Ухвала

від 15.08.2013 по справі 911/3189/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області " 01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.                                                                              тел. 235-24-26                         У Х В А Л А           "15" серпня 2013 р.                                                                        Справа № 911/3189/13 Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши заяву          Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово промышленная компания “Строй Ресурс” про забезпечення позову у справі господарського суду Київської області № 911/3189/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово промышленная компания “Строй Ресурс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Богуславський гранітний кар'єр” про          стягнення 923291,51грн.   встановив: Господарським судом Київської області порушено провадження по справі № 911/3189/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово промышленная компания “Строй Ресурс” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Богуславський гранітний кар'єр” (далі – відповідач) про стягнення 923291,51грн., з яких 491362,18 грн. основний борг, 29973,09 грн. інфляційні втрати, 41718,67 грн. 3% річних, 49136,22 грн. неустойка, 211101,35 грн. пеня та 100000 грн. втрачена вигода.   В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару за контрактом купівлі-продажу від 21.07.2010р. № БГК-10/01-РФ, за який він сплатив грошові кошти, у зв'язку з чим позивач відмовився від вказаного контракту та вимагав від відповідача повернення коштів, які були сплачені за товар, поставку якого останній не здійснив і як наслідок  безпідставно ним утримуються. Від позивача 14.08.2013р. до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача (згідно переліку зазначеному в даній заяві), а також майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу в межах суми позову. Подана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків перед позивачем за контрактом купівлі-продажу від 21.07.2010р. № БГК-10/01-РФ, не вживає будь-яких заходів щодо узгодження з позивачем порядку, строків та сум повернення заборгованості. На думку позивача, такі дії відповідача, свідчать про намагання останнього уникнути відповідальності та від виконання ним взятих на себе зобов'язань, що ставлять під сумнів можливість виконання відповідачем майбутнього рішення суду у даній справі. Розглянувши матеріали справи, додані до неї документи та матеріали заяви про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке. Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011р. № 16 (далі – Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Згідно п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Відповідно до п. 7.1 вищезазначеної Постанови накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене. Суд також зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів. При цьому, відповідно до п. 7.2 вказаної Постанови арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна. З огляду на зазначене, заявлений позивачем такий захід до забезпечення позову, як накладення арешту на рахунки відповідача, не передбачений чинним законодавством, а накладення арешту на майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки, по-перше, позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, по-друге, позивач не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача грошових коштів у розмірі суми позову та, по-третє, позивач не зазначає на яке саме майно (його найменування, ідентифікуючі ознаки та місцезнаходження) відповідача необхідно накласти арешт, а відтак зазначений захід забезпечення позову не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті та не забезпечує збалансованість інтересів сторін. Крім того, в обґрунтування зазначених вимог про вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем не подано доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово промышленная компания “Строй Ресурс” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача (згідно переліку зазначеному в даній заяві), а також майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу в межах суми позову. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд - ухвалив:           В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово промышленная компания “Строй Ресурс” про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 911/3189/13 відмовити повністю. Суддя                                                                                                                        Подоляк Ю.В.