Постанова

від 09.10.2013 по справі 907/751/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 907/751/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс", м. Луганськ (вих. № б/н від 11.09.2013 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 06.09.2013 року у справі № 907/751/13

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с.Заріччя, Іршавського району

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс", м.Луганськ

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Іршава

про стягнення 58 995 грн.

За участю представників:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача 1: - Жук А.О. - представник за довіреністю;

від відповідача 2: - не з'явився.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

06.09.2013 року Господарським судом Закарпатської області винесено рішення у справі № 907/751/13 (с. Якимчук Л.М. ) за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Заріччя, Іршавського району до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс", м. Луганськ, до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Іршава про стягнення 58 995 грн., відповідно до якого:

- позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" задоволено частково, а саме: - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 32 955 грн., з яких 3 497,50 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу, 29 497,50 грн. штрафу, а також 1691,34 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору; - припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" коштів у сумі 25 000,00 грн.;

- позов пред'явлений до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 1000,00 грн. заборгованості, а також 29,16 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Закарпатської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № б/н від 11.09.2013 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2013 року у справі № 907/751/13, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" судові витрати - судовий збір та послуги адвоката в сумі 2000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тому факту, що міжнародні товаротранспортні накладні СМР не були оформленими позивачем належним чином та не направлені відповідачу 1, що на його думку свідчить про неналежне виконання послуг з перевезення вантажу. Скаржник стверджує, що суд безпідставно дійшов висновку про укладення між сторонами договору на транспортне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем від відповідача 1 електронною поштою підписаного договору. Окрім того, звертає увагу суду на передчасність звернення позивача з вимогами до відповідача 2.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 19.09.2013 року справу за № 907/751/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/571/13 введено суддів Т.С.Костів та І.Б.Малех.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року у зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Малех І.Б. вносилися зміни до складу колегії суддів для розгляду справи № 907/751/13. Відтак розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желік М.Б., суддів Костів Т.С., Плотніцького Б.Д.

Зазначеному складу суддів відводи не заявлялися.

20.09.2013 року Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2013 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав викладених y ній.

02.10.2013 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. Позивач зазначає, що СМР (міжнародна товаротранспортна накладна) є міжнародним документом, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Звертає увагу й на те, що до вартості перевезення включено також вартість митного оформлення вантажу (що не суперечить п. 8 Заявки № 118 від 20.05.2013 року), однак подаючи позов до суду сума митного оформлення позивачем не включалася до загального розміру вимог.

У судовому засіданні 09.10.2013 року відповідач 1 участь уповноваженого представника у судове засідання забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив задоволити її у повному обсязі. Інші сторони участі уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Iз врахуванням положень ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційної скарги та враховуючи, що сторони надали пояснення щодо вимог апеляційної скарги у попередніх судових засіданнях, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, відтак рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2013 року у справі № 907/751/13 слід частково скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

20.05.2013 року між ФОП ОСОБА_2 (Перевізник) та ТОВ "Галеон-Транс" (Замовник) укладено договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях № 118, у відповідності до умов якого замовник доручає, а перевізник зобов'язується за винагороду організувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним до перевезення автомобільним транспортом згідно заявки, що є невід'ємною частиною даного договору.

Конкретні обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати перевезення по кожному конкретному замовленню оформляються заявкою, яка подається замовником перевізнику у письмовій формі. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу (п. 1.4. Договору).

Згідно витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ № 819248 станом на 31.07.2013 року особою, яка обирається до органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс", уповноваженої представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено - керівника - Третяка Володимира Дмитровича.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема ч. 4 зазначеної статті встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відтак, колегія суддів з урахуванням п. 7.3. Договору № 118 від 20.05.2013 року, яка передбачає, що факс-копія договору має таку ж юридичну силу, що й оригінал, враховуючи підписання договору уповноваженими представниками сторін, скріплення договору їхніми печатками, а також відповідності умов договору вимогам чинного законодавства, вважає, що підстави для визнання його недійсним на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, про що зазначає скаржник, відсутні.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Галеон-Транс" підписано заявку на здійснення перевезення № 118 від 20.05.2013 року, у відповідності до якої перевізник зобов'язувався здійснити перевезення вантажу вагою 3 100 кг. за маршрутом Італія - Україна (м. Харків). Згідно умов заявки вартість перевезення становила 2850 Євро по курсу НБУ на день розмитнення в гривнях; терміни доставки на місце розвантаження 24-27.05.2013 рік; митне оформлення вільне, повертається шляхом безготівкового перерахунку.

У відповідності до п. 1.4. Договору № 118 від 20.05.2013 року заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін.

Згідно умов заявки позивачем виконано перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) № 136664, № 136665, № 136669, які скріплені печатками вантажоодержувача Публічного акціонерного товариства "РОСС". Як вбачається із товарно-транспортних накладних товар доставлено на Харківську митницю (пункт призначення) - 28.05.2013 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів до якої України приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року.

Згідно статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. (ст. 4 Конвенції). Дані про відомості, які повинна містити накладна зазначені у ст. 6 Конвенції, зокрема, дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

З урахуванням зазначених норм, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні складені у відповідності до вказаних вимог, а тому є належним доказом здійснення перевезення.

Підставою для звернення позивача до суду була несплата відповідачем 1 вартості перевезення у встановлені в заявці строки.

Так, 01.06.2013 року позивачем направлено на адресу відповідача 1 податкову накладну від 01.06.2013 року, рахунок № 42 від 01.06.2013 року, акт здачі - приймання робіт (наданих послуг), договір № 118 від 20.05.2013 року та заявка № 118 від 20.05.2013 року, що підтверджується квитанцією на оплату від 01.06.2013 року, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.06.2013 року, отриманого уповноваженим представником відповідача 1 та опис вкладення у цінний лист за ф. 107. Станом на час звернення позивача до суду вартість перевезення оплаченою не була.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

У відповідності до заявки № 118 від 20.05.2013 року вартість послуг з перевезення вантажу становить 2 850 Євро у розрахунку по курсу НБУ на день розмитнення.

Так, з міжнародних товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи вбачається, що днем розмитнення є 29.05.2013 року. Згідно довідки Публічного акціонерного товариства "ФольксБанк" виданої ФОП ОСОБА_2 станом на 29.05.2013 року Національним Банком України встановлено курс гривні до Євро у співвідношенні 100 Євро - 1034,1343 гривень.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, вважає що до стягнення з відповідача 1 на користь позивача (з урахуванням часткового виконання зобов'язання відповідачем 1 у сумі 25 000 грн. та вимог позивача щодо суми коштів, які підлягають до стягнення з відповідача 1 за невиконання основного зобов'язання) підлягає сума коштів у розмірі - 3 472,83 грн. (три тисячі чотириста сімдесят дві гривні 83 копійки) боргу за виконане перевезення згідно заявки № 118 від 20.05.2013 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору № 118 від 20.05.2013 року, зокрема, п.3.2. передбачено, що за прострочення розрахунку замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а у випадку прострочення розрахунку за виконане перевезення більш як на п'ять днів штраф у розмірі 100% розміру фрахту.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням зазначеного та у відповідності до здійсненого судом перерахунку у відповідності до курсу валют НБУ станом на 29.05.2013 року розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача становить 29 472,83 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 83 грн.).

Щодо вимог позивача в частині стягнення з Відповідача 2 коштів у сумі 1000,00 грн. за договором поруки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

В контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, при цьому, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім того, за приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторони в судовому процесі - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Як вбачається із матеріалів справи, 20.05.2013 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Кредитор) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Поручитель) укладено договір поруки у відповідності до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" (Боржник) щодо боргового зобов'язання за Договором перевезення міжнародних вантажів № 118 від 20.05.2013 року (основний договір). У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 3.1. вказаного договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати частину зазначеного обов'язку боржника в розмірі 1 000,00 грн. перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 (десять) днів шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача 2 з вимогою виконати обов'язок боржника у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов договору № 118 від 20.05.2013 року.

Відтак, звернення позивача до суду з вимогами до відповідача 2 були передвчасними з огляду на те, що на момент звернення до господарського суду права та інтереси позивача в цій частині порушеними не були, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача до ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 25 000,00 грн. з ТОВ "Галеон-Транс" на користь позивача, у зв'язку із здійсненням часткової проплати під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем 1 отриманих послуг з перевезення, що підтверджується платіжним дорученням № 442 від 18 липня 2013 року (згідно рахунку № 42 від 28.05.2013 року).

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/751/13 від 06.09.2013 року слід частково скасувати, а вимоги апеляційної скарги частково задоволити.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак колегія суддів, враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції вважає за необхідне перерозподілити суму судового збору, що підлягає до стягнення.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. (п. 6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"). Так, при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачем 1 надано угоду про надання правової допомоги № 105 від 01.08.2013 року, рахунок-фактура № СФ-0000001 від 08.08.2013 року та виписка Центральної філії ПАТ "Кредобанк", у суді апеляційної інстанції скаржником додано витяг з угоди про надання безкоштовної правової допомоги № 105 від 01.08.2013 року.

Враховуючи результати вирішення спору, ненадання відповідачем 1 доказів, які підтверджують сплату відповідних послуг адвокату у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката слід покласти на відповідача 1.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс", м. Луганськ задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2013 року у справі № 907/751/13 скасувати частково.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) 1000 грн. заборгованості.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" (м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дивізії, 24/27, код ЄДРПОУ 36128620) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 32 945,66 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 66 коп.), з яких 3 472,83 грн. основний борг за надані послуги з перевезення вантажу, 29 472,83 грн. штраф.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" (м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дивізії, 24/27, код ЄДРПОУ 36128620) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 1689,81 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції

6. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-Транс" (м. Луганськ, вул. 395 Шахтарської дивізії, 24/27, код ЄДРПОУ 36128620) 15,35 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 14.10.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Плотніцький Б.Д.