Постанова

від 09.09.2013 по справі 918/132/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа № 918/132/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Ліщинська Т.І., дов.б/н., від 09.01.2013 року

Від відповідача - представник Костевич Т.О., діє відповідно до договору про надання правової допомоги від 22.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни на рішення господарського суду Рівненської області від 17.07.13 р. у справі №918/132/13-г (суддя Гудзенко Я.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М"

до Фізичної особи-підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни

про стягнення 90 953, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у справі №918/132/13-г з врахуванням зменшення розміру позовних вимог позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни (33000, м.Рівне, вул. Хвильового, буд. 18, кв. 2, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР 20022723268) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт-М» (79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 30, код 19140761) 46 710 (сорок шість тисяч сімсот десять) грн. 73 коп., з яких 45 985 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. основної суми боргу та 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 66 коп. збитків та 1 720, 50 грн. судового збору.

Ухвалою повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Продукт-М» (79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 30, код 19140761) 178 (сто сімдесят вісім) грн. 54 коп. зайво сплаченого судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення місцевого господарського суду, в позові відмовити. Посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини виникли з договору оренди майна від 01 серпня 2007 року.

Доводить, що відповідно до висновку судової експертизи не підтверджено підпис відповідача на спірному договорі.

Апелянт вважає, що первісні позовні вимоги грунтуються на договорах 2005, 2006 років. Тому позивач незаконно змінив підставу та предмет позову.

Апелянт доводить, що у справі №5019/1148/11 вже вирішено спір про той самий предмет спору, з тих - самих підстав.

Крім того, апелянт вважає безпідставним незадоволення заяви про застосування строку позовної давності.

Апелянт також не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком заборгованості - зокрема, із покликанням на перегляд розміру орендної плати на індекс інфляції за попередній місяць. Позивач, у своїх розрахунках збільшує розмір нарахувань сумою інфляційних на суму інфляційних, а відтак розрахунок «несплаченої» орендної плати кратно більший дійсному можливому розміру. Індекс інфляції нараховується на базову суму орендного платежу, а не на збільшену на розмір інфляційних за попередній місяць.

В судовому засіданні відповідач підтримує доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечує доводи апеляційної скарги. Просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

Предметом спору є стягнення орендної плати по договору оренди від 01 серпня 2007 року та збитків.

1 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством торговою фірмою «Продукт-М» (далі - Орендодавець, ЗАТ ТФ «Продукт-М», правонаступником якого є Позивач) та Відповідачем було укладено договір оренди (далі - Договір).

За умовами п. 1 Договору позивач передав а Відповідач прийняв у користування частину приміщення площею 105, 5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30.

Пунктами 2, 3, 4 Договору сторонами погоджено, що приміщення буде використовуватися для здійснення господарської діяльності Відповідача, приміщення вважається переданим в оренду з моменту терміну вказаного в Договорі, розмір орендної плати складає 5 500, 00 грн. на місяць. Перерахування орендної плати проводиться не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5 Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін відповідно до виставлених рахунків. Вони можуть бути переглянуті на вимогу однієї із сторін. Розмір орендної плати коригується кожного місяця з врахування індексу інфляції за попередній місяць.

За умовами п. 6.2. Договору Відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату у порядку і розмірі, передбаченому у п. 4. Договору.

Відповідно до п. 13 Договору термін дії Договору встановлюється з 01.08.07 р. до 31.12.07 р. і може бути продовжений на наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії Договору жодна із сторін не повідомила про його розірвання.

Оскільки сторони не повідомляли одна одну про розірвання договору від 01.08.07 р. договір було продовжено до підписання акту повернення приміщення 12.07.10 р. Протилежного сторонами не доведено.

За користування Відповідачем приміщенням Позивачем було нараховано орендну плату: за 2007 рік 28 451,63 грн., з яких 5 500. 00 грн. за серпень, 5 533. 00 грн. за вересень, 5654. 23 грн. за жовтень, 5818. 20 грн. за листопад, 5946. 20 за грудень. Всього за 2008 рік 81 654, 49 грн., з яких 6071, 07 грн. за січень, 6247, 13 грн. за лютий, 6415, 80 грн. за березень, 6 659, 60 грн. за квітень, 6866,05 грн. за травень, 6 955,31 за червень, 7 010,95 грн. за липень, 6 975, 90 за серпень, 6 968, 92 за вересень, 7 045, 58 грн. за жовтень, 7 165, 35 грн. за листопад, 7 272, 83 грн. за грудень. Всього на 2009 рік 95 280,84 грн. з яких 7425,56 грн. за січень, 7640, 90 грн. за лютий, 7755, 51 грн. за березень, 7864, 09грн. за квітень, 7934, 87 грн. за травень, 7974,54 грн. за червень, 8062,26 грн. за липень, 8 054,20 за серпень, 8 035, 10 за вересень, 8 099, 38грн. за жовтень, 8 172, 27 грн. за листопад, 8262,16 грн. за грудень.

У 2010-му році Позивачем було нараховано Відповідачу 54 321,59 грн. з яких 8 336, 52 грн. за січень, 8 486, 58 грн. за лютий, 8 647, 82 грн. за березень, 8 725, 65 грн. за квітень, 8 699, 47 грн. за травень, 8 647, 27 грн. за червень, 2 778, 28 грн. за 12 днів липня.

Тобто, із січня 2007-го по липень 2010-го року Позивачем було нараховано Відповідачу 259 708, 55 грн. орендної плати.

Заборгованість відповідача також підтверджується його розпискою, копія якої наявна в матеріалах справи і додана позивачем до заяви від 15.07.2013 року (т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що на день винесення рішення Позивачем за весь час користування приміщенням за Договором було сплачено 198 042, 00 грн.: 168 042, 00 грн. станом на 01.02.2010 р. та 30 000, 00 грн. відповідачем було доплачено в березні 2010 року та квітні 2010 року. Вказані платежі були зараховані в попередні періоди, в яких існувала заборгованість, а тому заборгованість Відповідача за попередні роки до лютого 2010 року становила 15 681, 48 грн., з лютого по липень 2010 року - 45 985, 07 грн.

Позивач відповідно до своєї заяви про зменшення позовних вимог від 16 липня 2013 року в розрахунку заборгованості заявляє період вимог для стягнення заборгованості з лютого 2010 року (з урахуванням заяви відповідача про сплив позовної давності - т. 1 а.с. 78) по липень 2010 року (на момент, коли приміщення було передане Позивачу за актом приймання-передачі). Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась орендна плата за лютий 2010 року в розмірі 8 486, 58 грн., березень 2010 року в розмірі 8 647, 82 грн., квітень 2010 року в розмірі 8 725, 65 грн., травень 2010 року в розмірі 8 699, 47 грн., червень 2010 року в розмірі 8 647, 27 та липень 2010 року в розмірі 2 778, 28 грн.

З банківських виписок наданих Позивачем вбачається, що сплату орендної плати Відповідач здійснював згідно рахунків, виставлених йому позивачем і таким чином погоджувався з сумами нарахування здійсненими згідно ч. 3 п. 5 договору від 01.08.2007 року (т. 1 а.с. 16, 172-207).

Крім того, з банківських виписок за договором від 01.08.2007 року, а саме за: 22.04.2008 р., 28.05.2008 р.,27.06.2008 р., 04.09.2008 р., 11.11.2008 р., 18.11.2008 р., 15.01.2009 р., 18.03.2009 р., 01.06.2009 р., 30.06.2009 р., 20.08.2009 р., 27.08.2009 р., 14.09.2009 р., 25.09.2009 р., 28.12.2009 р., 05.01.2010 р., 11.03.2010 р., 24.03.2010 р., 29.03.2010 р., 21.04.2010 р., 30.04.2010 р. (а. с. 18-38) вбачається, що деякі платежі були здійснені платником Михальчуком В. Г., на що звертав увагу Відповідач в своїх запереченнях.

Як встановлено судом першої інстанції ці платежі були проведені з рахунку №26252092907050, з якого також надходили кошти й по іншим орендним платежам Відповідача за Договором.

Крім того, в судових засіданнях Відповідачем не заперечувався факт неотримання від позивача всіх виставлених ним рахунків.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом не порушені норми процесуального права, щодо збільшення та зменшення позивачем розміру позовних вимог.

ТОВ "Продукт-М" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ФОП Ливицької Т.В. (далі - Відповідач) про стягнення 90 953, 12 грн., з яких 56 761, 55 грн. основної суми боргу, 21 864, 04 грн. пені, 7 435, 73 грн. інфляційних втрат, 4 166, 14 грн. три відсотки річних та 725, 66 грн. завданих збитків.

Ухвалою господарського суду від 01.02.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/132/13-г розгляд якої призначено на 12.02.13 р.

Ухвалою господарського суду від 12.02.13 р. розгляд справи відкладено на 15.03.13 р.

15 березня 2013 року через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить стягнути з Відповідача 75 258, 29 грн. основної суми боргу, 5 767, 80 грн. пені, 7 676, 39 грн. інфляційних втрат, 5 523, 75 грн. три відсотки річних та 725, 66 грн. завданих збитків.

Оскільки позивачем до заяви не було додано доказів надіслання її копії відповідачу, ухвалою господарського суду від 15.03.2013 року повернуто позивачеві дану заяву.

16 липня 2013 року через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просить стягнути з Відповідача 45 985, 07 грн. основної суми боргу та 725, 66 грн. збитків. Дана заява була судом прийнята до розгляду.

Таким чином, у відповідності із статтею 22 ГПК України позивач до прийняття рішення у справі зменшив розмір позовних вимог. Збільшення розміру позовних вимог як таких не відбулось.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з висновків судової експертизи не вбачається категоричного заперечення підпису на договорі відповідача.

В поданій Відповідачем заяві про призначення почеркознавчої експертизи зазначено, що Ливицька Тетяна Володимирівна не підписувала договір оренди від 01.08.2007 року та проставлені в Договорі підписи не належать Ливицькій Т. В.

Місцевим господарським судом на вирішення експертизи було поставлено наступні питання (ухвала від 20.03.2013 р. № 918/132/13-г):

- Чи належить Ливицькій Тетяні Володимирівні наявний в Договорі оренди б/н від 01.08.2007 року, укладеному між ЗАТ "Торгова фірма "Продукт" та ФОП Ливицька Т.В. на об`єкт оренди - окрему частину приміщення загальною площею 105, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30, підпис, що розміщений в правому нижньому куті першої сторінки договору біля прізвища "Ливицька Т.В."?

- Чи виконано рукописний текст у договорі оренди б/н від 01.08.2007 року, укладеному між ЗАТ "Торгова фірма "Продукт" та ФОП Ливицька Т.В. на об`єкт оренди - окрему частину приміщення загальною площею 105, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30, Ливицькою Тетяною Володимирівною?

Згідно з висновком експерта від 15.05.2013 р. №1-68 на зазначені питання отримано наступні відповіді:

1. Рукописний текст в договорі б/н від 1 серпня 2007 року - виконаний не Ливицькою Тетяною Володимирівною, а іншою особою.

2. Вирішити питання ким, Ливицькою Тетяною Володимирівною чи іншою особою виконаний підпис в графі: «Орендар» в договорі б/н від 1 серпня 2007 року - не представляється можливим по причині вказаній в дослідницькій частині висновку експерта.

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що елементи підпису виконані однотипними рухами, є малоінформативні, мають низьку ідентифікаційну значимість, що не дозволяє встановити комплекс ознак, необхідний для будь-якого категорично позитивного, негативного чи вірогідно позитивного, негативного висновку про тотожність його виконавця. Тому, враховуючи викладене вирішити питання про те, чи належить підпис в графі «Орендар» в договорі оренди б/н від 01.08.2007 року, Ливицькій Тетяні Володимирівні - не виявляється можливим (т. 1 а.с. 147).

Відповідачем неодноразово наголошувалося й на тому, що Договір оренди між сторонами в 2007-му році не укладався, а відносини оренди приміщення існували на підставі пролонгованого договору оренди №Л-06 від 01.09.2005 року.

Однак, вказана обставина на яку посилається Відповідач є необґрунтованою, оскільки договір оренди від 1 січня 2007 року в судовому порядку недійсним чи неукладеним не визнавався. Крім того, з висновку експерта не вбачається, що договір підписано іншою особою. Інших доказів, які б підтверджували те, що відносини з оренди приміщення, існували саме на підставі пролонгованого договору оренди №Л-06 від 01.09.2005 року відповідачем суду надано не було. У суду відсутні підстави для призначення повторної експертизи підпису орендаря на договорі від 01.08.2007 року враховуючи часткову оплату орендних платежів протягом 2007-2010 років.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, за вересень 2007 року з рахунку Відповідача на рахунок Позивача надійшли кошти в розмірі 5 500, 00 грн., що повністю відповідає сумі вказаній у виставленому рахунку №12/08 від 7 серпня 2007 року (а. с.172). Переплати відповідача орендних платежів за деякими місяцями 2007-2010 років свідчать про те, що відповідач погоджувався з рахунками виставленими позивачем за договором від 01.08.2007 року і з сумами вказаними в них, а також порядком нарахування орендних платежів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущені строки позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За приписами п.2.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

11 березня 2013 року Відповідачем було подано письмові заперечення, в яких заявлено вимогу про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 78).

Оскільки, в заяві про зменшення позовних вимог від 16 липня 2013 року період стягнення заборгованості по орендній плати Позивачем зазначено з лютого 2010 року по липень 2010 року (на момент, коли приміщення було передане Позивачу за актом приймання-передачі), - підстави для застосування позовної давності відсутні, адже Позивачем було дотримано трирічний строк звернення до суду з відповідними вимогами.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд також відшкодувати йому збитки, які були йому завдані під час повернення відповідачем приміщення з оренди, а саме пошкодження замків на вхідних дверях та жалюзях, що підтверджується актом повернення приміщення від 12.07.2010 р. (т. 1 а.с. 17).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем надано суду акт повернення приміщення з оренди від 12.07.2010 року, видаткову накладну від 07.02.2011 року № 158, квитанцію № 13028 про сплату ФОП Гірському Б.А. вартості матеріалів по заміні пошкоджених орендарем замків в сумі 398,66 грн., видаткову накладну від 11.02.2011 року № РН-0000028 та платіжне доручення від 04.02.2011 року № 36 про сплату ТОВ «Артіка» 327 грн. послуг за заміну замків.

З акту повернення приміщення з оренди від 12.07.2010 року вбачається, що підписуючи його Відповідач не заперечив обставини щодо пошкодження замків в займаному ним приміщенні, оскільки в акті відсутні будь-які інші зауваження з приводу вказаного. Таким чином, Відповідач погодився з викладеним в акті.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Виходячи із вказаного Позивач довів наявність збитків і неправомірну поведінку відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини.

Оскільки з акту повернення приміщення вбачається, що Відповідач погодився з викладеними в ньому фактами, - відтак і погоджується з заподіяними збитками, що є доказом наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність в даному випадку правових підстав для стягнення з Відповідача збитків в розмірі 725, 66 грн.

Судова колегія не погоджується з апелянтом, що спір про стягнення збитків вирішувався в справі №5019/1148/11.

Дійсно предметом спору у вказаній справі заявлялась вимога про стягнення 725 грн. 66 коп. збитків. Однак в позові відмовлено, оскільки підставою стягнення збитків позивач вказував невиконання відповідачем зобов'язання по договору 2008 року, укладення якого в письмовій формі не довів.

Підставою для стягнення збитку у справі №918/132/13-г позивач вказав договір 2007 року.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що спір виник з договору оренди від 01.09.2005 року, який на його думку не був розірваний, а орендна плата в цьому договорі визначена в сумі 2525 грн. за місяць.

Однак, у 2006 та 2007 роках, між позивачем та відповідачем, були укладені ще два договори оренди приміщення з тим самим предметом, які відповідачем недійсними не визнавалися та відповідно до яких здійснювалося нарахування орендної плати. Укладання наступних договорів оренди відносно приміщення, яке знаходить у м.Львові по вул. Краківська, 30 свідчить тільки про те. що відповідач підписуючи вказані договори погоджується на нові умови оренди приміщення.

Договором оренди від 01.09.2005 р. передбачено орендну плату в сумі 2525.00 грн. за один

місяць оренди. Укладаючи договір оренди від 01.08.2007 р. сторони збільшили розмір орендної плати, встановивши її в сумі 5500.00 грн. за один місяць з подальшою щомісячною індексацією.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що орендні платежі вносилися сумами більшими за щомісячний платіж, який як вважає ФОП Ливицька Т. В. становив 2525.00 грн. в місяць, тому що вони вносилися наперед, Однак в наявних в матеріалах справи письмових поясненнях представника відповідача від 12 березня 2013 р., причиною надміру сплачених коштів вказано усну домовленість між директором ТОВ «Продукт-М» та відповідачем про викуп приміщення на умовах лізингу. Вищевказане свідчить про розбіжності в поясненнях відповідача, та доводить, що орендна плата по договору 2007 року становить саме 5500 грн. за місяць.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта, що в інших господарських справах вирішувався спір між тими ж сторонами з того ж предмету спору.

У справі №5019/1148/11 (за позовом ТОВ «Продукт-М» до Ливицької Т. В. про стягнення заборгованості) підставою для стягнення заборгованості з ФОП Ливицької Т. В. був виключно договір від 01.01.2008 р., оригінал якого був втрачений, в зв'язку з чим було відмовлено в задоволенні позову.

У справі № 5015/231/12 (за позовом Ливицької Т. В. до ТОВ «Продукт-М» про визнання недійсним договору) не вдалося дослідити підпис ФОП Ливицької Т. В. в зв'язку з втратою оригіналу договору оренди від 01.01.2008 р.

Інші договори оренди приміщення по вул. Краківська, 30 у м. Львові, укладені між ТОВ «Продукт -М» та ФОП Ливицькою Т. В. як і договір оренди від 01.08.2007 р. на підставі якого, на даний час, стягується заборгованість у вищезазначених судових справах між тими самими сторонами не досліджувалися. В жодному судовому рішенні по вказаних справах не зазначено про відсутність інших договорів оренди приміщення у м. Львові по вул. Краківська, 30.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про зміну підстав позову.

Протягом усього часу розгляду справи № 918/132/13-г за позовом ТОВ «Продукт - М» до ФОП Ливицької Т. В. про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, позовні вимоги грунтувалися на договорі оренди від 01.08.2007 року. Цей договір був підставою для стягнення заборгованості з відповідача. Заборгованість виникла в період дії вказаного договору, а не договорів оренди від 2005 р. чи 2006 р. В позовній заяві та в інших заявах договори оренди 2005 р. та 2006 р. наведені інформативно, щоб відобразити, що орендні відносини між сторонами існували задовго до укладення спірного договору оренди від 01.08.2007 року. Вся заборгованість виникла та стягується виключно на підставі договору оренди від 01.08.2007 року про що неодноразово наголошувалося в судових засіданнях. В зв'язку з вищенаведеним, господарським судом Рівненської області не було порушено норми процесуального права.

У справі №5019/1148/11 за позовом ТОВ «Продукт-М» до Ливицької Г. В. про стягнення заборгованості позовні вимоги грунтувалися повністю на договорі оренди від 01.01.2008 р. Лише 21.1 1.2012 р. позивачем була подана заява про зміну підстав позову однак вже після початку розгляду справи по суті, тому така заява була залишена без розгляду, а позивач обґрунтовував позовні вимоги за підставами, які були наведені у позовній заяві, що грунтувалася на договорі оренди від 01.01.2008 року. Рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 5019/1148/11 за позовом ТОВ «Продукт-М» до Ливицької Т. В. про стягнення заборгованості. винесене з врахуванням позовних вимог зазначених в первісній позовній заяві.

Таким чином підставою для подання позову, про задоволення якого було прийняте рішення господарського суду Рівненської області від 17.07.2013 року у справі № 918/132/13-г, за позовом ТОВ «Продукт-М» до ФОП Ливицької Т. В. про стягнення заборгованості та відшкодування збитків, був договір оренди від 01.08.2007 року, що відрізняє підставу даного позову та позовних вимог у справі №5019/1148/11.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з порядком нарахування орендної плати та сумою орендної плати, яка визначалася таким порядком.

Однак пунктом 5 договору оренди від 01.08.2007 р. передбачено, що розміри орендної плати можуть змінюватися за згодою Сторін відповідно до виставлених рахунків. Вони можуть бути переглянуті на вимогу однієї із Сторін. Розмір орендної плати коригується кожного місяця з врахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Оскільки, на момент укладення договору оренди від 01.08.2007 р. та на момент визначення порядку нарахування орендної плати не існувало нормативно-правових актів, які регулювали б вказані правовідносини, то до визначення розміру орендної плати за перший та кожен наступний місяці застосовувався нормативно-правовий акт. який регулював подібні за змістом відносини. Так, для визначення розміру орендної плати за перший та кожен наступний місяці застосовувалися норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» від 4 жовтня 1995 р. №786 в редакції від 17.10.2007 року.

Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» від 4 жовтня 1995 р. №786 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Судова колегія погоджується з відмовою місцевим господарським судом в задоволенні клопотання відповідача про виклик судового експерта для надання роз'яснення щодо висновку, оскільки клопотання не обгрунтоване.

За таких обставин не вбачається підстав для зміни, скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни на рішення господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у справі №918/132/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у справі №918/132/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №918/132/13-г повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.