Рішення

від 02.09.2013 по справі 905/5248/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.2013 Справа № 905/5248/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії (83001, місто Донецьк, проспект Гурова, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 25096917)

до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок № 9; код ЄДРПОУ - 31599557)

про стягнення 10 577,55 гривень утилізаційної вартості автомобіля, -

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Бондаренко К.В. (довіреність № 1086 від 05.04.2013)

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» 10 577,55 гривень утилізаційної вартості автомобіля.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» після виплати страхового відшкодування у розмірі 22 500,00 гривень, всупереч вимогам пункту 30.3 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передано залишки фізично знищеного транспортного засобу марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ. 20 жовтня 2011 року позивачем направлено державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська» заяву про узгодження дати та часу передачі залишків транспортного засобу «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ. У зв'язку з невиконанням державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» вищезгаданих приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач 25 грудня 2012 року звернувся з претензією до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», в якій просив сплатити в добровільному порядку 10 577,55 гривень утилізаційної вартості транспортного засобу марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, визначеної відповідно до звіту № 5781-зал. від 10 грудня 2012 року. Враховуючи, що відповідачем не передано залишків транспортного засобу марки «ВАЗ 21043» та не сплачено утилізаційної вартості вказаного автомобіля, позивач просить стягнути з відповідача 10 577,55 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 липня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 серпня 2013 року.

02 серпня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла належним чином засвідчена копія вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року по кримінальній справі № 1-350/2010 за обвинуваченням Корнієнка Андрія Васильовича за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. Копію вироку долучено до матеріалів господарської справи (а.с. 27-29).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 02 вересня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, ненадходженням в повному обсязі витребуваних ухвалою суду від 24 липня 2013 року документів.

23 серпня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла належним чином засвідчена копія рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2012 року по цивільній справі № 2/0529/300/2012 за позовом приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до Корнієнка Андрія Васильовича про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. Копію рішення долучено до матеріалів господарської справи (а.с. 41).

Представник позивача Бондаренко К.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні в матеріалах справи поштові повідомлення свідчать про своєчасне отримання та обізнаність відповідача про дату судового засідання (а.с. 31, 39).

Суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року по кримінальній справі № 1-350/2010, між приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - позивач або страховик) та Корнієнко Андрієм Васильовичем (далі по тексту - страхувальник) укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ВС/9609827 (далі по тексту - Поліс), згідно умов було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю, майну третіх осіб в результаті експлуатації транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo TC 58U» (далі по тексту - «Шевролет» або застрахований/забезпечений транспортний засіб), державний номерний знак АН 4906 СО.

Правовідносини за вказаним полісом регулюються спеціальним законом, яким є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року по кримінальній справі № 1-350/2010 Корнієнка А.В. (страхувальник за Полісом) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки (а.с. 7-9).

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року встановлено, що 20 квітня 2010 року, водій Корнієнко А.В. у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Шевролет», державний номерний знак АН 4906 СО, рухаючись на автодорозі «Олександрівка-Красноармійськ-Костянтинополь», не переконавшись в безпеці маневру та настанні небезпечних наслідків, виїхав на смугу зустрічного руху, та не впоравшись з керуванням скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, що належить державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська». В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «ВАЗ 21043» Кива В.С., помер. Оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ отримав механічні пошкодження, державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» в межах кримінальної справи заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 23 457,77 гривень та стягнення судових витрат у розмірі 354,58 гривень.

Статтею 28 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року) передбачено, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Господарським судом встановлено, що згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року, винесеного за результатами розгляду кримінальної справи № 1-350/2010 за обвинуваченням Корнієнка А.В. у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили 09 серпня 2011 року, стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та засудженого Корнієнка А.В. (приймаючи до уваги ліміт відповідальності, передбачений відповідним договором страхування) на користь державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - 22 500,00 гривень страхового відшкодування, з засудженого Корнієнка А.В. - матеріальну шкоду на суму 957,77 гривень, а також судові витрати на суму 354,58 гривень. Автомобіль марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, який долучено до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу, та переданий на зберігання під розписку представнику власника транспортного засобу, після набрання вироком законної сили вирішено повернути законному власнику.

Дослідження моменту набрання вироком про засудження Корнієнка А.В. від 25 жовтня 2010 року законної сили підтверджується наданою Красноармійським міськрайонним судом Донецької області на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 24 липня 2013 року копією вироку суду з належною відміткою суду про дату набрання ним законної сили (а.с. 27-29).

Вказаним вироком встановлено, що згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 5/01-16 від 06 травня 2010 року вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), заподіяного власнику автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, на момент дослідження може складати відповідно до пункту 8.1а Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів - 23 457,77 гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, на момент дослідження може складати 46 192,01 гривень.

Частиною третьою статті 35 ГПК України унормовано, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

У пункті 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином, вказаним вироком встановлено певні факти, які в розумінні частини третьої статті 35 ГПК України мати преюдиціальне значення при вирішенні даного спору, а саме:

- факт укладання між позивачем та Корнієнко Андрієм Васильовичем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ВС/9609827;

- належність транспортного засобу ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська»;

- визначення на підставі судово-автотоварознавчої експертизи № 5/01-16 від 06 травня 2010 року вартості матеріального збитку (з технічної точки зору), заподіяного власнику автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, яка на момент дослідження відповідно до пункту 8.1а Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів може складати 23 457,77 гривень; вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, яка на момент дослідження може складати 46 192,01 гривень тощо.

На виконання вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2010 року, позивач платіжним дорученням № 770 від 21 жовтня 2011 року перерахував на рахунок відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку на користь державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» 22 500,00 гривень страхового відшкодування (а.с. 17).

У листі за вихідним № 2429 від 21 жовтня 2011 року, отримання якого підтверджується підписом повноваженої особи відповідача від 24 жовтня 2011 року, позивач повідомляв відповідача про сплату страхового відшкодування у розмірі 22 500,00 гривень за фактом повного знищення автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, та просив відповідно до приписів пункту 30.3 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» узгодити дату та місце передачі залишків згаданого транспортного засобу в розпорядження приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 13).

Матеріали справи не містять доказів надання позивачу відповіді на вказаний лист та/або задоволення його вимоги.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення утилізаційної вартості автомобіля «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, позивачем замовлено проведення товарознавчого дослідження.

Відповідно до звіту № 5781-зал. від 10 грудня 2012 року, утилізаційна вартість автомобіля «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, складає 10 577,55 гривень, у тому числі ПДВ - 1 762,93 гривень (а.с. 10-11).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений фізичною особою-підприємцем Кацара Юлією Василівною, яка є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить сертифікат Фонду державного майна України № 12476/11 від 20 вересня 2011 року (а.с. 12).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення залишків транспортного засобу; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна та керівником суб'єкта оціночної діяльності, їх підписи скріплено печаткою.

Процес визначення вартості утилізації непошкоджених та технічно справних складових пошкодженого автомобіля проводився суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Кацара Юлією Василівною (напрямки оцінки майна, щодо яких дозволена практична оціночна діяльністю - оцінка об'єктів у матеріальній формі, спеціалізація в межах оцінки колісних транспортних засобів ).

Враховуючи наведене, господарський суд з урахуванням всіх обставин справи вважає, що звіт № 5781-зал. від 10 грудня 2012 року є належним доказом залишкової вартості автомобіля «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ.

Звітом № 5781-зал. від 10 грудня 2012 року визначено, що автомобіль не на ходу, після дорожньо-транспортної пригоди. За результатами огляду встановлено, що проведення відновлювального ремонту недоцільно з економічної точки зору. Утилізаційна вартість такого автомобіля (після ДТП) визначається як сума вартості металобрухту, залишкової вартості придатних до подальшої експлуатації деталей та агрегатів за вирахуванням вартості робіт на їхній демонтаж.

У претензії за вихідним № 2546 від 25 грудня 2012 року, отримання якої відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (дата отримання 26 грудня 2012 року), позивач просив відповідача сплатити утилізаційну вартість автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ (а.с. 14-15).

Відповідач листом від 11 січня 2013 року за вихідним № 10 не заперечує, що позивач при фізичному знищенні транспортного засобу отримує право на його залишки, однак зазначає, що автомобіль марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ знаходиться під арештом і відзначає, що після вирішення питання про зняття арешту, залишки транспортного засобу будуть передані позивачу (а.с. 16).

Виходячи з наведеного листа, відповідач фактично визнав пошкодження автомобіля такими, що призвели до повної його конструктивної загибелі.

Оцінюючи подані позивачем докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Таким чином, у випадку конкуренції норм підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як спеціального акту.

Згідно з пунктами 30.1, 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди . Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» викладена правова позиція, згідно із якою положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі статті 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння.

При цьому, господарським судом відзначається, що у разі, коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

У відповідності до вимог статей 1192 ЦК України, пункту 9 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у випадку відшкодування вартості пошкодженого майна (автомобіля) особа, яка здійснює відшкодування має право на отримання пошкодженого майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність. Залишки автомобіля мають певну цінність та не можуть бути використані за призначенням, тому відповідач повинен був передати залишки позивачу.

Згідно з пунктами 7.18, 7.20 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року (далі - Методика), вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися. Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику ДТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості ДТЗ на момент пошкодження за наявності якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективне використання, вартість відновлювального ремонту ДТЗ не є меншою за його ринкову вартість (підпункт «а» пункту 8.2. Методики).

Господарським судом вище по тексту рішення встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, складає 46 192,01 гривень; матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, складає 23 457,77 гривень; утилізаційна вартість автомобіля «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, складає 10 577,55 гривень з ПДВ.

Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, то відновлювати такий автомобіль недоцільно, тобто відбулась його конструктивна загибель.

При цьому, як встановлено господарським судом, відповідач не задовольнив вимогу про передання позивачу залишків автомобіля, що мають для нього певну матеріальну цінність; відповідач не надав жодних доказів, які позбавляють можливості передати залишки транспортного засобу позивачу.

Крім того, приймаючи рішення про стягнення утилізаційної вартості автомобіля з відповідача, господарський суд враховує конструктивну загибель автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, проти якої не заперечує відповідач (виходячи зі змісту листа від 11 січня 2013 року за вихідним № 10), відсутність доказів передачі залишків транспортного засобу позивачу, що свідчить про порушення приписів статті 321 Цивільного кодексу України, тобто фактично позбавляє позивача самостійного здійснення права власності на залишки транспортного засобу, виплату позивачем відповідачу страхового відшкодування, наявність в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів утилізаційної вартості автомобіля марки «ВАЗ 21043», державний номерний знак 393-57 ЕВ, відсутність в матеріалах справи доказів, що спростовують встановлені судом обставини.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 577,55 гривень утилізаційної вартості автомобіля, є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок № 9; код ЄДРПОУ - 31599557, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії (83001, місто Донецьк, проспект Гурова, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 25096917, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 10 577,55 гривень утилізаційної вартості автомобіля, 1 720,50 гривень судового збору, а всього 12 298 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто всім) гривень 05 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 02.09.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2013.

Суддя С.М. Фурсова