Рішення

від 06.09.2013 по справі 907/751/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.2013 Справа № 907/751/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Заріччя Іршавського району

До відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю „Галеон-транс", м. Луганськ

До відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Іршава

Про стягнення 58995 грн.

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участі представників учасників процесу:

Від позивача - ОСОБА_1, підприємець; ОСОБА_3, представник по дов. від 29.08.2011; ОСОБА_4, представник по дов. від 14.08.2013;

Від відповідача 1 - ОСОБА_5, адвокат, ордер серії НОМЕР_3, угода про надання правової допомоги №105 від 01.08.2013;

Від відповідача 2 - не з'явився.

Суть спору: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Заріччя Іршавського району звернувся до суду з позовом до відповідача 1, товариства з обмеженою відповідальністю „Галеон-транс", м. Луганськ про стягнення 28497,50 грн. заборгованості за виконане перевезення вантажу та 29497,50 грн. штрафу

та до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Іршава, про стягнення 1000 грн. за виконане перевезення вантажу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом №118 від 20.05.2013, а також заявки від 20.05.2013, позивачем здійснено перевезення вантажу на суму 2850 Євро, що за курсом розмитнення вантажу станом на 29.05.2013 становило 29497,50 грн., та підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними №136664, №136665, №136669, на яких є відбитки печаток вантажоотримувача. Однак, відповідачем 1 не оплачено послуги перевезення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості за вказані послуги у розмірі 28497, 50 грн. на підставі ст.ст. 193, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України. Також просить стягнути з відповідача 1 штраф у розмірі 100% розміру фрахту - 29497,50 грн., який передбачено пунктом 3.2 договору перевезення.

У зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем 2 договору поруки від 04.04.2013, позивач просить стягнути з поручителя - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1000 грн.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, вказаних письмовому відзиві на позов.

Зазначає, що договір, на який посилається позивач від 20.05.2013 №118, між сторонами не укладено, оскільки за приписами ст. 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення укладається у письмовій формі, однак такого між сторонами не укладено.

Пояснює, що 04.06.2013 відповідачем були отримані поштою від позивача невірно оформлені документи (податкова накладна, Акт виконаних послуг), оскільки в них було вказано невірні дати. Одночасно підкреслив, що Рахунок №42 від 01.06.2013 про оплату послуг на адресу відповідача не надходив.

Вважає, що обов'язок оплатити послуги перевезення у відповідача перед позивачем не настав, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів. Одночасно повідомив про оплату таких послуг у розмірі 25000 грн., що підтверджує платіжним дорученням №422 від 18.07.2013.

Щодо нарахованого позивачем штрафу у розмірі фрахту (29497,50 грн.) представник відповідача зазначив про безпідставність такого нарахування, оскільки договір №118 від 20.05.2013 між сторонами не укладено, відтак і штраф на його підставі не може бути нараховано.

Відповідач 2 явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Разом з тим, надіслав до суду відзив на позов, яким позовні вимоги визнав.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Галеон Транс" (відповідач 1 у справі) надіслало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (позивач у справі) заявку №118 від 20.05.2013 для отримання послуг з перевезення вантажу вагою 3100 кг за маршрутом: Італія-Україна (м. Харків); місце завантаження: 1. фірма „VALGLASS s.p.a", 2. фірма „М.Р.М. Sri", 3. фірма „Emmeplast S.r.l.@; вартість перевезення 2850 Євро по курсу НБУ на день розмитнення. Вказана заявка прийнята позивачем до виконання, що підтверджено підписом та печаткою підприємця.

На виконання вказаної заявки позивачем здійснено перевезення належним чином, що підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними CMR№136664, CMR№136669, CMR№136665. Всі вказані накладні містять печатки вантажоодержувача - публічного акціонерного товариства „РОСС" - про одержання вантажу і таке ніким не заперечується.

Першого червня 2013 року позивачем направлено на адресу відповідача 1 податкову накладну від 01.06.2013, Рахунок №42 від 01.06.2013, Акт здачі-прийняття робіт, оригінал Договору №118 від 20.05.2013 та Оригінал заявки №118 від 20.05.2013. Отримання вказаних документів підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення та копією фіскального чеку від 01.06.2013 №2246.

Однак відповідачем 1 не виконано свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг.

Разом з тим, після порушення провадження у справі відповідачем 1 здійснено часткову оплату відповідно до рахунку №42 від 28.05.2013 за отримані послуги перевезення у розмірі 25000 грн. (подане відповідачем платіжне доручення №422 від 18.07.2013 міститься у матеріалах справи), що є підставою для припинення провадження у справі у цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

У іншій частині позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч.ч.1,4,5,6 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам ст.207 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

З матеріалів справи, а також з пояснень сторін вбачається, що договір перевезення №118 від 20.05.2013 вчинено шляхом використання електронного зв`язку, він містить підписи представників та печатки сторін. Крім того, у Претензії №02-10-07 від 03.06.2013, надісланій відповідачем 1 на адресу позивача, відповідач 1 зазначає, що між ТОВ „Галеон Транс" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №118 від 20.05.2013.

З огляду на вказані норми права та наведені обставини справи, суд вважає що договір №118 від 20.05.2013 укладений у письмові формі і відповідно має юридичну силу для обох сторін.

Одним з обов'язків відповідача 1 за договором №118 від 20.05.2013 є своєчасно оплатити виконане перевезення, згідно пункту 3 договору.

За приписами пункту 3.1 договору оплата відповідачем 1 здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок позивача до прибуття автотранспорта перевізника до пункту призначення, у день розмитнення вантажу, якщо інше не вказано у заявці.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ; далі по тексту - Конвенція), вчиненої 19.05.1956 р. в м. Женеві (Швейцарія).

До Конвенції Союз РСР приєднався 01 серпня 1983 року і Конвенція стала чинною для нього з 01 червня 1986 року.

Відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Україна приєдналася до Конвенції 01.08.2006.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Відповідно до ст.47 Закону України „Про автомобільний транспорт" транспортно-експедиційні послуги належать до комплексу допоміжних операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі вказаних положень закону, а також договору №118 від 20.05.2013, з відповідача 1 належить стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі 3497,50 грн. за отримані послуги з перевезення, наявність якої повністю підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачами.

Відповідно до пункту 3.2 договору за прострочення розрахунку відповідач 1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а у випадку прострочення розрахунку за виконане перевезення більш як на 5 днів - штраф у розмірі 100% розміру фрахту.

На підставі вказаного положення договору позивач нарахував відповідачу 1 штраф у розмірі 100% фрахту - 29497,50 грн.

Враховуючи те, що відповідачем 1 прострочено розрахунок за виконане перевезення більш як на 5 днів, з останнього на користь позивача належить стягнути штраф у розмірі 29497,50 грн. на підставі пункту 3.2 договору.

Виконання зобов'язань за договором перевезення міжнародних вантажів №118 від 20.05.2013 забезпечено Договором поруки від 20.05.2013, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель). Цим договором визначено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати частину зазначеного обов'язку боржника у розмірі 1000 грн. перед кредитором на підставі письмової вимоги у 10-денний строк шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок кредитра.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Отже, відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України та п.3.1 договору поруки від 20.05.2013, що укладений на забезпечення договору перевезення № 118 від 20.05.2013, з відповідача 2 належить стягнути 1000 грн. за отримані відповідачем 1 послуги з перевезення.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов, пред'явлений до товариства з обмеженою відповідальністю „Галеон-Транс", задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Галеон-Транс" (код:36128620, п/і 91019, м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дивізії, буд.24, кв.27) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1, АДРЕСА_2) 32995 грн. (тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто пять грн. 00 коп.) , з яких 3497,50 грн. основний борг за надані послуги з перевезення вантажу, 29497,50 грн. штраф, а також 1691,34 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто одну грн. 34 коп.) у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. У частині стягнення 25000 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю „Галеон-Транс" провадження у справі припинити.

4. Позов, пред'явлений до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, задоволити повністю.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код:НОМЕР_2, п/і 90100, АДРЕСА_3) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1, АДРЕСА_2) 1000 грн. (одну тисячу грн. 00 коп.) заборгованості, а також 29,16 грн. (двадцять дев'ять грн. 16 коп.) у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.09.2013

Суддя Л. М. Якимчук