Постанова

від 10.12.2013 по справі 916/1929/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 916/1929/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в.о. голови суду № 1078 від 04.12.2013р.)

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Довбишев Д.О., довіреність № 24, від 20.06.2013р.;

від відповідача - Станкевич В.Б., президент Фонду згідно протоколу № 1 від 12.03.2000р.;

від відповідача - Судаков В.В., довіреність № б/н від 01.10.2013р.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду соціального захисту «Ветеран»

на рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р.

у справі № 916/1929/13

за позовом Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради

до Фонду соціального захисту «Ветеран»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фірми «Варіон» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про розірвання договору оренди

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.11.2013р. було оголошено відкладення розгляду справи до 10.12.2013р.

Встановила:

У липні 2013 року Управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду соціального захисту «Ветеран» про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно розпорядження Одеського міського голови від 05.02.2001р. №90-01р, на підставі договору від 05.02.2001р. №3, укладеного між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та ФСЗ «Ветеран», останньому було передано у користування приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 230кв.м., по вул. Чорноморського козацтва,13. Однак, відповідач в порушення умов вказаного договору орендну плату не сплачує, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати спірний договір.

Ухвалою суду від 30.07.2013р. залучено до участі у справі Фірму „Варіон" у вигляді ТОВ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач заперечує проти позову з посилкою на наявність нового договору оренди від 11.10.2004р., яким визначена сума орендної плати 1 грн. на рік.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги задоволено повністю; розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 3 від 05.02.2001р., укладений між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран». А також стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про прострочення відповідачем строку сплати орендної плати по договору № 3 від 05.02.2001р., що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а договір № 18-04 від 11.10.2004р. укладений між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран» визнаний судом нікчемним внаслідок порушення нотаріальної форми договору.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Фонд соціального захисту «Ветеран» звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. висновок про недійсність (нікчемність) договору № 18-04 від 11.10.2004р.

В обґрунтування апеляційної скарги, сторона посилається на те, що рішення прийнято незаконним складом суду, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про визначення судді Малярчук І.А. для розгляду справи автоматизованою системою документообігу.

Скаржник зазначає, що в порушення ст. 188 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надіслав відповідачу пропозицію про розірвання договору з підстав несплати орендної плати, тому в нього не виникло право на передачу спору до суду. Скаржник зазначає, що у позивача сплинув строк позовної давності на час звернення до суду.

09.10.2013р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від Фонду соціального захисту «Ветеран» надійшло доповнення до апеляційної скарги, яким відповідач зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення від 05.09.2013р. суд першої інстанції порушив низку законодавчих актів та невірно встановив обставини справи, що призвело до винесення неправомірного і несправедливого рішення.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивач просить залиши рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Одеського міського голови №90-01р від 05.02.2001р. "Про передачу в оренду приміщень, які знаходяться в розпорядженні Управління соціального захисту населення", зокрема, передано в оренду ФСЗ «Ветеран» приміщення, які знаходяться в управлінні Управління соціального захисту населення, строком на 25 років без зміни профілю використання, розташовані по вул. Чорноморського козацтва,13, під благодійну їдальню для малозабезпечених громадян міста Одеси.

Вказане приміщення належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, що вбачається із довідки КП "ОМБТІ та РОН" №2414-02/32 від 05.04.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2001р. між Управлінням соціального захисту населення (орендодавець) та ФСЗ «Ветеран» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, загальною площею 230кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва,13, з метою розміщення благодійної їдальні. Цей договір діє з 05.02.2001р. до 05.02.2026р. (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3.5. Договору № 3 від 05.02.2001р. орендна плата перераховується орендодавцю за рік, не пізніше 25 січня поточного року. Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок не земельну ділянку, телефонні послуги та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Орендна плата складає 156грн. за рік (розрахунок орендної плати - додаток до договору оренди).

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний в разі припинення договору оренди повернути орендодавцю за актом приймання-передачі орендоване майно в належному, відремонтованому стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу.

За умовами п. 7.3. Договору, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання, зокрема, у разі невнесення орендарем плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

На виконання умов Договору № 3 від 05.02.2001р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення, обумовлені договором за актом приймання-передачі №1 від 05.02.2001р.

З розрахунку позивача вбачається у відповідача наявна заборгованість з орендної плати у загальній сумі 1 912,85 грн. за період з жовтня 2004 р. по 24 листопада 2011р.

Встановлено, що 11.10.2004р. між Управлінням соціального захисту населення та праці ОМР (орендодавець) та ФСЗ "Ветеран" (орендар) укладено договір оренди №18-04, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва,13, площею 230 кв.м., для розміщення благодійної їдальні. Строк дії договору з 11.10.2004р. до 05.02.2026р. (п.1.1., 1.2. Договору).

Дослідивши договір оренди №18-04 від 11.10.2004р., суд першої інстанції встановив, що він не містить жодних посилань на те, що він є угодою про внесення змін до договору №2 від 05.02.2001р., або припиняє попередній договір. Фактично сторони уклали такий самий договір про той же предмет, які різняться лише сумою орендної оплати та зазначив, що договір №17-04 від 11.10.2004р. відбувся, але він є нікчемним (недійсним) з врахуванням наступного.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в ред., що була чинною у жовтні 2004р.) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Тобто, вказана стаття визначає, необхідні передумови правового визначення саме факту укладення/не укладення договору та жодним чином не регулювала питання встановлення дійсності/недійсності такого правочину.

Водночас, наведені нижче положення чинного на момент укладення договору №17-04 від 11.10.2004р. законодавства дали суду підстави дійти висновку про недійсність вказаного договору через недотримання при його укладенні вимог законодавства, що регулює порядок оренди нерухомості.

Згідно ч.2 ст.793 ЦК України договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Також, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України). При цьому, відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За приписами ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Тоді як, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено факт недійсності договору №18-04 від 11.10.2004р. за умови укладення його на строк більше року при відсутності його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, який в силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України не породив для його сторін жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, позаяк є недійсним з моменту його вчинення, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про те, що внаслідок укладання договору №18-04 від 11.10.2004р. припинив свою дію договір №3 від 05.02.2001р.

При цьому, необхідно зазначити, що наявність рішення Одеської міської ради №3190-IV від 11.10.2004р. "Про виконання протокольного доручення Х сесії Одеської міської ради від 26.03.2003р. про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями", яким було встановлено орендну плату за оренду відповідачем приміщень по вул. Дальницька,2, у розмірі 1 грн. на рік, не породжує для сторін договору №1 від 05.02.2001р. будь-яких наслідків, крім обов'язку у встановлених чинним законодавством порядку та формі привести свої правовідносини, врегульовані договором №1, у відповідність до означеного рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене та аналізуючи умови даного договору на предмет відповідності нормам діючого законодавства, судова колегія вважає, що він укладений з порушенням п. 2 ст. 793 ЦК України.

Єдиним договором оренди, діючим на час розгляду справи є договір оренди нежитлового приміщення № 3 від 05.02.2001р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами п. 1 ст . 760 Цивільного Кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ)

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 5 ст. 762 визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 у аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, з врахуванням чого заперечення відповідача про недотримання позивачем вищевказаного порядку розірвання договору до уваги судом не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про безпідставність здійснення оплати орендної плати відповідачем за договором №18-04 від 11.10.2004р. та констатує, що з врахуванням вказання відповідачем у вищенаведених платіжних документах призначення як оплата по договору №18-04 від 11.10.2004р. та значно малої суми порівняно із сумою орендної плати, визначеною у договорі №3 від 05.02.2001р., неможливо віднесення таких проплат в рахунок погашення існуючої заборгованості по орендній платі по договору №3.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правомірно встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору №3 від 05.02.2001р., яка за розрахунком позивача становить 1 912,85 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про розірвання договору №3 від 05.02.2001р., укладеного між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту «Ветеран», оскільки позивачем доведено порушення істотної умови договору оренди зі сторони відповідача.

Твердження скаржника про те, що судом не застосовано до спірних правовідносин строку позовної давності не приймаються до уваги, оскільки договір №3 від 05.02.2001р. не припинив свою дію, мало місце користування відповідачем цим приміщенням за весь період дії договору та несплата відповідачем орендної плати за 2005-2011р.р., тобто, правовідносини, які виникли із порушення відповідачем зобов'язання за договором, та саме порушення зобов'язання триває.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 2-1 ГПК України) судовою колегією до уваги не приймаються, як безпідставне.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду соціального захисту «Ветеран» - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фонду соціального захисту «Ветеран» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013р. по справі № 916/1929/13 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.12.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська