Рішення

від 04.09.2013 по справі 914/2684/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   04.09.2013 р.                                                          Справа № 914/2684/13 За позовом: спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хмесіл Лтд", м. Київ, до відповідача:приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м. Рава-Руська, про: стягнення 48377,79 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хмесіл Лтд" до приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс" про стягнення 48377,79 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.07.2013 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 05.08.2013 р. Розгляд справи відкладався на 04.09.2013 р. у зв'язку з поданим клопотанням відповідача та неприбуттям в судове засідання позивача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №001/2010 від 01.12.2009 р. не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 44734,20 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3020,87 грн. пені, 622,72 грн. – 3% річних. В судове засідання 04.09.2013 року представник відповідача повторно не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.08.2013 р., причин неприбуття не повідомив, письмового відзиву на позов не надав. Таким чином, судом було створено відповідачу усі можливості для висловлення власної позиції з приводу предмета спору та подання доказів на свій захист. Оскільки в судове засідання 04.09.2013 року не було подано жодних клопотань, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами та відсутності представника відповідача. Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке. Між сторонами у справі укладено договір поставки №001/2010 від 01.12.2009 р. (надалі – Договір поставки). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставляти в обумовлені цим договором строки покупцеві (відповідач у справі) медичні препарати (надалі – товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно оплачувати його згідно з умовами договору. Замовлення вважається узгодженим, якщо постачальником виставлено рахунок на оплату або відвантажено товар, а покупцем прийнято товар за видатковою накладною та надано довіреність або інший документ, що підтверджує отримання товару. Ціна, кількість та асортимент кожної партії товарів, що поставляється по цьому договору, визначається видатковою накладною, що є невід'ємною та обов'язковою частиною цього договору (пункт 2.2, 2.3 Договору поставки). На виконання умов Договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 59676,00 грн., про що свідчать: -  видаткова накладна №РН-0004667 від 18.12.2012 р. на суму 9498,00 грн. та довіреністю №К-1600 від 18.12.2012 р. Оплата 01.02.2013 р., -  видаткова накладна №РН-0004670 від 18.12.2012 р. на суму 498,00 грн. та довіреністю №К-1600 від 18.12.2012 р. Оплата 01.02.2013 р., -  видаткова накладна №РН-0004671 від 18.12.2012 р. на суму 16560,00 грн. та довіреністю №К-1600 від 18.12.2012 р. Оплата 01.02.2013 р., -  видаткова накладна №РН-0004672 від 18.12.2012 р. на суму 33120,00 грн. та довіреністю №К-1600 від 18.12.2012 р. Оплата 01.02.2013 р. Позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія №17-юр від 21.05.2013 р., про оплату заборгованості за поставлений товар. Відповідачем отримано зазначену претензію 27.05.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у сумі 44734,20 грн. При ухваленні рішення суд керувався таким. Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору поставки в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 5.2 Договору поставки передбачено, що строк для розрахунків узгоджується між сторонами і вказується у видатковій накладній на кожну партію товарів, що поставляється по цьому Договору. Як убачається із видаткових накладних, по яких виникла заборгованість, оплата має бути здійснена 01.02.2013 р. В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки відповідач отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, порушив строки погашення заборгованості, визначені Договором поставки, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 44734,20 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 622,72 грн. – 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого. Відповідно до пункту 7.3 Договору поставки за прострочку оплати товарів до 30 календарних днів включно, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період за кожен день прострочки платежу. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3020,87 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В : 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс" (адреса: вулиця Калнишевського, будинок 5, місто Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316; ідентифікаційний код 13808034) на користь спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хмесіл Лтд" (адреса: вулиця Промислова, 50/52, місто Львів, 79024; ідентифікаційний код 37123114) 44734,20 грн. основного боргу, 3020,87 грн. пені, 622,72 грн. – 3% річних, 1720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. 3.          Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09.09.2013 р.           Суддя                                                                                 Рим Т.Я.