Рішення

від 02.09.2013 по справі 8/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел.67-28-47

просп. Миру, 20 факс.77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

02 вересня 2013 року Справа №5028/8/68/2012

Господарським судом Чернігівської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.Г.Оленич

суддів - С.М.Івченка

А.С.Сидоренка

розглянуто матеріали справи №5028/8/68/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс», вул. В. Васильківська, буд. 77А, оф.8, м.Київ, 03150

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Біофуел», пров. 1-го Травня, буд.2, корп. А, м. Городня, Чернігівська область, 15100

про стягнення 212718грн.81коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно

у присутності представників сторін:

від позивача: Тітка Д.О. - довір.пост. від 15.07.13р., Коленченко О.О. - довір.пост. від 15.07.13р.

від відповідача: Паньківа К.М. - довір.пост. №01 від 10.01.13р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення приймається після перерви, оголошеної на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 27.08.13р. по 02.09.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 185450грн.81коп. боргу, 49703грн.34коп. пені, 9709грн.48коп. процентів річних, 9223грн.31коп. інфляційних нарахувань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно відповідно до договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.2009р. та договору застави обладнання №39/02/191009/Z-2 від 12.11.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до договору поруки від 23.04.2010р. поручився перед ПАТ «БМ Банк» за повне та своєчасне виконання відповідачем, як боржником, зобов'язань за договором №39/02/220909 від 22.09.2009р. невідновлювальної кредитної лінії. Виконання кредитного зобов'язання боржником також забезпечено іпотекою на підставі договору №39/02/220909/І-1 від 22.09.2009р. та заставою на підставі договору застави обладнання №39/02/191009/Z-2 від 12.11.2009р. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за кредитним договором, позивач на вимогу Банку виконав зобов'язання боржника, у зв'язку з чим в силу приписів чинного законодавства до нього перейшли усі права кредитора у кредитному зобов'язані, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Ухвалою суду від 20.02.13р. по даній справі прийнята до розгляду подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку з чим вимоги позивача полягали у стягненні з відповідача 185450грн.81коп. боргу, 11908грн.51коп. пені, нарахованої за період з 22.09.2010р. по 22.03.2011р., 9042грн.20коп. процентів річних, нарахованих за період з 28.12.10р. по 10.12.12р., 6317грн.29коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 28.12.10р. по 10.12.12р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно.

Відповідач у відзиві (т.1, а.с.139-142) визнає, що у встановлений кредитним договором термін він свої зобов'язання перед банком належним чином не виконав та погоджується з існуванням боргу в сумі 185450грн.81коп. Разом з тим, відповідач заперечує проти наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивачем у відповідний термін не було надано підтверджень виконання зобов'язань за відповідача, датою надання відповідачу підтвердження виконання зобов'язань може вважатись 29.03.2011р. Але під час судових засідань до прийняття рішення позивачу не одноразово пропонувалось надати реквізити для здійснення погашення заборгованості, чого ним здійснено не було. Відповідно до ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Відповідна вимога з реквізитами була отримана відповідачем лише 22.10.2012р. Також відповідач заперечує проти наявності у позивача права на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та зазначає, що в порушення імперативної норми ст.555 ЦК України позивач не повідомив відповідача про одержання ним вимоги банку щодо виконання зобов'язання відповідача за кредитним договором. Крім того, ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку» передбачає необхідність державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором. При цьому, відсутність відповідної реєстрації свідчить про те, що позивач не є стороною іпотечного договору і не може висувати вимоги згідно договору іпотеки. За твердженням відповідача, проведення оцінки предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності в обов'язковому порядку має передувати зверненню стягнення на предмет іпотеки, а звіт про проведення незалежної експертної оцінки предмета іпотеки, наданий фізичною особою-підприємцем (суб'єктом оціночної діяльності) Мальцем С.В., за яким вартість предмета іпотеки становить 421344грн., датований 24.12.2010р., з липня 2011 року є недійсним згідно п.п.22, 23 постанови КМУ №1891 від 10.12.2003р. «Про затвердження методики оцінки майна» і не може використовуватись при розгляді справи.

У додатковому відзиві на позовну заяву, наданому суду 27.08.13р., відповідач знову підтвердив визнання ним існування боргу в сумі 185450грн.81коп., проте заявив про пропуск позивачем позовної давності в частині стягнення неустойки, штрафів, пені, а також повідомив суду про наявність гарантійного листа ПП «Капітель» про готовність погасити борг відповідача. Разом з тим, відповідач заперечує проти наявності у позивача права на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, зазначаючи, що відсутність державної реєстрації застави позбавляє заставодержателя права вимагати задоволення його вимог за рахунок заставленого майна, у тому числі й права звернення стягнення на це майно. Крім того, відповідач знов наполягав на необхідності визначити в рішення початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації, яка не може бути встановлена в зв'язку із закінченням терміну дії звіту про проведення незалежної експертної оцінки від 24.12.10р.

За клопотанням сторони при розгляді справи в суді першої інстанції здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 02.08.2013р. №02-01/63 у зв'язку з перебуванням суддів М.Г.Тимченко та І.Г.Мурашко у відпустці здійснено заміну відсутніх суддів у справі №5028/8/68/2012 шляхом призначення проведення повторного автоматичного розподілу справи. За наслідками повторного автоматичного розподілу справа для розгляду визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Т.Г.Оленич, суддів - С.М.Івченка, А.С.Сидоренка.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи починається спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору. Вищенаведене правова позиція викладена в п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», а також в п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, після зміни складу суду по даній справі, розгляд справи розпочався спочатку.

В судовому засіданні 27.08.13р. позивачем заявлено про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені - на 1340грн.88коп., в частині стягнення процентів річних - на 4410грн.38коп., в частині стягнення інфляційних нарахувань - на 1272грн.97коп. При цьому, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, позивачем змінено період нарахування пені, а саме пеня обчислена за період з 27.12.10р. по 27.06.11р., а період обчислення процентів річних та інфляційних нарахувань продовжено до 12.08.13р.

Приймаючи до уваги, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог, судом заява позивача приймається до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Відтак позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача 185450грн.81коп. боргу, 13249грн.39коп. пені, нарахованої за період з 27.12.2010р. по 27.06.2011р., 13452грн.58коп. процентів річних, нарахованих за період з 27.12.10р. по 12.08.13р., 7591грн.26коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 27.12.10р. по 12.08.13р., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно.

Подане відповідачем через канцелярію суду клопотання від 27.08.13р. про витребування від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз касового чеку (квитанції) на підтвердження відправлення ТОВ «Біофуел» документів на оплату послуг судового експерта судом відхиляється, оскільки документи, щодо витребування яких заявлено клопотання, не стосуються предмету спору по даній справі, а також відповідач не обґрунтував неможливість самостійно отримати вказані документи від експертної установи, та не довів, які обставини, що мають значення для вирішення спору, можуть бути встановлені судом на підставі цих доказів.

При цьому, суд вказане клопотання розцінює як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, оскільки направлено на затягування розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.08.13р. відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про відвід складу суду.

В судовому засіданні 02.09.13р. відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, штрафів та пені. Заява обґрунтована тим, що позовна давність має обчислюватися з моменту першої претензії, яка надсилалась банком 22.06.10р. Судом вказана заява прийнята до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи в провадженні господарського суду Чернігівської області знаходилась справа №14/32 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Біофуел», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про визнання права власності на комплекс виробничої бази залізобетонних виробів, загальною площею 1539,8кв.м, що знаходиться за адресою вул.1 Травня, №2а в м. Городня, Чернігівської області та складається з адміністративного приміщення А-2 із цегли, загальною площею 387,7кв.м; котельні з димоходом В-1, в-1 із цегли загальною площею 180,8кв.м; адміністративного приміщення з прибудовою РБУ Г-2, г-2, г2-4, г3-3 із цегли та залізобетонних колон, загальною площею 766,0кв.м; арматурного цеху г1-1 із цегли, загальною площею 156,5кв.м; трансформаторної підстанції Е-2 із цегли, загальною площею 48,8кв.м, що знаходиться за адресою пров.1-го Травня,2а м. Городня, Чернігівська обл., та є предметом іпотеки відповідно до договору №39/02/220909/I-1 іпотеки нерухомого майна від 22.09.2009р.

За результатами розгляду вищевказаної справи господарським судом 29.03.2011р. прийнято рішення (Т.2, а.с.2-7), яким у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011р. (Т.2, а.с.8-17) рішення суду першої інстанції у справі №14/32 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011р. (Т.1, а.с.133-138) постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011р. у справі №14/32 скасовано, а рішення господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011р. у цій справі залишено без змін.

Згідно із ч.3 ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, в силу приписів Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011р. у справі №14/32 набрало законної сили 07.12.2011р.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 2 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у справі №14/32 та у даній справі суб'єктний склад спору тотожний, факти, які встановлені рішенням господарського суду у справі №14/32 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знов в межах даної справи.

Так, рішенням господарського суду Чернігівської області встановлено наступні факти:

1) укладення 20.09.2009р. між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого згідно з п.1.2. статуту є публічне акціонерне товариство «БМ Банк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Біофуел» (позичальник) договору невідновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 (далі -кредитний договір). Відповідно до п.1.1 вказаного договору банк зобов'язався надавати, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит в розмірі 160000грн.00коп.

У п.1.3 кредитного договору банк та позичальник обумовили, що кредит повертається позичальником не пізніше 21.09.10р. відповідно до встановленого графіку зі сплатою по 16000грн.00коп. у строк погашення: 25.12.09р., 29.01.10р., 26.02.10р., 31.03.10р., 30.04.10р., 31.05.10р., 30.06.10р., 30.07.10., 31.08.10р., 21.09.10р.

За умовами п.1.6.1.1. кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки 28,0%, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором.

Згідно з п.1.6.1.3. кредитного договору перша сплата позичальником процентів відбувається не пізніше 30 вересня 2009 року за період з першого дня видачі кредиту до 25-го вересня 2009 року ( з урахуванням положень п.1.6.1.2 цього договору). Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число включно звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокового погашення кредиту -одночасно з погашенням кредиту.

2) надання ВАТ «БМ Банк» ТОВ «Біофуел» кредиту в розмірі 160000грн.;

3) укладення 22.09.2009р. між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого згідно з п.1.2. статуту є публічне акціонерне товариство «БМ Банк», та товариством з обмеженою відповідальністю «Біофуел» договору іпотеки нерухомого майна №39/02/220909/І-1 (далі - договір іпотеки), який 22.09.2009р. посвідчений Совою В.Ф., нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області, зареєстровано в реєстрі №3218.

Предметом іпотеки відповідно до п.1.2 договору іпотеки - є нерухоме майно, а саме комплекс виробничої бази залізобетонних виробів загальною площею 1539,8кв.м, що знаходиться за адресою: провулок 1 Травня,2-а в м.Городня, Чернігівської області та складається з адміністративного приміщення А-2 із цегли, загальною площею 387,7кв.м; котельні з димоходом В-1, в-1, із цегли, загальною площею 180,8кв.м; адміністративного приміщення з прибудовою РБУ Г-2, г-2, г2-4, г3-3 із цегли, залізобетонних колон, загальною площею 766,0кв.м.; арматурного цеху г1-1 із цегли, загальною площею 156,5кв.м, трансформаторної підстанції Е-2 із цегли, загальною площею 48,8кв.м. Нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Городянського районного нотаріального округу Чернігівської області Совою В.Ф., 29.01.08р. за реєстровим №289. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване 03.12.08р. Городянським БТІ, в реєстрові книзі №3, номер запису 62, реєстраційний номер 8120596.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №24754584 - 22.09.09р. зареєстрована заборона на нерухоме майно по договору іпотеки №3218 від 22.09.09р., накладена заборона від 22.09.09р. за №3219/15.

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №24755472 від 22.09.09р. до Державного реєстру іпотек внесено запис про перелік об'єктів обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки №3218 від 22.09.09р.

У п.1.3 договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. вказано, що вартість предмета іпотеки, визначена шляхом проведення оцінки згідно з Висновком про вартість майна від 23.06.09р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «КБ-Експерт», становить 478780,00грн., а за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить - 370000грн.00коп.

Відповідно до п.4.2 договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.09р. у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

У п.4.4 договору іпотеки сторони встановили, що право іпотеки припиняється повністю або частково: а) виконанням у повному обсязі зобов'язання; б) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Поняття зобов'язання наведено у розділі терміни та їх тлумачення договору іпотеки.

4) укладення 23.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк», в особі директора відділення №39 АТ «БМ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» (поручитель) договору поруки (далі - договір поруки), згідно з п.1.1 та п.1.2 якого поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть буди укладені в майбутньому. У разі порушення боржником зобов'язання за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (п.3.1. договору поруки).

5) порушення ТОВ «Біофуел» зобов'язань за кредитним договором;

6) звернення Банку до ТОВ «Біофуел» з претензією №3039/42/122 від 22.06.2010р., яку отримано директором ТОВ «Біофуел» Демиденко П.І. - 22.06.2010р., про що свідчить відповідний напис на претензії. У вказаній претензії ПАТ «БМ Банк» повідомив відповідача про порушення ним своїх зобов'язань за договором №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.2009р. та вимагав протягом 30 днів з моменту отримання претензії, достроково повернути в повному обсязі суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 22.06.2010р. склала 154080грн.36коп., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 80000грн.00коп., строкова заборгованість за кредитом 64000грн.00коп., прострочена заборгованість по процентам 3294грн.93коп., строкова заборгованість по процентам 2982грн.58коп., пеня 3802грн.85коп. Крім того, банк зазначив, що в разі несплати суми заборгованості він буде вимушений звернутися до нотаріальних органів з метою звернення стягнення за рахунок заставного майна навівши його перелік.

Відповідач свої зобов'язання в строк, встановлений ПАТ «БМ Банк» в претензії, не виконав.

7) звернення Банку до ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» з претензією №56/1 від 26.07.2010р., в якій останній повідомив про невиконання відповідачем зобов'язань за договором №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.2009р. та звернувся з вимогою до позивача як поручителя про виконання зобов'язань по договору №39/02/220909 невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р. і сплати заборгованості в розмірі 154033грн.34коп.

8) наявності станом на 22.12.2010р. заборгованості за кредитним договором у сумі 185450грн.81коп., з яких прострочена сума заборгованості по кредиту - 144000грн.00коп., нараховані та несплачені проценти - 26492грн.74коп., пеня - 14958грн.07коп.

9) сплати позивачем на рахунок кредитора 22.12.2010р. - 160000грн.00коп. та 23.12.2010р. - 25450грн.81коп.., а всього 185450грн.81коп.

10) передачі Банком ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» на виконання вимог договору поруки від 23.04.2010р. та ч.1 ст.556 ЦК України за актом прийому-передачі оригіналів документів, які підтверджують зобов'язання ТОВ «Біофуел» перед ПАТ «БМ Банк»;

11) звернення 27.12.2010р. ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» до ТОВ «Біофуел» з листом за вих.№27-12/10, в якому повідомив, що 23.04.2010р. між ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» було укладено договір поруки, відповідно до якого ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» поручилось перед ПАТ «БМ Банк» за своєчасне та повне виконання ТОВ «Біофуел» своїх зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.2009р., укладеного між ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Біофуел». Відповідачем було прострочено погашення заборгованості у зв'язку з чим ПАТ «БМ Банк» було направлено на адресу відповідача лист з вимогою про сплату боргу та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом набуття предмету іпотеки та застави у власність ПАТ «БМ Банк». Про прострочення відповідачем своїх зобов'язань за договором не відновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.2009р. було повідомлено ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс», як поручителя за договором поруки від 23.04.2010р., а останньою було погашено вказану заборгованість в повному обсязі. У вказаній претензії позивач зазначив, що на підставі договору поруки та ст.556 ЦК України до ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» перейшли всі права кредитора в зобов'язаннях, що виникають за договором невідновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.2009р., в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, в тому числі перейшло й право власності на предмет іпотеки та застави і як наслідок ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс» в силу вимог ст.328 та 556 ЦК України та ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про заставу» стало власником об'єктів нерухомості, що були предметом іпотеки та іншого рухомого майна, що було предметом застави.

Відповідачем на вказаному листі №27-12/11 від 27.12.2010р. зроблено відмітку за підписом Демиденко П.І. від 27.12.2010р. про невизнання переходу права власності внаслідок відсутності у позивача правових підстав для цього.

Вищенаведені факти, які встановлені в рішенні господарського суду Чернігівської області від 29.03.2011р., сторонами також визнаються та не оспорюються.

Крім того, обставини здійснення позивачем по даній справі погашення в повному обсязі заборгованості відповідача перед банком по кредитному договору та передачі банком позивачу оригіналів документів, які підтверджують зобов'язання ТОВ «Біофуел», встановлені рішенням господарського суду м.Києва від 22.07.11р. по справі №58/141, в якій брали участь ті ж самі сторони, та яке набрало законної сили з 18.10.11р. - моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови по справі №58/141. А тому, в силу ст..35 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доведенню знов.

В межах даної справи розглядається спір про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, яка була погашена позивачем за зобов'язанням відповідача, а також нарахованих позивачем пені, процентів річних та інфляційних нарахувань, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором на підставі договору іпотеки №39/02/220909/І-1 від 22.09.2009р., укладеного між Банком та ТОВ «Біофуел».

Крім того, позивач просить також звернути стягнення на предмет застави - обладнання, передане в заставу Банку на підставі договору застави №39/02/191009/Z-2 від 12.11.2009р. в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Біофуел» за кредитним договором.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору застави №39/02/191009/Z-2 від 12.11.2009р. (Т.1, а.с.21-24), за умовами вказаного договору ТОВ «Біофуел» (заставодавець за договором) з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передає в заставу, а ВАТ «БМ Банк» (заставодержатель за договором) приймає в заставу в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Під «кредитним договором» в договорі застави розуміється договір №39/02/220909 від 22.09.2009р., укладений між заставодержателем та заставодавцем, а також усі додатки, зміни та доповнення до нього. Під «зобов'язанням» за вказаним договором розуміється зобов'язання, що випливають з кредитного договору, а саме: 1) повернути заставодержателю кредит у розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч) гривень 00коп., у строк до 21 вересня 2010 року на умовах, зазначених у кредитному договорі; 2) сплатити заставодержателю проценти за користування у розмірі та на умовах, зазначених у кредитному договорі; 3) сплатити заставодержателю комісійні винагороди у строки та на умовах, зазначених у кредитному договорі; 4) сплатити на користь заставодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання заставодавцем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором; 5) відшкодувати в повному обсязі збитки, під якими розуміються витрати, зроблені заставодержателем, втрата ним грошових коштів, а також не одержані ним доходи.

В силу п.1.2. договору застави предметом застави за цим договором є рухоме майно, а саме: сушильний комплекс, в кількості 1 (одна) штука, загальною балансовою вартістю 248800 (двісті сорок вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, що підтверджується довідкою заставодавця про балансову вартість №001 від « 01» жовтня 2009 року. Предмет застави придбаний за контрактом №023 купівлі-продажу обладнання від 25 вересня 2009 року, укладеним між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно промисловий центр «Гарант».

Згідно із п.1.3. договору застави предмет застави знаходиться за адресою: м.Городня, Чернігівської області, провул. 1-го Травня, буд. 2-А.

Відповідно до п.1.4. договору застави за домовленістю сторін, вартість предмету застави, зазначеного в п.1.2. цього договору, становить 165000 (сто шістдесят п'ять тисяч) гривень та є вартістю предмету застави на момент передачі його у заставу. Реалізація предмета застави у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти.

В силу п.1.5. договору застави на період дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця.

Договір застави обладнання від 12.11.2009р. в день його укладення посвідчено нотаріусом Городянського районного нотаріального округу Чернігівської області, зареєстровано в реєстрі за №3934.

13.11.2009р. застава рухомого майна на підставі договору застави №3934 від 12.11.09р. зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т.2., а.с.47-49).

Отже, спір у даній справі полягає у стягненні позивачем суми боргу по кредитному договору, яка сплачена ним як поручителем, а також нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед новим кредитором, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно з ч.1 ст..546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено судом вище, зобов'язання відповідача по кредитному договору були забезпечені як заставою, так і порукою.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі договору поруки на вимогу банку виконав зобов'язання відповідача по кредитному договору, сплативши банку 185450грн.85коп., в т.ч. 144000грн. основного боргу по кредиту, 26492грн.74коп. нарахованих процентів за користування кредитом, та 14958грн.07коп. нарахованої пені.

Згідно з приписами п.3 ст.512, ст.514 Цивільного кодексу України виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем є однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні, до якого переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, в силу зазначеної норми, правовим наслідком виконання поручителем зобов'язання за боржника є втрата первісним кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, яке виконано поручителем, і перехід таких прав кредитора по цьому ж зобов'язанню до поручителя.

Відтак, оскільки чинним законодавством не встановлюється спеціальний порядок передачі прав від первісного кредитора до поручителя, тому такий перехід відбувається автоматично в момент виконання поручителем обов'язку боржника.

Разом з цим, обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя в разі виконання ним зобов'язання, повинен відповідати обсягу задоволених поручителем вимог кредитора за основним зобов'язанням, якщо інше не передбачено договором. Оскільки, договір поруки від 23.04.10р. не містить умов щодо обмеження обсягу прав, які переходять до поручителя у разі виконання ним обов'язку боржника, тому суд приходить до висновку, що до позивача перейшли права первісного кредитора в розмірі сплачених поручителем сум, а саме 185450грн.81коп.

Відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проте, доказів виконання в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором первісному кредиторові (банку) відповідач суду не надав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.03.11р. по справі 14/32, позивачем направлявся відповідачу лист за №27-12/11 від 27.12.10р., в якому відповідача було повідомлено про укладення між позивачем і банком договору поруки, погашення поручителем заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, та перехід до позивача всіх прав кредитора в зобов'язаннях, що виникають за договором невідновлювальної кредитної лінії №39/02/220909 від 22.09.09р. (т.1, а.с.36). Вказаний лист 27.12.10р. отримано особисто директором відповідача, що також встановлено в рішенні суду від 29.03.11р. по справі №14/32.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні, а тому відповідач повинен був виконати зобов'язання по поверненню кредиту, сплати нарахованих станом на 22.12.10р. процентів за користування кредитом та пені новому кредитору - позивачу по даній справі.

Доказів сплати позивачу заборгованості в сумі 185450грн.81коп. відповідач суду не надав. Крім того, наявність боргу саме в ційї сумі визнається відповідачем у відзиві на позов, а також у проекті мирової угоди, яка надсилалася відповідачем позивачу у відповідь на лист-вимогу від 22.09.12р. (т.2, а.с.44).

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 185450грн.81коп., яка й підлягає стягненню.

Відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченя, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.08.13р., яка прийнята судом до розгляду, просить стягнути з відповідача 7591грн.26коп. інфляційних нарахувань, які обчислені за період з 27.12.10р. по 12.08.13р., 13452грн.58коп. процентів річних за період з 27.12.10р. по 12.08.13р.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором, при цьому, як встановлено судом вище, до позивача перейшли права первісного кредитора по кредитному договору, цим кредитним договором не передбачено іншого розміру процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а вимога щодо інфляційних нарахувань ґрунтується на приписах закону, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача щодо стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань. До того ж, враховуючи, що, виходячи із умов кредитного договору, перебіг строку прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором розпочався з 22.09.10р., саме з цього моменту можуть нараховуватися проценти річних та інфляційні нарахування.

Однак, при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. Враховуючи, що позивачем не подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, з огляду на принцип рівності сторін перед судом та законом суд не вправі самостійно змінювати період, за який обчислювалися інфляційна складова боргу та проценти річних, незважаючи на те, що право нараховувати проценти річних та інфляційну складову боргу у позивача виникло з 22.09.2010р., а нарахування ним здійснені починаючи з 27.12.2010р.

Разом з тим суд приймає до уваги, що у листі від 27.12.10р., на який спирається позивач, не вказана сума, сплачена ним, як поручителем, а тому суд приходить до висновку, що відповідач не був повідомлений саме 27.12.10р. про суму заборгованості, що має бути сплачена новому кредитору.

Втім, суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позов та в усних поясненнях, які надавалися суду в ході розгляду справи, моментом належного підтвердження позивачем виконання зобов'язань боржника визнає 29.03.11р. При цьому, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт обізнаності відповідачем щодо розміру боргу, який повинен був сплачений позивачу, раніш ніж 29.03.11р.

Отже, з огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що період обчислення процентів річних та інфляційних нарахувань має розпочинатися з 30.03.11р.

Перевіривши правильність нарахування процентів річних, суд встановив, що проценти нараховувалися позивачем лише на суму сплаченого ним кредиту та відсотків без урахування суми штрафу, тобто на суму 170492грн.74коп.

Таким чином, враховуючи, що період нарахування процентів річних становить з 30.03.11р. по 12.0813р., сума процентів складає 12135грн.35коп.

Сума інфляційних нарахувань за період з квітня 2011р. по липень 2013р., виходячи із офіційних індексів інфляції, становить 1842грн.62коп.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду доказів сплати позивачу заборгованості в повному обсязі, тобто факт прострочення виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку, що з відповідача має бути стягнуто 12135грн.35коп. процентів річних та 1842грн.62коп. інфляційних нарахувань.

Заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення суми боргу, процентів річних та інфляційних нарахувань судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. В ст.258 Цивільного кодексу України наведений вичерпний перелік видів вимог, до яких застосовується скорочена позовна давність, до якого не включені вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань. Враховуючи приписи ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору, сплаченої позивачем, як поручителем, розпочинається з дня, наступного за днем повернення кредиту, тобто з 22.09.10р., а щодо вимог про стягнення процентів річних та інфляційних - з 30.03.11р. Позов, який розглядається в межах даної справи, подано позивачем 10.12.12р., про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду.

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з даним позовом позовна давність щодо вимог про стягнення боргу, процентів річних та інфляційних нарахувань не закінчилась.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13249грн.39коп. пені за прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, яка нарахована за період з 27.12.10р. по 27.06.11р.

Як вбачається із розрахунку наданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог, пеня обчислена на суму боргу 170492грн.74коп. із застосуванням облікової ставки НБУ в розмірі, який діяв у період прострочення.

Оскільки вище судом встановлено факт прострочення відповідачем повернення кредиту та сплати відсотків, обов'язок відповідача, як позичальника за кредитним договором, сплатити пеню у разі порушення зобов'язання по поверненню суми кредиту на своєчасної сплати процентів передбачено п.6.1.1.1 кредитного договору, а тому суд приходить до висновку, що у позивача, як у нового кредитора по кредитному договору, виникло право нараховувати пеню та вимагати її сплати.

Разом з тим, суд в частині вимог щодо стягнення пені застосовує позовну давність, про що було заявлено відповідачем, оскільки станом на момент пред'явлення позову позовна давність сплила. При цьому, доказів поважності причин пропуску даного строку позивач суду не представив. А відтак, на підставі ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, в частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 185450грн.81коп. боргу, 1842грн.62коп. інфляційних нарахувань та 12135грн.35коп. процентів річних.

Вирішуючи питання про стягнення вищезазначених суми за рахунок предмету іпотеки та заставного майна, суд виходить із наступного:

З раніше вказаними положеннями ст.512 Цивільного кодексу України кореспондуються приписи ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відносини щодо застави майна, яке передається в забезпечення виконання зобов'язань, регулюються ст.ст.572-593 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

В частині 5 ст.20 Закону України «Про заставу», яким визначаються основні положення про заставу, передбачається, що до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у визначеному законодавством порядку.

У частині 2 ст.6 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» також передбачається, що до третьої особи, яка виконала обов'язок боржника за зобов'язанням, забезпеченим рухомим майном, переходить право за обтяженням, якщо інше не встановлено законом або договором.

Аналіз норм вищевказаних Законів свідчить, що в них не встановлюється окремий порядок переходу прав первісного кредитора до поручителя, який виконав обов'язок боржника, як нового кредитора, тобто законодавством не передбачається здійснення окремих додаткових дій щодо оформлення переходу прав заставодержателя до третьої особи, а відтак суд приходить до висновку, що такий перехід відбувається в силу вказівки закону.

В силу ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави, об'єктом якої є нерухоме майно, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Законом України «Про іпотеку» не встановлюється спеціальних вимог до документального оформлення та підтвердження переходу прав іпотекодержателя до поручителя, який виконав обов'язок боржника.

Відтак, суд приходить до висновку, що в даному випадку мають застосовуватися положення загальних законодавчих актів, зокрема ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.20 Закону України «Про заставу».

Згідно з ч.1 ст.556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

В пункті 2.7. договору поруки встановлено обов'язок банку вручити поручителю (позивачу у справі) документи, що підтверджують вимоги до боржника та передати права, які забезпечують виконання цих вимог, протягом 5-ти днів з моменту виконання поручителем зобов'язань боржника згідно з кредитним договором.

Як свідчать матеріали справи, зокрема акт прийому-передачі від 24.12.10р. (т.1, а.с.35), банком після сплати позивачем платежів за кредитним договором, передано позивачу документи, що підтверджують зобов'язання боржника.

Відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, в силу прямої вказівки закону незалежно від волевиявлення боржника або кредитора до поручителя, який виконав зобов'язання боржника, переходять всі права кредитора, в тому числі й ті, що забезпечували виконання основного зобов'язання, і перехід зазначених прав не потребує оформлення будь-яких письмових угод.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки позивач, як поручитель, виконав обов'язки відповідача перед банком, отримав від банку документи, що підтверджують такий обов'язок боржника, умовами кредитного договору не встановлено заборону на заміну кредитора у зобов'язанні за відсутності згоди позичальника, тому позивач є кредитором відповідача по основному зобов'язанню - кредитному договору, а також до нього перейшли права кредитора по забезпечувальним зобов'язанням, зокрема, по договору іпотеки нерухомого майна від 22.09.09р. та договору застави обладнання від 12.11.09р.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні загальні норми щодо моменту виникнення у кредитора права звернення стягнення на предмет застави містяться у ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу», ч.1 ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також у ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку».

Аналіз змісту договорів іпотеки та застави свідчить, що в них передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки та застави у випадку не виконання зобов'язання у момент настання строку платежу (п.6.1. договору іпотеки, п.6.1. договору застави).

Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується сторонами, що відповідачем зобов'язання по основному договору, належне виконання яких забезпечувалися іпотекою та заставою обладнання, не виконані ані банку, як первісному кредитору, ані позивачу.

Отже, враховуючи, що до позивача перейшли всі права кредитора, в тому числі по забезпечувальним зобов'язанням, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності реєстрації позивачем звернення стягнення у реєстрі обтяжень рухомого майна та невнесення змін до реєстру заборон відчуження нерухомого майна стосовно іпотекодержателя, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про іпотеку» державній реєстрації у встановленому законодавством порядку підлягають відомості про відступлення прав за іпотечним договором.

Проте, відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права, й в силу цієї статті є однією із самостійних підстав заміни кредитора у зобов'язанні нарівні з переходом прав кредитора до поручителя, який виконав зобов'язання боржника.

Згідно з термінологією, яка наведена у ст..1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням. При цьому, даний Закон не встановлює порядок та необхідність державної реєстрації заміни іпотекодержателя в інших випадках заміни кредитора у зобов'язанні, крім відступлення прав за іпотечним договором.

Отже, оскільки, як встановлено судом вище, позивач набув права кредитора за основним зобов'язанням - кредитним договором, укладеним між відповідачем та банком, у спосіб, інший ніж відступлення права вимоги, тому до нього в силу імперативних норм ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.20 Закону України «Про заставу» перейшли права іпотекодержателя, в тому числі право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначалося судом вище, відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до третьої особи, яка виконала обов'язок боржника за зобов'язанням, забезпеченим рухомими майном, переходить право за обтяженням, якщо інше не встановлено законом або договором.

Факт виконання позивачем зобов'язання відповідача по кредитному договору, який був забезпечений договором застави обладнання, підтверджується матеріалами справи, а тому позивач є обтяжувачем за договором застави й у нього виникло право звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Разом з тим, Закон не встановлює та не визначає правових наслідків відсутності реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а тому відсутність такої реєстрації не може вплинути на реалізацію права звернення стягнення на предмет обтяження.

Слід зазначити, що як вбачається із матеріалів справи, зокрема, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.08.13, наданого до матеріалів справи позивачем, повідомлення відділу державної виконавчої служби Городянського районного управління юстиції від 21.08.13р. та листа державної податкової інспекції у Городянському Чернігівської області від 21.08.13р., внаслідок звернення стягнення позивачем на предмет обтяження за договором застави обладнання від 12.11.2009р., права та інтереси третіх осіб не порушуються.

За таких обставин, оскільки позивач є кредитором за основним зобов'язанням -договором невідновлювальної кредитної лінії від 22.09.09р., належне виконання якого забезпечувалося договором іпотеки від 22.09.09р. та договором застави 12.11.09р., відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, в ході судового розгляду справи відповідачем підтверджено відсутність у нього грошових коштів на рахунках, тому суд приходить до висновку, що у позивача виникли підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.

Таким чином, 185450грн.81коп. заборгованості, 12135грн.35коп. процентів річних та 1842грн.62коп. інфляційних нарахувань підлягають стягненню за рахунок заставного майна: об'єкту нерухомості, який є предметом договору іпотеки від 22.09.09р. та обладнання, яке є предметом договору застави від 12.11.09р.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, в тому числі, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону, а також початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Оскільки позивачем у позові не вимагається застосування процедур продажу предметів іпотеки та застави, які передбачені ст.38 Закону України «Про іпотеку» та ст.26 Закону України «Про задоволення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тому судом визначається спосіб реалізації предметів забезпечувальних обтяжень шляхом проведення прилюдних (публічних) торгів.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З метою встановлення ринкової ціни об'єкту іпотеки та предмету застави судом за клопотанням відповідача ухвалою від 15.04.13р. по даній справі призначалася судова комплексна будівельно-технічна та товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а відповідача зобов'язано оплатити вартість експертизи.

З причини неоплати відповідачем вартості судової експертизи, матеріали справи повернуті без проведення експертизи.

З врахуванням повернення матеріалів справи експертною установою та неоплати експертизи позивачем, суд вважає, що початковою ціною продажу має бути вартість нерухомого, яке є предметом договору іпотеки, визначено в договорі іпотеки від 22.09.09р. згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме - 478780грн. Початкова ціна обладнання, що є предметом договору застави, також визначається судом на рівні балансової вартості обладнання, яка визначена у п.1.2. договору застави, й становить 248800грн.

Оскільки така повідомлена суду вартість є найвищою, а тому не буде порушувати прав відповідача у зв'язку з відчуженням належного йому на праві власності майна.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та у додатковому відзиві від 27.08.13р., судом до уваги не приймаються, оскільки не ґрунтуються на приписах законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про заставу», ст.ст.11,257,258,261,267,512,514,516,546,556,575,590,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,35,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біофуел», Чернігівська область, м.Городня, пров.1-го Травня, 2-а (ідентифікаційний код 34370783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс», м.Київ, вул.В.Васильківська, б.77А, оф.8 (ідентифікаційний код 20034231) 185450грн.81коп. боргу, 12135грн.35коп. процентів річних, 1842грн.62коп. інфляційних нарахувань, звернувши стягнення на:

- нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором №39/02/220909/І-1 іпотеки нерухомого майна від 22.09.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Городянського районного нотаріального округу Совою В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за №3218, а саме: комплекс виробничої бази залізобетонних виробів, загальною площею 1539,8кв.м, що знаходиться за адресою: провул.1-го Травня, №2А в м.Городня Чернігівської області, та складається з адміністративного приміщення А-2 із цегли, загальною площею 387,7кв.м.; котельні з димоходом В-1, в-1 із цегли, загальною площею 180,8кв.м; адміністративного приміщення з прибудовою РБУ Г-2, г-1, г 2 -4, г 3 -3 із цегли та залізобетонних колон, загальною площею 766кв.м; арматурного цеху г 1 -1 із цегли загальною площею 156,5кв.м; трансформаторної підстанції Е-2 із цегли, загальною площею 48,8кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 478780грн.;

- рухоме майно, що є предметом застави за договором №39/02/191009/Z-2 від 12.11.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Городянського районного нотаріального округу Совою В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за №3934, а саме: сушильний комплекс, який знаходиться за адресою - м.Городня Чернігівської області, провул.1-го Травня, буд.2-А, шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною 248800грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біофуел», Чернігівська область, м.Городня, пров.1-го Травня, 2-а (ідентифікаційний код 34370783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс», м.Київ, вул.В.Васильківська, б.77А, оф.8 (ідентифікаційний код 20034231) 3988грн.58коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 06 вересня 2013р.

Судді Т.Г.Оленич

С.М.Івченко

А.С.Сидоренко