Постанова

від 26.03.2009 по справі 11/269-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/269-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2009                                                                                       Справа№  11/269-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого         Лисенко О.М. ( доповідач)

суддів:                    Виноградник О.М., Джихур О.В

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

від позивача:  Батюшина К.І., довіреність №2686-ю  від 06.01.09;

від відповідача:  Винокуров В.Ю., довіреність №б/н  від 20.03.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс", м.Дніпропетровськ   

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.09р.  у справі № 11/269-08

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс", м. Дніпропетровськ

про   стягнення 136931,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрпромвпровадження”, м.Київ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Індустріал-Сервіс”, м.Дніпропетровськ про стягнення 136 931,73 грн. заборгованості за товар поставлений на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.08 №5.

Позивачем уточнювалась сума позову, та заявою від 08.01.09р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 100 656, 79 грн. основного боргу, 18 614, 82 грн. пені, 7556, 56 грн. інформаційних витрат, 1 525, 8 грн. річних та 10 993, 7 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2009 року по справі №11/269-08 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнено 100 656, 79 грн. основного боргу, 1 516, 14 грн. річних, 5 712, 22 грн.  інфляційних втрат, 11 968, 27 грн. пені, 10 993, 7 грн. штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги у сумі основного боргу, суд послався на те, що поставка товару відповідачу доведена видатковими накладними. Позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу стягнені судом частково у відповідності до умов договору і з урахуванням часу поставки.

Не погодившись із рішенням, відповідач по справі подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, оскільки при розрахунку штрафних санкцій суд не витребував у позивача документів про часткову оплату сум основного боргу з метою визначення строку виконання грошового зобов'язання та початку строку прострочки та просив зменшити розмір пені і штрафу, які підлягали до стягнення.

Також, скаржник зазначив, що суд, стягуючи пеню за прострочку сплати суми основного боргу, необґрунтовано стягує штраф в розмірі 7% від суми непоставленого товару, тому що штраф, як і пеня, відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, є різновидами неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язання, та в цьому разі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має бути обмежена за правилами ст.4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а застосування двох видів відповідальності за одне і теж порушення є незаконним.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до частини 1 статті 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

05.01.2008 року між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу №5 за умовами п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність по заявці покупця електроізоляційну та іншу продукцію (в подальшому товар) найменування, кількість і ціна якого визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а  покупець зобов'язується прийняти поставлений товар і своєчасно його оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем в національній валюті України, протягом 30 календарних днів після отримання кожної партії товару. Днем отримання товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар виробничо-технічного призначення на загальну суму 251 006, 79 грн., що  підтверджується видатковими накладними №У-0132 від 07.02.08р., №У-0344 від 11.03.08р., №У-0409 від 20.03.08р.,  №У-0411 від 24.03.08р., №У-0596 від 21.04.08р., №У-0645 від 25.04.08р., №У-0667 від 06.05.08р., №У-0715 від 13.05.08р., №У-0768 від 19.05.08р., №У-0819 від 27.05.08р., №У-0844 від 29.05.08р., №У-0934 від 10.06.08р., №У-1088 від 07.07.08р., №У-1110 від 09.07.08р., №У-1319 від 01.08.08р., №У-1387 від 12.08.08р., №У-1393 від 13.08.08р., №У-1470 від 26.08.08р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Відповідач, на час звернення позивачем до суду, здійснив оплату частково у сумі 150 350 грн.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 100 656, 79 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем 04.11.08р. була сплачена сума основного боргу у розмірі 10 000, 00. В цій частині провадження по справі повинно бути припинено по п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а рішення суду першої інстанції скасоване.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування коштів покупець виплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день затримки платежу, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченого в строк товару.

Згідно до статті 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Скаржник не надав контррозрахунок позовної суми і 3% річних інфляційних втрат, пені та штрафу.

Колегія суддів, ретельно перевіривши розрахунок вказаних сум позову здійсненого судом першої інстанції, вважає, що він зроблений з урахування виписок з банку про часткову оплату, з урахуванням умов п.4.3 договору, статті 625 Цивільного кодексу України, вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (розрахунок пені здійснений з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ).

Доводи скаржника про те, що стягнення пені та штрафу за порушення одного зобов'язання є необґрунтованими, оскільки дані штрафні санкції передбачені умовами договору і одночасне застосування цих санкцій в даному випадку не суперечать чинному законодавству.

Згідно до ч.3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки відповідач не заявляв у суді першої інстанції вимогу про зменшення призначених до стягнення сум пені та штрафу, і це не було предметом розгляду в суді першої інстанції, то і апеляційній суд не може прийняти і розглянути вказані вимоги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення основного боргу у сумі 100 656, 79 грн., 1 516, 14 грн. річних, 5 712, 22 грн. інфляційних втрат, 11 968, 27 грн. пені, 10 993, 7 грн. штрафу. Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс", м Дніпропетровськ –задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2009 року у справі  № 11/269-08 -  скасувати частково в частині стягнення основного боргу у сумі 10 000 грн., припинивши провадження по справі по п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко   

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

          Суддя                                                                                 О.В.Джихур