Постанова

від 27.08.2013 по справі 820/6811/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   Харківський окружний адміністративний суд   61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И   "27" серпня 2013 р.                                                                       № 820/6811/13-а   Харківський окружний адміністративний суд  у складі Головуючого судді   Спірідонов М.О. за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І. розглянувши   у   відкритому   судовому      засіданні   у   приміщенні   Харківського   окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом       Приватного підприємства "Стілвест" до                     Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про                  скасування податкового повідомлення-рішення , ВСТАНОВИВ: Позивач, ПП "Стілвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: 1. Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 29.05.2013 року №0000842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 346237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 86 559,25 грн. 2. Зобов'язати Харківську об'єднану Державну податкову інспекцію Харківської області Державної   податкової  служби   вилучити   з   АС   «Результати   співставлення   податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результат перевірки ПП «Стілвест» оформленого актом №916/220/36554945 від 16.05.2013р., і поновити в ній дані, що містяться у наданих ПП «Стілвест» податкових звітах з податку на додану вартість за період з жовтень, грудень 2012р., січень 2013р., 4 кв. 2012р., 1 кв.2013р. В обґрунтування позову вказано, що ПП «Стілвест» вважає висновки, викладені в акті від 16.05.2013 №916/220/36554945, неправомірними, необґрунтованими, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню. Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що  в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням акту перевірки по контрагенту, не підтверджено фактичне придбання товарів та послуг, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Судом встановлено, що працівниками Харківської ОДПІ  Харківської області Державної   податкової  служби було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Стілвест» з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2012, січень 2013 та податку на прибуток за 4 кв. 2012, 1 кв. 2013 по операціям з ТОВ «ТД «Український Завод Електрообладнання» (код ЄДРПОУ 37461147). За результатами перевірки Харківської ОДПІ Х/о ДПС був складений акт від 16.05.2013 №916/220/36554945  яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого суму податку на додану вартість до сплати занижено на загальну суму 346 237,00 грн., у тому числі: за жовтень 2012 року на 253 297,00 грн., за грудень 2012 року на 90 000,00 грн., за січень 2013 року на 2 940,00 грн. На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником   Харківської ОДПІ Х/о ДПС було винесено податкове повідомлення - рішення від 29.05.2013 року №0000842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 346 237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 86 559,25 грн. Не погоджуючись із зазначеними податковими - повідомленнями позивач подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Харківській області, за результатами розгляду якої рішенням від 23.07.2013 р. №794/10/20-40-10-04-17 податкове повідомлення - рішення від 29.05.2013 року №0000842201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Суд зазначає, що підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є посилання відповідача в акті перевірки на акт ДПІ у Московському районі м. Харкова Х/о ДПС від 13.03.2013 року 3922/2220/37461147 «Про результати документальної  позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Український завод електрообладнання» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Макси-Трейд» та ТОВ «Кристал Пласт» за період з 01.10.2012   по   31.10.2012   року   та   подальшої  участі   отриманих   ТМЦ   у   фінансово   -господарських   операціях   підприємства»   та   від   28.03.2013   №227/2220/37461147   «Про неможливість      проведення     зустрічної     звірки     ТОВ      «ТД   «Український     завод електрообладнання»   щодо   документального   підтвердження   господарських   відносин   із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2012 р. по 28.02.2013 року та подальшої участі отриманих ТМЦ у фінансово - господарських операціях підприємства» та подальшої участі отриманих ТМЦ у фінансово - господарських операціях підприємства». Крім того, відповідач в акті перевірки позивача посилався на відсутність товарно-транспортних накладних, що на думку податкового органу свідчить про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської операції позивача з ТОВ «ТД «Український     завод     електрообладнання»     ТОВ     «ТД     «Український     завод електрообладнання». Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Що стосується позовних вимог позивача, а саме скасування   податкове   повідомлення   -   рішення   Харківської  об'єднаної  Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.05.2013 року №0000842201, то в цій частині позов підлягає задоволенню. Як було встановлено судом основним видом господарської діяльності ПП «Стілвест» є оптова торгівля металами та металевими рудами, а також діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами. Між ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання»   (Постачальник)   та-Позивачем (Покупець) був укладений договір поставки обладнання №22/07-1 від 22.07.2012 p., предметом якого є поставка обладнання ZG-50 - Автоматична лінія для контактного зварювання металевих труб, загальна кількість - одна, одиниця виміру - штука, ціна за одиницю виміру 2 077 424,96 грн. В межах згаданого правочину була проведена господарська операція з поставки, яка оформлена видатковою накладною №РН-0000001 від 14.01.2013 р. на суму 2 077 424,96 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 346 237,50 грн., податковими накладними №1 від 23.10.2012, №2 від 24.10.2012, №3 від 25.10.2012, №1 від 20.12.2012 р, №5 від 14.01.2013 та розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до вказаних податкових накладних. Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень від 23.10.2012 р. №944, від 24.10.2012 р. №949, від 25.10.2012 р. №958, від 20.12.2012 р. №1200. Суд зазначає, що відповідач в судовому засіданні не заперечував факт фактичної наявності у позивача придбаного у ТОВ «ТД   «Український   завод   електрообладнання»   обладнання, а лише зазначив, що позивачем під час перевірки не були надані пояснення стосовно напрямків використання придбаного обладнання та відомостей про те, що вказане обладнання обумовлене потребами ведення господарської діяльності, до перевірки не надано паспортів відповідності придбаного обладнання та документів транспортування обладнання. Як було встановлено судом, що обладнання було доставлено транспортом ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання»  на склад позивача, що підтверджується актом прийому-передачи основних засобів від 20.05.2013 року . Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Із змісту правочину, укладеного Позивачем із з його контрагентом не випливає, що замовником поставки виступав покупець (Позивач у справі). Тобто Позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних як підтверджувальних документів не має юридичного значення. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюється правомірність формування Позивачем податкового кредиту за операцією з перевезення товарів. Згідно з ч. 3 ст.909 ЦК України, товарна - транспортна накладна (ТТН) підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу, а ні продаж товару. Відсутність ТТН не може бути підставою для позбавлення підприємств права на податковий кредит та на формування витрат. Таким чином, товарна - транспортна накладна відповідно до чинного законодавства України не належить до первинних документів. Вказану позицію висловлює Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 14.11,2012 р. по справі №К-17505/10, в Ухвалі від 02.10.2012 р. по справі №К/9991/22697/12, в Ухвалі від 20.11.2012 р. по справі №К/9991/65355/11. Що стосується посилання відповідача, щодо відсутності сертифікату якості на зазначене вище обласднаня, то як було встановлено судом згідно листа ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» зазначене обладнання ZG-50 не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть  відповідальність за   своїми   зобов'язаннями   в   межах   цього майна,   крім випадків, передбачених законодавством. 3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом. Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа  здатна  мати  такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена  лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення  і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і,  що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем. Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб  як позивача так  і ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Суд  зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання» на підписання договору тощо  в момент їх укладання суду відповідачем не надано. Що стосується посилання відповідача на акти перевірок ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки ТОВ «ТД «Український   завод   електрообладнання» перевірявся по взаємовідносинам з ПП»Макси-Трейд» та ТОВ «Кристал ласт», а не по взаємовідносинам з позивачем, крім цього у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем  та  ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання» правочину. Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.           Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Суд зазначає, що викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел. У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу. Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання», останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були  платниками податку на додану вартість. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ. У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що   позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ   «ТД   «Український   завод   електрообладнання» які оформлені  відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень. Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові   повідомлення – рішення від 29.05.2013 року №0000842201 винесені Харківською  об'єднаною  Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України. Що стосується вимог позивача, а саме: зобов'язати Харківську об'єднану Державну податкову інспекцію Харківської області Державної   податкової  служби   вилучити   з   АС   «Результати   співставлення   податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результат перевірки ПП «Стілвест» оформленого актом №916/220/36554945 від 16.05.2013р., і поновити в ній дані, що містяться у наданих ПП «Стілвест» податкових звітах з податку на додану вартість за період з жовтень, грудень 2012р., січень 2013р., 4 кв. 2012р., 1 кв.2013р., то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки скасування податкового повідомлення-рішення тягне за собою автоматичне коригування особистої картки в АС   «Результати   співставлення   податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА». Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов Приватного підприємства "Стілвест" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення  - задовольнити частково. Скасувати   податкове   повідомлення   -   рішення   Харківської  об'єднаної  Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.05.2013 року №0000842201. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова у повному обсязі виготовлена 30.08.2013 року. Суддя                                                                                                                           Спірідонов М.О.