його зобов'язань, передбачених статтею 18 названого Закону.

Судом першої інстанції з'ясовано невиконання орендарем (відповідачем) зобов'язання щодо своєчасного (у  встановлені  Договором строки) внесення орендної плати за орендовані приміщення, а також наявність значної заборгованості на суму 177335,62 грн.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не здійснивши перевірку заявлених позивачем вимог, виніс рішення про задоволення позову в той час, як станом на 01.12.2008 р. заборгованість Відповідача становила лише 113 973,54 грн., що підтверджується інформацією про нарахування та надходження орендної плати до міського бюджету, безпідставне.

Саме довідкою, наданою скаржником (відповідачем) до апеляційної скарги, підтверджена заборгованість відповідача на суму задоволеного позову станом на 04.12.2008 року, тобто на час винесення оскаржуваного рішення та часткову оплату боргу вже після винесення рішення судом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом та не надав суду першої інстанції документів в підтвердження своїх заперечень, а навпаки своїми клопотаннями про відкладення розгляду справи без надання доказів поважності причин неможливості надсилання свого представника в засідання суду, затягнув розгляд справи судом першої інстанції.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлена  наявність у Договорі положення про дострокове його  припинення, а саме те, що відповідно до п. 4.6 договору у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, визначених договором щодо орендної плати, договір може бути розірвано достроково на вимогу Орендодавця.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено істотне порушення з боку відповідача умов договору, тобто неодноразове порушення строків орендної плати, а також значну заборгованість, внаслідок котрої друга сторона (позивач) значною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала при укладенні договору і, що та відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу позивача.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, розірвання договору оренди орендар   зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у  договорі оренди.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України також визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції вимог ст. 782 Цивільного кодексу України, також необґрунтоване і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В даному випадку суд розглядав заявлений позов про дострокове та примусове розірвання договору за рішенням суду, відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України та  26 Закону України  "Про оренду державного та комунального майна".

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 526, 611, 651, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.18, 26-27 Закону  України  "Про  оренду державного та комунального майна" ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2008 р. по справі            № 9/542-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                     Могилєвкін Ю.О.

                        судді                                                      Пушай В.І.

                                                                                        Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 03.04.2009 року.