Ухвала

від 02.09.2013 по справі 801/576/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/576/13-а

02.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Вертикаль-Т"- Летанина Наталія Олександрівна, довіреність № 1 від 02.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 17.06.13 у справі № 801/576/13-а

за позовом Приватного підприємства "Вертикаль-Т" (вул. Червоноармійський в`їзд, 8/23, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 адміністративний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 28.11.2012: №0005752301 та №0005742301, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство «Вертикаль - Т» (далі- позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0005752301, № 0005762301 та №0005742301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до помилкового нарахування податкових зобов'язань, протиправного застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, у позивача були правові підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених коштів до складу валових витрат.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 28.11.2012 прийняти податкові повідомлення-рішення №0005742301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 92738,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмір 2813,00 грн., № 0005752301, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 65723,00 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. та № 0005762301, відповідно до якого йому зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на 11167,00 грн.

Передумовою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт від 14.11.2012 №2378/22-01/31592734/224 виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за період грудень 2010 року, лютий, березень, квітень 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпунктів 14.1.36, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.2 підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на суму 92738,00 грн.; підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 11167,00 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість на суму 65723,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення відповідача № 0005762301 від 28.11.2012 скасоване.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «Бренд Строй» при проведенні розрахунків за надані ним послуги, оскільки діяльність зазначеного суб'єкта господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тобто укладені з ним договори не мали реального характеру через наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 08.02.2011 та 02.03.2011 між позивачем та ДП «Черноморьє» укаледні договори підряду: №03/02 та №03/03, предметом яких було встановлення огорожі на виноградниках площею 11.64 га . Вартість робіт була узгоджена сторонами відповідно у сумах 175234,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість) та 98346, 00грн. (в тому числі податок на додану вартість) .

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач 08.11.2010, 02.02.2011 та 08.11.2011 уклав з ТОВ «Синтез інженерінг» договори будівельного підряду відповідно №К0811-10 , №К03/02-11 та №К08/11-10, предметом яких було виконання робіт по благоустрою території Еколого - туристичного центру в смт Паркове. До матеріалів справи залучені докази прийняття ДП «Черноморьє» та ТОВ «Синтез інженерінг» робіт, виконання яких було предметом зазначених вище договорів підряду, перерахування їх вартості, які ретельно досліджені судовою колегією

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що укладення з ТОВ «Бренд Строй» договорів субпідряду №2-11/6/284 від 12.02.2011, № 2-11/2-104 від 10.02.2011, предметом яких було виконання робіт, визначених у договорах підряду, укладених з ДП «Черноморьє» та ТОВ «Синтез інженерінг» було викликано відсутністю достатньої кількості працівників для виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що матеріали справи містять експертний висновок №13 від 07.05.2013 судово-економічної та судово-технічної експертизи, за результатами якої встановлено, що первинним бухгалтерськими документами позивача підтверджено відображення в його бухгалтерській та податковій звітності виконання робіт по договору субпідряду №2-11/2-104 від 10.02.2011 на суму 193108,80 грн. ( в тому числі податок на додану вартість у сумі 32184,80грн.), по договору субпідряду №2-11/284 від 12.02.2011 на суму 111229,20 грн. ( в тому числі податок на додану вартість у сумі 18538,20 грн.). Відсутня невідповідність відомостей бухгалтерського та податкового обліку.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту №13 від 07.05.2013, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Слід також вказати, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Слід зазначити, що згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані в актах недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушення вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2013 у справі № 801/576/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко