Постанова

від 04.09.2013 по справі 820/6823/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 р. справа №820/6823/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Смірнова І.Ю.,

представника відповідача - Головко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" до Красноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрове", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000092200 та №000010220 від 12.04.2013 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, у т.ч. положень Цивільного та Господарського кодексів України.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі та додатково зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і спростовуються документами, наданими позивачем до суду.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що позивачем не надано до перевірки усі необхідні первинні документи, тому висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими та правомірними, відповідно, правомірними є і оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до документів, що містяться у матеріалах справи ( Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.11.2012 р.; Довідка з ЄДРПОУ АБ № 427720, протокол загальних зборів учасників ТОВ «Цукрове» від 27.04.2012 р.) судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукрове» (код 31633236) зареєстроване як юридична особа 17.10.2001 р. Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області; виконуючим обов'язки директора товариства є Поплавський Віталій Володимирович.

22.03.2013 р. відповідачем складено Акт № 165/22-31633236 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукрове» (код 31633236) з питань дотримання вимог податкового законодавства з результатами взаємовідносин з ТОВ «КП «Леменг» (код 35970586) за серпень - жовтень 2010 року ( далі - Акт перевірки).

Відповідно до вказаного Акту перевірки ТОВ „Цукрове" на підставі податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ «КП «Леменг» на виконання договору від 25.08.09 № 250810-1П/231, включило до складу валових витрат у ІІІ-ІV кварталах 2010 року суму 890 440,5 грн. та до складу податкового кредиту у серпні - жовтні 2010 року - суму 178 088 грн., виходячи з вартості нафтопродуктів, які були предметом купівлі-продажу за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «КП «Леменг» .

Як зазначено у Акті перевірки, ТОВ «Цукрове» надані відповідачеві копії видаткових накладних; накладних внутрішньогосподарського призначення; відомостей забору бензину та мастильних матеріалів. У вказаних документах не зазначено посаду та прізвище осіб, які отримали дизельне пальне; не вказано номер та дату довіреностей на отримання дизельного пального; відсутня назва паливно-мастильних матеріалів; дані про осіб, які здійснювали відпуск ПММ; не ідентифіковані підписи осіб, які отримали ПММ.

Також у Акті перевірки зазначено, що позивачем не надано документи, які підтверджують факт транспортування дизпалива, а саме: товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

За результатами перевірки відповідачем здійснено висновки про порушення позивачем податкового законодавства. Вказані висновки стали підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень а саме:

- податкового повідомленнями-рішеннями від 12.04.2013р. № 0000092200, яким позивачеві збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 278 263 грн. (де: основний платіж - 222 610 грн., штрафні санкції - 55 653 грн.);

- податкового повідомленнями-рішеннями від 12.04.2013 р. № 0000102200, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 222 610 грн. (де: основний платіж - 178 088 грн., штрафні санкції - 44 522 грн.).

Щодо правомірності оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень №0000092200 та №000010220 від 12.04.2013 суд зазначає наступне.

Відповідно до документів, що містяться у матеріалах справи між ТОВ «Цукрове» та ТОВ «КП «Леменг» укладено договір № 250810-1П/231 від 25.08.2009 р. поставки, за умов якого позивач є покупцем нафтопродуктів, а ТОВ «КП «Леменг» - постачальником. Відповідно до умов договору кількість та вартість кожної партії товару визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість товару має відповідати технічним умовам та державним стандартам, які підтверджуються сертифікатом відповідності та паспортом виробника (п. 2.1.договору). Факт поставки товару підтверджується відповідними підписами та печатками на накладних. (п. 3.2. договору).

Додатковою угодою від 30.08.2019 р. ( та у подальшому додатковими угодами, укладеними з 09.09.2010р. по 115.11.2010 р.) передбачено, що поставка нафтопродуктів здійснюється транспортом постачальника.

У підтвердження факту здійснення господарської операції за договором поставки позивачем надано до суду податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки та платіжні доручення про оплату - за «диз. паливо» згідно рахунків; У підтвердження подальшого використання придбаного дизпалива у господарській діяльності позивачем надано накладні внутрішньогосподарського призначення та відомості щодо забору бензину та мастильних матеріалів.

Щодо наданих позивачем документів суд зазначає:

- видаткові накладні не містять посаду та прізвище особи, що отримала дизпаливо; номер та дату довіреностей на отримання дизпалива;

- відомості щодо забору бензину та мастильних матеріалів не містять відомостей про особу, що відпускала ці матеріали; не зазначено прізвище та посади осіб, що отримали паливно-мастильні матеріали.

- внутрішньогосподарські накладні не містять відомостей, за яких можливо ідентифікувати осіб, що отримали паливно-мастильні матеріали.

Документи, які б підтверджували доставку дизпалива у відповідності до умов договору, а саме - транспортом постачальника - позивачем не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з нижченаведених положень законодавчих актів, які діяли на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КП «Леменг».

Відповідно до п.п. 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон № 334/94-ВР) - «до складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.»

Відповідно до п. 5.3.9 Закону № 334/94-ВР «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Відповідно до підпункту 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість") - « Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…».

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, встановлено Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за N 805/15496, (далі - Інструкція).

Відповідно до преамбули Інструкції вимоги, визначені нею, є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п. 5.4. вказаної Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования" ( далі - Правила перевезення).

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення товарно-транспортна накладна (ТТН) - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.7 вказаної Інструкції передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно пункту 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Відповідно до пункту 7.5.10. Інструкції ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 515, затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. У абзаці 2 пункту 1 Переліку зазначено товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає, що відповідно до вищенаведених норм права наявність належним чином оформлених первинних документів є однією з підстав для врахування результатів господарської операції у податковому обліку. Для врахування у податковому обліку господарської операції з постачання товарів, доставка яких здійснюється автомобільним транспортом, обов'язковою умовою є наявність товарно-транспортних накладних.

Щодо складання та правової оцінки первинних документів, якими оформлено господарську операцію, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі- Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV передбачається, що « 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції….».

Пунктом 2.4. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995, № 88, визначено, що «первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Враховуючи зміст вищенаведених норм права суд зазначає, що будь-які первинні документи є такими лише у разі фактичного здійснення господарської операції, яку оформлено цими первинними документами, та за наявності у цих документах усіх необхідних реквізитів.

Отже, підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є одночасна сукупність таких обставин: реальне придбання товарів ( робіт, послуг) для використання їх платником податків у господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених первинних документів.

Суд зазначає, що надані позивачем первинні документи оформлено з порушенням вимог законодавства, оскільки вони не містять усіх необхідних реквізитів, визначених вищенаведеними законодавчими та нормативними документами.

Такі первинні документи як товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковою у разі здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом, взагалі у позивача відсутні.

З врахуванням специфіки такого товару як нафтопродукти, для його транспортування необхідними є наявність спеціального транспорту, відповідних резервуарів, вимірювальної техніки, без наявності яких здійснення постачання є неможливим.

Суд зазначає, що з врахуванням суті договору постачання та специфіки такого товару як нафтопродукти, транспортування є важливою складовою договору постачання нафтопродуктів, оскільки має здійснюватись спеціальним транспортом, у відповідних резервуарах, із застосуванням вимірювальної техніки і таке інше. Без дотримання вказаних умов постачання нафтопродуктів є неможливим.

Відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування нафтопродуктів від постачальника до покупця не дозволяє суду достовірно встановити факт придбання позивачем нафтопродуктів саме у постачальника - ТОВ «КП «Леменг».

Та обставина, що позивачем надано документи у підтвердження використання дизпалива у його господарській діяльності судом не приймається до уваги, оскільки з врахуванням вимог діючого законодавства право на податковий кредит та на формування валових витрат виникає у платника податків лише у разі наявності усіх первинних документів та зазначення у цих документах достовірних відомостей.

Враховуючи зміст вищенаведених нормативних документів щодо оформлення перевезень вантажів автомобільним транспортом, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що застосування товарно-транспортної накладної для перевезення вантажів автомобільним транспортом не передбачене.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження реальності виконання спірної операції з постачання позивачеві нафтопродуктів саме ТОВ «КП «Леменг», оскільки не дозволяють встановити факт придбання позивачем нафтопродуктів саме у конкретного постачальника.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави, з якими діюче законодавство пов'язує виникнення у позивача права формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи приписи ст. 71 КАС України, суд зазначає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, на підставі обґрунтованих та правомірних висновків, викладених у Акті перевірки.

У свою чергу позивач не довів обґрунтованість та правомірність своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" до Красноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 09 вересня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.