Постанова

від 29.08.2013 по справі 827/2039/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 року Справа №827/2039/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Коваль К.М., за участю представників:

позивача - Тішкова Віталія Олексійовича, наказ від 30.04.2013,

Слободенюка Анатолія Вікторовича, довіреність б/н від 13.08.2013,

відповідача - Таточенко Інни Віталіївни, довіреність №19/9/27-5-10-25 від 30.07.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «ОРТ» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Мале приватне підприємство «ОРТ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 № 0000162210 на суму 89 663,75 грн., №0000152210 на суму 93 380,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: висновки перевірки засновані виключно на відомостях Акта від 16.04.2013 №1649/22.3-17/33885934 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гранд Технолоджіс» (код 33885934) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Елеком Сіті» (код 37107134) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, при цьому, не взято до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2013 у справі №826/5952/13-а визнані неправомірними дії інспекції при проведенні вказаної перевірки, які полягають у складанні акта перевірки, у визнанні правочинів недійсними стосовно товарів, які у подальшому були поставлені на адресу ТОВ «ОРТ»; придбані у ТОВ «Гранд Технолоджіс» товари були використані позивачем при виробництві обладнання для сітей кабельного телебачення, докази іншого в акті перевірки відсутні; висновки перевірки не мають ніякого логічного зв'язку з відображеною в акті перевірки обліковою документацією підприємства, й навпаки, суперечать їй, тобто висновки перевірки про відсутність у сторін наміру на реальне настання правових наслідків правочинів; не засновані на належним чином встановлених фактах; жодним законом не передбачено право органу Міністерства доходів і зборів України самостійно, поза судовим порядком, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків у податкових деклараціях; за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише на звернення до суду з позовами про стягнення в дохід держави грошових коштів, одержаних по відповідним правочинам з метою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; цивільним законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину; при висновку про недійсність показників податкової звітності підприємства відсутні посилання на податкове законодавство про оподаткування, яке регулює порядок складання та заповнення податкової звітності; наслідки нікчемного правочину застосовані необґрунтовано, за невстановленності конкретних обставин, з якими закон пов'язує визнання дій підприємства нікчемними, як це визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, та без зазначення конкретної норми закону, якою прямо встановлено нікчемність правочинів з формальних ознак.

Ухвалами суду від 07.08.2013 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому із заявленими вимогами не погодився, зазначив: Позивачем з TOB "Гранд Технолоджіс" було укладено договори поставки комплектуючих у асортименті. Проте, де перевірки зазначені договори надано не було; відповідно до Акту від 16.04.13 №1649/22.3-17/33885934 «Про результати "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB "Гранд Технолоджіс" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB "Елеком Сіті" за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 встановлено наступне: основним постачальником TOB "Гранд Технолоджіс " є TOB "Елеком. Сіті ", а саме між вказаними підприємствами було укладено договір поставки №1/10 від 01.10.2010 на постачання імпортних товарів. За даною господарською операцією TOB "Гранд Технолоджіс" віднесено до податкового кредиту суму у розмірі 175 675,13 грн.; разом з тим, відповідно до акту від 15.03.2013 №518/22-317/3710713 "Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Елеком. Сіті" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено, що документів та пояснень підприємство не надало, за результатами перевірки місцезнаходження складено довідку форми 2 (відсутність за місцезнаходженням); враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів від постачальників до підприємства - покупця TOB "Елеком Сіті", то відповідно відсутні поставки товарів від TOB "Елеком Сіті" до підприємств - покупців; таким чином, задекларований податковий кредит TOB "Елеком Сіті" сформований на підставі податкових накладних та вантажно-митних декларацій від постачальників за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується, а отже і нe підтверджується податковий кредит у підприємств - покупців по ланцюгу постачання; таким чином у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з TOB "Елеком Сіті"у TOB "Гранд Технолоджіс" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів покупцям у розумінні статей 22, 185 Податкового кодексу України /т.1, а.с.180-181/.

У судовому засіданні 29.08.2013 представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.08.2013 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі є суб'єктом владних повноважень, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності рішень про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (правонаступником якої є відповідач), суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки, та чи мали місце порушення, встановлені перевіркою.

Працівником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Малого приватного підприємства «ОРТ» (код ЄДРПОУ 36614548), з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд Технолоджіс» (ЄДРПОУ 33885934) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт №145/27-05-22-01-10/20682823 від 18.07.2013 (далі за текстом - Акт перевірки) /а.с.14-22/.

За висновками Акта перевірки встановлено порушення Малим приватним підприємством «ОРТ»:

- частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статі 216, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з МПП «ОРТ» (код ЄДРПОУ 20682823) при придбанні товарів, робіт (послуг);

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на суму 74 704,00 грн., у тому числі: за січень 2012 року - на 11 389,00 грн., за лютий 2012 року - на 1 680,00 грн., за березень 2012 року - на 18 408,00 грн., за квітень 2012 року - на 686,00 грн., за серпень 2012 року - на 4 329,00 грн., за вересень 2012 року - на 19 310,00 грн., за жовтень 2012 року - на 9 660,00 грн., за листопад 2012 року - на 2 853,00 грн., за грудень 2012 року - 6 389,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1, 138.2 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у 2012 році на суму 71 731,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року - на 29 814,00 грн., за 1 півріччя - на 3 957,00 грн., за 9 місяців 2012 року - на 4 546,00 грн., за 2012 рік - на 33 414,00 грн.;

- не підтверджено реальність проведених господарських операцій з постачальником, - ТОВ «Гранд Технолоджіс» (код ЄДРПОУ 33885934) за період 01.01.2012 по 31.12.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Такі висновки мотивовані відповідачем наступним:

1. Від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 16.04.2013 №1649/22.3-17/33885934 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB "Гранд Технолоджіс" (ЄДРПОУ 33885934) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB "Елеком Сіті" (код ЄДРПОУ 37107134) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Перевіркою встановлено, що основним постачальником TOB "Гранд Технолоджіс " є TOB "Елеком Сіті" й між ними був укладений договір №1/10 від 01.10.2010 на постачання імпортних товарів. За даною господарською операцією TOB "Гранд Технолоджіс" віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 175 675,13 грн. Документів та пояснень підприємство не надало, за результатами перевірки місцезнаходження складено довідку форми 2 (відсутність за місцезнаходженням). Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів від постачальників до підприємства - покупця TOB "Елеком Сіті", то відповідно відсутні поставки робіт від TOB "Елеком Сіті" до підприємств-покупців. Таким чином, задекларований податковий кредит TOB "Елеком Сіті" сформований на підставі податкових накладних та вантажно-митних декларацій від постачальників за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується, як і податкові зобов'язання TOB "Елеком Сіті" по ланцюгу підприємств - покупців а отже, і не підтверджується податковий кредит у підприємств - покупців по ланцюгу постачання та їх податкові зобов'язання. Таким чином у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з TOB "Елеком Сіті" у TOB "Гранд Технолоджіс" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів покупцям в розумінні статей 22, 185 Податкового кодексу України.

2. Проведеним аналізом встановлено, що МПП «ОРТ» по взаємовідносинам з контрагентами, які мають ознаки сумнівності, а саме, з ТOB "Гранд Технолоджіс" (ЄДРПОУ 33885934) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 сформовано податковий кредит в сумі 74 704,00 грн., та валові витрати у розмірі 341 576,00 грн. У зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств - постачальників, проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення МПП «ОРТ» фінансово-господарських операцій з ТOB "Гранд Технолоджіс"а період з 01.01.2012. по 31.12.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а операції з постачання товарів, робіт (послуг) ТOB "Гранд Технолоджіс" на адресу МПП «ОРТ» мають ознаки недійсних, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави і мають ознаки недійсних. У зв'язку з тим, що отримані ТOB "Гранд Технолоджіс" товари, роботи (послуги), що мають ознаки недійсності, надані у подальшому на адресу МПП «ОРТ», визнання недійсними угод з вищезгаданим підприємством призводить до правових наслідків для контрагента - покупця - МПП «ОРТ» у частині відсутності права на формування валових витрат з податку на прибуток підприємств на суму 341 576,00 грн., та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 74 704,00 грн. за перевіряємий період.

На підставі акта перевірки №145/27-05-22-01-10/20682823 від 18.07.2013 відносно Малого приватного підприємства «ОРТ» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000162210 від 30.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 89 663,75 грн., у тому числі 71 731,00 грн. - основний платіж, 17 932,75 грн. - штрафні санкції /а.с.12/.

- №0000152210 від 30.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93 380,70 грн., у тому числі 74 704,00 грн. - основний платіж, 18 676,00 грн. - штрафні санкції /а.с.11/.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку сторони суду не надали.

Судом встановлено, що з приводу повноти та правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств застосуванню до спірних відносин підлягають норми розділу III Податкового кодексу України, а з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на додану вартість - норми розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ.

За правилом абзацу першого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 138.8.2 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

Склад загальновиробничих витрат визначений підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

За пунктом 138.9 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Перелік інших витрат наведений у пункті 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів (пункт 138.5 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм розділу III Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За приписами пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм розділу V Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що Мале приватне підприємство «ОРТ» (ідентифікаційний код 36614548) зареєстровано юридичною особою /т.1, а.с.10, 14/, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі за №9300 (взято на облік в органі податкової служби 29.04.1993) /т.1, а.с.14, - оборотна сторінка/, 24.01.2009 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя видано свідоцтво №100160558 /а.с.14, - оборотна сторінка/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджіс» (ідентифікаційний код 33885934) зареєстровано юридичною особою /т.1, а.с.27/, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, 23.12.2005 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва видано свідоцтво №36121512 /т.1, а.с.29/.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Акта перевірки, та письмових пояснень представника позивача /т.1, а.с.195/, між позивачем та ТОВ «Гранд Технолоджіс» (код 33885934) була досягнута усна домовленість про купівлю першим у другого товарів: радіодеталей, електротоварів,

Представник позивача зазначив, що господарський договір між МПП «ОРТ» та ТОВ «Гранд Технолоджіс» відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України укладений не у формі єдиного документу, а шляхом виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджіс» рахунків і їх оплати Малим приватним підприємством «ОРТ» у безготівковій формі. На підставі видаткових накладних товар відвантажувався до міста Києва - за місцем знаходження ТОВ «Гранд Технолоджіс» і за допомогою наданих перевізниками (ТОВ «Нова пошта», ПП «Нічний експрес») послуг доставлявся у місто Севастополь - за місцем знаходження МПП «ОРТ». На підставі видаткових накладних від ТОВ «Гранд Технолоджіс» доставлений товар оприбутковувався на склад МПП «ОРТ».

На виконання вказаної домовленості сторонами оформлені:

- податкові накладні: №6 від 05.01.2012 на суму 299,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 49,92 грн.; №38 від 16.01.2012 на суму 55 200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 200,00 грн.; №118 від 30.01.2012 на суму 2 152,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 358,80 грн.; №130 від 31.01.2012 на суму 9 205,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 534,22 грн.; №131 від 31.01.2012 на суму 1 476,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 246,00 грн.; №25 від 08.02.2012 на суму 2 883,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 480,60 грн.; №62 від 15.02.2012 на суму 5 904,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 984,00 грн.; №63 від 15.02.2012 на суму 1 293,37 грн., у тому числі податок на додану вартість 215,56 грн.; №28 від 05.03.2012 на суму 29 520,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 920,00 грн.; №29 від 05.03.2012 на суму 10 440,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 740,00 грн.; №78 від 14.03.2012 на суму 3 585,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 597,60 грн.; №100 від 16.03.2012 на суму 3 585,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 597,60 грн.; №117 від 19.03.2012 на суму 52 200,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 8 700,00 грн. (з урахуванням розрахунку №6 від 22.03.2012 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної); №129 від 21.03.2012 на суму 2 592,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 432,00 грн.; №132 від 21.03.2012 на суму 5 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 966,70 грн.; №156 від 26.03.2012 на суму 31 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 220,00 грн.; №170 від 28.03.2012 на суму 2 724,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 454,00 грн.; №41 від 09.04.2012 на суму 4 116,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 686,00 грн.; №13 від 03.08.2012 на суму 8 371,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 395,30 грн.; №31 від 08.08.2012 на суму 374,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 62,40 грн.; №45 від 10.08.2012 на суму 17 227,87 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 871,31 грн.; №93 від 21.09.2012 на суму 77 220,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 12 870,00 грн.; №114 від 26.09.2012 на суму 19 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 220,00 грн.; №123 від 27.09.2012 на суму 19 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 220,00 грн.; №5 від 01.10.2012 на суму 19 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 220,00 грн.; №16 від 01.10.2012 на суму 38 640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 440,00 грн.; №137 від 23.11.2012 на суму 16 680,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 780,00 грн.; №173 від 29.11.2012 на суму 264,55 грн., у тому числі податок на додану вартість 44,09 грн.; №175 від 29.11.2012 на суму 174,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 29,07 грн.; №26 від 06.12.2012 на суму 2 336,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 389,40 грн.; №133 від 20.12.2012 на суму 36 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 000,00 грн. /т.1, а.с.30-61/;

- видаткові накладні: №ГТ-0000002 10.01.2012 на суму 299,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 49,92 грн.; №ГТ-00000024 від 13.01.2012 на суму 6 347,24 грн., тому числі податок на додану вартість 1 057,88; №ГТ-0000094 від 26.01.2012 на суму 1 416,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 236,00 грн.; №ГТ-0000256 від 22.02.2012 на суму 1 922,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 320,40 грн.; №ГТ-0000258 від 22.02.2012 на суму 2 152,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 358,80 грн.; №ГТ-0000259 від 22.02.2012 на суму 62 989,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 498,22 грн.; №ГТ-0000263 від 23.02.2012 на суму 113,62 грн., у тому числі податок на додану вартість 18,94 грн.; №ГТ-0000287 від 27.02.2012 на суму 961,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 160,20 грн.; №ГТ-0000514 від 30.03.2012 на суму 29 520,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 920,00 грн.; №ГТ-0000515 від 30.03.2012 на суму 1 293,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 215,56 грн.; №ГТ-0000516 від 30.03.2012 на суму 62 640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 440,00 грн.; №ГТ-0000517 від 30.03.2012 на суму 7 171,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 195,20 грн.; №ГТ-0000548 від 04.04.2012 на суму 7 380,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 230,00 грн.; №ГТ-0000622 від 17.04.2012 на суму 2 724,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 454,00 грн.; №ГТ-0000713 від 26.04.2012 на суму 5 336,18 грн., у тому числі податок на додану вартість 889,36 грн.; №ГТ-0000714 від 26.04.2012 на суму 2 592,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 432,00 грн.; №ГТ-0000816 від 15.05.2012 на суму 4 116,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 686,00 грн.; №ГТ-0000492 від 30.05.2012 на суму 464,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 77,34 грн.; №ГТ-0001528 від 29.08.2012 на суму 25 599,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 266,61 грн.; №ГТ-0001529 від 29.08.2012 на суму 374,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 62,40 грн.; №ГТ-0001916 від 25.10.2012 на суму 77 220,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 12 870,00 грн.; №ГТ-0001917 від 25.10.2012 на суму 96 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 16 100,00 грн.; №ГТ-0002156 від 29.11.2012 на суму 264,55 грн., у тому числі податок на додану вартість 44,09 грн.; №ГТ-0002157 від 29.11.2012 на суму 174,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 29,07 грн.; №ГТ-0002295 від 16 680,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 780,00 грн. /т.1, а.с.62-86/;

- рахунки-фактури: №ГТ-0000125 від 13.01.2012 на суму 127 045,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 174,22 грн.; №ГТ-0001086 від 19.03.2012 на суму 5 800,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 966,70; №ГТ-0001001 від 13.03.2012 на суму 2 724,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 454,00 грн.; №ГТ-0000175 від 18.01.2012 на суму 7 380,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 230,00 грн.; №ГТ-0001407 від 05.04.2012 на суму 4 116,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 686,00 грн.; №ГТ-0005251 від 05.12.2011 на суму 10 690,47 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 781,75 грн.; №ГТ-0000408 від 01.02.2012 на суму 1 293,37 грн., у тому числі податок на додану вартість 215,56 грн.; №ГТ-0000831 від 28.02.2012 на суму 29 520,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 920,00 грн.; №ГТ-0004613 від 22.11.2012 на суму 16 680,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 780,00 грн.; №ГТ-0001127 від 20.03.2012 на суму 2 592,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 432,00 грн.; №ГТ-0002880 від 20.07.2012 на суму 25 599,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 266,61 грн.; №ГТ-0003106 від 08.08.2012 на суму 374,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 62,40 грн.; №ГТ-0004716 від 29.11.2012 на суму 264,55 грн., у тому числі податок на додану вартість 44,09 грн.; №ГТ-0003725 від 21.09.2012 на суму 96 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 16 100,00 грн.; №ГТ-0004718 від 29.11.2012 на суму 174,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 29,07 грн.; №ГТ-0003611 від 13.09.2012 на суму 77 220,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 12 870,00 грн. /т.2, а.с.2-17/;

Перевізниками (ТОВ «Нова пошта», ПП «Нічний експрес») складені такі документи щодо доставки товарів на адресу МПП «ОРТ»:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №НП/2-0071955від 31.12.2012; №НП/2-0064078 від 30.11.2012; від 31.01.2012; №НП/2-0011787 від 30.03.2012; №НП/2-0015018 від 28.04.2012; №НП/2-00206619 від 31.05.2012 /т.1, а.с.88-93, 104, 109, 111, 114/;

- товарно-транспортні накладні: №20 0000 0618 4699 від 29.11.2012; №100 0792 9376 від 26.10.2012; №20000006450249 від 12.12.2012; №85664073 від 26.01.2012; №8649015 від 23.02.2012; №8657387 від 27.02.2012; №9210019 від 29.08.2012; №56998003677738 від 30.03.2012; №56182000201778 від 04.04.2012; №56182000711095 від 30.05.2012; №56998004146734 від 15.05.2012 /т.1, а.с.94-96, 102, 108,110, 112, 113/;

- акти-реєстри наданих послуг: №77263 за серпень 2012 року; №12616 за лютий 2012 року; №2181 за січень 2012 року /т.1, а.с.97, 100-101, 106-107/.

Зазначені податкові накладні підписані, скріплені печаткою підприємства - продавця товарів, яке на момент їх видачі було зареєстровано як юридична особа та мало статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не оспорюється. Оплата прийнятих робіт здійснена Малим приватним підприємством «ОРТ», що підтверджується наданими суду виписками по банківським операціям у 2012 році /т.1, а.с.131-156/ й відповідачем також не оспорюється. Станом на 31.12.2012 дебіторська заборгованість МПП «ОРТ» по ТОВ «Гранд Техноложіс» становила лише 38 336,60 грн. разом із податком на додану вартість.

Фактичне переміщення товарів від ТОВ «Гранд Технолоджіс» до МПП «ОРТ» підтверджується наведеними вище актами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, актами-реєстрами наданих послуг, складеними перевізниками - ТОВ «Нова пошта», ПП «Нічний експрес», а також актами на списання товарно-матеріальних цінностей по Малому приватному підприємству «ОРТ»: №7 від 31.03.2012;№13 від 30.06.2012; №20 від 29.09.2012; №32 від 31.12.2012 /т.1, а.с.115-130/.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу у формі здійснення дій з виставлення рахунків, оплати вартості товарів, забезпечення доставки товарів від продавця до покупця, прийняття покупцем товарів, та складання вказаних вище письмових документів за участі юридичних осіб - перевізників.

Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (пункт 1 статті 208 Цивільного кодексу України).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недодержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджіс» та Малим приватним підприємством «ОРТ» письмової форми згаданого вище правочину не має наслідком його недійсність.

Викладеним в акті перевірки №145/27-05-22-01-10/20682823 від 18.07.2013 підтверджується наявність відносин між ТОВ «Гранд Технолоджіс» та МПП «ОРТ» з приводу купівлі-продажу товарів (радіодеталей та електрообладнання), оформлення наведених вище первинних документів за встановленими законодавством України вимогами та оплата придбаних товарів /т.1, а.с.15-22/, проте, під час перевірки взагалі не досліджувалися питання фактичного переміщення товарів, їх використання у господарській діяльності позивача з урахуванням основних видів його діяльності за даними органу статистики та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Доказів про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, відповідачем суду не надано; господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності (виробництво електронної апаратури побутового призначення для приймання. Записування та відтворювання звуку й зображення; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення) за КВЕД, зазначених в довідці Управління статистики у м. Севастополі АА №769060 від 03.10.2012 /т.1, а.с.10/. За наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформацією, вказані відомості про види діяльності позивача є актуальними.

Для здійснення основних видів діяльності позивачем отримано: Свідоцтво на знак для товарів і послуг №26133 від 15.07.2002, видане Державним департаментом інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України /т.2, а.с.18, 19/; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №710 від 27.07.2012, затверджений Головним державним санітарним лікарем м. Севастополя /т.2, а.с.20/; сертифікати відповідності: серії ВВ №UА1.025.0132565-12, серії ВВ № UА1.025.0132558-12, серії ВВ № UА1.025.0132553-12, видані Державною системою сертифікації УкрСЕПРО Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики /т.2, а.с.21-27/.

Не надано відповідачем й доказів відсутності у МПП «ОРТ» на час вчинення господарських операцій статусу юридичної особи та платника податків, незвичності цієї операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі вказаних вище положень розділів III, V Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення №88 та за підтвердженості реальності здійснення господарських операцій, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджіс» податкові накладні є підставою для включення Мали приватним підприємством «ОРТ» зазначених у них сум до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, а також до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо нікчемності на думку відповідача, господарських операцій між ТОВ «Гранд Технолоджіс» та МПП «ОРТ», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним (стаття 228 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому, вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з придбання послуг.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на віднесення сум до складу витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт,послуг) по операціях, що підлягали оподатковуванню. Тобто, якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов'язань щодо нарахування та сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, а не для добросовісного придбавача товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 15, підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України випливає, що обчислення, декларування та/або сплата сум податків та зборів є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначена позиція узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником (виконавцем робіт) оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем робіт, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Отже, враховуючи той факт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, що передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, суду не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, ухвалене в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку статті 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, - висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Викладення позивачем в акті перевірки висновків, які засновані на припущеннях не відповідає вимозі пункту 6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 щодо викладення в акті документальної перевірки фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, чітко, об'єктивно та в повній мірі.

Таким чином, сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати Акт документальної позапланової невиїзної перевірки Малого приватного підприємства «ОРТ» (код ЄДРПОУ 36614548), з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд Технолоджіс» (ЄДРПОУ 33885934) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складений відповідачем 18.07.2013 за №145/27-05-22-01-10/20682823, належним доказом відсутності у позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Технолоджіс».

Крім того, як вбачається зі змісту акту ДПІ у Солом'янському в районі м. Києва ДПС від 16.04.2013 №1649/22.3-17/33885934 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB "Гранд Технолоджіс" (ЄДРПОУ 33885934) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB "Елеком Сіті" (код ЄДРПОУ 37107134) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, його висновки засновані не на фактах порушень податкового законодавства, вчинених безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Технолоджіс", а лише на факті наявності акта тієї ж інспекції від 15.03.2013 №518/2-317/3710713 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеком Сіті» код за ЄДРПОУ 37107134 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012 по 31.12.2012», в основу якого, у свою чергу покладено відсутність відповіді ТОВ «Елеком Сіті» на запити інспекції та не встановлення його місця знаходження /т.1, а.с.182-187/.

Разом з тим, Мале приватне підприємство «ОРТ» фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеком Сіті» не мало, й товари за спірними операціями придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Технолоджіс". У даному випадку позивач притягується до відповідальності навіть не за порушення, вчинені безпосереднім контрагентом - ТОВ "Гранд Технолоджіс", а за бездіяльність контрагента останнього - TOB "Елеком Сіті", стосовно якого також не встановлено конкретних фактів порушення податкового законодавства за фінансово-господарськими відносинами з іншими суб'єктами господарювання. Само по собі не знаходження суб'єкта господарювання за юридичною адресою та ненадання відповідей на запити інспекції не є беззаперечним доказом нікчемності всіх укладених ним правочинів, а тим більше, всіх правочинів, укладених його контрагентами з іншими контрагентами.

До того ж, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2013 у справі №826/5952/13 задоволений позов ТОВ "Гранд Технолоджіс", визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, які виразилися у призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено Акт від 16.04.2013 №1649/22.3-17/33885934; визнані протиправними дії інспекції, які виразилися, зокрема, у: складанні вказаного акта перевірки; визнанні нікчемними правочинів, укладених з ТОВ «Елеком Сіті», та підприємствами - покупцями; у зазначенні у висновку Акта перевірки про невстановленість факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «Гранд Технолоджіс» товарів та їх подальшої реалізації покупцям за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. також зобов'язано інспекцію внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника податків - ТОВ «Гранд Технолоджіс» та всіх інформаційних баз органів державної податкової служби /т.1, а.с.157-167/.

Тобто на день складання відповідачем акта перевірки №145/27-05-22-01-10/20682823 від 18.07.2013, взагалі було спірним питання правомірності проведення Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби перевірки ТОВ «Гранд Технолоджіс», складання акту перевірки від 16.04.2013 №1649/22.3-17/33885934 та правомірності його висновків.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку. Враховуючи визнання судом необґрунтованим збільшення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, застосування до позивача штрафних санкцій за такими податковими повідомленнями-рішеннями також є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, з урахуванням нижченаведеного.

Відповідно до пункту 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом незаконним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять ознак нормативно-правового акту, а є за своїми ознаками актами індивідуальної дії.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються незаконними, нечинними та недійсними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

До позовної заяви додано платіжне доручення №3114 від 06.08.2013 про сплату судового збору у розмірі 1 865,43 грн. /т.1, а.с.2/. Інших судових витрат позивача під час розгляду справи судом не встановлено. Саме у вказаній сумі належить присудити позивачеві судові витрати.

В судовому засіданні 29.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 03.09.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі №0000162210 від 30.07.2013 про збільшення Малому приватному підприємству «ОРТ» (ідентифікаційний код 36614548) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 89 663,75 грн., у тому числі 71 731,00 грн. - основний платіж, 17 932,75 грн. - штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі №0000152210 від 30.07.2013 про збільшення Малому приватному підприємству «ОРТ» (ідентифікаційний код 36614548) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 93 380,70 грн., у тому числі 74 704,00 грн. - основний платіж, 18 676,00 грн. - штрафні санкції.

4. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (99014, м. Севастополь, вул. Пролетарська, 24, ідентифікаційний код 23443220) на користь Малого приватного підприємства «ОРТ» (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, б. 29, корп. 14, ідентифікаційний код 36614548) судовий збір у розмірі 1 865,43 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять грн. 43 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров