Постанова

від 08.08.2013 по справі 808/6276/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 серпня 2013 року (18 год. 05 хв.) Справа № 808/6276/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Шапошник М.І., Іоффе В.Л., Ковтун О.Р.,

відповідача - Сахно О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фенікс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

17.07.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Фенікс Плюс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2013 №0000202201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1358236,50 грн., в тому числі 1083402 грн. за основним платежем та 274834,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000212201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 91820 грн. за звітні податкові періоди: квітень 2012 року у сумі 43761 грн., червень 2012 року у сумі 16111 грн., травень 2012 року у сумі 29648 грн., червень 2010 року у сумі 2300 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 05.06.2013 №1/22-10/31255603, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані інтереси позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт від 05.06.2013 №1/22-10/31255603 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000202201 та №0000212201. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними.

Ухвалою судді від 18.07.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 31.07.2013.

31.07.2013 за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 08.08.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивач отримавши первинні документи та податкові накладні на придбання товару від ВАТ «Запоріжсталь» відносив суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних звітних періодів. У подальшому, позивач здійснював поставку придбаного металопрокату ТОВ «ТД Ікар» і нараховував податкове зобов'язання по податку на додану вартість, що не заперечується результатами перевірки. Зазначає, висновки Акту перевірки, що операції проведені в рамках укладених договорів не пов'язані між собою є недоречним. Вважає, висновок Акту перевірки про не нарахування позивачем податкових зобов'язань, виходячи з бази оподаткування в розмірі 6579650,85 грн. за товарами, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в сумі ПДВ 1315930,00 грн. є безпідставними та таким що не відповідає нормам діючого законодавства України. Крім того, зазначив, що правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2300,00 грн. по операції з ТОВ «Жестен», що підтверджується первинними документами. Пояснив, що на час видачі податкової накладної ТОВ «Жестен» був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Жестен» було анульоване вже після того як була виписана податкова накладна, тому ТОВ «Жестен» мав право видавати позивачу податкову накладну на підтвердження факту отримання останнім товару. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що укладений між ВАТ «Запоріжсталь» та позивачем договір поставки не пов'язаний з договором комісії, укладеним між ТОВ «ТД Ікар» та позивачем. Таким чином, позивачем не нараховані податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування в розмірі 6579650,85 грн. за товарами, які почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в сумі ПДВ 1315930,00 грн. Зазначив, що позивач не мав права на отримання податкового кредиту по операції з ТОВ «Жестен» у розмірі 2300,00 грн., оскільки ТОВ «Жестен» не задекларувало суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2300,00 грн. та не сплатило її до бюджету. Крім того, зазначив, що договір між позивачем та ТОВ «Жестен» не укладався, що не відповідає вимогам ст. 215 ЦК України та є підставою його недійсності. Пояснив, що податок на додану вартість до бюджету не сплачений, окрім факту складання податкових накладних жодних доказів реальності господарських операцій з ТОВ «Жестен» на підставі первинних документів не підтверджено, а отже, наведені в податкових накладних відомості, та, як наслідок, і відомості в податковій звітності, не відповідають дійсності. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.08.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2012 між позивачем та ТОВ «ТД Ікар» був укладений договір комісії №1, згідно якого позивач зобов'язався за дорученням та за рахунок ТОВ «ТД Ікар» за винагороду укласти від свого імені угоду по придбанню товару, відповідно до Додатку - завдання.

Листом від 20.04.2012 №1/20-2012 позивач повідомив ТОВ «ТД Ікар», що він має діючий договір від 13.10.2011 №31255603/2/11/1 поставки товару, укладений з ВАТ «Запоріжсталь» та запропонував, в якості виконання зобов'язань по укладеному договору комісії, вважати поставку товару згідно існуючого договору від 13.10.2011 №31255603/2/11/1.

Відповіддю ТОВ «ТД Ікар» зазначив, що не заперечує щодо виконання договору комісії №1 від 17.04.2012 за рахунок укладеного позивачем договору поставки ВАТ «Запоріжсталь» від 13.10.2011 №31255603/2/11/1.

Позивачу видавались податкові накладні від 11.07.2012 №4, від 27.06.2012 №6, від 26.06.2012 №4, від 30.07.2012 №6, від 23.04.2012 №7, від 24.04.2012 №8, від 25.05.2012 №6, від 24.05.2012 №5 на загальну суму поставки 7872777,55 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1312129,60 грн.

Позивач передав ТОВ «ТД Ікар» товар (металлопрокат) за Актами приймання-передачі товару від 31.05.2012 №1, від 11.06.2012 №2, від 10.07.2012 №3, від 23.07.2012 №3/2, від 04.08.2012 №4/2, від 08.08.2012 №4.

З метою отримання товару від позивача ТОВ «ТД Ікар» видавав довіреності від 31.05.2012 №536/1, від 11.06.2012 №580/1, від 10.07.2012 №586/1, від 08.08.2012 №809/1.

За наслідками виконаних робіт складалися звіти про роботи та витрати за договором комісії, а також видавались податкові накладні від 31.05.2012 №7, від 31.07.2012 №8, від 31.08.2012 №5 на загальну суму 43420,01 грн. у тому числі ПДВ у сумі 7236,66 грн.

За наслідками надання зазначених робіт за договором комісії між позивачем та ТОВ «ТД Ікар» були складені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 №ОУ-0000001, від 11.07.2012 №ОУ-0000002, від 31.07.2012 №ОУ-0000003, від 31.08.2012 №ОУ-0000004.

Крім того, 01.08.2011 між ТОВ «ТД Ікар» та позивачем укладався договір №1/8 на експлуатацію під'їзних шляхів, за яким ТОВ «ТД Ікар» зобов'язався приймати на під'їзні шляхи свого підприємства вагони із вантажем.

За наслідками виконання договору видавались позивачу податкові накладні від 30.04.2012 №57, від 31.05.2012 №17, від 31.07.2012 №48, від 31.08.2012 №22 на загальну суму 6400,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1066,67 грн.

За наслідками надання зазначених послуг між позивачем та ТОВ «ТД Ікар» були складені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 №ОУ-0000223, від 30.06.2012 №ОУ-0000300, від 31.07.2012 №ОУ-0000350, від 31.08.2012 №ОУ-0000358.

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору комісії, згідно із завданнями, позивач придбавав металопрокат у ВАТ «Запоріжсталь».

За наслідками виконання договору поставки товару від 13.10.2011 №31255603/2/11/1 видавались позивачу податкові накладні від 23.04.2012 №2833, від 24.04.2012 №3081, від 24.05.2012 №3242, від 25.05.2012 №3453, від 26.06.2012 № 3544, від 27.06.2012 №3792, від 30.07.2012 №4159, від 30.07.2012 №4153, від 11.07.2012 №1458 на загальну суму 7872777,55 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1312129,60 грн. та рахунки-фактури від 03.05.2012 №714822, від 04.05.2012 №714923, від 30.04.2012 №714499, від 30.04.2012 №714477, від 30.04.2012 №714476, від 06.06.2012 №719027, від 06.06.2012 №719029, від 06.06.2012 №719026, від 06.06.2012 №719028, від 30.05.2012 №718280, від 31.05.2012 №718462, від 19.07.2012 №724544, від 05.07.2012 №722717, від 05.07.2012 №722718, від 04.07.2012 №722673, від 04.07.2012 №722674, від 30.06.2012 №722391, від 30.06.2012 №722300, від 30.06.2012 №722278, від 14.08.2012 №727150, від 08.08.2012 №726870, від 08.08.2012 №726872, від 08.08.2012 №726873, від 08.08.2012 №726871.

Факт поставки товарів від ВАТ «Запоріжсталь» позивачу підтверджується накладними, що наявні в матеріалах справи.

З метою отримання послуг з організації перевезення вантажів позивач укладав договір транспортного експедирування від 29.12.2011 №479/Е з ТОВ «Центральна транспортна компанія»

За наслідками виконання договору транспортного експедирування видавались позивачу податкові накладні від 30.04.2012 №113, від 31.05.2012 №117, від 30.06.2012 №110, від 31.07.2012 №124 на загальну суму 14000,00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 2333,34 грн.

За наслідками надання послуг з користування вагонами експедитора між позивачем та ТОВ «Центральна транспортна компанія» були складені Акти виконаних робіт від 31.05.2012 №2, від 30.06.2012 №3, від 31.07.2012 №4.

Також, з метою організації перевезень вантажів залізничним транспортом 15.12.2011 позивачем та ДП «Придніпровська залізниця» було укладено договір №ПР/ДН-311/НЮп/205 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Крім того, 16.11.2011 між позивачем та ПАО «Запоріжвогнетрив» укладався договір на подачу та збирання вагонів.

Судом встановлено, що позивач мав правовідносини без укладення договору по придбанню емалі з ТОВ «Жестен».

За наслідками поставки товару позивачу видавалась податкова накладна від 27.05.2010 №7 на суму 13802,40 грн. у тому числі ПДВ у сумі 2300,40 грн., видаткова накладна від 27.05.2010 №РН-0000008 та рахунок-фактура від 27.05.2010 №СФ-0000012 на зазначену суму.

Розрахунки за виконання зазначених вище договорів здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2010 №0184.

На підставі направлень від 13.05.2013 №711, №712, №713, №714 та від 16.05.2013 №744, №743 та наказу відповідача від 30.04.2013 №724 в період з 13.05.2013 по 23.05.2013 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки 05.06.2013 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

1. пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 (далі - Наказ №1490/20228) в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1099337,00 грн., у тому числі за відповідні податкові періоди:

- листопад 2011 року у сумі 5200,00 грн.;

- грудень 2011 року у сумі 18932,00 грн.;

- травень 2012 року у сумі 241351,00 грн.;

- червень 2012 року у сумі 424927,00 грн.;

- липень 2012 року у сумі 206687,00 грн.;

- серпень 2012 року у сумі 200404,00 грн.;

- жовтень 2012 року у сумі 1000,00 грн.;

- листопад 2012 року у сумі 836,00 грн.

завищено суму податку на додану вартість у розмірі 15935,00 грн., у тому числі за відповідні податкові періоди:

- вересень 2010 року у сумі 2891,00 грн.;

- жовтень 2010 року у сумі 2404,00 грн.;

- листопад 2010 року у сумі 2320,00 грн.;

- грудень 2010 року у сумі 8280,00 грн.;

- квітень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- травень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- червень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- липень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- серпень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- вересень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- жовтень 2011 року у сумі 5,00 грн.;

- лютий 2012 року у сумі 5,00 грн.;

завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у тому числі за відповідні періоди:

- червень 2010 року у сумі 2300,00 грн.;

- квітень 2012 року у сумі 43761,00 грн.;

- травень 2012 року у сумі 29648,00 грн.;

- червень 2012 року у сумі 16111,00 грн.

завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі за відповідні періоди:

- липень 2010 року у сумі 2300,00 грн.;

- серпень 2010 року у сумі 2300,00 грн.;

- вересень 2010 року у сумі 5191,00 грн.;

- жовтень 2010 року у сумі 7595,00 грн.;

- листопад 2010 року у сумі 9915,00 грн.;

- грудень 2010 року у сумі 18195,00 грн.;

- січень 2011 року у сумі 18195,00 грн.;

- лютий 2011 року у сумі 18195,00 грн.;

- березень 2011 року у сумі 18195,00 грн.;

- квітень 2011 року у сумі 19295,00 грн.;

- травень 2011 року у сумі 19295,00 грн.;

- червень 2011 року у сумі 19295,00 грн.;

- липень 2011 року у сумі 17572,00 грн.;

- серпень 2011 року у сумі 17572,00 грн.;

- вересень 2011 року у сумі 21297,00 грн.;

- жовтень 2011 року у сумі 24137,00 грн.;

- листопад 2011 року у сумі 18932,00 грн.;

- квітень 2012 року у сумі 109276,00 грн.;

- травень 2012 року у сумі 196802,00 грн.;

- червень 2012 року у сумі 226450,00 грн.;

- липень 2012 року у сумі 169152,00 грн.;

- серпень 2012 року у сумі 242561,00 грн.;

- вересень 2012 року у сумі 242561,00 грн.;

- жовтень 2012 року у сумі 241234,00 грн.;

- листопад 2012 року у сумі 239490,00 грн.;

- грудень 2012 року у сумі 237165,00 грн.

2. п.1.2., п.3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784 (далі - Порядок №46/18784) ФОП ОСОБА_6 у травні 2011 не було відображено в звітах за формою 1 ДФ ознаку 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» (п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, ст. 177, ст. 178).

На підставі Акту перевірки 08.07.2013 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000202201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1358236,50 грн., з яких 1083402,00 грн. за основним платежем, 274834,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000212201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 91820,00 грн., за звітні податкові періоди квітень 2012 у сумі 43761,00 грн.; червень 2012 у сумі 16111,00 грн.; травень 2012 у сумі 29648,00 грн.; червень 2010 у сумі 2300,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 10.07.2013, про що свідчить підпис наявний на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5 Наказу №1490/20228, п.1.2., п.3.2 Порядку №46/18784.

Відповідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 5 Наказу №1490/20228 усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

За приписами п.1.2, п.3.2 Порядку №46/18784 дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

У графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності.

Судом встановлено, що в період з 01.04.2010 по 31.12.2012 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3721418,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2300,00 грн. по операціях з ТОВ «Жестен».

Позивач мав господарські правовідносини без укладення договору по придбанню емалі з ТОВ «Жестен». За наслідками поставки товару позивачу видавалась податкова накладна від 27.05.2010 №7 на суму 13802,40 грн. у тому числі ПДВ у сумі 2300,40 грн., видаткова накладна від 27.05.2010 №РН-0000008 та рахунок-фактура від 27.05.2010 №СФ-0000012 на зазначену суму. Розрахунки за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2010 №0184.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування висновків відповідача про відсутність права на отримання податкового кредиту по операції з ТОВ «Жестен» відповідач посилається на відсутність ТОВ «Жестен» за місцем знаходження.

Відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Суд зазначає, що податкова накладна позивачу виписана 27.05.2010, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Жестен» було анульоване 04.01.2011, тобто вже після того як була виписана податкова накладна, а тому ТОВ «Жестен» мав право видавати позивачу податкову накладну на підтвердження факту отримання останнім товару.

Твердження відповідача про відсутність письмового договору між позивачем та ТОВ «Жестен» спростовується ч. 1 ст. 207 ЦК України, тобто не відповідає змісту цієї норми.

Отже, на підставі вищенаведеного та оскільки до перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції, у суду наявні підстави вважати висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2010 у сумі 2300,00 грн. такими, що не відповідають вимогам закону.

Відповідно до Акту перевірки суть порушень допущених позивачем полягає в тому, що оскільки до перевірки надані документи на відвантаження металопродукції від ВАТ «Запоріжсталь» позивачу, але фактично відповідно до бухгалтерського обліку товар на склад по рахунку №281 не оприбутковувався і не використовувався у виробництві або реалізації товару, то ця металопродукція є такою, що використана в операціях, що не є господарською діяльністю. Згідно акту перевірки в бухгалтерському обліку отримання та надання цієї продукції не відображено. В податковому обліку операції з придбання цієї продукції включено до складу податкового кредиту з ПДВ, операції з реалізації цієї продукції до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, до податкових зобов'язань з податку на додану вартість та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не включено. Відповідач вважає, що позивачем не нараховані податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування в розмірі 6579650,85 грн. за товарами, які почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в сумі ПДВ 1315930 грн.

Судом встановлено, що позивачем протягом періоду, за який проводилася перевірка, здійснювалася діяльність з реалізації та продажу продукції власного виробництва, а також реалізація металопрокату. Для здійснення своєї господарської діяльності між позивачем було укладено з ТОВ «ТД Ікар» договір комісії №1 на придбання товару (металопрокату). При цьому, згідно листа №129 від 20.04.2012 ТОВ «ТД Ікар» не заперечив щодо виконання договору комісії за рахунок раніше укладеного позивачем договору з ВАТ «Запоріжсталь» від 13.10.2011 №31255603/2/11/1. Протягом квітня-серпня 2012 позивач здійснював виконання умов договору комісії №1 на придбання товару від 17.04.2012 і згідно завдань комісіонера здійснював придбання металопрокату у ВАТ «Запоріжсталь», що було відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Під час виконання вказаних правочинів сторонами складалися відповідні первинні документи (завдання, рахунки - фактури, накладні, акти виконаних робіт, довіреності, розрахунки тощо).

Отже, усі господарські операції позивача за вищевказаними правочинами були належним чином оформлені, документально підтверджені. Всі документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Поставка товару здійснювалася залізничним транспортом на підставі укладених позивачем договору №ПР/ДН-311/НЮп/205 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного з ДП «Придніпровська залізниця» 15.12.2011, договору № 8-1552 на подачу та збирання вагонів, укладеного з ПАО «Запоріжвогнетрив» 16.11.2011, договору транспортного експедирування №479/Е, укладеного з ТОВ «Центральна транспортна компанія» 29.12.2011 та договору №1/8 на експлуатацію під'їзних шляхів, укладеного з ТОВ «Ікар плюс» 01.08.2011, що також має документальне підтвердження. Під час здійснення поставок металопрокату сторонами, як зареєстрованими платниками податку на додану вартість, складалися податкові накладні: ВАТ «Запорізький металургійний комбінат», «Запоріжсталь» позивачу, позивачем - на адресу ТОВ «ТД Ікар». Податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки. Всі первинні документи надавалися під час проведення перевірки у повному обсязі, про що також свідчить і зміст акту перевірки.

Позивач отримавши первинні документи та податкові накладні на придбання товару від ВАТ «Запоріжсталь» відносив суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних звітних періодів. У подальшому, позивач здійснював поставку придбаного металопрокату ТОВ «ТД Ікар» і нараховував податкове зобов'язання по податку на додану вартість, що не заперечується результатами перевірки.

Металопрокат, отриманий від ВАТ «Запоріжсталь» відображався у бухгалтерському обліку позивача на позабалансовому субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію» відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №892/4185. Тобто, на рахунку №281 товари не повинні обліковуватися, відсутність оприбуткування товарів по рахунку № 281 не свідчить про їх не оприбуткування і не використання у виробництві або реалізації.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що згідно звітів про роботу та витрати позивача по договору комісії він відзвітував про замовлення та сплату товару, отримання товару від постачальника, про передачу товару згідно актів приймання-передачі товару, про сплату послуг по повідомленню отримувача, по подачі та прибиранню вагонів, по експлуатації під'їзних шляхів, за використання вагонами експедитора. Отже, відповідач не заперечує факт, що договір комісії є виконаним. Проте відповідач в Акті перевірки посилається на те, що в звітах позивача та актах приймання-передачі товару відсутні назва та реквізити безпосереднього постачальника товару, тому неможливо визначити від яких постачальників та відповідно до яких угод, укладених позивачем з постачальниками, отримано товар.

Суд зазначає, що можливість або неможливість визначити від яких постачальників та відповідно до яких угод, укладених позивачем з постачальниками, отримано товар не впливає на суть здійснених господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

В акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, однак суд зазначає, що Акт перевірки не містить доказів використання придбаного у ВАТ «Запоріжсталь» металопрокату в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На підставі вищенаведеного, висновок акту перевірки про не нарахування позивачем податкових зобов'язань, виходячи з бази оподаткування в розмірі 6579650,85 грн. за товарами, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в сумі ПДВ 1315930 грн. є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №447 від 12.07.2013 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 3212,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Фенікс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 08.07.2013 №0000202201, яким Приватному підприємству «Фенікс Плюс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1358236,50 грн., з яких за основним платежем 1083402,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 274834,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 08.07.2013 №0000212201, яким Приватному підприємству «Фенікс Плюс» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 91820 грн. за звітні податкові періоди: квітень 2012 року у сумі 43761 грн., червень 2012 року у сумі 16111 грн., травень 2012 року у сумі 29648 грн., червень 2010 року у сумі 2300 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фенікс Плюс» (код ЄДРПОУ 31255603, зареєстроване: 69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3) судовий збір у сумі 3212,20 грн. (три тисячі двісті дванадцять гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль