Постанова

від 31.03.2009 по справі 5/175б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/175б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 березня 2009 р.                                                                                    № 5/175б  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Білошкап О. В., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

на  постанову господарського суду  Донецької області від 24.12.2008 року

у справі№ 5/175-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська агенція "КОДЕКС"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Седекс-груп"

про Банкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у у Куйбишевському районі міста Донецька

Не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області  від 08.12.2008 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська агенція "КОДЕКС" було порушено провадження у справі № 5/175б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Седекс-груп" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Постановою господарського суду Донецької області від 24.12.2008 року (суддя Чорненька І.К.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Седекс-груп" код  34512107 банкрутом відповідно до ст. 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено  арбітражного керуючого Єресько І. І. та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема  письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів та надати суду відповіді, а також зобов'язано останього до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з такою постановою, ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 24.12.2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема на те, що судом не було належним чином дотримано вимоги ст. 52 Закону.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами  статті  52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення  справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності  (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

Місцевим судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців 02.12.2008 року внесено запис про  рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи.

На підставі вищезазначеного, судом першої інстанції було встановлено, що надані відомості з реєстру  є належним достатнім доказом обставин щодо припинення боржником підприємницької діяльності, однак цей висновок суду є передчасним виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто у суді має бути доведений факт нездійснення боржником  підприємницької діяльності у зв'язку з його відсутністю.

В контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням. Даної правової позиції також дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

Однак судом в порушення вищезазначених вимог не було досліджено відсутність боржника за його місцезнаходженням.

За таких обставин, судом в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо  всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності прийнято рішення без достатнього дослідження обставин справи та встановлення фактів, покладених в  основу оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Враховуючи викладене, оскаржену постанову суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №5/175б не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв'язку з чим постанову суду слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

Керуючись  ст.  52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька  на постанову господарського суду Донецької області від 24.12.2008 року у справі № 5/175б задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Донецької області  від 24.12.2008 року у справі № 5/175б  скасувати.

3.          Матеріали справи № 5/175б  направити на розгляд до господарського суду Донецької області.  

Головуючий                                                                     О.Є. Короткевич

          Судді                                                                              О. В. Білошкап

                                                                                                     М. І. Хандурін