Рішення

від 27.08.2013 по справі 916/1528/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2013 р.Справа № 916/1528/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания"

До відповідача Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 24572,60грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості у розмірі 24572,60грн., а саме: основного боргу у розмірі 18071,10грн.(-77,21грн. індексу інфляції), 3%річних у розмірі 730,96грн., пені у розмірі 5847,75грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.13р. порушено провадження у справі №916/1528/13.

08.07.13р. від відповідача надійшло клопотання (вх.№20750/13 від 08.07.2013р. ), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи №916/1528/13 на інший час та повідомити про час його проведення ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД", у зв'язку зі знаходженням представника ПрАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" у службовому відрядженні.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.13р., розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.13р. строк вирішення спору по справі №916/1528/13 було продовжено до 25.08.2013р., в порядку ст.69 ГПК України.

09.07.13р. від позивача наддійшло клопотання (вх.№20859/13 від 09.07.13р.), згідно якого просить суд долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №3573 від 04.06.13р., що підтверджує сплату судового збору.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи наданий документ.

15.08.13р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№24916/13 від 15.08.13р.), згідно якого просить суд продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Судом клопотання розглянуто та не задоволено, оскільки відповідно до ч.ч.1,3 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами та доп.) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Приймаючи до уваги, що за клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.13р. строк вирішення спору по справі №916/1528/13 було продовжено до 25.08.2013р., в порядку ст.69 ГПК України, повторне продовження строку розгляду спору по справі є неможливим.

23.08.13р. від позивача надійшов лист(вх.№25638/13 від 23.08.13р.), згідно якого в зв'язку з відсутністю головного бухгалтера, який знаходиться в черговій відпустці, просить суд провести засідання і винести рішення по справі №916/1528/13 призначене на 27.08.13р. о 12:45 без присутності представника ТОВ"Юго-Восточная Торговая Компания".

Відповідач проти позову заперечує, однак письмового відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

20.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (Покупець) було укладено договір поставки №20, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця товар по номенклатурі, кількості і цінам, вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим Договором.

У відповідності з п.3.1. договору, передача(приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця: по кількості - вага брутто або штуки згідно накладної, за якістю - згідно з гігієнічним висновком або технічними характеристиками.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання накладної (акту про прийом-передачу) обома сторонами.

Згідно п.4.2. договору, Покупець здійснює розрахунок за продукцію, що поставляється Постачальником, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів в сумі 100% оплат згідно з виставленим рахунком-фактурою.

Відповідно до п.5.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються згідно накладної на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження.

Згідно з п. 9.1. договору, що в разі невчасної оплати товару в строк, вказаному у договорі, Покупець виплачує Постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, а саме поставив відповідачу Товар, що підтверджується накладними №8114 від 16.08.2012р. на суму 18071,10грн., №5043 від 10.05.2012р. на суму 25686,42грн., №2177 від 24.02.2012р. на суму 26299,80грн. та довіреностями.

В порушення умов зазначеного договору поставки відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, у зв'язку з чим останнім на адресу Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" було направлено претензію вих.№1110 від 02.04.13р., та повторну претензію №1143 від 23.04.2013р. з вимогою оплатити заборгованість.

Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, неоплаченим залишився товар за накладною №8114 від 16.08.2012р. у розмірі 18071,10грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24572,60грн., а саме: основний борг у розмірі 18071,10грн.(-77,21грн. індексу інфляції), 3%річних у розмірі 730,96грн., пеню у розмірі 5847,75грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18071,10грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" пені в розмірі 5847,75грн., а саме: за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 1155,47грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн.; за накладною №5043 від 10.05.12р. у розмірі 1398,01грн., за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 3294,27грн., за період з 30.08.2012р. по 04.06.2013р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями господарського кодексу України, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 2959,65грн. за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 729,35грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р.(67 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн., за накладною №5043 від 10.05.12р. у розмірі 873,76грн., за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р.(83 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 1356,55грн., за період з 30.08.2012р. по 01.03.2013р.(183 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 730,96грн., а саме: за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 144,43грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн.; за накладною №5043 від 10.05.12р. у розмірі 174,75грн., за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 411,78грн., за період з 30.08.2012р. по 04.06.2013р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Також позивачем надано розрахунок індексу інфляції, а саме (-77,21грн.).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3%річних, здійснений належним чином, тому 3%річних підлягає задоволенню у розмірі 730,96грн., а саме: за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 144,43грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн.; за накладною №5043 від 10.05.12р. у розмірі 174,75грн., за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 411,78грн., за період з 30.08.2012р. по 04.06.2013р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок індексу інфляції здійснений неналежним чином, тому судом було самостійно розраховано індекс інфляції, та індекс інфляції підлягає задоволенню у розмірі 105,91грн., а саме: за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 53,45грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р., що обрахований із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 52,46грн., за період з 30.08.2012р. по 04.06.2013р., що обрахований із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Додатково суд зазначає що за накладною №5043 від 10.05.12р. за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р., обраховуючи індекс інфляції із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн. наявна дефляція.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" основного боргу у розмірі 18071,10грн., 3%річних у розмірі 730,96грн., пені у розмірі 2959,66грн. та індексу інфляції у розмірі 105,91грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1531,11грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (поштова адреса:68610, м.Ізмаїл, вул.Гагаріна, б.44;юридична адреса:68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт.Суворове, вул. Лиманська, 6.18, р/р 26008002731001 в ОФАТ Укринбанк», МФО 328696, ЄДРПОУ 00412033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" (поштова адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, а/с643; юридична адреса:49100 Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, пр.Героїв, буд.12, кв.482, р/р 26000060057126 в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 32998719) суму основного боргу у розмірі 18071(вісімнадцять тисяч сімдесят одну)грн.10коп., пеню у розмірі 2959(дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять)грн.66коп., 3%річних у розмірі 730(сімсот тридцять)грн.96коп., індекс інфляції у розмірі 105(сто п'ять)грн.91коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1531(одну тисячу п'ятсот тридцять одну)грн.11коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.09.2013р.

Суддя Гут С.Ф.