Ухвала

від 27.08.2013 по справі 2а-8374/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8374/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П.,Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоприлад» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 р. №0000462240/1169,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоприлад» (далі - ТОВ "НВП «Екоприлад») звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 28.03.2012 року № 0000462240/1169, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2012 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Екоприлад» (ідентифікаційний код 33228131) зареєстровано 22 листопада 2004 року Дарницькою районною у м. Києві Державною адміністрацією. ТОВ "НВП «Екоприлад» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 листопада 2004 року за № 7678 та перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100249498 (форма № 2-ПДВ) від 19 жовтня 2009 року ТОВ «НВП «Екоприлад» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 332281326519).

ТОВ «НВП «Екоприлад» має ліцензію на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 555284 від 26 серпня 2010 р.

На підставі подання про усунення порушення вимог податкового законодавства заступника прокурора Дарницького району м. Києва Шепіля С. від 22.02.2012 року щодо призначення документальної перевірки, наказу про проведення документальної невиїзної перевірки від 26.02.2012 року № 250-П та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробничого підприємства «Екоприлад» (код ЄДРПОУ 33228131) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Гермес» (код ЄДРПОУ 35744814) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт від 12 березня 2012 року № 158/2340/33228131 (далі - Акт перевірки від 12.03.2012 року № 158/2340/33228131).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НВП «Екоприлад» при придбанні товарів (послуг); в порушення вимог ст. 662, 655 та 656 ЦК України товар (послуги) по вказаних правочинах фактично не був переданий.

Крім цього, було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1., пп. 7.2.3. пп. 7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в частині заниження суми ПДВ за період грудень 2010 року; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) за період з 01.01.2011 по 30.01.2011 у розмірі 45 798,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 12.03.2012 року № 158/2340/33228131 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2012 року № 0000462240/1169, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у м. Києві. Рішенням ДПС у м. Києві від 05.06.2012 року № 3318 10/12-114 скаргу ТОВ «НВП «Екоприлад» було задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 28 березня 2012 року № 0000462240/1169 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначає Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

Разом з тим, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит є правом платника податку на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду та отримання бюджетного відшкодування, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій та вирахування бюджетного відшкодування.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «НВП «Екоприлад» та ТОВ «Гермес» було укладено договір № 1-СП від 10.12.2010 року, за умовами якого Підрядник (ТОВ «Гермес») відповідно до завдання на проектування на реконструкцію котелень розробляє і передає Замовнику (ТОВ «НВП «Екоприлад») проектно-кошторисну документацію реконструкції котельних стадії «П», а замовник приймає виконані роботи та сплачує Підряднику договірну вартість робіт.

Згідно п.п.1.2 п.1 проектні роботи за цим Договором: розробка проектно-кошторисної документації, реконструкції котельних стадії «П» та розробка розділу робочого проекту «Охорона впливу на навколишнє середовище (ОВНС)».

Загальна договірна вартість всіх робіт за цим договором складає 274 788 грн., в тому числі ПДВ 45 798 грн., що підтверджується протоколом погодження договірної ціни договору № 1-СП.

Серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Виконання розробки проектно-кошторисної документації реконструкції котельних станцій стадії «П» та розробки розділу робочого проекту «Охорона впливу на навколишнє середовище (ОВНС) підтверджується підготовленою ТОВ «Гермес» проектно-кошторисною документацією та актом здачі-приймання виконаних робіт із розробки проектно кошторисної документації від 24.12.2010 р. на загальну суму 274 788,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 45 798,00 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи (додатки 1-4), та не заперечувалося податковим органом.

ТОВ «Гермес» було виписано податкову накладну № 1751 від 24.12.2010 р., на підставі якої позивач відніс до складу свого податкового кредиту за січень 2011 р. суму податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн.

На виконання умов Договору №1-СП від 10.12.2010 року, згідно банківських виписок 18.01.2011 р. та 18.05.2011 р. позивачем було оплачено вартість виконаних вищевказаних робіт.

Податковий орган банківську установу не перевіряв, доказів, що перераховані позивачем кошти були використані не за призначенням платежу, не навів.

Таким чином, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 р. суму податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн., яка сформована за рахунок оплати наданих йому виконаних робіт його контрагентом - ТОВ «Гермес» на виконання Договору № 1-СП від 10.12.2010 року.

Згідно наданих пояснень директора позивача та наданих доказів було встановлено, що 08.12.2010 р. ТОВ «НВП «Екоприлад» уклало з Головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради договори на розроблення проектно-кошторисної документації стадії «П», відповідно до умов яких Позивач зобов'язався розробити проектно-кошторисну документацію стадії «П», а саме: Договір № 1-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Волзька,12а; Договір № 2-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 19; Договір № 3-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Жуковського, 17/25; Договір № 4-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Овруцька, 23; Договір № 5-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 24; Договір № 6-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 28.

До виконання робіт по вищевказаних договорах позивачем було залучено ТОВ «Гермес», з яким було укладено Договір № 1-СП від 10.12.2010 р. на виконання проектно-кошторисної документації на реконструкцію котелень, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Волзька, 12а; м. Київ, вул. Голосіївська, 19; м. Київ, вул. Жуковського, 17/25; м. Київ, вул. Овруцька, 23; м. Київ, вул. Чистяківська, 24; м. Київ, вул. Червонофлотська, 28.

Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (ДП НДІБК) на виконання умов договору № 1719 від 08.12.2010 року провело спеціалізоване детальне обстеження будівель та конструкцій котелень розташованих за вищевказаними адресами. Отриману позивачем проектно-кошторисну документацію від ТОВ «Гермес» було передано Головному управлінню енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт із розробки проектно-кошторисної документації від 24.12.2010 р., від 27.12.2010 р., підписані на виконання договорів № 1-12/2010, № 2-12/2010, № 3-12/2010, № 4-12/2010, № 5-12/2010, № 6-12/2010.

Таким чином, вищенаведене свідчить про використання ТОВ «НВП «Екоприлад» проектно-кошторисної документації отриманої від ТОВ «Гермес» у власній господарській діяльності, з метою подальшої передачі Головному управлінню енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз.1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В свою чергу, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрованим як платник податку, мав оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданою ним податковою накладною, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не було надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «НВП «Екоприлад» на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що волевиявлення позивача та ТОВ «Гермес» на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків. Відтак, ТОВ «НВП «Екоприлад» правомірно було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 45 798,00 грн. за грудень 2010 року.

Крім того, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.