Рішення

від 31.03.2009 по справі 38/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/81

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.03.09 р.                                                                                                       Справа № 38/81                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвій Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Агротіс” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясокомбінат ”Українське село” м. Донецьк

про стягнення  1 317грн.08коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Галезнік С.М.-  юрисконсульт за дов. №15 від 31.03.2009р.

від відповідача: не з'явився

      Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Агротіс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясокомбінат ”Українське село” м. Донецьк про стягнення боргу у розмірі  з урахуванням індексу інфляції у сумі 1257,94 грн. та 3%річних у розмірі 59,14грн., а всього 1 317грн.08коп.

Позивач обґрунтовує свої  позовні вимоги з посиланням на накладну № 3078 від 17.10.2006р.

       30.03.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 23.03.2009р. № 14/4-20/1169, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “М'ясокомбінат ”Українське село” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 32140622) як юридична особа та знаходиться за адресою:83046, м. Донецьк, Петровський район, вул. Петровського,270, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач до судового засідання 31.03.2009р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджено відміткою канцелярії суду та повернутим на адресу господарського суду поштовим конвертом від 25.03.2009р. з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст.75 ГПК України.

        Позивач до судового засідання 31.03.2009р. з'явився,  надав суду заяву у порядку            ст. 22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі                    834,73  по накладній   № 3078 від 17.10.2006р., а також інфляційні за період з 05.11.2008р. по 31.03.2009р. в розмірі 68,75 грн. та 3%річних за той самий період в розмірі 10,00грн., яка судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Агротіс” м. Донецьк (далі – позивач) 17.10.2006р. поставив Товариству з обмеженою відповідальністю “М'ясокомбінат”Українське село” м. Донецьк  (далі – відповідач) свиней  (далі - товар) на  загальну суму 26 579,72 на підставі накладної № 3078, а відповідач прийняв товар, що підтверджується відповідною довіреністю серії ЯКШ № 992192 від 16.10.2006р., яка містяться в матеріалах  справи.

Товар був оплачений частково у сумі 25 744,99 грн., в тому числі 19 726,33 грн. за платіжним дорученням № 314 від 16.10.2006р. та у сумі 6018,66 за платіжним дорученням № 317 від 17.10.2006р., а всього на суму 25744,99 грн.

Частина заборгованості у сумі 834,73 грн. до теперішнього часу не сплачена.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №15-1243-15 від 29.10.2008р., в якій пропонував відповідачу сплатити існуючу заборгованість у розмірі 834,73грн., яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не розрахувався за поставлений товар, тому позивач просить суд стягнути з відповідача  заборгованість у сумі 834грн.73коп.

Крім того,  позивач наполягає на стягненні з відповідача, з  урахуванням заяви, у порядку ст.22 ГПК України,  інфляційних за період з 05.11.2008р. по 31.03.2009р. в розмірі 68,75 грн. та 3%річних за той самий період в розмірі 10,00грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Позивач у підтвердження заявлених  позовних  вимог посилається на накладну                     № 3078 від 17.10.2006р., довіреність на  отримання товару, заяву від 31.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України  (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Статтею 193 ГК України передбачені загальні умови виконання господарських зобов'язань.

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Абзацем другим частини 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу  України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Пунктом 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання по сплаті боргу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена  вимога № 15-1243-15 від 29.10.2008р., в якій позивач пропонував відповідачу погасити заборгованість за поставлений товар, але відповідач  залишив їх без розгляду та реагування.

Покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Оскільки, відповідач до теперішнього часу у не у повному обсязі розрахувався  з позивачем,  то  вимога позивача щодо стягнення залишку заборгованості у сумі                              834грн.73коп. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних за період з 05.11.2008р. по 31.03.2009р. в розмірі 68,75 грн. та 3%річних за той самий період в розмірі 10,00грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись 193 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 205, 218, 509, 526, 530, 625, 692  ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Агротіс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясокомбінат” Українське село” м.Донецьк про стягнення боргу у розмірі 834,73грн., індексу інфляції у розмірі  68,75грн. та 3%річних у розмірі 10,00грн., а всього  913,48 грн.задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясокомбінат” Українське село” м.Донецьк  (юридична адреса: 83046, м.Донецьк, вул.Петровського,270, фактична адреса: 85612, Донецька область, м.Курахове, вул. Побєди, 12, ЄДРПОУ 32140622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Агротіс” м.Донецьк (83059,  м.Донецьк, вул. Горностаївська,25, ЄДРПОУ 30228170) борг у розмірі 834,73грн., індекс інфляції у розмірі  68,75грн. та 3%річних у розмірі 10,00грн., а всього                              913,48 грн., держмито у сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 31.03.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2—сторонам у справі