Рішення

від 02.09.2013 по справі 916/1739/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2013 р.Справа № 916/1739/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Заболотна С.В. за довіреністю від 07.06.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ренесанс" (смт. Комінтернівське, Одеська обл.);

до відповідача: Приватного підприємства "Надія" (м. Одеса);

про стягнення 1355,59грн.

03.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Ренесанс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Надія" про стягнення з останнього 1355,59грн., із яких 1200грн. - основний борг, 90,25грн. -штраф, 61,74грн. - 3% річних та 3,60грн. - індексу інфляції.

Ухвалою суду від 04 липня 2013р. порушено провадження у справі № 916/1739/13 за зазначеним вище позовом.

30.08.2013р. позивач подав до господарського суду уточнення до позовної заяви (про зменшення позовних вимог), згідно якого просить суд стягнути на його користь із відповідача 1333,79грн., із яких 1200,00грн. - основний борг, 90,00грн. - штрафу та 43,79грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в межах уточненої позовної заяви. Пояснив, що між сторонами був укладений договір на строк із 01.09.11. по 01.09.12. Але після закінчення дії договору, позивач продовжував надавати послуги відповідачу по лютий 2013 року, що підтверджується подорожніми листами. Відповідач підписав останній акт виконаних робіт з вивозу твердих відходів за вересень 2012 року, в якому зазначив, що загальна сума заборгованості станом на 30.09.12. становить 700,00грн. Дійсно відповідач сплатив як попередню оплату згідно умов договору вартість послуг в сумі 600,00грн., тобто вартість послуг за шість місяців. Також позивач пояснив, що сума боргу станом на 31.03.12. та на 17.12.12. становила 1200,00грн., тому розрахунок в частині нарахування штрафу та 3% річних правильний і перерахунок 3% річних та штрафу здійснювати не буде.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України, суд приймає до розгляду уточнення позовних вимог і розглядає справу в межах предмету, зазначеного в уточнененні, оскільки позивач зменшив позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2011р. між Приватним підприємством "Надія" (відповідачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Ренесанс" (позивачем, виконавцем) був укладений договір №к2156-11П/С, предметом якого був вивіз твердих побутових відходів, створених у процесі господарської діяльності замовника.

Відповідно до вищезазначеного договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з вивезення твердих відходів, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити вартість наданих послуг.

Згідно умов п.3 договору, замовник на момент укладення договору робить попередню оплату вартості послуг за шість місяців, а потім здійснює оплату вартості послуг у розмірі 100,00грн. в місяць.

Відповідно до п.6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє строком до 01 вересня 2012р.

Як свідчать матеріали справи, зазначений договір не продовжувався і до договору сторони зміни не вносили.

Позивачем були надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за період із вересня 2011року по вересень 2012 року, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.09.2011р., від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 30.06.2012р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р. та від 30.09.2012р., підписаними уповноваженими представниками сторін та підписи яких посвідчені печатками.

Отже, згідно вищезазначених актів виконаних робіт позивач надав послуги з вивезення твердих відходів відповідачу на загальну суму 1300,00грн. (із вересня 2011року по вересень 2012року).

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, бо сплатив позивачу вартість послуг в сумі 600,00грн. за період із 01.09.11. по лютий 2012 року, про що свідчить як позовна заява, так уточнення до позовної заяви, а також пояснення представника позивача у засіданні суду.

Таким чином, борг відповідача за послуги із вивезення твердих відходів становить 700,00грн. за період із березня 2012 року по вересень 2012 року.

23.01.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу, про що свідчить поштова квитанція, яку відповідач залишив без задоволення та без відповіді.

Відповідно до приписів ч.1 ст.181 ГПК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським кодексом України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку(ч.1 ст.173 ГК України).

З врахуванням приписів ст.175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, за приписами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, між сторонами виникли правовідносини за договором надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач неналежно виконав прийняте на себе зобов'язання, бо не розрахувався з відповідачем за надані послуги в повному обсязі, а саме, за послуги з вивозу твердих побутових відходів за період з 31.03.2012р. по 30.09.2012р. в сумі 700,00грн., які відповідач визнав у акті виконаних робіт з вивозу твердих відходів №6244 від 30.09.12. (а.с.18).

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов в частині стягнення основного боргу за надані послуги в сумі 700,00грн., а відмовляє в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 500,00грн. за період із жовтня 2012року по лютий 2013рік, оскільки в цій частині вимоги необгрунтовані належними доказами, договір, на який посилається позивач закінчив свою дію, акти виконаних робіт відповідачем не підписані.

Крім того, позивач в межах уточненої позовної заяви просить стягнути з Приватного підприємства "Надія" штраф в сумі 90грн., 3% річних в сумі 43,79грн.

Дійсно, згідно п.5.2 договору, укладеного між сторонами, виконавець має право вимагати сплати неустойки у вигляді штрафу в розмірі 15 % від вартості щомісячних послуг, діючих у період, за який стягується неустойка, за кожен послідуючий день несплати чи несвоєчасної оплати послуг.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, оскільки пункт 5.2 договору суперечить ч.2 ст.549 ЦК України згідно якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а не передбачає нарахування штрафу за кожен день прострочення.

Як вбачається із розрахунку відповідача, позивач нараховує штраф за кожен день прострочки. До того ж, позивач нараховує штраф і на борг, який за позицією позивача виник, коли дія договору вже закінчилася.

А згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, позивач неправильно визначив початок нарахування штрафу та суму боргу станом на 17.12.12. (початок нарахування) штрафу.

Також суд відмовляє в позові в частині нарахування 3% річних, хоча відповідно до ст.625 ЦК України позивач вправі нараховувати 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування 3% річних та суму боргу станом на початок нарахування 3% річних, бо станом на 31.03.12. із періоду з якого позивач нараховує 3% річних, боргу в сумі 1200,00грн. у відповідача ще не було, як свідчать матеріали справи і про що суд зазначав вище.

Зробити перерахунок 3% річних з врахуванням умов договору та вимог ч.6 ст.232 ГК України представник позивача відмовився, про що свідчить протокол судового засідання від 02.09.13.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в позові у частині нарахування штрафу в сумі 90,00грн. та 3% річних в сумі 43,79грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не приймає як належні докази, додані до уточнення позовних вимог позивачем подорожні листи, що підтверджували би надання послуг відповідачу за період із жовтня 2012 року по лютий 2013 року, оскільки із зазначених документів не вбачається, що послуги надавалися позивачем ТОВ "Еко-Ренесанс" відповідачу Приватному підприємству "Надія", тому що печатка на них іншої юридичної особи, зокрема, ТОВ "Комунсервіс" (а.с.159-242), а договір станом на жовтень 2012 року закінчив свою дію, про що суд зазначав вище.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу за надані послуги у сумі 700,00грн. та відмовляє в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 500,00грн., штрафу в сумі 90,00грн. та 3% річних у сумі 43,79грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Надія" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 11-А, кв. 14, код ЄДРПОУ 25418953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Ренесанс" (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56, код ЄДРПОУ 32088992):

- 700,00грн. - боргу,

- 902,95грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення 500,00грн. - боргу, 43,79грн. - 3% річних та 90,00грн. - штрафу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 06.09.2013 року

Суддя Брагіна Я.В.