Постанова

від 05.11.2013 по справі 916/1528/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р.Справа № 916/1528/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Мацюри П.Ф.

суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні :

від позивача - Нікітіна С.Ю., директора ТОВ „Юго-Восточная Торговая компания";

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД"

на рішення господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року

у справі №916/1528/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юго-Восточная Торговая Компания"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД"

про стягнення 24 572, 60 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" заборгованості у розмірі 24572,60грн., а саме: основного боргу у розмірі 18071,10грн.(-77,21грн. індексу інфляції), 3%річних у розмірі 730,96грн., пені у розмірі 5847,75грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року у справі №916/1528/13 (суддя Гут С.Ф.) позов ТОВ "Юго-Восточная Торговая Компания" задоволено частково. З ПАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВ "Юго-Восточная Торговая Компания", стягнуто суму основного боргу у розмірі 18071,10 грн., пеню у розмірі 2959,66 грн., 3% річних у розмірі 730,96 грн., індекс інфляції у розмірі 105,91 грн. та витрат по сплаті судового збору на суму 1531,11 грн. В решті позову ТОВ "Юго-Восточная Торговая Компания" відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18071,10грн. та 3% річних у розмірі 730,96грн., з огляду на те, що судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару та існування заборгованості Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" по оплаті вартості отриманого товару.

Суд першої інстанції також визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо сплати відповідачем пені та індексу інфляції, однак перевіривши наданні позивачем розрахунки пені та індексу інфляції відповідно до норм чинного законодавства, зменшив розмір пені до 2959,66 грн. та зазначив, що індекс інфляції підлягає задоволенню у розмірі 105,91 грн.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. На думку відповідача, господарський суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що ПАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" не порушувало своїх зобов'язань за договором поставки №20 від 20.01.2012 р., оскільки для оплати за поставку товару визначений порядок, якого не дотримався сам позивач.

Як стверджує відповідач, він неодноразово звертався в усній формі до позивача по справі з проханням надати належним чином оформлені документи по договору для розрахунків за поставлений товар, але позивачем данні вимоги відповідача не були виконанні, тому ПАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" не могло у повному обсязі здійснити розрахунки за договором поставки №20 від 20.01.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, незважаючи на вчасне повідомлення про час і місце перегляду апеляційним господарським судом справи за апеляційною скаргою, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду. У зв'язку з цим апеляційним судом справа переглянута за наявними документами.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та надавши їм правову оцінку, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юго-Восточная Торговая Компания" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (покупець) було укладено договір поставки №20.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар по номенклатурі, кількості і цінам, вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим поговором.

У відповідності з п.3.1. договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі покупця: по кількості - вага брутто або штуки згідно накладної, за якістю - згідно з гігієнічним висновком або технічними характеристиками.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання накладної (акту про прийом-передачу) обома сторонами.

Згідно п.4.2. договору, покупець здійснює розрахунок за продукцію, що поставляється постачальником, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів в сумі 100% оплат згідно з виставленим рахунком-фактурою.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними №8114 від 16.08.2012р. на суму 18071,10грн., №5043 від 10.05.2012р. на суму 25686,42грн., №2177 від 24.02.2012р. на суму 26299,80грн. та довіреностями.

В порушення умов зазначеного договору поставки відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк, у зв'язку з чим останнім на адресу Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" було направлено претензію вих.№1110 від 02.04.13р., та повторну претензію №1143 від 23.04.2013р. з вимогою оплатити заборгованість.

Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, неоплаченим залишився товар за накладною №8114 від 16.08.2012р. у розмірі 18071,10грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №20 від 20 січня 2012 року склала 18071,10 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Юго-Восточная Торговая Компания"в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки не оплатив поставлений товар, а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 18071,10 грн. є правомірною.

Відповідно до п.5.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються згідно накладної на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження.

Згідно з п. 9.1. договору в разі невчасної оплати товару в строк, вказаному у договорі, покупець виплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми.

Виходячи з цього, вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання також є правомірною, але слід зазначити, що господарським судом першої інстанції правомірно було перераховано суму пені відповідно до вимог чинного законодавства та зменшено її до 2959,10 грн. Дана вимога підлягає задоволенню на підставі п.5.1. договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведеної норми законодавства, пеня підлягає задоволенню в сумі 2959,65грн. за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 729,35грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р.(67 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн., за накладною №5043 від 10.05.12р. у розмірі 873,76грн., за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р.(83 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 1356,55грн., за період з 30.08.2012р. по 01.03.2013р.(183 днів прострочення), що обрахована із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Окрім того, правомірною та обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, виходячи з вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, згідно з наявними у матеріалах справи розрахунками, розмір 3% річних складає 730,96 грн., а саме: за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 144,43грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн.; за накладною №5043 від 10.05.12р. у розмірі 174,75грн., за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 411,78грн., за період з 30.08.2012р. по 04.06.2013р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, оскільки вказаний розрахунок зроблений у не відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору. Та погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що перерахований розмір індексу інфляції складає 105,91 грн., а саме: за накладною №2177 від 24.02.12р. у розмірі 53,45грн., за період з 02.03.2012р. по 08.05.2012р., що обрахований із суми заборгованості у розмірі 26299,80грн.; та за накладною №8114 від 16.08.12р. у розмірі 52,46грн., за період з 30.08.2012р. по 04.06.2013р., що обрахований із суми заборгованості у розмірі 18071,10грн.

Крім того, господарським судом першої інстанції було вірно зазначено, що за накладною №5043 від 10.05.12р. за період з 24.05.2012р. по 15.08.2012р., обраховуючи індекс інфляції із суми заборгованості у розмірі 25686,42грн. наявна дефляція.

Доводи скаржника стосовно того, що позивачем не були оформлені належним чином документи для розрахунку за поставлений товар за договором поставки №20 від 20.01.2012 р., що спричинило заборгованість відповідача по сплаті поставленого товару не відповідають дійсності та не підтвердженні жодними доказами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД", а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 27 серпня 2013 року по справі №916/1528/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Судді П. Ф. Мацюра Г.П. Разюк С.І. Колоколов