Постанова

від 30.10.2013 по справі 905/5248/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.10.2013р. справа №905/5248/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Агапова О.Л., Мартюхіної Н.О.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Попов С.Г. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2013р. (повний текст від 09.09.2013р.) у справі №905/5248/13 (суддя Фурсова С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії, м. Донецьк

до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області

про стягнення 10 577,55грн. утилізаційної вартості автомобіля

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Донецької філії, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області, про стягнення в порядку регресу суми утилізаційної вартості автомобіля в розмірі 10 577,55грн.

Рішенням від 02.09.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджено факт виплати позивачем страхового відшкодування відповідачу згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, суму утилізаційної вартості автомобіля в розмірі 10 577,55грн., визначену згідно звіту автотоварознавчого дослідження №5781-зал. від 10.12.2012р., а також факт звернення позивача до відповідача в порядку ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з вимогою сплатити вказаний розмір утилізаційної вартості. Натомість відповідач, не заперечивши проти права позивача отримати залишки спірного автомобіля у зв'язку з його фізичним знищенням, фактичні дії з передачі позивачу вказаних залишків не здійснив, чим, за висновком суду, порушив приписи ст.321 ЦК України відносно самостійного здійснення позивачем права власності на залишки транспортного засобу.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що по-перше, спірне рішення суду було прийнято за відсутності представника відповідача, чим підприємство було позбавлено процесуального права доказування, права на захист та подання доказів.

По-друге, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не було прийнято до уваги того факту, що відповідач не заперечує проти отримання позивачем залишків спірного автомобіля, однак 17.03.2011р. ВДВС ГУЮ у Донецькій області було накладено арешт на автотранспорт, що належить ДП «ВК «Краснолиманська», згідно постанови ВП №1888231 від 17.03.2011р. Відповідачем направлявся лист державному виконавцю щодо зняття арешту зі спірного автомобіля ВАЗ 21043, однак жодних відповідей чи дій зі сторони виконавчої служби останнім не отримано. Тобто, за висновком скаржника, станом на 17.09.2013р. відповідач не має можливості передати позивачу залишки спірного транспортного засобу з причин, що не залежать від нього, а отже вимоги позивача про стягнення 10 577,55грн. його утилізаційної вартості є неправомірними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для відмови у позові, а відтак - скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву №1506 від 28.10.2013р. про проведення судового засідання без участі свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Крім того, у судовому засіданні 30.10.2013р. від представника відповідача надійшло усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з вирішенням питання про зняття арешту із залишків спірного автомобіля ВАЗ 21043. Судовою колегією у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення утилізаційної вартості майна, а не повернення спірного транспортного засобу.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Так, в матеріалах справи наявний вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.10.2010р. у справі №1-350/2010р. за звинуваченням Корнієнка А.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що 20 квітня 2010 року водій Корнієнко А.В. у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Шевролет», державний номерний знак АН 4906 СО, рухаючись на автодорозі «Олександрівка-Красноармійськ-Костянтинополь», не переконавшись в безпеці маневру та настанні небезпечних наслідків, виїхав на смугу зустрічного руху, та не впоравшись з керуванням скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57ЕВ, що належить Державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Вироком також встановлено, що згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 5/01-16 від 06 травня 2010 року вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), заподіяного власнику автомобіля марки ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57ЕВ, на момент дослідження може складати відповідно до пункту 8.1а Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів - 23 457,77гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57 ЕВ, на момент дослідження може складати 46 192,01 гривень.

Оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57ЕВ, отримав значні механічні пошкодження, Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» в межах кримінальної справи було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 23 457,77 гривень та стягнення судових витрат у розмірі 354,58 гривень.

Згідно зазначеного вироку, між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Корнієнком Андрієм Васильовичем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вигляді полісу №ВС/9609827, за умовами якого Корнієнку А.В. було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю, майну третіх осіб в результаті експлуатації транспортного засобу марки Шевроле Авео, державний номерний знак АН 4906 СО. Згідно вказаного полісу, ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, спричинену життю, здоров'ю, майну третіх осіб, складає - 22 500,00грн. за шкоду, спричинену майну постраждалих, 2 500,00грн. - за шкоду, спричинену життю та здоров'ю постраждалих.

За результатами розгляду кримінальної справи №1-350/2010р. Корнієнка А.В. було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, а також з посиланням на умови полісу №ВС/9609827 стягнуто з Корнієнка А.А. та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь власника пошкодженого транспортного засобу - ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», матеріальну шкоду наступним чином: з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 22 500,00грн., з Корнієнка А.В. - матеріальну шкоду в сумі 957,77грн. та судові витрати на суму 354,58грн.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія зазначеного судового вироку, відповідно напису на зворотному боці якого ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09.08.2011р. було частково скасовано вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25.10.2010р. та справу в частині стягнення сум відшкодування матеріальної і моральної шкоди с ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та Корнієнка А.В. на користь Кива С.І. і Замрекут Е.А. направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, вирок суду відносно зобов'язання позивача сплатити відповідачу 22 500,00грн. матеріальної шкоди, набрав чинності 09.08.2011р.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №770 від 21.10.2011р., відповідно якого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» перерахувало 22 500,00грн. на рахунок ГУДКУ у Донецькій області згідно судового наказу №1-350 від 25.10.2010р. Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

В подальшому, листом №2429 від 21.10.2011р. позивач звертався до відповідача в порядку ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та просив узгодити дату і час передачі залишків транспортного засобу ВАЗ 21043, держ.номер 39357ЕВ, у розпорядження ПрАТ «УПСК».

У зв'язку з відсутністю будь-яких дій відповідача, на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності Годуном В.А. (сертифікат №12476/11 від 20.09.2011р., свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №7024 від 19.11.2008р.) було проведено товарознавче дослідження та складено звіт №5781-зал. від 10.12.2012р. Згідно вказаного звіту, утилізаційна вартість автомобіля ВАЗ 21043, держ.номер 39357ЕВ, складає 10 577,55грн.

25.12.2012р. позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією №2546 від 25.12.2012р., в якій з посиланням на ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив повернути суму утилізації в розмірі 10 577,55грн.

У відповідь відповідач листом №10 від 11.01.2013р. повідомив позивача про відсутність своїх заперечень щодо передачі останньому залишків спірного транспортного засобу, проте неможливість виконання цього на даний час через накладення арешту на ВАЗ-21043, державний номер 393-57ЕВ, постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Донецькій області.

Враховуючи викладене і посилаючись на невиконання відповідачем умов претензії №2546 від 25.12.2012р., позивач звернувся до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Як вже зазначалось раніше, господарський суд заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

За умовами ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, станом на момент ДТП діяла редакція ст.30 Закону, відповідно до ч.3 якої право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Згідно з матеріалами справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57 ЕВ, може складати 46 192,01грн., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля марки ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57ЕВ, може складати 23 457,77грн., а утилізаційна вартість вказаного автомобіля складає 10 577,55грн.

В силу наведених норм закону, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57 ЕВ, відбулась його конструктивна загибель. При цьому до позивача в силу п.3 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у відповідній редакції) перейшло право на залишки пошкодженого транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогами про передачу залишків вказаного автомобіля, проте відповідач вказані вимоги не задовольнив. Водночас, з огляду на матеріали справи, відповідач не заперечує проти передачі спірних залишків позивачу, проте наголошує на неможливості здійснити такі заходи на даний час у зв'язку зі знаходженням автомобіля ВАЗ 21043, державний номерний знак 393-57 ЕВ, під арештом. З огляду на викладене, позивачем за власною ініціативою було замовлене товарознавче дослідження утилізаційної вартості спірного автомобіля, розмір якої склав 10 577,55грн., та позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування зазначеної суми. Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про прийняття до уваги звіту №5781-зал.від 10.12.2012р. в якості належного і допустимого доказу у справі. При цьому, обов'язок відповідача відшкодувати позивачу утилізаційну вартість спірного автомобіля виник в силу приписів ст. 530 ЦК України, проте доказів виконання викладеного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що відсутність доказів передачі позивачу залишків пошкодженого транспортного засобу свідчить про порушення відповідачем приписів ст. 321 ЦК України. Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів виплати позивачем відповідачу належної до сплати суми страхового відшкодування, належних і допустимих доказів утилізаційної вартості спірного автомобіля, доказів переходу до позивача права на залишки пошкодженого транспортного засобу, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2013р. у справі №905/5248/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Що стосується посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом розгляду справи за відсутності представника відповідача, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні докази повідомлення ДП «ВК «Краснолиманська» про дату та час судового засідання з розгляду справи №905/5248/13 (повідомлення про вручення поштового відправлення №00320514), ухвалою від 08.08.2013р. розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача відкладався, однак останній не скористався наданими йому ст.22 ГПК України процесуальними правами та у судове засідання 02.09.2013р. також не прибув. При цьому, відповідач в силу ст. 59 ГПК України не був позбавлений можливості надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Викладене спростовує посилання апелянта на створення судом перешкод у реалізації відповідачем свого процесуального права доказування.

Відносно доводів скаржника про відсутність заперечень останнього проти отримання позивачем залишків автомобіля ВАЗ 21043 держ.номер 393-57ЕВ, однак неможливість передати їх у зв'язку зі знаходженням під арештом та відсутністю будь-яких дій начальника ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області щодо зняття арешту з вказаного автомобіля, судова колегія апеляційної інстанції наголошує, що предметом розгляду даної справи є стягнення утилізаційної вартості залишків автомобіля, право на які отримано позивачем в силу п.3 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та розмір якої доведено належними і допустимими доказами у справі. Вимога про повернення залишків спірного автомобіля не є предметом розгляду даної справи, а отже вирішення питання про їх передачу відповідальній за шкоду особі не потребує вирішення у межах розгляду даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги судовою колегією до уваги не приймаються, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2013р. (повний текст від 09.09.2013р.) у справі №905/5248/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2013р. (повний текст від 09.09.2013р.) у справі №905/5248/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: О.Л. Агапов

Н.О. Мартюхіна

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС