Постанова

від 25.03.2009 по справі 23/30-08-1851

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/30-08-1851

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 березня 2009 р.                                                                                    № 23/30-08-1851  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"

на постановувід 25.12.08 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№23/30-08-1851

господарського судуОдеської області

за позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейс Шиппінг"

простягнення 54937,05 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Остапов В.В., дов.

від відповідача:Рисанов Г.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейс Шиппінг" про стягнення 236555,6 грн. (з урахуванням уточнень).

Рішенням від 22.10.08 господарський суд Одеської області (суддя Степанова Л.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивовано встановленням обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати отриманих послуг.

Постановою від 28.12.08 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. –головуючого, Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.) рішення суду першої інстанції частково скасував, а позов задовольнив у частині вимог про стягнення 131308,83 грн.

Постанова мотивована помилковістю висновку місцевого господарського суду щодо віднесення до категорії А суден "Павло Постишев", "Ернст Кренкель" і Баржа П-4002, які відносяться до типу В, а згідно з результатами звірки взаєморозрахунків по договору №216 від 08.12.06 станом на 29.05.08 заборгованість відповідача перед позивачем складає 131308,83 грн.

Ухвалою від 10.03.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касатор доводить, що судом апеляційної інстанції не враховані обставини існування боргу на момент розгляду справи в суді, дійсної кваліфікації класу суден на підставі існуючих нормативних актів, а також безпідставність відхилення доводів позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (за договором –порт) та відповідачем (за договором –агент) укладено договір №216 від 08.12.06 про надання послуг з організації агентування суден та забезпечення оплати послуг порту судновласниками.

Згідно з п. 2.1 договору порт взяв на себе зобов'язання надавати через агента послуги судновласникам із обслуговування суден, оголошені у "Звичаях порту" (стивідорські, ремонтні, послуги забезпечення), а також послуги агенту згідно з переліком, а агент зобов'язався своєчасно переводити на рахунок порту кошти за портові збори, здійснювати інші платежі передбачені умовами укладеного договору та виконувати інші зобов'язання встановлені та передбачені договором (розділ другий укладеного договору).

В подальшому 28.12.07 сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою внесено зміни щодо оплати агентом у 8-денний термін послуг порту за комплексним місцевим тарифом порту – 0,019 грн. (0,0036 дол. США) за одиницю умовного обсягу судна (за 1 куб. метр) без урахування ПДВ, а також наявності у порту права в односторонньому порядку змінювати місцеві тарифи на послуги за даним договором шляхом сповіщення про таку зміну замовним листом з повідомленням, під опис змісту конверта, не пізніше ніж за 30 днів до зміни тарифів. Тарифи на послуги за даним договором, встановлені та регульовані державою змінюються відповідними нормативно-правовими актами вповноважених центральних органів державного управління. Дані тарифи на послуги порту вважаються зміненими з дня набрання юридичної сили відповідного нормативно-правового акту центрального органу державного управління або з вказаної у даному акті дати, та порт має право застосовувати вказані змінені тарифи з дня набрання ними сили.

При розрахунках за надані послуги між сторонами у справі виник спір щодо обґрунтованості вартості послуг з урахуванням клусу суден та їх обслуговування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції послався на класифікаційні свідоцтва, видані на підставі Правил класифікації і побудови суден Регістра судноплавства України та Регістр, згідно з якими судно "Павло Постишев" належить до типу суховантажний теплохід, судно "Ернст Кренкель" –до типу буксир-штовхач, а судно 4002 –до типу баржа-площадка.

Відповідно до п. 1 Положення про портові збори, затвердженого постановою КМУ №1544 від 12.10.2000, портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. При цьому до групи А віднесено вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди; до групи В віднесено ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні) річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка-море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки. Разом з тим, приміткою 2 до вказаного пункту визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

З огляду на вказані положення та наявність у матеріалах справи договору №216 від 08.12.06 та додаткової угоди від 28.12.07 суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку суми позову.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погодився, посилаючись на свідоцтва про право власності PV№01688 від 26.07.06 на судно "Павло Постишев", №СЕ №0111217 від 25.04.02 на судно "Ернст Кренкель", СЕ №011194 від 26.04.02 на баржу П-4002, згідно з якими судна знаходяться під державним прапором України та належать до типу "суховантажний теплохід", "буксир-штовхач", "баржа-площадка", "універсальне ріка-море плавання". Відповідно до кваліфікаційних свідоцтв класу і символу, присвоєних судам ("СП" –змішаного плавання), а також обмеження районів, умов і сезонів плавання вищевказані судна відносяться до типу річкових.

Дослідивши нормативні характеристики зазначених у справі суден, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо віднесення зазначених суден до категорії А, оскільки він спростовується кваліфікаційними свідоцтвами класу і символу суден та регістром судноплавства України.

Проте судом апеляційної інстанції не враховано, що обставини віднесення до певного класу спірних у справі суден були предметом розгляду у справі № 5/75-08-3351 господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейс Шиппінг", рішення по якій залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.09.

При вирішенні вказаної справи встановлено, що з огляду на дослідження класифікаційних свідоцтв суден, виданих на підставі Правил класифікації і побудови суден Регістра судноплавства України та згідно з Регістровою книгою суден 2007р., всі судна віднесені до частини 1 "Морські самохідні і несамохідні судна валовою місткістю 100 і більше", у тому числі  суховантажні судна - "Павло Постишев", який за індексом "1" належить до морських суден, "Солигорськ", "Дудинка", буксир-криголам "Ернст Кренкель" та баржа-площадка "4002", які за індексом "2" належать до суден змішаного та внутрішнього плавання, не є річковими самохідними суднами, що заходять в інші порти (крім портів на р. Дунай) для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки, тобто не відносяться до групи В як вважає відповідач, а є вантажними суднами валовою місткістю 100 і більше, що заходять у морські порти для виконання вантажних операцій, і відносяться до групи А. Щодо буксира "Ернст Кренкель" та баржі "4002", то їх приналежність до групи А, а не до окремих об'єктів групи В, визначається приміткою 2 до п. 1 Положення про портові збори за ознакою виконання цими суднами комерційних вантажних операцій.

В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції суперечать вимогам вказаної норми і класифікаційним типам суден, засновані не на реєстраційних документах суден, їх фактичній експлуатації, а на довільному аналізі певних норм такої класифікації.

Не враховано судом апеляційної інстанції також обставини наявності заборгованості відповідача на момент прийняття рішення суду першої інстанції, а також фактичні розрахунки, здійснені сторонами за надані послуги на момент розгляду справи у суді.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України    

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.08 у справі №23/30-08-1851 скасувати.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.08 у справі №23/30-08-1851 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький