Рішення

від 05.09.2013 по справі 916/1929/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р.Справа № 916/1929/13

За позовом: Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради

до відповідача: Фонду соціального захисту „Ветеран"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фірми „Варіон" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про розірвання договору оренди

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Довбишев Д.О., довіреність №24 від 20.06.2013р.

від відповідача: Станкевич В.Б. президент фонду згідно протоколу №1 від 12.03.2000р.; СудаковВ.В., довіреність від 01.08.2011р.

від третьої особи: Левіт В.С., довіреність від 11.09.2012р.

В судовому засіданні 05.09.2013 р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Довбишев Д.О., довіреність №24 від 20.06.2013р.

від відповідача: Станкевич В.Б. президент фонду згідно протоколу №1 від 12.03.2000р.; СудаковВ.В., довіреність від 01.08.2011р.

від третьої особи: Левіт В.С., довіреність від 11.09.2012р.

СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №3 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран».

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав додаткові пояснення від 09.08.2013р. за вх.№24191/13, в їх обґрунтування зазначає, що згідно розпорядження Одеського міського голови від 05.02.2001р. №90-01р, на підставі договору від 05.02.2001р. №3, укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та ФСЗ «Ветеран», останньому було передано у користування приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 230кв.м., по вул. Чорноморського козацтва,13. Однак, відповідач в порушення умов вказаного договору орендну плату не сплачує, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати спірний договір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, подав до суду відзив на позов від 12.08.2013р. за вх.№24334/13, де відмічає, що згідно рішення ОМР №3190-IV від 11.10.2004р. за оренду спірного приміщення для відповідача встановлено орендну плату в розмірі 1 грн. на весь строк дії договору, що стало підставою укладення 11.10.2004р. між Управлінням соціального захисту населення та ФСЗ «Ветеран» договору оренди №18-04, згідно з яким відповідачу передано в оренду ті ж самі приміщення на тих же умовах, за виключенням орендної плати. Договір №18-04 відповідач вважає угодою про внесення змін до договору №3 від 05.02.2001р. З врахуванням викладеного, відповідач сплачував орендну плату за умовами договору №18-04 від 11.10.2004р. та вважає її сплаченою у повному обсязі за спірний період за користування об'єктом оренди по вул. Чорноморського козацтва,13, з огляду на що просить у позові позивачу відмовити. Відповідач вважає, що позивач при зверненні до суду із даним позовом не дотримався порядку встановленого ст.188 ГК України щодо ініціювання розірвання договору.

Крім того, відповідач зазначив, що вказання позивача про нікчемність договору №18-04 від 11.10.2004р. спростовується постановою ВГСУ від 18.02.2013р. у справі №12/17-3738-2011.

Одночасно, відповідач просить суд застосувати позовну давність у спірних правовідносинах з підстав того, що позивачу відомо про несплату орендної плати за договором №3 від 05.02.2001р. ще з 2004р., отже, з таким позовом позивач мав звернутись не пізніше 2007 р.

Ухвалою суду від 30.07.2013р. залучено до участі у справі Фірму „Варіон" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фірма „Варіон" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю усно у судових засіданнях повідомила, що проти задоволення позову позивача не заперечує.

Клопотання позивача, відповідача та третьої особи від 12.08.2013р. за вх.№№24391/13, 24329/13, 24336/13 про долучення документів до матеріалів справи суд задовольнив.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Розпорядженням Одеського міського голови №90-01р від 05.02.2001р. «Про передачу в оренду приміщень, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення», зокрема, передано в оренду ФСЗ «Ветеран» приміщення, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення, строком на 25 років без зміни профілю використання, розташовані по вул. Чорноморського козацтва,13, під благодійну їдальню для малозабезпечених громадян міста Одеси.

Вказане приміщення належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, що вбачається із довідки КП «ОМБТІ та РОН» №2414-02/32 від 05.04.2013р.

05.02.2001р. між Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ «Ветеран» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №3, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 230кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва,13, з метою розміщення благодійної їдальні. Цей договір діє з 05.02.2001р. до 05.02.2026р. (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до умов п.п.3.1., 3.5. договору №3 від 05.02.2001р. орендна плата перераховується орендодавцю за рік, не пізніше 25 січня поточного року. Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок не земельну ділянку, телефонні послуги та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Орендна плата складає 156грн. за рік (розрахунок орендної плати - додаток до договору оренди).

За умовами п.4.6. договору №3 від 05.02.2001р. орендар зобов'язаний в разі припинення договору оренди повернути орендодавцю за актом приймання-передачі орендоване майно в належному, відремонтованому стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу.

Згідно п.7.3. договору №3 від 05.02.2001р. орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання, зокрема, у разі невнесення орендарем плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

На виконання умов договору №3 від 05.02.2001р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення, обумовлені договором за актом приймання-передачі №1 від 05.02.2001р.

Як вбачається із розрахунку позивача у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у загальній сумі 1912,85 грн. за період з жовтня 2004р. по 24.11.2011р.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень подав до матеріалів справи копію договору №18-04 від 11.10.2004р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці ОМР (орендодавець) та ФСЗ «Ветеран» (орендар), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва,13, площею 230 кв.м., для розміщення благодійної їдальні. Строк дії договору з 11.10.2004р. до 05.02.2026р. (п.1.1., 1.2. договору).

Рішенням ОМР №3190-IV від 11.10.2004р. «Про виконання протокольного доручення Х сесії ОМР від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями» було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Чорноморського козацтва,13, у розмірі 1 грн. на рік.

Крім того, відповідач подав до матеріалів справи виписки по своїх рахунках у ПАТ «Фінбанк» станом на 14.09.2011р. та 14.12.2011р., платіжні доручення №276 від 14.09.2013р., №293 від 14.12.2011р. які підтверджують сплату орендної плати по договору №18-04 від 11.10.2004р.

Листом №134 від 27.12.2011р. Управління соціального захисту населення та праці повідомило відповідача про те, що воно ліквідоване рішенням ОМР №3407-V від 09.10.2008р. та створено правонаступника - Департамент праці та соціальної політики ОМР, до управління якого передані орендовані відповідачем приміщення, з підстав чого Управління соціального захисту населення та праці не має приймати орендні платежі від відповідача.

Рішенням Одеської міської ради №3407-V від 09.10.2008р. «Про внесення змін до рішення ОМР від 27.06.2006р. №20-V «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату ОМР, її виконавчих органів та витрат на їх утримання» вирішено створити з 01.01.2009р. департамент праці та соціального захисту населення ОМР на базі управління соціального захисту населення та праці ОМР, управлінь праці та соціального захисту населення районних адміністрацій Одеської міської ради, що ліквідуються (п.1.1. рішення).

До матеріалів справи відповідач подав копію постанови ВГСУ від 18.02.2013р. у справі №12/17-3738-2011 за позовом Фірми «Варіон» до Департаменту праці та соціальної політики ОМР, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФСЗ «Ветеран», ОМР про зобов'язання скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська,15. Однак, суд не бере до уваги факти, встановлені зазначеною постановою, з огляду на те, що правовідносини сторін у справі №12/17-3738-2011 стосуються іншого орендованого відповідачем приміщення за іншим договором оренди.

На підтвердження своєї позиції позивач надав суду постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11 за позовом ФСЗ „Ветеран" до Конкурсної комісії на право укладання договорів оренди нежилих приміщень, ДКВ ОМР, Департаменту праці та соціальної політики ОМР, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення та праці ОМР в особі ліквідаційної комісії, ОМР, Фірми „Варіон", ВТФ „Ветеран-4", ВТФ „Ветеран-3", ВТФ „Ветеран-2" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання виконати певні дії.

Зокрема, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. встановлено, що: „...у зв'язку із відсутністю у балансоутримувача, яким є Департамент праці та соціальної політики, врегульованих орендних відносин з позивачем, балансоутримувачем на адресу позивача 18.02.2011р. надіслано листи із пропозицією щодо звільнення цих приміщень. У відповідь на викладену пропозицію 01.03.2011р. ФСЗ „Ветеран" звернувся до Департаменту праці та соціальної політики з клопотанням щодо укладання договорів оренди спірних приміщень. Департаментом праці та соціальної політики повідомлено позивача, що його заява буде врахована при проведенні конкурсу на право укладання договору оренди, про що викладено у листах від 10.03.2011р. ДКВ ОМР з 20.07.2011р. розпочата процедура передачі спірних приміщень в оренду із дотриманням вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна", що підтверджується рішенням конкурсної комісії на право укладання договорів оренди нежитлових приміщень від 20.07.2011р. №08-11/1.... ...З 22.08.2011р. по 26.08.2011р. проведено два етапи конкурсу на право укладання договорів оренди нежилих приміщень, за наслідками якого переможцем конкурсу по об'єктам, розташованим по вул. Варненська,15, вул. Чорноморського козацтва,13, вул. Дальницька, 2, в м. Одесі є фірма „Варіон" у вигляді ТОВ...".

Дослідивши постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11, суд зазначає, що положеннями ст.35 ГПК України фактам, встановленим судовими рішеннями адміністративних судів не надано преюдиційного значення для господарських судів, але судом їй надано оцінку у сукупності доказів за загальними правилами статті 43 названого Кодексу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фірма „Варіон" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю подала до суду докази набуття права користування спірним приміщенням за результатами конкурсу на право укладення договору оренди об'єкта комунальної власності, а саме: копії виписки із протоколу засідання конкурсної комісії №08-11/4 від 26.08.2011р., витягу з наказу №153 від 26.08.2011р., договору оренди нежитлового приміщення №102 від 31.08.2011р., укладеного між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради та Фірмою „Варіон" у вигляді ТОВ.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами та викладені їх правові позиції, суд, вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 у аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, з врахуванням чого заперечення відповідача про недотримання позивачем вищевказаного порядку розірвання договору до уваги судом не приймаються.

Дослідивши договір оренди №18-04 від 11.10.2004р., суд встановив, що він не містить жодних посилань на те, що він є угодою про внесення змін до договору №3 від 05.02.2001р., або припиняє попередній договір. Фактично сторони уклали такий самий договір про той же предмет, які різняться лише сумою орендної оплати.

Так, договір №18-04 від 11.10.2004р. відбувся, але він є нікчемним (недійсним) з врахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в ред., що була чинною у жовтні 2004р.) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Тобто, вказана стаття визначає, необхідні передумови правового визначення саме факту укладення/не укладення договору та жодним чином не регулювала питання встановлення дійсності/недійсності такого правочину.

Водночас, наведені нижче положення чинного на момент укладення договору №18-04 від 11.10.2004р. законодавства дають суду підстави дійти висновку про недійсність вказаного договору через недотримання при його укладенні вимог законодавства, що регулює порядок оренди нерухомості.

Згідно ч.2 ст.793 ЦК України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Також, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України). При цьому, відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За приписами ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Тоді як, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, судом встановлено факт недійсності договору №18-04 від 11.10.2004р. за умови укладення його на строк більше року при відсутності його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, який в силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.236 ЦК України не породив для його сторін жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, поза як, є недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про те, що внаслідок укладання договору №18-04 від 11.10.2004р. припинив свою дію договір №3 від 05.02.2001р.

При цьому, суд зауважує, що наявність рішення ОМР №3190-IV від 11.10.2004р. «Про виконання протокольного доручення Х сесії ОМР від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями», яким було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Чорноморського козацтва,13, у розмірі 1 грн. на рік, не породжує для сторін договору №3 від 05.02.2001р. будь-яких наслідків, крім обов'язку у встановлених чинним законодавством порядку та формі привести свої правовідносини, врегульовані договором №3, у відповідність до означеного рішення.

Отже, суд доходить висновку про безпідставність здійснення оплати орендної плати відповідачем за договором №18-04 від 11.10.2004р. та констатує, що з врахуванням вказання відповідачем у вищенаведених платіжних документах призначення як оплата по договору №18-04 від 11.10.2004р. та значно малої суми порівняно із сумою орендної плати, визначеною у договорі №3 від 05.02.2001р., неможливо віднесення таких проплат в рахунок погашення існуючої заборгованості по орендній платі по договору №3.

З врахуванням викладеного, суд встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору №3 від 05.02.2001р., яка за розрахунком позивача становить 1912,85 грн. за період з жовтня 2004р. по 24.11.2011р.

Суд, дослідивши договір №3 від 05.02.2001р. та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що мало місце прострочення відповідачем строку сплати орендної плати, отже, наявне порушення відповідачем зобов'язання, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду на що підлягає задоволенню позовна вимога позивач про розірвання договору №3 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран».

Крім того, як свідчать вище проаналізовані постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у справі №2-а/1522/4966/11, копії виписки із протоколу засідання конкурсної комісії №08-11/4 від 26.08.2011р., витягу з наказу №153 від 26.08.2011р., договору оренди нежитлового приміщення №102 від 31.08.2011р., укладеного між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради та Фірмою „Варіон" у вигляді ТОВ, право користування спірним приміщенням на конкурсній основі набула третя особа - Фірма „Варіон" у вигляді ТОВ.

Стосовно клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд має відзначити наступне. Так, договір №3 від 05.02.2001р. не припинив свою дію, мало місце користування відповідачем цим приміщенням за весь період дії договору та несплата відповідачем орендної плати за ним за 2004-2011 р.р., тобто, правовідносини, які виникли із порушення відповідачем зобов'язання за договором, та саме порушення зобов'язання триває. Про порушення відповідачем права позивача на отримання орендної плати за 2011 р. позивач дізнався 26.01.2011р. (відповідно до п.3.1. договору №3), з чого суд не вбачає спливу трирічного строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України, що є підставою для відмови відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог про розірвання договору №3 від 05.02.2001р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає доведеними фактичними даними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради з огляду на що задовольняє їх у повній мірі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору в сумі 1147грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №3 від 05.02.2001р., укладений між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради (65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого,7, код 26303229) та Фондом соціального захисту «Ветеран» (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,58, код 25815989).

3. Стягнути з Фонду соціального захисту «Ветеран» (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,58, код 25815989) на користь Управління соціального захисту населення Одеської міської ради (65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого,7, код 26303229) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.09.2013р.

Суддя Малярчук І.А.