Рішення

від 02.09.2013 по справі 904/5220/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.13р. Справа № 904/5220/13

За позовом Відділу освіти Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Айс-Плюс", м.Дніпропетровськ

про примусове виселення з орендованого приміщення

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про виселення відповідача з орендованого приміщення колишнього ДНЗ № 303, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 119Б.

21.08.13р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Айс-Плюс" (код ЄДРПОУ 25529776, м.Дніпропетровськ, вул. Миронова, 16В) та передати у володіння відділу освіти Ленінської районної у місті ради (код ЄДРПОУ 02142218, м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 19) нежитлове приміщення (будівлю) колишнього ДНЗ № 303, загальною площею 1835 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 119Б.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Айс-Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 16В, код ЄДРПОУ 25529776) звільнити земельну ділянку площею 0,1265 га під будівлею колишнього ДНЗ № 303 та земельну ділянку площею 0,2055 га для короткочасного перебування автотранспорту за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 119Б).

Зазначена вище заява господарським судом до розгляду не приймається, з огляду на наступне.

В статті 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право позивача змінити підставу або предмет позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на одночасну зміну предмета та підстав позову.

До того ж, право на зміну предмету чи підстав позову, відповідно до зазначеної вище норми процесуального кодексу, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Заява позивача від 21.08.13 р., містить зміну як предмету так і підстав позову, до того ж, із вказаною заявою останній звернувся до суду після початку розгляду спору по суті, про що свідчить протокол судового засідання від 30.07.13 р.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.07.13р., підприємство відповідача знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і була надіслана ухвала суду як про порушення провадження у справі так і про відкладення, а отже відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

В судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Дніпропетровської області 25.01.11р. розглянуто спір за позовом Відділу освіти Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Айс-Плюс", за результатами якого прийнято рішення у справі № 41/30-10 (6/369-10) про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Айс-Плюс" повернути Ленінській районній у місті Дніпропетровську раді, орендоване приміщення, площею 1835 м2, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, 5.

Зазначене вище рішення в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії та частково про стягнення орендної плати і пені, набрало законної сили 14.04.2011р.

При розгляді зазначеної вище справи господарським судом встановлено факт укладення сторонами договору оренди № 40Л, згідно п.1.1 якого Орендодавець (позивач у даній справі) передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 1835 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, 5.

Встановлено вказаним рішенням і факт передачі об'єкту оренди за вказаною адресою.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що рішення у справі № 41/30-10 (6/369-10) в частині зобов'язання відповідача повернути приміщення, відповідачем не виконується, він просить виселити останнього, з орендованого приміщення.

При цьому, прохальна частина позовної заяви містить вимогу виселити відповідача з орендованого приміщення колишнього ДНЗ № 303, що знаходиться за адресою: вул. Набережна Заводська, 119 Б, в той час, як вже було зазначено вище, предметом розгляду справи № 41/30-10 (6/369-10) було орендоване приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, 5 , і обґрунтовуючи заявлені вимоги в даній справі, позивач також посилається саме на договір оренди № 10 від 11.09.2001р, який був предметом у справі № 41/30-10 (6/369-10), де об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, 5 .

Вимоги заявлені позивачем задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документального підтвердження, що спірному об'єкту оренди змінено адресу, позивачем не надано, як не надано і доказі того, що відповідачем не виконано рішення суду щодо повернення об'єкту оренди, оскільки із постанови про повернення виконавчого документу від 09.02.2012р. вбачається, що боржник (відповідач у даній справі) станом на 09.02.2012р. не займає приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Комунар, 5 .

Доказів, які б свідчили, що позивачем передавалось в оренду приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 119 Б, строк якого сплив, а орендар не повертає приміщення з оренди, позивачем також надано не було.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя І.Ф. Мельниченко Повне рішення складено 03.09.2013р.