Постанова

від 11.06.2013 по справі 804/3602/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. Справа № 804/3602/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача від відповідача Дерманська К.О (дов. у справі); Ракуцький М.В. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс Дніпровський" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141502

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Патахокомплекс Дніпровський» (далі ТОВ «ПК Дніпровський»), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000141502 від 20.02.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за штрафними санкціями у розмірі 1 425 210,30 грн.; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в ході проведення документальної позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Ера» (код 33516760) за січень 2011 року, з ТОВ «Фотоком» (код 23850652) за червень 2011 року, з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299) за червень 2012 року, ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» (код 37242867) за липень 2012 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПК Дніпровський» з ТОВ «Агро-Ера», ТОВ «Фотоком», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Акопт», ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування. Проте, позивач вважає, що обґрунтування акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, а дії щодо притягнення підприємства до податкової відповідальності, за обставинами викладеними в акті перевірки, незаконними.

Ухвалою суду від 14.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/3602/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2013р

28.03.2013 року до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов мотивовані тим, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» від 30.01.2013р. №360/221/36020648 базуються на результатах перевірки ТОВ «Агро-Ера», викладені в акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №2293/22-710/33516760 від 17.08.2012 року, ПП «Фотоком», викладені в довідці ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №768/23-2/23850652 від 14.11.2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь», викладені в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7208/224/33906299 від 21.12.2012 року, ТОВ «ВК Віконні системи», викладені в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року, ТОВ «Акопт», викладені в акті перевірки Західної МДПІ м. Харкова №401/22-417/37999413 від 24.09.2012 року, ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ», викладені в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №4720/22-9/37242867 від 08.11.2012 року, в яких зазначено, що діяльність даних контрагентів має ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

Внаслідок порушень: ст.185, ст.188, ст.198, ст. 201, ст. 209 ПК України підприємством завищено податковий кредит з ПДВ по скороченим деклараціям на загальну суму 1 477 130,70 грн., в тому числі за січень 2011 року - у сумі 661 689,07 грн., за червень 2011 року у сумі 715,75 грн., за лютий 2012 року у сумі 74 758,08 грн., за березень 2012 року у сумі 494 397,18 грн., за квітень 2012 року у сумі 119 000,00 грн., за червень 2012 року у сумі 126 250,62 грн., за липень 2012 року у сумі 320,0 грн.

Нікопольська ОДПІ вважає винесене на підставі акту перевірки від 30.01.2013р. №360/221/36020648 податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013р. №0000141502 -правомірним, а свої дії - законними.

28.03.2013 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення доказів.

В судовому засіданні дане клопотання судом задоволено та надані докази залучені до матеріалів справи.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача судовий розгляд справи відкладено на 11.04.2013 року.

10.04.2013 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні дане клопотання задоволено, докази залучені до матеріалів справи та в зв'язку з необхідністю відповідачу ознайомитися з наданими доказами, судовий розгляд справи відкладено на 26.04.2013 року, 21.05.2013 року.

Ухвалою суду від 21.05.2013 року витребувано від відповідача додаткові докази та розгляд справи відкладено на 11.06.2013 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив в їх задоволені відмовити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:

товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс Дніпровський» зареєстровано Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 15.05.2009 року, код ЄДРПОУ 36020648, за адресою: 53264, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, селище Першотравневе, вул.. Калініна, буд 15. Фактично підприємство знаходиться за адресою: 53200, Дніпропетровська обл.., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 302.

Взято на податковий облік 18.05.2009 року Нікопольською ОДПІ за №594, станом на дату перевірки перебувало на обліку в Нікопольській ОДПІ Дніпропетровської області ДПС.

В період з 21.01.2013 року по 30.01.2013 року на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу №94 від 21.01.2013 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», направлень на перевірку №59/221 та №59/221 від 21.01.2013 року, виданих Нікопольською ОДПІ відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Ера» (код 33516760) за січень 2011 року, з ТОВ «Фотоком» (код 23850652) за червень 2011 року, з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299) за червень 2012 року, ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» (код 37242867) за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №360/221/36020648 від 30.01.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Ера» (код 33516760) за січень 2011 року, з ТОВ «Фотоком» (код 23850652) за червень 2011 року, з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299) за червень 2012 року, ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» (код 37242867) за липень 2012 року», в якому зафіксовано порушення позивачем:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПК Дніпровський» з ТОВ «Агро-Ера», ТОВ «Фотоком», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Акопт», ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування та встановлено порушення:

ст.. 185, ст.. 188, ст. 198, ст.. 201, ст.. 209 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по податкових (скорочених) деклараціях сільськогосподарських підприємств всього за перевіряємий період у сумі 1 477 130,70 грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 661 689,07 грн., за червень 2011 року у сумі 715,75 грн., за лютий 2012 року у сумі 74 758,08 грн., за березень 2012 року у сумі 494 397,18 грн., за квітень 2012 року у сумі 119 000,00 грн., за червень 2012 року у сумі 126 250,62 грн., за липень 2012 року у сумі 320,0 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки №360/221/36020648 від 30.01.2013 року ТОВ «ПК Дніпровський» надало до Нікопольської ОДПІ заперечення на акт перевірки (вих.. 158 від 08.02.2013 року).

Листом від 15.02.2013 року №4919/10/22-115 «Про розгляд заперечень до акту перевірки» Нікопольської ОДПІ визнано висновки, викладені в акті перевірки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки податковим органом 20.02.2013р. винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000141502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 425 210,30 грн..

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач звернувся до суду та просить зазначене податкове повідомлення-рішення визнати недійсними та скасувати.

Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі за текстом ПКУ) зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «ПК Дніпровський» пред'явлено направлення від 21.01.2013 року №59/221 на проведення перевірки та вручено копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №94 від 21.01.2013 року головному бухгалтеру ТОВ «ПК Дніпровський».

Таким чином, перевірка підприємства позивача була проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України.

З 01.01.2011р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Як встановлено судом, ТОВ «ПК Дніпровський», здійснюючи господарську діяльність, що полягає у вирощуванні курчат бройлерів, направлену на досягнення економічної вигоди та отримання прибутку, уклало наступні договори:

1.З ТОВ «Агро-Ера»:

- договір поставки жмиха соняшника №1160/ПД/21.12 від 21.12.2010 року; №1277-ПД/22.01 від 21.01.2011 року всього в кількості 902,38 т. на суму 2 165 712,00 грн., в т.ч. ПДВ 340 952,00 грн.;

- договір поставки жмиха соєвого №1242-ПД/12.01 від 04.01.2011 року; №1245-ПД/12.01 від 11.01.2011 року всього в кількості 242,36 т. на суму 913 989,00 грн., в т.ч. ПДВ 152 331,50 грн.;

- договір поставки масла соєвого №1243-ПД/12.01 від 11.01.2011 року, №1158-ПД/21.12 від 21.12.2010 року, №1291-ПД/21.01 від 19.01.2011 року; №1276-ПД/21.01 від 21.01.2011 року всього на суму 1 819 088,00 грн., в т.ч. ПДВ 303 181,33 грн.

2. З ТОВ «Ангстрем Континенталь» договір поставки сої №П377 від 21.02.2012 року, №П610 від 13.03.2010 року всього на суму 3 414 931,56 грн., в т.ч. ПДВ 569 155,26 грн.

3. З ТОВ «Акопт» договір поставки сої №П1044 від 24.04.2012 року всього на суму 757 503,70 грн., в т.ч. ПДВ 126 250,62 грн.

4. З ТОВ «ІДЕЯ РІСЬОРЧ» договір по виконанню ремонтних робіт транспортного засобу №461 від 04.07.2012 року всього на суму 1920,00 грн., в т.ч. ПДВ 320,00 грн.

5. З ТОВ «Віконні системи» договір щодо виконання будівельно-монтажних робіт №24 від 18.04.2012 року всього на суму 714 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 199 000,00 грн.

6. З ПП «Фотоком» договір щодо поставки оргтехніки №70 від 10.01.2011 року всього на суму 18 168,84 грн., в т.ч. ПДВ 3028,14 грн.

Виконання умов договорів підтверджується наданими суду видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями, які були також предметом дослідження під час перевірки.

ТОВ «ПК Дніпровський» укладаючи договори обумовило усі суттєві умови (умови передачі товару, оплати, вимоги до якісних та кількісних характеристик).

Доказами виконання вказаних правочинів є не тільки факт оплати за отриманий товар, а також наявність первинних документів, які підтверджують факт поставки товару, надання послуг, тобто факт отримання товару, послуг та подальше їх використання в господарські діяльності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ст. 198 ПК України) вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно до п. 2.2. Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, в тому числі - зміст та обсяг господарської операції (п. 2.4.).

При цьому, саме видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства, а товарно-транспортна накладна є первинним документом для обліку учасників господарської операції з надання послуг перевезення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Зміст наданих відповідачу в ході перевірки первинних документів (видаткових накладних) відповідає вимогам вищезазначеної норми закону та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару.

Крім того, суд вважає, що зазначені зауваження відповідача в акті перевірки щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, що є однією з підстав визнання нікчемним правочину, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна не є бланком суворої звітності, а, враховуючи специфіку товару - сільськогосподарська продукція, що перевозився, заповнення деяких положень (граф) товарно-транспортної накладної є недоцільним та неможливим («вартість», «вид пакування», «кількість місць»). При цьому, товарно-транспортна накладна містить всю інформацію необхідну для перевезення саме даного виду товару - сої, олія соєва, жмих соєвий, жмих соняшника, відповідним транспортним засобом (вагу нетто, брутто при відвантаженні та розвантажені, підписи осіб, що приймали участь у транспортному процесі, що скріплені печатками, в тому числі й вагової, пункти завантаження та розвантаження).

Слід також відзначить, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В обґрунтування своїх висновків податковий орган посилається на відсутність у постачальників ТОВ «ПК Дніпровський» та їх контрагентів трудових ресурсів та матеріальної бази, або не визнання правочинів від контрагентів нікчемними по ланцюгу постачання, або не належне виконання контрагентами по ланцюгу постачання податкових зобов'язань, тобто на обставини які характеризують здійснення господарської діяльності виключно контрагентів ТОВ «ПК Дніпровський» та їх постачальників, що не має ніякого відношення до предмету укладених договорів поставки товару з ТОВ «ПК Дніпровський».

Відсутність у контрагента основних засобів та необхідної трудової сили не спростовує можливість здійснення господарської операції. Так само і факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою сам по собі не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в межах судового розгляду справи представником відповідача були надана пояснення відносно обґрунтування прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що полягають у тому, що підставою для застосування до позивача оскаржуваних штрафних санкцій є те, що підприємство перераховувало грошові кошти при розрахунках з контрагентами з поточного рахунку, а не з рахунку зі спеціальним режимом, що на думку відповідача, є порушенням спеціального режиму оподаткування та підставою застосування штрафних санкцій згідно ст. 123 ПК України.

Відповідно до ст.11 ПК України спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів.

У перевіряємих періодах позивач використовував спеціальний режим оподаткування, що підтверджується свідоцтвом №100328478.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11 сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Отже, система спеціального режиму оподаткування передбачає перерахування на спеціальний рахунок не отриманий податковий кредит, а лише різницю між податковим кредитом та податковим зобов'язанням виключно в межах здійснених сільськогосподарських операцій. Більш того, норми податкового кодексу чітко розподіляють використання коштів, що акумулюються на спеціальному рахунку, та передбачаються по-перше, не обов'язок здійснювати всі платежі зі спеціального рахунку, так як кошти повністю залишаються в розпорядженні підприємства, по-друге, нормами п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачається механізм використання коштів, що знаходяться на спеціальному рахунку підприємства.

При цьому, відповідальність передбачена саме за нецільове використання коштів, що акумулюються на спеціальному рахунку, а не їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість позивачу і правомірності прийняття спірного податкових повідомлення-рішення, зокрема, доказів того, що позивачем порушено спеціальний режим оподаткування, не доведено, з яких поточних рахунків і які суми були перераховані контрагентам неправомірно, що мали бути перераховані зі спеціального рахунку. Висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, через що є неправомірним та підлягає скасуванню.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Патахокомплекс Дніпровський» задоволено в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Патахокомплекс Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000141502 - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000141502 від 20.02.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, за штрафними санкціями у розмірі 1 425 210,30 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Патахокомплекс Дніпровський» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 червня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук