Постанова

від 15.08.2013 по справі 818/6817/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р. Справа №818/6817/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Сінько О.П.,

представника відповідача - Сіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімфото" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхімфото» (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 619 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог, виходячи з наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, ТОВ «Поліхімфото», відповідно до декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (вхідний Шосткинської МДПІ №32790 від 20.12.2010), та розрахунку суми бюджетного відшкодування заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 71619 гривень.

Шосткинською МДПІ у 2011 році була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Поліхімфото» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалися в період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт від 21 березня 2011 року за №318/2350/33095691 (а.с.9-14).

Як свідчить з вищезазначеного Акту перевірки, одним з порушень податкового законодавства податковий орган визначає порушення п.п.7.2.3., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97 «Про податок на додану вартість», ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 71 619 грн. за листопад 2010 року.

З урахуванням виявлених порушень в ході перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 619 грн. 00 коп. (а.с.8).

З аналізу Акту перевірки судом було встановлено, що відповідних висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, податковий орган дійшов виходячи з наступного:

Так, перевіркою було встановлено, що платником (позивачем) сформовано бюджетне відшкодування по декларації за листопад 2010 року у розмірі 71619 грн. за рахунок від'ємного значення, що декларувався у серпні 2010 року.

Причиною зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2010 року стало неправомірне віднесення ТОВ «Поліхімфото» до складу податкового кредиту серпня 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 85180грн. за операціями з контрагентом ТОВ «Аструм ЛДТ» (код за СДРПОУ 23047623, м. Шостка).

За результатами проведеного аналізу в Системі автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що основним постачальником ТОВ «Поліхімфото» у серпні 2010 року було ТОВ «Аструм ЛТД». Фактично підприємство є посередником аерофотоплівки, згідно з даними декларацій з ПДВ у Системі автоматизованого співставлення постачальником фотоплівки є ТОВ «Квінтекс» (код 36513228, м.Донецьк).

ТОВ «Квінтекс» зареєстровано у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька. Засновник, керівник та бухгалтер в одній особі. Основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі. Декларації з податку на прибуток за 9 місяців і за 2010 рік до податкового органу подані з прочерками, хоча відповідно до декларацій з ПДВ за друге півріччя 2010 року платник декларує податкові зобов'язання. ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька повідомлено, що при неодноразовому виході за юридичною адресою ТОВ «ПГ Квінтекс» встановлено відсутність його посадових осіб та працівників підприємства (довідки ВПМ ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 09.06.2009 №165/26-013, від 25.08.2010 №175/26-013). Стан платника - визнано банкрутом (по справі №27/19Б від 24 квітня 2011 року).

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Квінтекс» відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення відповідного (будь-якого) виду діяльності, не виконання своїх податкових зобов'язань, свідчить про відсутність фінансово - господарської діяльності контрагента. Тому первинні документи, на підставі яких сформований податковий кредит ТОВ «Поліхімфото», складені від імені контрагента ТОВ «Аструм ЛТД» лише з метою створити уяву про реальність здійснення господарських операцій та отримання податкової вигоди, зокрема, з контрагентами-посередниками, що не виконують своїх податкових зобов'язань, а дії посадових осіб ТОВ «Поліхімфото» були направлені на сприяння та допомогу створення такої уяви, і, як наслідок, дані протиправні дії призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, зважаючи на викладене, відповідач дійшов висновку, що дані операції не відповідають вимогам діючого законодавства і є безтоварними.

Суд не погоджується з даними висновками податкового органу виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд не бере до уваги посилання в Акті перевірки на нікчемність правочинів «по ланцюгу реалізації» що, на думку відповідача, свідчить про неможливість підтвердження операції купівлі товару позивачем - завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 71619 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-четверте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів.

Крім того, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 у справі № К-29354/10-С.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначені наступні процедури встановлення факту здійснення господарської операції:

«З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо....

Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції..

Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.»

При цьому, позивачем було надано до суду всі необхідні документи, які згідно позиції Вищого адміністративного суду України підтверджують здійснення господарської операції, які надавались також і на перевірку, що не заперечується відповідачем.

Так, отримання товару в серпні 2010р, від ТОВ "Аструм ЛТД" підтверджується наступними доказами:

- Накладною на відвантаження від ТОВ "Аструм ЛТД" №0817 від 17.08.2100р.

- Податковою накладною №0817 від 17.08.2010р. на суму податку 85180,00 грн.

- Доказами здійснення оплати за поставлений товар підприємству ТОВ "Поліхімфото". Кошти були перераховані до ТОВ "Аструм ЛТД" платіжним дорученням №165 від 26.10.2010р.

- Договором на постачання товару від 17.08.2010р. №0817 укладеному між ТОВ "Поліхімфото" та ТОВ "Аструм ЛТД".

- Знаходження підприємств ТОВ "Поліхімфото" та ТОВ "Аструм за однією адресою.

Факт використання отриманого товару в господарській діяльності підтверджується:

Вантажно-митною декларацією про відвантаження товару ЧТУП "Спектрон" Беларусь №0110460 від 19.08.21010р.,

Сертифікатом відповідності товару;

Специфікацією відвантажувальною від 18.08.2010р.

Випискою по особливим рахункам ТОВ "Поліхімфото" від 22.10.2010р. про отримання оплати від покупця "Спектрон"

Контрактом на постачання товару №ІІА/08/06 від 08.06.2010р. , укладеному між ТОВ "Поліхімфото" та ЧТУП "Спектрон" Беларусь.

Таким чином, судом встановлено, що Договором на постачання товару від 17.08.2010р. №0817 укладеному між ТОВ "Поліхімфото" та ТОВ "Аструм ЛТД" був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, тобто позивач підтвердив факти реальної поставки товару ТОВ "Аструм ЛТД" та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Крім того, слід зазначити, що опрації між ТОВ "Аструм ЛТД" та ТОВ ВТФ "Квінтекс" досліджувались при оскарженні ТОВ "Аструм ЛТД" податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість за 2010р. Сумським окружним адміністративним судом Сумської області в справі №2а-1870/7898/11 (а.с.36-48) . Прийнятою Постановою суд задовольнив позов ТОВ "Аструм ЛТД" в повному обсязі та встановив факти, що підтверджують господарські операції між ТОВ "Аструм ЛТД" та ТОВ ВТФ "Квінтекс" саме за якими і була поставлена сировина для виробництва продукції, що в свою чергу, була поставлена на ТОВ "Поліхімфото". Постанова суду була залишена в силі Ухвалою Харківського апеляційного суду Сумської області 10.04.2012р. (а.с.49-53).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, а також підтверджено Актом перевірки, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Аструм ЛТД», яке на момент складання вказаних податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Таким чином, сума податку на додану вартість за вищевказаним Договором, віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку № 165.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Аструм ЛТД» податкових накладних та віднесення до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст.215, 216, 228 ЦК України, є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. є безпідставними та неправомірними.

Всупереч нормам ч. 1, 2 ст. 71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно, позовні вимоги позивача щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімфото" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі

Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 619,00 грн. (сімдесят отна тисяча шістсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (вул. Комуністична,2, м. Шостка, 41100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімфото" (41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 7) судові витрати в розмірі 716 (сімсот шістнадцять) грн. 20 коп. шляхом їх безспірного списання з рахунків Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 20.08.2013р.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець