Ухвала

від 10.09.2013 по справі 320/2596/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4587/13 Головуючий у 1-й інстанції Калугіна І.О.

Суддя-доповідач Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Гончара О.С.

суддів Воробйової І.А., Кочеткової І.В.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2013 року ТОВ «АФ «Злагода» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 01 лютого 2007 року між ТОВ «АФ «Злагода» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 7, 5019 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2323083900:03:002:0006, строком на 4 роки. Державна реєстрація договору оренди була здійснена 03 квітня 2008 року, а тому дія договору була до 03 квітня 2012 року.

Так, у вересні 2011 року земельна ділянка орендарем була засіяна ячменем, на оброблення спірної земельної ділянки були понесені витрати. Через морозну зиму позивач хотів досіяти ячмінь, однак відповідач ОСОБА_2 не допустив техніку позивача на земельну ділянку та здійснив культивацію землі, остаточно знищивши посіви ТОВ «Агрофірма» «Злагода». Актом обстеження від 16 травня 2012 року було встановлено, що посіви озимого ячменю на вищевказаній земельній ділянці відсутні. Отже, право власності на ячмінь, як на посівний матеріал, так і на плоди (доходи), які орендар міг отримати від посівів, належить ТОВ Агрофірма «Злагода». Розмір завданих збитків оцінює в розмірі 8824,16 грн.

На підставі викиданого позивач, просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 8824,16 грн.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2013 року залучено ОСОБА_3 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року в позові ТОВ «АФ «Злагода» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «АФ «Злагода» зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні рішення порушено норми процесуального та матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ст. ст. 16 , 18 , 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Судом встановлено, що 01 лютого 2007 року між ТОВ «Агрофірма «Злагода» та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі загальною площею 7, 5019 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2323083900:03:002:0006, строком на 4 роки. Державна реєстрація договору оренди була здійснена 03 квітня 2008 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Проте в договорі від 01 лютого 2007 року між ТОВ «Агрофірма «Злагода» та ОСОБА_3 не вказано ні періоди ротації основної сівозміни, ні сам проект землеустрою.

В судовому порядку вказаний договір не визнано недійсним.

Частиною 1 ст. 31 цього Закону передбачено в якості однієї з підстав припинення договору оренди землі закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач, достовірно знаючи про те, що в квітні 2012 року строк дії договору оренди землі закінчиться, та усвідомлюючи, що до закінчення договору оренди не встигне отримати урожай, в позові зазначає, що восени 2011 року обробив та засіяв належну ОСОБА_3 земельну ділянку.

Проте, матеріалами справи не підтверджено чи була засіяна належна ОСОБА_3 земля дійсно озимим ячменем, оскільки акт обстеження посівів озимого ячменю без дати на а.с.10 не є належним доказом, та також не надано доказів, що станом на 03.04.2012 року цей врожай існував, а не вимерз як зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.05.2012 року (а.с.17).

Враховуючи, що строк дії укладеного між позивачкою і відповідачем договору оренди землі закінчився 03.04.2012 року, цей договір вважається припиненим.

Заявляючи позов про стягнення збитків до ОСОБА_2, з яким позивач в договірних стосунках на знаходився , позивач послався на ст.11, ст.1166 ЦК України.

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

При цьому, як передбачено в ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 2 ст. 1166 ЦК України , особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто тягар доказування згідно з перерахованими нормами розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Вирішуючи спір про стягнення збитків, суд повинен з'ясувати наявність усіх елементів складу правопорушення (порушення цивільного права позивача), а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки, що є підставою для відшкодування збитків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, правильно виходив з того, що після припинення договору оренди землі в зв'язку з закінченням його строку, на який його було укладено, припинено всі зобов'язання між сторонами за договором оренди, а порушення майнових прав позивача незаконними діями відповідача, позивачем не доведено.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду про відмову у задоволені позову ТОВ Агрофірма «Злагода» у зв'язку з недоведеністю ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не має.

Доводи апелянта не ґрунтуються на матеріалах справи та не свідчать про неправильне застосування судом норм діючого законодавства.

Керуючись ст., ст. 307 , 308 , 313 , 317 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода» відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 липня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: