Ухвала

від 01.09.2015 по справі 808/6276/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/63712/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Острович С.Е. Федоров М.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р.

у справі № 808/6276/13-а

за позовом Приватного підприємства «Фенікс Плюс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Фенікс Плюс» (далі - позивач, ПП «Фенікс Плюс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 08.07.2013 №0000202201 та №0000212201.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Фенікс Плюс», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено від 05.06.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1099337,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 р. №0000202201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1358236,50 грн., з яких 1083402,00 грн. за основним платежем, 274834,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 08.07.2013 №0000212201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 91820,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.04.2012 між позивачем та ТОВ «ТД Ікар» був укладений договір комісії №1, згідно якого позивач зобов'язався за дорученням та за рахунок ТОВ «ТД Ікар» за винагороду укласти від свого імені угоду по придбанню товару, відповідно до Додатку - завдання.

Листом від 20.04.2012 №1/20-2012 позивач повідомив ТОВ «ТД Ікар», що він має діючий договір від 13.10.2011 №31255603/2/11/1 поставки товару, укладений з ВАТ «Запоріжсталь» та запропонував, в якості виконання зобов'язань по укладеному договору комісії, вважати поставку товару згідно існуючого договору від 13.10.2011 №31255603/2/11/1.

Відповіддю ТОВ «ТД Ікар» зазначив, що не заперечує щодо виконання договору комісії №1 від 17.04.2012 за рахунок укладеного позивачем договору поставки ВАТ «Запоріжсталь» від 13.10.2011 №31255603/2/11/1.

Позивачу видавались податкові накладні від 11.07.2012 №4, від 27.06.2012 №6, від 26.06.2012 №4, від 30.07.2012 №6, від 23.04.2012 №7, від 24.04.2012 №8, від 25.05.2012 №6, від 24.05.2012 №5.

Позивач передав ТОВ «ТД Ікар» товар (металлопрокат) за актами приймання-передачі товару від 31.05.2012 №1, від 11.06.2012 №2, від 10.07.2012 №3, від 23.07.2012 №3/2, від 04.08.2012 №4/2, від 08.08.2012 №4.

З метою отримання товару від позивача ТОВ «ТД Ікар» видавав довіреності від 31.05.2012 №536/1, від 11.06.2012 №580/1, від 10.07.2012 №586/1, від 08.08.2012 №809/1.

За наслідками виконаних робіт складалися звіти про роботи та витрати за договором комісії, а також видавались податкові накладні від 31.05.2012 №7, від 31.07.2012 №8, від 31.08.2012 №5 на загальну суму 43420,01 грн. у тому числі ПДВ у сумі 7236,66 грн.

За наслідками надання зазначених робіт за договором комісії між позивачем та ТОВ «ТД Ікар» були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 №ОУ-0000001, від 11.07.2012 №ОУ-0000002, від 31.07.2012 №ОУ-0000003, від 31.08.2012 №ОУ-0000004.

Крім того, 01.08.2011 між ТОВ «ТД Ікар» та позивачем укладався договір №1/8 на експлуатацію під'їзних шляхів, за яким ТОВ «ТД Ікар» зобов'язався приймати на під'їзні шляхи свого підприємства вагони із вантажем.

За наслідками виконання договору видавались позивачу податкові накладні від 30.04.2012 №57, від 31.05.2012 №17, від 31.07.2012 №48, від 31.08.2012 №22.

За наслідками надання зазначених послуг між позивачем та ТОВ «ТД Ікар» були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 №ОУ-0000223, від 30.06.2012 №ОУ-0000300, від 31.07.2012 №ОУ-0000350, від 31.08.2012 №ОУ-0000358.

Судами також встановлено, що на виконання укладеного договору комісії, згідно із завданнями, позивач придбавав металопрокат у ВАТ «Запоріжсталь», що підтверджено податковими накладеними та рахунками-фактури.

З метою отримання послуг з організації перевезення вантажів позивач укладав договір транспортного експедирування від 29.12.2011 №479/Е з ТОВ «Центральна транспортна компанія».

За наслідками виконання договору транспортного експедирування видавалися позивачу податкові накладні від 30.04.2012 №113, від 31.05.2012 №117, від 30.06.2012 №110, від 31.07.2012 №124.

За наслідками надання послуг з користування вагонами експедитора між позивачем та ТОВ «Центральна транспортна компанія» були складені акти виконаних робіт від 31.05.2012 №2, від 30.06.2012 №3, від 31.07.2012 №4.

Також з метою організації перевезень вантажів залізничним транспортом 15.12.2011 позивачем та ДП «Придніпровська залізниця» було укладено договір №ПР/ДН-311/НЮп/205 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Крім того, 16.11.2011 між позивачем та ПАО «Запоріжвогнетрив» укладався договір на подачу та збирання вагонів.

Крім того, судами встановлено, що позивачем, без укладання договору, шляхом обліку первинних документів, було придбано у ТОВ «Жестен» емаль.

За наслідками поставки товару позивачу видавалась податкова накладна від 27.05.2010 №7 на суму 13802,40 грн. у тому числі ПДВ у сумі 2300,40 грн., видаткова накладна від 27.05.2010 №РН-0000008 та рахунок-фактура від 27.05.2010 №СФ-0000012 на зазначену суму.

Розрахунки за виконання зазначених вище договорів здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Крім того, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

М.О. Федоров