Постанова

від 03.09.2013 по справі 910/12444/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 910/12444/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Афанасьєв Ю.О.

від відповідача - Пшеничний С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілая»

до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

про стягнення 247 500,00 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілая» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (далі - відповідач) заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 24 від 23.03.2011 року та № 28/01/13 від 01.01.2013 року у розмірі 247 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Ілая» в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відмовлено приватному акціонерному товариству «Бліц-Інформ» у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду по стягненню з відповідача 247 500,00 грн. основного боргу і судового збору строком на чотири місяці рівними частками.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ілая» задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ілая» основний борг в розмірі 247 500,00 грн., судовий збір в розмірі 4 950,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.09.2013 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає вирішенню спору.

У судове засідання призначене на 03.09.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛАЯ» (перевізник) та Закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-інформ» (замовник) виникли на підставі укладеного 23 березня 2011 року договору за номером 24 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі - договір 1).

В подальшому, 14.10.2011 року у зв'язку з перейменуванням відповідача на Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» до договору 1 було підписано додаткову угоду, посвідчену сторонами по справі.

Пунктом 7.1 розділу 7 договору 1 було передбачено пролонгацію вищевказаного договору на 1 (один) календарний рік, якщо сторони письмово не заявлять про розірвання договору на 30 календарних днів до закінчення строку дії договору. Таким чином, дія договору 1 продовжувалась у 2012 році.

01.01.2013 року між сторонами по справі був укладений договір за номером 28/01/13 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (надалі - договір 2).

Обидва договори, укладені між ТОВ «ІЛАЯ» та ПАТ «Бліц-Інформ», є ідентичними за своїми умовами.

За умовами п. 1.1. договору 1 та договору 2 перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення вантажів замовника в міжнародному сполученні на підставі письмових заявок, а замовник повинен надавати вантажі для перевезення та оплачувати послуги, надані перевізником.

Відповідно до п. 2.1. договору 1 та договору 2 перевезення вантажів виконується перевізником на підставі заявок на перевезення вантажів, які подаються замовником письмово (факсова копія має силу оригінала).

Як свідчать матеріали справи, відповідача свої зобов'язання за умовами договору 1 та договору 2 виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг): від 25.10.2012 року, від 06.11.2012 року, від 12.11.2012 року, від 13.11.2012 року, від 14.11.2012 року, від 20.11.2012 року, від 22.11.2012 року, 27.11.2012 року, від 04.12.2012 року та інші, CMR: № 584757, № 584750, № 714558, № 714557 та інші, заявками на транспортний засіб за період з 22.10.2012 року по 29.03.2013 року та податковими накладними за період з 25.10.2012 року по 03.04.2013 року.

У відповідності до п. 4.2 розділу 4 договору 1 та договору 2 оплата за перевезення вантажів здійснюється на підставі виставленого перевізником рахунку, акту виконаних робіт та CMR з відміткою отримання вантажів, протягом 15 (договір 1) та 30 (договір 2) банківських та календарних днів відповідно, з моменту підписання оригінальних документів.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: № СФ-0000237 від 25.10.2012 року, № СФ-0000247 від 06.11.2012 року, № СФ-0000248 від 08.11.2012 року, № СФ-0000253 від 13.11.2012 року, № СФ-0000254 від 14.11.2012 року, № СФ-0000259 від 20.11.2012 року, № СФ-0000260 від 22.11.2012 року, № СФ-0000263 від 24.11.2012 року та інші.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2013 року на розрахунковий рахунок ТОВ «ІЛАЯ» надійшли кошти від ПАТ «Бліц-Інформ» в сумі 10 100,00 грн. та 05.06.2013 року надійшли кошти в сумі 6 000,00 грн.

Отже, станом на день розгляду справи залишок по заборгованості ПАТ «Бліц-Інформ» перед ТОВ «ІЛАЯ» становить 247 500,00 грн., про що відповідач був проінформований листом від 07.06.2013 року.

Враховуючи, що позивачем здійснено перевезення вантажу, про що свідчать CMR та акти приймання - передачі робіт (надання послуг), проте відповідачем обов'язок щодо сплати за перевезення вантажу виконано частково, місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення 247 500,00 грн. боргу.

Водночас місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду щодо стягнення на користь позивача 247 500,00 грн. основного боргу і судового збору строком на чотири місяці рівними частками з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

У поданій відповідачем заяві про розстрочку виконання рішення не вказано, які саме виняткові випадки/обставини має бути враховано судом, та не доведено наявність таких обставин, що вказує на її безпідставність.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 12.01.2011 справі N 30/325.

Крім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та всі грошові суми, що належать відповідачу оскільки позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не надано доказів, які б свідчили, що відповідач має намір відчужити майно, на яке позивач просить накласти арешт.

За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року - без змін.

Матеріали справи № 910/12444/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.