Постанова

від 24.10.2013 по справі 820/6823/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 820/6823/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2013р. по справі № 820/6823/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрове" (далі - ТОВ "Цукрове"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000092200 та №0000102200 від 12.04.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "Цукрове" (код 31633236) зареєстроване як юридична особа 17.10.2001 р. Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області.

22.03.2013 р. відповідачем складено Акт № 165/22-31633236 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" (код 31633236) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ТОВ "КП "Леменг" (код 35970586) за серпень - жовтень 2010 року", в якому зафіксовані порушення позивачем: п. 5.1 та 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за №334/94-ВР із змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, всього на суму 222610 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ "Цукрове" завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за серпень, вересень та жовтень 2010 року, всього на суму 178088 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 12.04.2013р. № 0000092200, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 278263,00 грн. (де: основний платіж - 222610,00 грн., штрафні санкції - 55653,00 грн.); від 12.04.2013 р. № 0000102200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 222610,00 грн. (де: основний платіж - 178088,00 грн., штрафні санкції - 44522,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження реальності виконання спірної операції з постачання позивачеві нафтопродуктів саме ТОВ "КП "Леменг", оскільки не дозволяють встановити факт придбання позивачем нафтопродуктів саме у конкретного постачальника. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави, з якими діюче законодавство пов'язує виникнення у позивача права формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Цукрове" та ТОВ "КП "Леменг" укладено договір поставки № 250810-1П/231 від 25.08.2009 р., за умов якого позивач є покупцем нафтопродуктів, а ТОВ "КП "Леменг" - постачальником.

Відповідно до умов договору кількість та вартість кожної партії товару визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість товару має відповідати технічним умовам та державним стандартам, які підтверджуються сертифікатом відповідності та паспортом виробника (п. 2.1.договору). Факт поставки товару підтверджується відповідними підписами та печатками на накладних (п. 3.2. договору).

Додатковою угодою від 30.08.2009 р. (та у подальшому додатковими угодами, укладеними з 09.09.2010р. по 15.11.2010 р.) передбачено, що поставка нафтопродуктів здійснюється транспортом постачальника.

По факту поставки ПММ ТОВ "КП "Леменг" виписані на адресу позивача податкові накладні № 300802 від 30.08.2010р., № 90901 від 09.09.2010р., № 240902 від 24.09.2010р., № 300902 від 30.09.2010р., № 300903 від 30.09.2010р., № 81002 від 08.10.2010р., № 161002 від 16.10.2010р., № 201001 від 20.10.2010 р.,№ 291003 від 29.10.2010р., № 291005 від 29.10.2010р., № 301002 від 30.10.2010 р.

Передача ПММ здійснювалась на підставі видаткових накладних № РН-300810-02 від 30.08.2010р., № РН-090910-1 від 09.09.2010р., № РН-240910-2 від 24.09.2010р., № РН-300910-2 від 30.09.2010р., № РН-300910-3 від 30.09.2010р., № РН-081010-2 від 08.10.2010р., № РН-161010-02 від 16.10.2010р., № РН-201010-01 від 20.10.2010р., № РН-291010-05 від 29.10.2010р., № РН-291010-03 від 29.10.2010р., № РН-301010-02 від 30.10.2010р.

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості. Відтак, вказані вище первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Колегія суддів також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Цукрове" здійснено оплату ПММ відповідно до даних банківської виписки від 01.09.2010 р., даних банківської виписки від 02.09.2010р., даних банківської виписки від 03.09.2010р., даних банківської виписки від 06.09.2010р., даних банківської виписки від 07.09.2010р., даних банківської виписки від 13.09.2010р., даних банківської виписки від 15.09.2010р., даних банківської виписки від 17.09.2010р., платіжного доручення № 383 від 17.09.2010 р., платіжного доручення № 451 від 27.09.2010 р., платіжного доручення № 464 від 28.09.2010 р., платіжного доручення № 475 від 29.09.2010 р., платіжного доручення № 496 від 01.10.2010 р., платіжного доручення № 502 від 04.10.2010р., даних банківської виписки від 06.10.2010р., платіжного доручення № 524 від 06.10.2010р., платіжного доручення № 524 від 06.10.2010р., платіжного доручення № 525 від 06.10.2010р., платіжного доручення № 533 від 07.10.2010р., платіжного доручення № 577 від 12.10.2010р., платіжного доручення № 603 від 13.10.2010р., платіжного доручення № 614 від 14.10.2010р., платіжного доручення № 637 від 15.10.2010р., платіжного доручення № 690 від 19.10.2010р., платіжного доручення № 704 від 20.10.2010р., платіжного доручення № 743 від 25.10.2010р., платіжного доручення № 749 від 26.10.2010р., платіжного доручення № 775 від 27.10.2010р., платіжного доручення № 835 від 02.11.2010р., даних банківської виписки від 03.11.2010р., платіжного доручення № 859 від 03.11.2010р., платіжного доручення № 867 від 04.11.2010р., платіжного доручення № 897 від 09.11.2010р., платіжного доручення № 906 від 10.11.2010р., платіжного доручення № 936 від 11.11.2010р., платіжного доручення № 943 від 12.11.2010р., платіжного доручення № 1027 від 17.11.2010р., платіжного доручення № 1046 від 18.11.2010р., платіжного доручення № 1051 від 19.11.2010р., платіжного доручення № 1071 від 22.11.2010р., платіжного доручення № 1-93 від 23.11.2010р.

Надані до матеріалів справи копії вказаних документів належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити.

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у вказаного контрагента ПММ згідно з платіжними дорученнями та банківськими виписками засвідчує факт вибуття із власності позивача безготівкових коштів, а отже - рух активів.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що видаткові накладні підприємства не містять посаду та прізвище особи, яка отримала дизпаливо; номер та дату довіреностей на отримання дизпалива; відомості щодо забору бензину та мастильних матеріалів не містять відомостей про особу, що відпускала ці матеріали; не зазначено прізвище та посади осіб, що отримали паливно-мастильні матеріали; внутрішньогосподарські накладні не містять відомостей, за яких можливо ідентифікувати осіб, що отримали паливно-мастильні матеріали, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковий орган не заперечує факт придбання підприємством позивача нафтопродуктів та його наявності, а ставить під сумнів постачання позивачеві нафтопродуктів саме ТОВ "КП "Леменг".

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені норми законодавства можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки досліджені судом документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому отримані паливно-мастильні матеріали використані ТОВ "Цукрове" у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, придбане дизельне паливо було використано для заправки очисників-навантажувачів ROPA для очищення та навантажування цукрового буряку врожаю 2010р. в автотранспорт, заправки тепловозів та автотранспорту для перевезення цукрового буряку до бурякопунктів та на заправку буртоукладальних комплексів для розвантаження та укладання цукрового буряку в кагати.

Так, у вересні 2010 року отримані паливно-мастильні матеріали використані у господарській діяльності відповідно до: накладної від 02.09.2010р. на 10 літрів, накладної від 02.09.2010р. на 200 літрів, накладної від 04.09.2010р. на 200 літрів, накладної від 06.09.2010р. на 200 літрів, накладної від 06.09.2010р. на 40 літрів, накладної від 07.09.2010р. на 200 літрів, накладної від 07.09.2010р. на 40 літрів, накладної від 09.09.2010р. на 20 літрів, накладної від 09.09.2010р. на 30 літрів, накладної від 09.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 09.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 13.09.2010р. на 20 літрів, накладної від 13.09.2010р. на 300 літрів, накладної від 13.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 14.09.2010р. на 30 літрів, накладної від 15.09.2010р. 10 літрів, накладної від 17.09.2010р. на 400 літрів, накладної від 17.09.2010р. на 10 літрів, накладної від 17.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 18.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 18.09.2010р. на 30 літрів, накладної від 19.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 20.09.2010р. на 10 літрів, накладної від 20.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 21.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 22.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 22.09.2010р. на 100 літрів, накладної від 23.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 23.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 23.09.2010р. на 300 літрів, накладної від 24.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 25.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 26.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 27.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 28.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 29.09.2010р., на 20 літрів, накладної від 29.09.2010р. на 50 літрів, накладної від 30.09.2010р. на 50 літрів, відомості на забір бензину та мастильних матеріалів за вересень 2010р. на 435 літрів, на 510 літрів, на 240 літрів, на 590 літрів, на 211 літрів, на 50 літрів, на 265 літрів, на 310 літрів, на 581 літрів, на 295 літрів, на 1200 літрів, на 1220 літрів, на 791 літрів, на 850 літрів, на 1200 літрів, на 900 літрів, на 995 літрів, на 1120 літрів, на 525 літрів, 690 літрів, на 813 літрів, на 710 літрів, на 870 літрів, на 20 літрів, на 1400 літрів, на 1850 літрів, на 1220 літрів, на 1160 літрів, на 740 літрів, на 2395 літрів, на 550 літрів, на 425 літрів, на 285 літрів, на 330 літрів, на 290 літрів, на 1625 літрів, на 585 літрів, на 745 літрів, на 940 літрів, на 1150 літрів, на 60 літрів, на 10 літрів, на 5 літрів, на 6,5 літрів, на 13 літрів, на 255 літрів, на 40 літрів, на 120 літрів, на 235 літрів.

У жовтні 2010 року отримані паливно-мастильні матеріали використані ТОВ "Цукрове" у господарській діяльності відповідно до: накладної від 01.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 02.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 03.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 04.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 05.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 21.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 06.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 07.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 07.10.2010р. на 20 літрів, накладної від 08.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 09.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 11.10.2010р. на 10 літрів, накладної від 11.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 12.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 13.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 14.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 15.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 16.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 17.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 18.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 18.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 20.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 21.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 22.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 23.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 24.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 25.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 26.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 27.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 27.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 29.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 30.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 31.10.2010р. на 60 літрів, накладної від 14.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 20.10.2010р. на 50 літрів, накладної від 27.10.2010р. на 40 літрів, накладної від 04.10.2010р. на 20 літрів, накладної від 01.10.2010р. на 10 літрів, накладної від 01.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 11.10.2010р. на 400 літрів, накладної від 10.10.2010р. на 400 літрів, накладної від 07.10.2010р. на 10 літрів, накладної від 05.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 05.10.2010р. на 20 літрів, накладної від 07.10.2010р. на 1000 літрів, накладної від 13.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 12.10.2010р. на 350 літрів, накладної від 12.10.2010р. на 20 літрів, накладної від 16.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 14.10.2010р. на 400 літрів, накладної від 15.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 17.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 17.10.2010р. на 400 літрів, накладної від 18.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 30.10.2010р. на 350 літрів, накладної від 29.10.2010р. на 400 літрів, накладної від 31.10.2010р. на 200 літрів, накладної від 20.10.2010р. на 250 літрів, накладної від 19.10.2010р. на 200 літрів, накладної від 21.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 22.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 23.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 24.10.2010р. на 500 літрів, накладної від 26.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 27.10.2010р. на 300 літрів, накладної від 28.10.2010р. на 250 літрів, відомості на забір бензину та мастильних матеріалів за жовтень 2010р. на 555 літрів, на 465 літрів, на 1350 літрів, на 305 літрів, на 310 літрів, на 475 літрів, на 565 літрів, на 590 літрів, на 605 літрів, на 487 літрів, на 35 літрів, на 100 літрів, на 120 літрів, на 1090 літрів, на 1065 літрів, на 1020 літрів, на 1295 літрів, на 20 літрів, на 1405 літрів, на 1050 літрів, на 1070 літрів, на 1390 літрів, на 930 літрів, на 910 літрів, на 580 літрів, на 960 літрів, на 2330 літрів, на 1650 літрів, на 700 літрів, на 2620 літрів, на 310 літрів, на 270 літрів, на 1790 літрів, на 3780 літрів, на 1260 літрів, на 280 літрів, на 2420 літрів, на 680 літрів, на 500 літрів, на 1045 літрів, на 660 літрів, на 575 літрів, на 1320 літрів, на 120 літрів, на 475 літрів, на 590 літрів, на 940 літрів, на 60 літрів, на 210 літрів, на 265 літрів, на 40 літрів.

У листопаді 2010 року отримані паливно-мастильні матеріали використані ТОВ "Цукрове" у господарській діяльності відповідно до: накладної від 13.11.2010р. на 300 літрів, накладної від 23.11.2010р. на 300 літрів, накладної від 19.11.2010р. на 300 літрів, накладної від 14.11.2010р. на 300 літрів, накладної від 10.11.2010р. на 400 літрів, накладної від 12.11.2010р. на 350 літрів, накладної від 11.11.2010р. на 350 літрів, накладної від 07.11.2010р. на 450 літрів, накладної від 08.11.2010р. на 450 літрів, накладної від 09.11.2010р. на 400 літрів, накладної від 04.11.2010р. на 20 літрів, накладної від 05.11.2010р. на 500 літрів, накладної від 06.11.2010р. на 500 літрів, накладної від 04.11.2010р. на 500 літрів, накладної від 03.11.2010р. на 400 літрів, накладної від 02.11.2010р. на 350 літрів, накладної від 10.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 09.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 08.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 01.11.2010р. на 400 літрів, накладної від 01.11.2010р. на 20 літрів, накладної від 02.11.2010р. на 10 літрів, накладної від 07.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 06.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 05.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 03.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 02.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 04.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 18.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 17.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 01.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 19.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 16.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 15.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 12.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 13.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 14.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 06.11.2010р. на 40 літрів, накладної від 10.11.2010р. на 40 літрів, накладної від 11.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 24.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 22.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 27.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 27.11.2010р. на 50 літрів, накладної від 25.11.2010р. на 50 літрів, накладної від 23.11.2010р. на 50 літрів, накладної від 20.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 21.11.2010р. на 60 літрів, накладної від 21.11.2010р. на 60 літрів, відомості на забір бензину та мастильних матеріалів за листопад 2010р. на 5010 літрів, на 40 літрів, на 540 літрів, на 85 літрів, на 380 літрів, на 240 літрів, на 190 літрів, на 90 літрів, на 1756 літрів, на 1630 літрів, на 370 літрів, на 100 літрів, на 100 літрів, на 120 літрів, на 120 літрів, на 470 літрів, на 60 літрів, на 205 літрів, на 280 літрів, на 2515 літрів, на 1610 літрів, на 560 літрів, на 585 літрів, на 915 літрів, на 570 літрів, на 130 літрів, на 770 літрів, на 520 літрів, на 780 літрів, на 650 літрів, на 860 літрів, на 293 літрів, на 645 літрів, на 510 літрів, на 460 літрів, на 855 літрів, на 670 літрів, на 590 літрів, на 620 літрів, на 740 літрів, на 205 літрів, на 1040 літрів, на 10 літрів, на 140 літрів, на 310 літрів, на 265 літрів, на 226 літрів, на 450 літрів, на 260 літрів, на 445 літрів, на 100 літрів, на 400 літрів.

Факт використання отриманих паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Цукрове" від ТОВ "КП "Леменг" у повній мірі підтверджується вищевказаними документами та спростовує висновки суду першої інстанції та акту перевірки стосовно безтоварності господарських операцій.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що засвідчують факт поставки дизельного палива від ТОВ "КП "Леменг" до ТОВ "Цукрове" у період з вересня по листопад 2010 року в кількості 172,919 тон, які позивачем надані до суду апеляційної інстанції.

З пояснень представника позивача вбачається, що вказані накладні не були надані до органу податкової інспекції та суду першої інстанції, оскільки по періоду 2010 року пройшла планова перевірка господарської діяльності позивача органом податкової служби, і вказані накладні були здані архіваріусом до архіву підприємства, тому не знаходились у безпосередньому документообігу підприємства.

Також на підтвердження реальності виконання укладеного між позивачем та вказаним контрагентом договору, позивачем до матеріалів справи надано копію витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2010 рік, згідно з яким ТОВ "Цукрове" були виписані наступні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: дизельного пального від ТОВ "КП "Леменг" у період з серпня по жовтень 2010 року: № 197 від 30.08.2010 року, № 234 від 09.09.2010 року, № 276 від 24.09.2010 року, № 289 від 30.09.2010 року, № 305 від 08.10.2010 року, № 325 від 20.10.2010 року, № 352 від 29.10.2010 року на ім'я Власенко В.В.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що такі реквізити, котрі зазначені в ТТН, як то номер та дата доручення, прізвище особи, яка одержувала вантаж, повністю збігаються з реквізитами, зафіксованими в журналі реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей - дизельного палива від контрагента позивача - ТОВ «КП»Леменг» у вищевказаний період.

Крім того, судова колегія відмічає про факт посилання податковим органом на вказані товарно-транспортні накладні в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КП»Леменг» з питань господарських відносин з ТОВ «Спарта-10» за період листопад 2010р., січень, березень, червень, липень 2011р.; з ТОВ»НПК Стройсервиселектро» за період березень 2011р.; з ТОВ»НВП Пульсар Плюс» за період грудень 2011р.; з ПП»Елітрембудімідж» за період серпень-вересень 2010р.; з ТОВ»НПС Інвестор» за період вересень-жовтень 2010р. та ТОВ фірма «САТ Імпекс» за період жовтень 2010р. за № 1255/2210/35970586 від 17.07.2012 р. (1 том, а.с. 48-54), в якому зафіксовано таке: «Придбаний ТОВ «КП»Леменг» у ПП «Елітрембудімідж» товар було реалізовано… ТОВ «Цукрове» відповідно до укладеної угоди «150909-1П/256 від 15.09.2009р. між підприємствами постачальником було реалізовано ПММ, на що виписано податкові і видаткові накладні… Реалізований товар було одержано особисто Власенко В.В. за довіреностями: № 197 від 30.08.2010 року, № 234 від 09.09.2010 року, № 276 від 24.09.2010 року, № 289 від 30.09.2010 року, № 305 від 08.10.2010 року, № 325 від 20.10.2010 року, № 352 від 29.10.2010 року. Транспортування товару проводилося за рахунок постачальника, що підтверджується ТТН: №№300810-2 від 30.08.10., 090910-1 від 09.09.10р., 240910-2 від 24.09.10., 300910-2 від 30.09.10., 081010-2 від 08.10.10., 201010-1 від 20.10.10., 291010-3 від 29.10.10., 291010-5 від 29.10.10., 301010-2 від 30.10.10.

Транспортування товару проводилося:

- ФОП ОСОБА_2 - талон замовника до подорожнього листа №389087 від 30.08.10р., акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.08.2010р.;

- ФОП ОСОБА_3 - талон замовника 10 ААВ № 182108 від 09.09.10.; акт виконаних послуг по перевезенню вантажів від 09.09.10.;

- ФОП ОСОБА_4 - талон замовника 02 ААВ № 221013 від 24.09.10.; акт виконаних послуг по перевезенню вантажів від 24.09.10.;

- ФОП ОСОБА_4 - талон замовника 10 ААВ № 221015 від 30.09.10.; акт виконаних послуг по перевезенню вантажів від 30.09.10.;

- ФОП ОСОБА_2 - талон замовника до подорожнього листа №389498 від 08.10.10р., акт виконаних послуг по перевезенню вантажів від 03.10.2010р.;

- ФОП ОСОБА_2 - талон замовника до подорожнього листа №389496 від 20.10.10р., акт виконаних послуг по перевезенню вантажів від 20.10.2010р.;

- ФОП ОСОБА_4 - талон замовника 10 ААВ № 221017 від 30.10.10.; акт виконаних послуг по перевезенню вантажів від 30.10.10.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані господарські операції позивача свідчать про зміну зобов'язань сторін за правочином та позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача. З означеного випливає, що податковий кредит та валові витрати сформовано позивачем за господарськими операціями, які підтверджено належним чином згідно з вимогами чинного законодавства України.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КП "Леменг" № 1255/2210/35970586 від 17.07.2012 р., складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова, колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити і на те, що в акті перевірки № 1255/2210/35970586 від 17.07.2012 р. податковим органом досліджувалися господарські відносини між ТОВ "КП "Леменг" та такими підприємствами: ТОВ «Спарта-10», ТОВ»НПК Стройсервиселектро», ТОВ»НВП Пульсар Плюс», ПП»Елітрембудімідж», ТОВ»НПС Інвестор» та ТОВ фірма «САТ Імпекс». ТОВ «Цукрове» виступало покупцем товару у ПП «Елітрембудімідж». Тобто за висновками акту перевірки № 1255/2210/35970586 від 17.07.2012 р. органом державної податкової служби було зроблено висновок про неможливість реального здійснення операцій ТОВ "КП "Леменг" по ланцюгу постачання.

Зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "КП "Леменг" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року , яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку підприємства позивача приписів п. 5.1, 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2013р. по справі № 820/6823/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року за № 0000092200 та № 0000102200 в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.10.2013 р.