Ухвала

від 02.09.2013 по справі 801/5577/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/5577/13-а

02.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"- Маслов Павло Анатолійович, довіреність № б/н від 02.01.13

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Лукпанова Ксенія Вячеславівна, довіреність № 399/9/25/10.0-19 від 08.08.2013

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 04.07.2013 у справі № 801/5577/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (селище Петрівка, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97012)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000172200 від 14.05.2013,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000172200 від 14.05.2013 в частині нарахування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 584122,00 грн., що нараховано по взаємовідносинам з: ПП "Тісона", ТОВ "Пакра Україна", ПП "Флоксис", ПП "Украгротрейд", вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000172200 від 14.05.2013 в сумі 584122,00грн. по взаємовідносинам з: ПП «Тісона», ТОВ «Пакра Україна», ПП «Флоксис», ПП «Украгротрейд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства під час взаємовідносин з контрагентами позивача - ПП «Тісона», ТОВ «Пакра Україна», ПП «Флоксис», ПП «Украгротрейд». Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно та не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності. Враховуючи викладене, позивач вважає включення позивачем до податкового кредиту сум за господарськими операціями з вищенаведеними контрагентами законним, та таким, що не порушує норм податкового законодавства України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 584122,00грн. та як наслідок, протиправним податкове повідомлення-рішення №0000172200 від 14.05.2013р в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 584122,00грн., що нараховано по взаємовідносинам з ПП «Тісона», ТОВ «Пакра Україна», ПП «Флоксис», ПП «Украгротрейд».

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000172200 від 14.05.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 779721,00грн., у тому числі за основним платежем на 25650,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 754071,00 грн.

Передумовою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 779721,00грн. став акт від 26.04.2013 №1131/2200/03759079 документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: статей 198, 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку із чим: за бюджетною декларацією з податку на додану вартість завищено від'ємне значення податку на додану вартість всього у сумі 25650,00грн., у тому числі за рахунок завищення податкового кредиту за листопад 2011 року у зв'язку із чим не сплачено до бюджету у лютому 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 25650,00грн.; по скороченій декларації з податку на додану вартість занижена сума податку на додану вартість на загальну суму 533132,00грн., у тому числі по деклараціям по місяцях: січень 2011року -34914,00грн; лютий 2011року - 21212,00грн.; квітень 2011року -391,00грн.; травень 2011року -38605,00грн.; червень 2011року -8957,00грн.; липень 2011року -60450,00грн.; серпень 2011року - 252814,00грн.; вересень 2011року - 54028,00грн.; листопад 2011року -54380,00грн.; грудень 2011року - 1941,00грн.; травень 2012року -3506,00грн.; липень 2012року-1933,00грн.

З акту перевірки вбачається, що між позивачем та його контрагентами - ПП «Тісона», ТОВ «Пакра Україна», ПП «Флоксис», ПП «Украгротрейд» були укладені правочини, які суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямовані на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а отже порушують публічний порядок, а саме: відсутність у ПП «Флоксис» необхідних економічних умов для поставки товару свідчать про відсутність доказів щодо фактичного надання послуг, тобто про безтоварність операцій, аналогічного висновку відповідач дійшов відносно взаємовідносин позивача з: ТОВ «Пакра Україна», ПП «Тісона» та ПП «Украгротрейд».

Із такими висновками відповідача не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 17.09.2011 між позивачем (далі - покупець) та ПП "Тісона" (продавець) було укладено договір постачання № ДГ -005/656-0210, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність жмих соєвий, покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти цей товар, на виконання чого 06.10.2011 Приватним підприємством "Тісона" було виписано податкову накладну № 1053 на суму 104 932,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 17 488,67 грн., передача товару підтверджена видатковою накладною № РН-0001049 від 06.10.2011, товарно-транспортною накладною №435084, накладною № 012274 від 06.10.2011.

Поза увагою заявника апеляційної скарги не враховано, що рахунком-фактурою № СФ-0001037 від 06.10.2011, платіжним дорученням № 4390 від 13.10.2011, оборотно-сальдової відомістю підтверджується перерахування грошових коштів по договору постачання від 17.09.2011 позивачем у загальній сумі 104 932,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 17 48,67 грн. на банківський рахунок ПП "Тісона". Окрім цього, Приватним підприємством "Тісона" було виписано податкову накладну №41 на суму 121050,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 20175,00 грн., а передача товару підтверджена видатковою накладною № РН-0000041 від 17.09.2011, товарно-транспортною накладною №523404, накладною № 010625 від 17.09.2011н. Оплата вищенаведеного товару підтверджується платіжним дорученням № 4068 від 04.10.2011 на суму 121050,00 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що вищезазначені документи вже були досліджені судом під час розгляду справи №2а-5864/12/14/0170, де предметом розгляду справи було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, до суми визначених зобов'язань якого входила сума в розмірі 17488,67грн. за жовтень по взаємостосункам між позивачем та ПП "Тісона", а саме: постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі №2а-5864/12/14/0170, встановлено, що первинними документами бухгалтерського обліку позивача (рахунок-фактура, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, акти виповнених робіт) підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями зокрема за жовтень 2011 року між позивачем та ПП "Тісона".

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що між позивачем та ТОВ "Пакра Україна" 06.01.2012 укладено договір № 060111/13, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар, а саме: запасні частини та витратні матеріали для м'ясопереробного обладнання.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що реальність вчинених господарських операцій між позивачем з ТОВ "Пакра Україна" у серпні 2011 року вже було досліджено судом під час розгляду справи №801/1924/13-а, а саме: в постанові Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 27.03.2013 у справі №801/1924/13-а, що набрала законної сили зазначено, що на підтвердження виконання договірних зобов'язань ТОВ "Пакра Україна" були виписані відповідні податкові накладні на загальну суму 133613,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 22268,94 грн.

До того ж, про фактичне постачання товару свідчать також відповідні видаткові накладні ТОВ "Пакра Україна" на загальну суму 133613,32 грн., оплата товару здійснювалася платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок контрагента згідно рахунків на сплату, а сплата замовлених та придбаних позивачем товарів від ТОВ "Пакра Україна" підтверджується відповідними платіжними дорученнями на загальну суму 53773,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 8962,33 грн.

Під час розгляду справи №801/1924/13-а судом були дослідженні первинні документи позивача, що підтверджують виконання договору № 060111/13, укладеного між позивачем та ТОВ "Пакра Україна" 06.01.2011, у період липень - грудень 2011року , копії яких долучені до матеріалів справи та ретельно досліджені судовою колегією. Окрім цього, судом встановлено, що на адресу позивача були виписані ТОВ "Пакра Україна" податкові накладні, які ввійшли до складу податкового кредиту червня, вересня листопада за скороченою декларацією з податку на додану вартість, отриманий товар було оприбутковано під звіт на склад згідно складських накладних, оплата товару здійснювалася платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок ТОВ "Пакра Україна".

Таким чином, суд у постанові від 27.03.2013 у справі №801/1924/13-а дійшов висновку, що матеріалами справи у повному обсязі підтверджується реальність вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "Пакра Україна", а саме придбання, отримання та сплату СТОВ "Дружба народів" товару у серпні 2011 року, а також його використання; перебування контрагента позивача у статусі платника податку на додану вартість на час здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, що повністю відповідає приписам статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 01.08.2011 між ПП «Флоксис» (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір №270, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар-пакети поліетеленові, а покупець зобов'язався оплатити товар. На виконання вказаного договору ПП «Флоксис» було поставлено позивачу товар на загальну суму 6414,00грн., що підтверджується: рахунком-фактурою, видатковою накладною, накладною, податковою накладною, розрахунки за поставлений товар позивачем здійснені платіжним дорученням №33623 від 20.10.2011.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Украгротрейд» за період липень-серпень 2011 року судова колегія зазначає, що під час розгляду справи судом були дослідженні первинні документи позивача, що підтверджують виконання договору поставки №250711/581-2907, укладеного між позивачем та ПП «Украгротрейд» 25.07.2011, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: податкові накладні, які ввійшли до складу податкового кредиту червня - вересня 2011року за скороченою декларацією з податку на додану вартість, накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними підтверджується поставка ПП «Украгротрейд» позивачу товару згідно договору №250711/581-2907, оплата на виконання якого здійснювалася платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок ПП «Украгротрейд».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю. Більш того акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, податковим органом не подано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Стосовно заперечень в апеляційні скарзі стосовно стягнення судового збору у розмірі 2294,00 грн. шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 за №2135/11/13-11 відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 у справі № 801/5577/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко