Постанова

від 02.09.2013 по справі 922/1673/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 922/1673/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2294 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.13 р. у справі № 922/1673/13

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до Приватного підприємства "Деміс", м. Харків

про стягнення 21 748,9 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 21748,90грн., з яких: основного боргу в розмірі 12000,00грн., пені в розмірі 725,15грн., 3% річних у розмірі 145,15грн, інфляційні у розмірі 48,00грн., а також покласти на відповідача судовий збір.

В заявах про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 8000 грн. основного боргу, 1116,58 грн. пені, 224,3 грн. річних, 48 грн. інфляційних, штрафні санкції у сумі 13635 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2013 р. по справі № 922/1673/13 ( суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто відповідача з 8000,00грн. основного боргу, три відсотки річних в сумі 224,30грн., інфляційні у розмірі 48,00грн. та 1720,50грн. - судового збору, з посиланням на здійснення перевезення вантажу за заявкою та обов'язок відповідача оплатити вартість послуг по перевезенню. В частині стягнення пені у розмірі 1116,58 грн. та штрафу у розмірі 13635,00грн. в позові відмовлено, з посиланням на те, послуги по перевезенню надані на підставі заявки, в який відсутні посилання на договір.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що відповідач виступив замовником автотранспорту відповідно до умов договору та заявки. Якщо відповідальність сторін не обумовлена договором вона повинна застосовуватися відповідно до вимог закону, зокрема відповідальність передбачена ст..104 Статуту автомобільного транспорту УРСР ,в якій зазначено, що у разі прийняття перевізником вантажу до внесення провізної плати, з замовника автотранспорту додатково до провізної плати стягується 0,5 процента суми платежів за кожний день прострочки внесення провізної плати.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що оплата не здійснювалась в зв'язку з відсутністю оригіналу ЦМР.

Представник позивача та представник відповідача у призначене судове засдання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомили, не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що відповідно до заявки №59 від 14.09.2012 року про надання транспортних послуг автомобільним транспортом, позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Харків (Україна) - м. Самара, дата загрузки 18.09.2012 року о 08:00год., вартість перевезення складає 14000,00грн.в семиденний термін по оригіналам.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач виконав умови заявки № 59 доставив вантаж на адресу, вказану в заявці, що підтверджується актом №ОУ-0001035 здачі-приймання робіт (надання послуг), податковою накладною, CMR, які були надіслані на адресу відповідача та вручені йому 06.10.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення цінного листа (арк. справи 17). Доказів направлення відповідачу оригіналу CMR не надано.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати суми заборгованості виконав частково, перерахував на розрахунковий рахунок позивача пл. дорученням № 89 від 5.11.12р.- 2000 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0001039 від 21.09.2012 року.

21.12.2012 року на адресу відповідача направлена претензія з вимогою сплатити основний борг в розмірі 12000,00грн., пеню в розмірі 725,15грн., 3% річних у розмірі 145,15грн. та інфляційні у розмірі 48,00грн.

Як свідчать матеріали справи відповідач 26.04.13р.,21.05.13р.,10.06.13р. перерахував позивачу 4000,00 грн. за транспортні послуги, залишок заборгованості складав 8000 грн.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8000,00грн.

Згідно зі ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку с простроченням оплати транспортних послуг суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 224,30грн. та інфляційних у розмірі 48,00грн.

Відповідно до ст.610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок та відмовив у задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 1116,58грн. та штрафу у розмірі 13635,00грн. виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи послуги по перевезенню вантажу надані на підставі заявки № 59, підписаної сторонами. В заявці відсутні посилання на договір про транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н та дати.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.; договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У ч.1 ст. 547 ЦК України зазначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В заявці сторони не передбачили відповідальності за невиконання умов заявки.

Посилання позивача на ст. 104 Статуту автомобільного транспорту УРСР як підставу стягнення штрафу 13635,00грн. безпідставно ,так як у ст.. 104 Статуту автомобільного транспорту УРСР із змінами, внесеними згідно з Постановами РМ УРСР N 334 ( 334-78-п ) від 15.06.78, N 351 ( 351-81-п ) від 02.07.81 відсутній обов'язок замовника у разі прийняття перевізником вантажу до внесення провізної плати додатково до провізної плати сплачувати 0,5 процента суми платежів за кожний день прострочки внесення провізної плати.

Тем більш, що діючим законодавством та заявкою не передбачено здійснення попередньої оплати провізної плати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 546,547, 610, 611, 612 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 04. 07.2013 р. по справі № 922/1673/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 2.09.2013р .

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.