Рішення

від 04.09.2013 по справі 905/4938/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2013 Справа № 905/4938/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області

до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація», м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 70 435,33грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник по довіреності №42 від 28.05.12

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Приазовська екскавація», м.Маріуполь Донецької області суми основного боргу у розмірі 66 520,04грн. та 3% річних у розмірі 3 963,40грн. (Усього 70 483,44грн.)

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію видаткової накладної №35 від 09.06.2011р., копію рахунку на оплату №37 від 09.06.2011р., копію довіреності серії ААВ №536633 від 02.06.2011р., копію податкової накладної №4 від 09.06.2011р., копію рішення по справі №5006/15/56/2012 від 19.11.2012р. та постанову ДАГС по зазначеній справі від 22.01.2013р.

24 липня 2013 через канцелярію суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 23.07.13 на підставі ст.22 ГПК України, в якій позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Приазовська екскавація», м.Маріуполь Донецької області суму основного боргу у розмірі 66 520,04грн. та 3% річних у розмірі 3 915,29грн. (Усього 70 435,33грн.). Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Крім того, позивач на виконання вимог суду уточнив організаційно - правову форму відповідача, у зв'язку з допущенням помилки. З метою її усунення, позивач уточнив позовні вимоги та вказує, що відповідачем по даній справі є саме Приватне акціонерне товариство «Приазовська екскавація».

Як вбачається з витягу серії АВ №899438 за кодом 01241361 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ) значиться юридична особа - Приватне акціонерне товариство «Приазовська екскавація».

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування Публічного акціонерного товариства «Приазовська екскавація» на Приватне акціонерне товариство «Приазовська екскавація».

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

У судовому засіданні 04.09.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області та Закритим акціонерним товариством «Приазовська екскавація», м.Маріуполь Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач зобов»язався поставити на адресу Закритого (на даний час-Приватного) акціонерного товариства «Приазовська екскавація» товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №35 від 09.06.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача за довіреністю серії ААВ №536633 від 02.06.2011р. отримала товар на загальну суму 66 520,04грн.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Розглянувши спірну накладну судом також встановлено, що вона містить посилання на договір поставки № 9 від 01.04.2013 р.

Разом з тим, рішенням господарського суду від 19.11.2012 р. по справі № 5006/15/56/2012 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ПАТ «Приазовська екскавація» про стягнення заборгованості за договором поставки № 9 від 01.04.2013р. встановлено наступні обставини.

Відповідно до умов договору найменування, асортимент, кількість кожної партії та ціна товару зазначається в специфікації, яка підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною договору, а на поставку за накладною № 35 від 09.06.2011 р. специфікація не укладалась. Тому, поставку за цією накладною не можна віднести до поставки в межах договору № 9 від 01.04.2013 р., на який є посилання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2013 р. рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі зазначеного Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація» про стягнення основного боргу у розмірі 66 520,04грн. та 3% річних у розмірі 3 915,29грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Згідно з накладною товар одержано відповідачем 09.06.2011р. відтак, з наступного дня одержання товару, а саме 10.06.2011р.у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплати.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 66 520,04грн. на підставі накладної з урахуванням вимог ст.692 ЦК України.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 66 520,04грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за період з 17.06.2011р. по 01.06.2013р. у розмірі 3 915,29грн. Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 17.06.2011р.-31.12.2011р. відносно заборгованості у сумі 66 520,04грн. складає 1 082,55= 66 520,04х3х198/365/100; за період з 01.01.2012р.-31.12.2012р. відносно заборгованості у сумі 66 520,04 грн. складає 1 995,60 = 66 520,04х3х366/366/100; за період з 01.01.2013р.-01.06.2013р. відносно заборгованості у сумі 66 520,04 грн. складає 831,04 = 66 520,04х3х152/365/100.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 3 909,19грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. ст.ст. 509, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області до Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 70 435,33грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація», м.Маріуполь Донецької області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області суму основного боргу у розмірі 66 520,04грн., 3% річних у розмірі 3 909,19грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,35грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна