Рішення

від 03.09.2013 по справі 919/869/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 919/869/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5

Ідентифікаційний код: 25750044)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1,

Ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

про стягнення 30840,22 грн, розірвання договору та повернення майна

за участю:

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012;

відповідач -не з'явився,

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 30 840,22 грн, з яких: 15 154,91 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2013 по 30.06.2013; 433,12 грн -пеня; 88,19 грн - 3 % річних; 15 164,00 грн - штраф, а також розірвання договору оренди № 310-05 від 03.07.2008 та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.07.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.09.2013. Відстрочено позивачу сплату судового збору до 03.09.2013.

Представник позивача у судовому засіданні надав докази на підтвердження сплати судового збору у повному обсязі. Також, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання відповідач не з'явився, відзив на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

26.12.2006 між територіальною громадою, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 4157 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення магазину (з НОМЕР_2 по НОМЕР_3) загальною площею 94,80 кв.м. з ганком і приямками в цокольному поверсі житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та знаходиться на балансі РЕП-22, вартість яких, згідно акту оцінки (експертного звіту) складає 90 557,00 грн. Орендовані вбудовані нежилі приміщення будуть використовуватися під розміщення магазину продовольчих товарів (з реалізацією товарів підакцизної групи) (далі - об'єкт оренди) (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 2.4 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

26.07.2012 сторонами підписаний протокол узгоджень змін до договору оренди № 310-05 від 22.09.2005, відповідно до якого сторони внесли зміни до договору оренди, зокрема до пункту 3.1, згідно з яким розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 36 540,00 грн на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки - 18% від вартості об'єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, станом на 31.06.2012. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

У пункті 3.2 протоколу сторони домовились, що орендна плата складає 3035,87 грн за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400.

Також визначено, що договір діє до 31.12.2013 (п. 7.1. Договору).

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що у відповідності з методикою, затвердженою рішенням сесії міської Ради № 344 від 13.11.2002, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату послуг, наданих підприємствами комунальної сфери.

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушень однієї із сторін умов договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, за невиконання або неналежне виконання обов'язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати (пункт 6.2 Договору).

26.12.2006 договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за № 4157 (а.с. 11 зворотний бік).

Таким чином, на час розгляду справи, договір (з урахуванням протоколу узгодження змін від 26.07.2012) є чинним.

Актом прийому передачі орендованого майна від 26.12.2006, укладеним між сторонами, підтверджується передача в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з 01.02.2013 по 30.06.2013 стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 30 840,22 грн, з яких: 15 154,91 грн -основна заборгованість з орендної плати; 433,12 грн -пеня; 88,19 грн - 3 % річних; 15 164,00 грн -штраф; а також розірвання договору оренди № 310-05 від 26.12.2006 та зобов'язання звільнити приміщення.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди № 310-05 від 26.12.2006 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість орендаря перед орендодавцем за орендною платою за період з 01.02.2013 по 30.06.2013 склала 15 154,91 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі відповідачем суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 15 154,91 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 88,19 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 9), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 88,19 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 433,12 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 6.1 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 9), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 433,12 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 15 164,00 грн, враховуючи положення пункту 6.2 Договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням грошового зобов'язання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 3032,80 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 15 164,00 грн. (3032,80 грн. *5).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 1516,40 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 1516,40 грн.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи факт невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди комунального майна підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення магазину (з НОМЕР_2 по НОМЕР_3) загальною площею 94,80 кв.м. з ганком і приямками в цокольному поверсі житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 4014,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509,ЗКПО 23895637, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 17 192,62 грн (сімнадцять тисяч сто дев'яносто дві грн. 62 коп), з яких: 15 154,91 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2013 по 30.06.2013; 433,12 грн -пеня; 88,19 грн - 3 % річних; 1516,40 грн - штраф.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 310-05 від 26.12.2006, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1) звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення магазину (з НОМЕР_2 по НОМЕР_3) загальною площею 94,80 кв.м. з ганком і приямками в цокольному поверсі житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ,, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі 4014,50 грн (чотири тисячі чотирнадцять грн 50 коп)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволені решти вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 09.09.2013.

Суддя І.А. Харченко