Ухвала

від 10.12.2013 по справі 818/6817/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 818/6817/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 818/6817/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімфото"

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліхімфото", звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 619 грн. 00 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Поліхімфото", відповідно до декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (вхідний Шосткинської МДПІ №32790 від 20.12.2010), та розрахунку суми бюджетного відшкодування заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 71619 гривень.

Шосткинською МДПІ у 2011 році проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Поліхімфото" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалися в період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 21 березня 2011 року за №318/2350/33095691 (а.с.9-14).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п.7.2.3., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97 "Про податок на додану вартість", ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 71 619 грн. за листопад 2010 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 619 грн. 00 коп. (а.с.8).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірне віднесення ТОВ "Поліхімфото" до складу податкового кредиту серпня 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 85180грн. за операціями з контрагентом ТОВ "Аструм ЛДТ" (код за СДРПОУ 23047623, м. Шостка).

За результатами проведеного аналізу в Системі автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що основним постачальником ТОВ "Поліхімфото" у серпні 2010 року було ТОВ "Аструм ЛТД". Фактично підприємство є посередником аерофотоплівки, згідно з даними декларацій з ПДВ у Системі автоматизованого співставлення постачальником фотоплівки є ТОВ "Квінтекс" (код 36513228, м.Донецьк).

ТОВ "Квінтекс" зареєстровано у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька. Засновник, керівник та бухгалтер в одній особі. Основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі. Декларації з податку на прибуток за 9 місяців і за 2010 рік до податкового органу подані з прочерками, хоча відповідно до декларацій з ПДВ за друге півріччя 2010 року платник декларує податкові зобов'язання. ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька повідомлено, що при неодноразовому виході за юридичною адресою ТОВ "ПГ Квінтекс" встановлено відсутність його посадових осіб та працівників підприємства (довідки ВПМ ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 09.06.2009 №165/26-013, від 25.08.2010 №175/26-013). Стан платника - визнано банкрутом (по справі №27/19Б від 24 квітня 2011 року).

Перевіркою встановлено, що у ТОВ "Квінтекс" відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення відповідного (будь-якого) виду діяльності, не виконання своїх податкових зобов'язань, свідчить про відсутність фінансово - господарської діяльності контрагента. Тому первинні документи, на підставі яких сформований податковий кредит ТОВ "Поліхімфото", складені від імені контрагента ТОВ "Аструм ЛТД" лише з метою створити уяву про реальність здійснення господарських операцій та отримання податкової вигоди, зокрема, з контрагентами-посередниками, що не виконують своїх податкових зобов'язань, а дії посадових осіб ТОВ "Поліхімфото" були направлені на сприяння та допомогу створення такої уяви, і, як наслідок, дані протиправні дії призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, зважаючи на викладене, відповідач дійшов висновку, що дані операції не відповідають вимогам діючого законодавства і є безтоварними.

Наведені висновки контролюючий орган обгрунтовує посилаючись виключно на податкову інформацію, отриману від ДПІ контрагента позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Поліхімфото" (Покупець) та ТОВ "Аструм ЛТД" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 17.08.2010р. №0817 (а.с. 23-24).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Аструм ЛТД" поставило ТОВ "Поліхімфото" аерофотоплівку та фотоматеріали на загальну суму 511080,00 грн., у тому числі ПДВ- 85180,0 грн., що підтверджується накладною на відвантаження, що були віднесені позивачем до складу валових витрат (а.с. 20).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаною накладною відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у специфікації до договору (а.с. 25).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Аструм ЛТД" податкову накладну № 0817 від 17.08.20110 року на суму 511080,00 грн., виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Надане позивачем платіжне доручення з відміткою банківської установи (а.с. 22), засвідчує факт виконання ТОВ "Поліхімфото" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також з матеріалів справи слідує, що у спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом, на умовах DDU (Інкотермс 2000) за адресою м. Мінськ, вул.. Короткевича, 6-16, Республіка Білорусь, на виконання умов контракту, укладеного між позивачем і ТУП «Спектрон» (Республіка Білорусь) про поставку аерофотоплівки та фотоматеріалів (а.с. 33-34).

Згідно специфікації до вказаного контракту позивач здійснив продаж товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Аструм ЛТД" (а.с. 35).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується міжнародною товарно- транспортною накладною серія А № 0110430, з якої вбачається, що вантажовідправником є ТОВ "Поліхімфото", перевізником- ТОВ «Аструм ЛТД», а вантажоодержувачем - ТУП «Спектрон» (а.с. 26) та ВМД № 801000008/2010/001561 (а.с. 27-29), сертифікатом якості та специфікацією (а.с. 30-31).

Отже Договір купівлі-продажу товару від 17.08.2010р. №0817 укладений між ТОВ "Поліхімфото" та ТОВ "Аструм ЛТД" з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, тобто позивач підтвердив факти реальної поставки товару ТОВ "Аструм ЛТД" та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів, у тому числі, і по сплаті ПДВ.

Крім того, слід зазначити, що опрації між ТОВ "Аструм ЛТД" та ТОВ ВТФ "Квінтекс" досліджувались при оскарженні ТОВ "Аструм ЛТД" податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість за 2010р.

Сумським окружним адміністративним судом Сумської області в справі №2а-1870/7898/11 (а.с.36-48).

Прийнятою Постановою суд задовольнив позов ТОВ "Аструм ЛТД" в повному обсязі та встановив факти, що підтверджують господарські операції між ТОВ "Аструм ЛТД" та ТОВ ВТФ "Квінтекс" саме за якими і була поставлена сировина для виробництва продукції, що в свою чергу, була поставлена на ТОВ "Поліхімфото". Постанова суду була залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного суду Сумської області 10.04.2012р. (а.с.49-53).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, а також підтверджено Актом перевірки, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Аструм ЛТД", яке на момент складання вказаних податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Таким чином, сума податку на додану вартість за вищевказаним Договором, віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку № 165.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Аструм ЛТД" податкових накладних та віднесення до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3., п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст.215, 216, 228 ЦК України, є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000152341/0 від 30.03.2011р. є безпідставними та неправомірними.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 818/6817/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Тацій Л.В. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Тацій Л.В.