Постанова

від 29.07.2013 по справі 808/4979/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2013 року          14:30 Справа №  808/4979/13-ам.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом          Приватного підприємства «Дельта консалтінг» до                  Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя третя особа          Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізькій області про                 визнання протиправними дій та стягнення суми надмірно сплачених страхових внесків,                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 23 травня 2013 року Приватне підприємство «Дельта консалтінг» (далі – позивач або ПП «Дельта консалтінг») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі – відповідач або УПФУ) в якій просить суд визнати протиправними дії відповідача та стягнути суму надмірно сплачених страхових внесків в розмірі 18975,04 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є платником єдиного податку, а протягом 2006-2010 р. р. був також платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У зв'язку із цим, частина сум єдиного податку (42%) зараховувалась в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих страхувальником у встановленому законодавством розмірі на суму фактичних витрат з оплати праці працівників. Вважає, що 42 % від єдиного податку, сплаченого платником єдиного податку до державного казначейства, є страховим внеском до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вказує, що проведеною УПФУ перевіркою встановлено факт переплати позивачем страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %) в сумі 18975,04 грн. З огляду на положення ч. 13 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стверджує, що така сума переплати мала бути повернута підприємству за його вимогою. Однак, УПФУ двічі відмовило у вимогах ПП «Дельта консалтинг» у поверненні сум переплати, а тому  позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та незаконними і просить у судовому порядку стягнути з відповідача 18975,04 грн. переплати.     Ухвалою суду від 27 травня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 19 червня 2013 року. В судовому засіданні 19 червня 2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення та пояснив, що під час планової перевірки ПП «Дельта косалтінг» станом на 01.01.2011 було виявлено переплату по страховим внескам, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства у сумі 18975,04 грн. Проте, вважає, що вказану переплату не слід ототожнювати із переплатою по страхових внесках у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до ст. 1 вказаного Закону, страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Крім того зазначає, що позивачем не заперечується, що розміри здійснених ним самостійно платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у перевіряємий період не перевищували розміри, встановлені чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для повернення позивачу грошових коштів як надмірно чи помилково сплачених. Наголошує, що оскільки єдиний податок є складовою частиною системи оподаткування в Україні, то контроль за правильністю його нарахування, обчислення та сплати покладено на державні податкові органи. А позивачем, за твердженням відповідача, не надано доказів того, що сплачуваний ним у період, який перевірявся, розмір єдиного податку перевищував встановлені чинним законодавством розміри. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити  повністю. За клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинялось до 11 липня 2013 року, в якості третьої особи залучено - Головне Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. За письмовим клопотанням відповідача, ухвалою суду від 11 липня 2013 року провадження у справі зупинялось до 29 липня 2013 року, також замінено неналежну третю особу - Головне Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області  на належну - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізькій області (далі – третя особа). В судове засідання 29 липня 2013 року представники сторін не з'явились. 29 липня 2013 року від позивача надійшла заява (вх.№31215) про розгляд справи за відсутності представника позивача в порядку письмового провадження. 29 липня 2013 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№31084) про зупинення провадження у справі, також у вказаному клопотанні відповідач зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, просить суд у задоволенні позову відмовити. 29 липня 2013 року від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№31212) в яких було зазначено, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами Міністерства доходів і зборів України, або за рішенням суду. Оскільки, ні відповідні висновки, ні рішення суду до третьої особи не надходили то у Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізькій області відсутні підстави для стягнення надмірно сплачених страхових внесків в розмірі 18975,04 грн. на користь ПП «Дельта консалтінг». Також, просить суд розглядати справу за відсутності представника третьої особи. Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи клопотання позивача та третьої особи про розгляд справи без участі їх представників, неприбуття представника відповідача, а також положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: Листом від 04.07.2012 за вих._№35-Д ПП «Дельта консалтинг» звернулось до УПФУ з пропозицією проведення звіряння взаєморозрахунків, у зв'язку з тим, що за даними позивача у відповідача на рахунках знаходиться переплата. У відповідь на вказаний лист відповідач направив на адресу позивача листа від 20.08.2012 року за вих. №11225/02, з підписаним актом звіряння розрахунків. 10 жовтня 2012 року позивач первісно звернувся до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів в загальний сумі 18975 грн. 04 коп., яка була визначена актом звіряння взаєморозрахунків отриманим від відповідача. У відповідь на зазначену вимогу УПФУ листом від 17.10.2012 за вих. №14060/2 року повідомило, що повернення суми страхових внесків можливо тільки після проведення документальної перевірки та повідомило, що проведення документальної перевірки заплановано на листопад 2012 року. Повідомленням від 23.10.2012 року №112, УПФУ повідомило позивача про проведення в період з 05.11.2012 року по 09.11.2012 року планової документальної перевірки. В період з 08 по 09 листопада 2012 року уповноваженою посадовою особою відповідача, на підставі направлення №258 від 07.11.2012 року, було проведено планову перевірку, про що було складено акт перевірки №99 від 09.11.2012 року. Відповідно до п.3.3. акту перевірки встановлено, що частина єдиного податку, що перевищує нарахування складає 18975 грн. 04 коп. Період виникнення заборгованості фактично не було зазначено в акті, але підтверджено актом звірки розрахунків доданим до листа відповідача від 20.08.2012 року вих. №11225/02, згідно якого встановлено розмір та терміни виникнення переплати, та підтверджено той факт, що станом на 01.01.2011 року сума переплати складає 18975 грн. 04 коп. Листом від 13.11.2012 року за вих. №13/11-1-Д, позивач звернувся до відповідача з вимогою, щодо повернення надмірно сплачених страхових внесків. У відповідь на вимогу, відповідач листом вих. №16347/04 від 30.11.2012 року фактично відмовив у поверненні грошових коштів. 07 грудня 2012 року, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою вих. №12/07-1-Д. Листом від 26.12.2013 за вих.№18015/11 відповідач повторно відмовив у поверненні грошових коштів, мотивуючи це тим, що контролюючими органами у сфері справляння податків є органи державної податкової служби, а обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми. Не погоджуючись із діями УПФУ щодо відмови у поверненні надміру сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок зайво сплаченої частини єдиного податку (42 %) та з вимогою стягнути 18975,04 грн.  ПП «Дельта консалтинг» звернулось до суду. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон № 1058-ІV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України № 1058-ІV передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Згідно статті 15 цього ж Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду. Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Отже, Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» застосовується в частині, що не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до п.1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»,  спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність  працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки  яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,  послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до   Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат,  які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку (завірені органом Пенсійного фонду копії платіжного доручення, квитанції (другий примірник прибуткового документа) або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі), поданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів Державного казначейства України або інших фінансових органів про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини сум єдиного податку. Частина сум єдиного податку враховується в Розділі І особової картки платника як сплачені страхові внески за найманих працівників.   В той же час, відповідно до статті 20 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Відповідно до п. 5.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), для  зарахування коштів платників Пенсійного фонду в установах банку відкриваються органами Пенсійного фонду поточні рахунки на рахунку 2560 «Державні позабюджетні фонди», де відображаються їх надходження та використання. Рахунок відкривається у порядку, установленому постановою Національного банку України від 12.11.2003 № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493. Судом, згідно долучених до справи документів (в тому числі акту перевірки від 09.11.2012 №99) встановлено, що за період з 30.06.2006 по 20.01.2011 ПП «Дельта консалтінг» повинно було сплатити страхових внесків у розмірі 157134,84 грн., фактично сплачено 176109,88 грн. (з урахуванням сплати єдиного податку в розмірі 125680,98 грн. та перерозподілу фінансових санкцій та пені). Отже, переплата страхових внесків, станом на 01.01.2011 складає 18975,04 грн. за рахунок сплаченої частини єдиного податку (42 %), який надійшов до Пенсійного фонду від органів Держказначейства. Вищевказані докази та відомості спростовують твердження відповідача про відсутність належного підтвердження надміру чи помилково сплачених страхових внесків з боку ПП «Дельта консалтінг».   В силу вимог частини 13 статті 20 Закону України № 1058-ІV, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. В пункті 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), зазначалося про те, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків. Такої ж позиції притримувався Пенсійний фонд України у своїх листах від 19.03.2004 № 2645/04, від 15.10.2007 № 16442/03-30, від 23.11.2006 № 15540/03-30, від 03.11.2009 №20042/03-30. Тобто, законодавець чітко висловив свою позицію, щодо урівнення сум сплачених страхувальниками як страхових внесків безпосередньо до Пенсійного фонду та сум, які надходили за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на відповідний рахунок Пенсійного фонду як відсоток від єдиного та фіксованого податків. У зв'язку із цим, у суду відсутні будь-які об'єктивні підстави для оцінки вищевказаного платежу як переплати по єдиному податку, оскільки в акті перевірки УПФУ вказана сума рахується як переплата саме по страхових внесках. Крім того, слід зазначити, що платник єдиного податку сплачував у складі єдиного податку й відповідний страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Спосіб та порядок отримання Пенсійним фондом України страхових внесків не впливають на соціальне та юридичне призначення такого платежу. Крім того, вказана сума не надходила в місцевий чи Державний бюджет, а була зарахована органом Державного казначейства безпосередньо на рахунок Пенсійного фонду України. Підтвердженням тому, що вказані суми є страховими внесками, є також Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 2-4 від 19.01.2002 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.03.2002 року (діяв до 01.01.2011 року), згідно якого облік   надходжень коштів, що надходять з державного казначейства від сплати частини єдиного податку, здійснюється саме органами Пенсійного фонду України (пункт 5.5.), як і облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі «Переплата» (пункт 7.2.). Тому, твердження відповідача в цій частині суд також визнає безпідставними. Однак, Розділ 11, і відповідно пункт 11.17, щодо повернення надміру чи помилково сплачених страхових внесків, був виключений зі згаданої Інструкції з 01.01.2011 року на підставі постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 22.10.2010 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року за № 1091/18386. Разом з тим, частина 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від  09.07.2003 року зберігає чинність на час вирішення судом адміністративного спору та передбачає повернення суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи страхувальникам, або за їх згодою зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Та обставина, що правлінням Пенсійного фонду не визначено конкретного порядку і строків повернення страхувальникам надмірно сплачених платежів, не свідчить про наявність підстав для незастосування вказаної норми Закону та суперечить принципу верховенства права (ст. 8 КАС України), який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184). Окрім  того, позиція Європейського Суду з прав людини ґрунтується на тому, що держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин. З огляду на вищевикладене, сума надмірно сплачених до Пенсійного фонду страхових внесків підлягала поверненню ПП «Дельта консалтінг» УПФУ. Дії (бездіяльність) щодо не повернення вказаної суми з боку УПФУ є протиправними діями (бездіяльністю). Доводи відповідача про те, що сума такої переплати може бути повернена управління Державного казначейства у м. Запоріжжя виключно відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288 (в редакції наказу №181 від 29.05.2008 року) та в рамках Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної   податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України № 974/1597/499 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1386/18681, тобто на підставі висновку податкового органу суд відхиляє, позаяк вказаними нормативно-правовими актами передбачено повернення тих платежів, які були зараховані до загального (спеціального) фонду державного або місцевих бюджетів. В той же час, як кошти в сумі 18975,04 грн., тобто 42% від сплаченого позивачем єдиного податку, були зараховані на рахунок Пенсійного фонду України. Однак, облік сум переплати за платежами, які на певну дату надійшли понад зобов'язання, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, здійснюється органом Пенсійного фонду України в особових рахунках платників у графі «Переплата» згідно з п. 7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року N 2-4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 року за N 212/6500. Відповідно до вказаної норми, повернення платнику зайво або помилково внесених сум платежів до Пенсійного фонду України або зарахування переплат у рахунок сплати інших платежів в особових рахунках платників проводиться органом Пенсійного фонду на підставі заяви платника. Проте заява про повернення надміру сплачених сум подається до Пенсійного фонду не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, і розглядається протягом місяця з дня подачі заяви. Відповідно до відомостей зазначених в акті звіряння розрахунків, з урахуванням дат звернення позивача до відповідача з вимогами щодо повернення надміру сплачених сум страхових внесків, підлягають поверненню суми надміру сплачених страхових внесків за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року в розмірі 16547 грн.22 коп. Інші суми поверненню не підлягають, так як були сплачені більш ніж 1095 днів до дня звернення позивача з відповідною заявою (вимогою) до УПФУ. Вказані відомості безпосередньо відображені в акті звіряння розрахунків. Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони: 1)          на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)          з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано; 3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії); 4)          безсторонньо (неупереджено); 5)          добросовісно; 6)          розсудливо; 7)          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій  дискримінації; 8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія); 9)          з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення; 10)           своєчасно, тобто  протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах. Відмовляючи ПП «Дельта консалтінг» у поверненні надмірно сплачених ним платежів, відповідач порушив норму частини 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, не дотримався засад добросовісності та розумності, зробив необґрунтовані висновки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача на повернення надмірно сплачених страхових внесків.    Враховуючи те, що позивач вже двічі звертався до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, але отримав необґрунтовані відмови з боку УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, суд вважає, що у даному випадку належним засобом захисту буде саме стягнення надміру сплачених сум страхових внесків за період 1095 днів до дня звернення позивача з відповідною заявою до УПФУ, (16547,22 грн.) з відповідних рахунків відповідача. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний  позов підлягає частковому задоволенню.           Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  ПОСТАНОВИВ: 1.    Адміністративний позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови повернути Приватному підприємству «Дельта консалтінг» надміру сплачені страхові внески в сумі 16547,22 грн.           3.  Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2б, код ЄДРПОУ 20508396) на користь Приватного підприємства «Дельта консалтінг» (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 32440665) суму надмірно сплачених страхових внесків, яка утворилась за рахунок сплаченої частини єдиного податку (42%) за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року включно в розмірі 16547 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 22 (двадцять дві) коп. 4.  В іншій частині позовних вимог відмовити.   5. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дельта консалтінг» (код ЄДРПОУ 32440665) судовий збір у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.                     Суддя                                                            Ю.П. Бойченко