Постанова

від 31.03.2009 по справі 20/264-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/264-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2009 року                                                                                       Справа№  20/264-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

позивача –Страхов Віктор Олексійович, генеральний директор, витяг з протоколу установчих зборів № 1 від 02.11.2007р.;

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.101);  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми “Укрвнешторг” м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2009 року                                    

у справі № 20/264-08                            

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Надра Приазов'я”, Запорізька область, м.Пологи

до  товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми “Укрвнешторг”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 93 114 грн. 03 коп.  

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2009р. (суддя Пархоменко Н.В.) по справі № 20/264-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Надра Приазов'я”, Запорізька область, м.Пологи (далі –ТОВ “Надра Приазов'я”) до товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми “Укрвнешторг”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ ТПФ “Укрвнешторг”) про стягнення 93 114 грн. 03 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 90 000 грн. попередньої оплати за обладнання, 900 грн. витрат по держмиту, 108 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову було відмовлено.

          Рішення господарського суду мотивовано в частині задоволення позову –фактом неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по поверненню суми авансового платежу після негативного результату випробувань обладнання, в частині відмови в позові –тим, що обов'язок по поверненню авансу не є грошовим зобов'язанням, тоді як стягнення інфляційних втрат та 3% річних можливе лише в разі порушення грошового зобов'язання; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.525, 526, 673 ЦК України, ст.ст.193, 268 Господарського кодексу України.   

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ ТПФ “Укрвнешторг” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального права, посилається на недоведеність обставин справи, які господарський суд визнав встановленими, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарським судом зроблено висновок, що результат випробувань поставленого обладнання негативний, але не зазначено, які саме показники обладнання не відповідають технічному опису та інструкції по експлуатації даного обладнання;

          - також господарським судом не враховано, що згідно п.2.2.4 договору за результатами випробувань необхідно було скласти 2 документи –акт та висновок, але сторонами був підписаний тільки протокол з рекомендаціями, підставою ж повернення авансового платежу згідно п.3.2.3 є тільки акт, який фіксує негативний результат випробувань;

          - крім того, господарський суд не звернув увагу, що відповідач згідно рекомендацій за результатами випробувань неодноразово звертався до позивача з пропозицією продовжити випробування, але останній ухилявся від виконання умов договору;

          - господарський суд застосував до спірних відносин ст.268 Господарського кодексу України, тоді як, на думку скаржника, необхідно було застосувати ст.678 ЦК України.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ТОВ “Надра Приазов'я” м.Пологи Запорізької області –проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          В судове засідання 31.03.2009р. надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою, так як юрист підприємства зайнятий в іншому судовому засіданні. Зазначене клопотання, на думку колегії суддів, не підлягає задоволенню, оскільки:

          - по-перше, на обґрунтування клопотання не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючих викладені обставини;

          - по-друге, клопотання скаржника свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 31.03.2009р.;

          - по-третє, відповідач не є фізичною особою-підприємцем, а є товариством з обмеженою відповідальністю, тобто має певну чисельність штатних працівників, яких може бути уповноважено на участь в судовому засіданні або відповідач не позбавлений права звернення до інших фахівців в галузі права для надання юридичної допомоги;

          - вчетверте, неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду справи за його апеляційною скаргою в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, оскільки в клопотанні не наведено жодного доказу, які скаржник вважав би за необхідне надати суду апеляційної інстанції з метою надання належної правової оцінки правовідносинам сторін.   

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

14.05.2008р. між ТОВ “Надра Приазов'я” м.Пологи Запорізької області (“замовник” за договором, позивач по справі) та ТОВ ТПФ “Укрвнешторг” м.Дніпропетровськ (“виконавець” за договором, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір № 0514, відповідно до п.1.1 якого “замовник” доручає, а “виконавець” бере на себе обов'язок виготовити та поставити “замовнику” обладнання відповідно до специфікації –млин динамічного подрібнення МДІ-10 (додаток № 1); умови та строки поставки, а також вартість обладнання зазначені в специфікації (р.1 договору (а.с.5-8)).

Докази, підтверджуючи факт розірвання договору № 0514 в встановленому законом порядку, визнання його недійсним повністю або в будь-якій частині також відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін відповідно до ст.33 ГПК України судам обох інстанцій.

Згідно з п.п.2.2.4-2.2.6 р.2 договору за результатами випробування обладнання складається акт та висновок; при позитивних результатах випробування “замовник” зобов'язаний виплатити “виконавцю” всю вартість обладнання згідно договору; за наявності негативних результатів випробувань “замовник” зобов'язаний повернути обладнання на склад “виконавця” протягом 15 календарних днів після підписання акту згідно п.2.2.4 договору.

Відповідно до р.3 договору сторони визначили, що вартість робіт по договору становить 300 000 грн. (з ПДВ); “замовник” оплачує роботу “виконавця” наступним чином: 30% вартості млина –авансом протягом 5 банківських днів після підписання договору, решту вартості замовлення –після позитивних результатів випробувань та підписання акту згідно з п.2.2.4 договору (п.п.3.2.1-3.2.2 договору). Згідно з п.3.2.3 договору при негативних результатах випробувань та підписання акту “виконавець” зобов'язаний повернути “замовнику” авансовий платіж протягом 5 банківських днів після підписання акту, складеного у відповідності до п.2.2.4 договору.  

Згідно з п.7.1 р.7 договору –останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Тобто, договір укладений на невизначений строк.

До договору, в якості додатку № 1 було оформлено сторонами та підписано специфікацію, згідно якої визначено вартість обладнання –300 000 грн. (з ПДВ); строк поставки – 45 робочих днів з дня отримання авансового платежу з правом дострокової поставки, умови поставки –EXW м.Дніпропетровськ. (а.с.8).

20.05.2008р. за платіжним дорученням № 239 позивач перерахував відповідачеві 90 000 грн. передоплати за обладнання по договору № 0514 (а.с.15), що підтверджується вищевказаним платіжним дорученням з відмітками установи банку, факт перерахування відповідачем не спростовується жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, визнано в ході розгляду справи.

29.07.2008р. позивачем на підставі довіреності серії ЯОЧ № 373398 від 28.07.2008р. було отримано обладнання –млин динамічного подрібнення МДП-10, що підтверджується накладною № 51, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками підприємств (а.с.9).

19.08.2008р. сторонами було підписано протокол, після проведення випробувань обладнання (млина), згідно з висновками якого обладнання не відповідає заявленим умовам, викладеним в інструкції по експлуатації та паспортній характеристиці (а.с.10-11). Зазначений протокол від 19.08.2008р. від відповідача підписано головним конструктором та головним техніком (а.с.10-11) без будь-яких зауважень щодо викладених висновків. При цьому, слід зазначити, що викладені в протоколі від 19.08.2008р. рекомендації не мають обов'язкового характеру для обох сторін, а є лише рекомендаціями, які не передбачені умовами договору № 0514.

Оскільки форма акту випробувань (п.п.2.2.4 договору) не передбачена ні умовами договору, ні законом, ні будь-якими іншими обов'язковими для сторін правилами, то неможливо погодитись з доводами скаржника, що протокол випробувань від 19.08.2008р., складений у двохсторонньому порядку, не є саме таким актом випробовувань, передбаченим договором.

Оскільки виконання обов'язку по поверненню передоплати згідно з п.п.3.2.3 р.3 договору не поставлено в залежність від складення висновку (п.п.2.2.4 договору), то неможливо погодитись з доводами скаржника щодо відсутності у останнього обов'язку по поверненню 90 000 грн. через відсутність такого висновку.   

21.08.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом № 0821 про недоліки поставленого обладнання (а.с.12) з вимогою про повернення авансового платежу згідно з п.3.2.3 договору.

22.09.2008р. позивач вдруге звернувся до відповідача з листом № 0922 з вимогою про повернення 90 000 грн. отриманої за договором відповідачем передоплати через те, що випробування обладнання дали негативний результат (а.с.13).

02.10.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою про повернення суми отриманого за договором відповідачем авансу, що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення в цінний лист (а.с.16-21). Факт отримання претензії від 02.10.2008р. не спростовано відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Зазначені листи та претензію відповідач залишив без відповіді, передплату за договором не повернув, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем згідно зі ст.33 ГПК України судам обох інстанцій.

Як вбачається із позовної заяви, її прохальної частини, позивач обґрунтовував в якості норм матеріального права свої вимоги ст.ст.509, 526, 530, 549, 625 ЦК України, фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по поверненню попередньої оплати згідно з умовами договору (а.с.2-4).

В подальшому, відповідно до ст.22 ГПК України, позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги та остаточно їх було сформульовано в заяві від 06.02.2009р. (а.с.51-53), яку було прийнято господарським судом до розгляду. Відповідно до зазначеної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 98 200 грн. 01 коп., з яких 90 000 грн. –передплати, 5 897 грн. 30 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 1213 грн. 60 коп. –3% річних, 971 грн. 11 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Одночасно позивач доповнив позовні вимоги, пославшись на ст.212, 627, 628 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.       

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.    

Частинами 1, 2 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ч.4 ст.678 ЦК України положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Тому посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин частин 1-3 ст.678 ЦК України не може бути прийнято, оскільки договором № 0514 від 14.05.2008р. сторони вже передбачили певні правові наслідки невідповідності поставленої продукції вимогам щодо якості за результатами випробувань, тому на підставі ст.526 ЦК України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України пріоритет в регулюванні зазначених правовідносин надано договору. Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, що і було фактично зроблено сторонами в договорі № 0514; отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента  та визначенні умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.627, 629 ЦК України).  

Оскільки докази перерахування 90 000 грн. в встановлений договором № 0514 строк відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, то позовні вимоги в частині стягнення 90 000 грн. слід визнати обґрунтованими, стягнув з відповідача на користь позивача 90 000 грн. передоплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 509 ЦК України (частиною 1) передбачено, що Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки п.3.2.3 договору № 0514 передбачений обов'язок відповідача саме перерахувати грошові кошти, отримані в якості передоплати протягом 5 банківських днів після підписання акту, передбаченого п.2.2.4 договору, то неможливо погодитись з висновками місцевого господарського суду про те, що за своїм змістом зобов'язання відповідача, передбачене п.3.2.3 договору не є грошовим.

Тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції підлягають задоволенню в сумі 5897 грн. 30 коп. (за період з вересня по грудень 2008 року), а вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити в сумі 1213 грн. 60 коп. (з 27.08.2008р. по 06.02.2009р.) з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с.51-55) та обчислюючи згідно з умовами договору (п.3.2.3 договору) строк виконання зобов'язань відповідачем по поверненню передоплати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2009р. по справі № 20/264-08 –змінити; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми “Укрвнешторг” м.Дніпропетровськ –задовольнити частково.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми “Укрвнешторг”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Надра Приазов'я”, Запорізька область, м.Пологи 90 000 грн. попередньої оплати, 5897 грн. 70 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 1213 грн. 60 коп. річних, 971 грн. 11 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідний наказ згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України видати господарському суду Дніпропетровської області.

          Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко