Постанова

від 20.03.2009 по справі 07/02-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/02-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2009 р.                                                           Справа № 07/02-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Корелін М.І.

відповідача -  Гордеюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 423Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 26.01.09 по справі № 07/02-09

за позовом ПП  "Будпостач", м. Київ

до  ТОВ "Троя-ТЕТА", м. Харків

про стягнення 10867,51 грн. -

встановила:

В грудні 2008 р. позивач –ПП „Будпостач”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „Троя-Тета”, м. Харків 10867 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий від позивача товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від  26.01.09 р. (суддя Інте Т.В.) по справі № 07/02-09 позов  задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 10787 грн. заборгованості, 107,87 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий від позивача товар, та проігнорував надіслану останнім претензію щодо сплати вказаної заборгованості та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що між сторонами не укладалося будь-яких договорів, на виконання яких і відбувалася передача товару, та не узгоджувалося будь-яких умов цієї передачі; що на момент звернення позивача до суду у останнього не виникло будь-яких прав на звернення до суду, оскільки термін виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару ще не настав. Крім того, відповідач також зазначає, що суд приймаючи рішення по даній справі безпідставно вийшов за межі позовних вимог, що, на думку відповідача, зумовлює скасування цього рішення та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що факт отримання відповідачем товару та наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується; що на момент звернення позивача до суду (23.12.08 р.) його право вже було порушене через невиконання відповідачем вимог щодо оплати заборгованості; що позивач звернувся до суду саме з позовом про стягнення заборгованості та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до видаткової накладної № 042143 від 26.09.08 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 10787 грн. Факт прийняття відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої відповідачем особи у вказаній накладній та не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, товар ним передавався відповідачу на підставі усної домовленості. Вказане зокрема не суперечить вимогам ст. ст. 6, 12-13, 202-207, 509 ЦК України, ст. ст. 180-181 ГК України та дає підстави вважати що між сторонами було в спрощеній (усній) формі укладено правочин, що містить ознаки договору купівлі-продажу (поставки), та породжує для сторін певні права та обов'язки, зокрема обов'язок відповідача сплатити отриманий товар.

Відповідно до укладеного між сторонами акту звірки за період 01.09.08 –24.11.08 р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за накладною № 042143 від 26.09.08 р. складає 10787 грн.

12.12.08 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 72 ЮР в якій просив відповідача в строк до 19.12.09 р. сплатити заборгованість в сумі 10867,51 грн., проте останній вказані вимоги не виконав та заборгованості не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий від позивача товар, та проігнорував надіслану останнім претензію щодо сплати вказаної заборгованості та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є особою, що порушила своє зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 526, 530 ЦК України не виконав вимог позивача про сплату заборгованості, викладену в претензії № 72 ЮР від 12.12.08 р. в обумовлений в даній претензії строк. Тим більше, відповідач не заперечує проти того, що вказану заборгованість він взагалі сплачував.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 10787 грн. заборгованості.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що з урахуванням дати отримання ним претензії, на момент звернення позивача до суду право останнього не могло вважатися порушеним, оскільки позивач надсилаючи претензію № 72 ЮР від 12.12.08 р. та встановлюючи відповідачу 7-денний строк на виконання зобов'язання, тим самим скористався встановленим ст. 530 ЦК України правом, на звернення з відповідною вимогою щодо виконання боржником зобов'язання та встановлення відповідного строку на його виконання. Разом з тим, відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів отримання вказаної претензії 14-15 грудня, тобто в дні, в які як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, він отримав зазначену претензію. До того ж, навіть якщо враховувати, що твердження відповідача про отримання претензії в зазначені дні є вірними, відповідно до залучених до матеріалів справи поштового чеку № 3105 та поштового повідомлення № 1752872 датою звернення позивача до суду є 23.12.08 р., що свідчить про те, що на момент звернення з позовом до суду його права в будь-якому випадку вже були порушеними.

Окрім того, фактом наявності відповідної вимоги також є виставлення відповідного рахунку № СФ 0881469 від 17.09.08 р., який, як вказано в спірній накладній, був підставою для передачі товару, та на який посилався відповідач в довіреності на особу, яка отримувала товар за № 220 від 29.09.08 р.

Крім того, також безпідставними є посилання відповідача на те, що господарський суд при винесенні рішення нібито вийшов за межі позовних вимог, оскільки поданий позивачем позов за своєю природою, назвою та суттю є позовом про стягнення заборгованості. Крім того, як свідчить протокол судового засідання від 26.01.09 р., під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача просив суд саме стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування..

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.09 р. по справі № 07/02-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 20.03.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

20.03.2009