Постанова

від 30.03.2009 по справі 05/283-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/283-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

 ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2009 р.                                                           Справа № 05/283-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Плужник О.В. ,  Шевель О. В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Д"яченко О.В. (дов. № 67 від 23.03.2009р.), Лепілін М.Г. (дов. № 66 від 23.03.2009р.)

відповідача -  Федоряка Н.Ф. (дов. № 11-20 від 05.12.2008р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельної компанії "ХАРКІВМІСЬКБУД", м. Харків (вх. № 489 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.02.09р. по справі № 05/283-08

за позовом Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Харківліфт-1" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельної компанії "ХАРКІВМІСЬКБУД", м. Харків

про стягнення 3288,06 грн., -

встановила:

Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Харківліфт-1" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельної компанії "ХАРКІВМІСЬКБУД", м. Харків, в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з останнього 5686,80 грн. основного боргу та суми судових витрат по справі. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 188СЛ від 21.06.2007р. щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт за період з 01.04.2008р. по 31.10.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.02.2009р. по справі № 05/283-08 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які  підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржене рішення господарський суд виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими з'ясував, що 21 червня 2007 року позивач та відповідач у справі уклали договір підряду № 188СЛ (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти на себе виконання робіт по частковому технічному обслуговуванню будівельного двохмачтового підйомника вантажного/вантажопасажирського типу GEDA 1500 Z/ZP, в/п 1500 кг на 24 зупинки (далі - обладнання) на об'єкті, вказаному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною Договору, в обсязі, необхідному для якісної, безперебійної та безпечної експлуатації підйомника по цільовому призначенню згідно паспорту на  обладнання (додаток № 3) і Інструкції по монтажу і експлуатації транспортної платформи обладнання (додаток № 4).  

Додатковою угодою від 20.12.2007р. сторони визначили вартість робіт в сумі 812,40 грн. за місяць та узгодили перелік робіт, які входять до часткового технічного обслуговування підйомника і передбачили операції, що не повинні виконуватись.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначились, що позивач надає відповідачу акт виконаних робіт (КБ-3в) до 30 числа наступного місяця.

Крім того, господарським судом на підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що період з 01.04.2008р. по 31.10.2008р. позивач виконав свої зобов'язання за умовами Договору у повному обсязі. Вартість виконаних позивачем робіт складає 5686,80 грн., про що свідчать копії актів прийому робіт по технічному обслуговуванню підйомника за квітень –жовтень 2008 року (а.с. 16-19, 59-60), копіями податкових накладних (а.с. 20-23, 61-63) та актом звірки розрахунків (а.с. 27).     

Згідно з пунктом 3.4. Договору на підставі підписаних актів відповідач зобов'язався сплачувати вартість виконаних робіт не пізніше 15 числа наступного місяця.

Однак, як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом при розгляді справи по суті, відповідач прийняв без зауважень виконані позивачем роботи за Договором, про що свідчать підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками підприємств акти виконаних робіт, але в обумовлений сторонами термін їх вартість позивачеві не сплатив.   

З урахуванням вказаного, господарський суд визначився, що заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи по Договору за період з 01.04.2008р. по 31.10.2008р.  становить 5686,80 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.

20.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 301 від 10.10.2008р. з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.

З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.

В силу  статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження,  передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору № 188СЛ від 21.06.2007р.,  в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт, а підставою позову  -  невиконання  відповідачем  взятих на  себе зобов'язань щодо оплати цих робіт.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків,  визначених  ним та,  як вірно встановлено судом першої інстанції,  за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України,  за договором  підряду одна  сторона  (підрядник)  зобов'язується  на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а  замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України  господарський  договір  є   підставою   виникнення   господарських зобов'язань.

В силу  частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів,  договору,   а   за   відсутності конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно  ставляться. До виконання    господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона  повинна  вжити  усіх  заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти  роботу,  виконану  підрядником  відповідно  до  договору підряду,  оглянути її  і  в  разі  виявлення  допущених  у  роботі відступів  від  умов  договору або інших недоліків негайно заявити  про них підрядникові.  Якщо замовник не зробить такої  заяви,  він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права  посилатися  на недоліки роботи,  які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що роботи позивачем виконані згідно умов Договору та у повному обсязі, прийняті відповідачем без застережень, про що свідчать підписані обома сторонами акти приймання робіт по технічному обслуговуванню підйомника за квітень –жовтень 2008 року, зокрема № 188СЛ/04 від 30.04.2008р., № 188СЛ/05 від 31.05.2008р., № 188СЛ/06 від 30.06.2008р., № 188СЛ/07 від 31.07.2008р., № 188СЛ/08 від 31.08.2008р., № 188/СЛ/09 від 30.09.2008р., № 188СЛ/10 від 31.10.2008р. на загальну суму 5686,80 грн.

Докази того, що відповідач звертався до позивача з повідомленнями та із зауваженнями щодо якості виконаних робіт, саме до подання позивачем даного  позову до суду, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт належного виконання позивачем передбачених договором підрядних робіт, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5686,80 грн., колегія суддів вважає цілком правильним  висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім цього, статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Позивач надав докази того, що він дійсно виконав взяті на себе зобов'язання по здійсненню для відповідача робіт, що підтверджується вищезгаданими актами виконаних робіт та актом звірки розрахунків, наявними в матеріалах справи, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості виконаних позивачем робіт, адже в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач же ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень.

Так, не змінюють обґрунтованих висновків по суті спору доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач всупереч вимогам пункту 3.1. спірного Договору в підтвердження виконання ним робіт не надав актів саме за формою КБ-3в, оскільки колегія суддів вважає, що такі акти складаються лише за результатами виконання підрядних робіт на будівництві. Між тим, виконані позивачем підрядні роботи, які є предметом даного судового дослідження, пов'язані саме з технічним обслуговуванням обладнання відповідача. Більш того, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду, також вважає, що складання акту приймання виконаних робіт за іншою формою, ніж та, на яку міститься вказівка у пункті  3.1. Договору, зокрема акт форми КБ-3в, не впливає на фактичне прийняття відповідачем цих робіт та не звільняє останнього від обов'язку сплатити позивачеві їх вартість.

Разом з цим, в спростування цих доводів відповідача колегія суддів вважає необхідним зауважити, що зі змісту наявного у справі акту звірки розрахунків випливає,  що відповідач вже здійснював оплату виконаних позивачем робіт за спірним Договором на підставі таких же актів приймання виконаних робіт, але за інший період. Доказів належного виконання своїх зобов'язань за спірним Договором, тобто сплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт за період з 01.04.2008р. по 31.10.2008р. в сумі 5686,80 грн. відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не представив і в матеріалах справи вони не містяться.

Посилання відповідача на те, що у паспорті обладнання не міститься жодного запису про виконання позивачем передбачених спірним Договором робіт, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки відповідні записи до вказаного документу вносяться лише про заміну основних частин, які позивач в даному випадку не проводив.

Водночас відповідач стверджує, що наявний у справі акт звірки не є доказом виконання позивачем робіт, вартість яких відповідач зобов'язаний оплатити, оскільки така умова розрахунків умовами спірного Договору не передбачена.

Однак, з такими посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки за своєю правовою природою акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками, тощо. В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів –Договором, актами,  накладними, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Посилання скаржника на те, що підпис на акті звірки розрахунків з боку позивача був вчинений не директором підприємства, а іншою особою, повноваження якої господарським судом не з'ясовані, також не заслуговують на увагу, оскільки відомості, що містяться в даному документі, позивач не оспорює.

Крім того, в обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник зазначає, що оскільки  позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, тому господарський суд повинен був залишити позовні вимоги без розгляду згідно із положеннями, передбаченими пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Проте вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами та наданими позивачем суду першої інстанції документами.

Так, звертаючись до господарського суду за захистом своїх порушених прав,  позивач в обґрунтування його вимог надав суду акти приймання робіт по технічному обслуговуванню підйомника за липень –жовтень 2008 року (№ 188СЛ/07 від 31.07.2008р., № 188СЛ/08 від 31.08.2008р., № 188/СЛ/09 від 30.09.2008р., № 188СЛ/10 від 31.10.2008р.) на загальну суму 3249,60 грн. та відповідні податкові накладні.

В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. А згідно із статтею 65 цього ж Кодексу господарський суд з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору в необхідних випадках вчиняє дії по підготовці справи до розгляду, зокрема витребує від сторін  додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2009р. позивача окрім іншого зобов'язано надати суду обґрунтований розрахунок суми позову, а також докази в підтвердження існування підстав та обставин, за наявності яких відповідач повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування суми коштів, що зазначена у позові.

Дотримуючись вимог цих норм та на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач 02.02.2009р. звернувся до господарського суду із заявою, в якій уточнив суму позову та просив стягнути з відповідача на свою користь 5686,80 грн. основного боргу за спірним Договором, який складається з суми вартості виконаних позивачем робіт за період квітень –жовтень 2008 року. Разом з цією заявою позивач надав суду розрахунок суми уточнених позовних вимог, а також  акти приймання робіт по технічному обслуговуванню підйомника № 188СЛ/04 від 30.04.2008р., № 188СЛ/05 від 31.05.2008р., № 188СЛ/06 від 30.06.2008р. на загальну суму 2437,20 грн. та відповідні податкові накладні.

Також, в обґрунтування своїх доводів заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивач всупереч приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України своєю заявою неправомірно збільшив розмір позовних вимог з 3249,60 грн. до 5686,80 грн. без дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, передбаченого статтею 5 цього ж Кодексу, а господарський суд в порушення норм процесуального права прийняв її до уваги. Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що предметом наявної у матеріалах справи претензії є вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості лише в сумі 4874,40 грн., а тому збільшені позовні вимоги, на його думку, не підлягають задоволенню.

Однак з даними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки обов'язковість дотримання претензійного порядку досудового врегулювання спорів для даного виду правовідносин чинним законодавством не передбачена і сторонами не була обумовлена.

Крім того, за змістом вимог чинного законодавства досудове врегулювання спору не є обов'язковим і суб'єкти господарювання, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організації зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення претензії. Зазначена правова позиція узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2002 №15-рп/2002 в якому наголошено на тому, що: 1) можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; 2) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

При цьому, колегія суддів вважає, що відсутність звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою, яка б дала можливість встановити факт порушення  або оспорення відповідачем прав позивача, останній у своїй апеляційній скарзі безпідставно ототожнює з досудовим врегулюванням спору, визначеним статтею 5 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельної компанії "ХАРКІВМІСЬКБУД", м. Харків позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 року по справі № 05/283-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись частиною 1 статті 174, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статтями 629, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, статтями 4-2,  4-3,  4-7, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Харківської області від 02 лютого 2009 року по справі № 05/283-08 залишити без змін.  

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Шевель О. В.