Рішення

від 10.09.2013 по справі 533/719/13-ц

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.09.2013 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 533/719/13-ц

Провадження №2/533/276/13

05 вересня 2013 року селище Козельщина Полтавської області

Козельщинський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Бойка Ю.О., при секретарі Шуліка Л.Г., за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Сенкевича В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Козельщина позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія", про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, врахувавши складність справи, у зв'язку з чим відкладаючи, як виняток, складання повного рішення на строк п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, забезпечивши проголошення вступної і резолютивної частини рішення згідно ст. 209 ч.3 ЦПК України,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року до Козельщинського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просив, посилаючись на ст.ст. 203, 210, 215, 182, 346, 1299 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", визнати недійним з моменту укладення Договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,23 га (кадастровий номер: 5322082000:00:001:0152), яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської област, підписаний 02 червня 2006 року ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія".

Позивач ОСОБА_1 та його предсавник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позов та просили задовльнити його повністю виходячи з наступного..

02.06.2006 року між ТОВ "Агротехнологія" та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки (паю), згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради загальною площею 5,23 га, розташувння та межі якої визачено на плані меж земельної ділянки , що надана у встановлному законом порядку і посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 043898.

Увідповідності до п.4.1 договору оренди за користування вказаною земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату в розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 та право власності на земельну ділянку згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.03.2013 року перейшло до позивача - ОСОБА_1

Успадкувавши речові права та дізнавшись про умови існуючого договору позивач з'ясував, що права власника порушуються орендарем, що не всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, внесені до змісту договору, а ті що маються в тексті договору - не відповідають існуючим нормативним вимогам.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятисяу формі, встановленій законом. Правочини має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його ндійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою (ст.216 ЦК України).

Типова форма договору оренди землі згідно ст. 14 Закону України "Про оренду землі" затверджена Постановою КМУ від 03.03.2004 року №220.

Згідно ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотнихумов, передбачених цією статтею є підставою для визання договору недійсним.

В порушення вказаних норм в оспорюваному договорі оренди відсутня така істотна умова як нормативна грошова оцінка земельної ділянки, від якої напряму залежить розмір орендної плати. Тому розір орендної плати, як істотна умова договору оренди землі, залишився не визначеним.

Крім того, позивач вважає, що з 01.09.2008 року відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв)" від 19.08.2008 року № 752/2008 запроваджено плату за оренду земельних ділянок в розмірі, не меншому за 3% вартості земельної ділянки.

ТОВ "Агротехнологія" виплатило ОСОБА_4 орендну плату лише за 2010 рік у розмірі 1491,38 грн.

В порушення положень ст. 15 Закону України "Про оренду землі" не визначено в договорі об'єкта оренди, його місця розташування, кадастрового номера та розміру земельної ділянки, що унеможливлює його ідентифікацію. Про це також свідчить відсутність такої невід'ємної частини договору як плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастрового плану та акта визначення меж земельноїділянки в натурі (на місцевості).

Державна реєстрація договору оренди відбулася у відповідності до п.11,12 Постанови КМУ від 25.12.1998 року №2073 лише 29.10.2007 року, а користування розпочалося з моменту підписання договору - 02.06.2006 року без будь-яких законних підстав. Вважають, що це зроблено з метою подовження строку оренди.

Порушено також і строки складання акту приймання-передачі земельної ділянки, який був складений до реєстрації договору, що суперечить п.6.3 договору оренди, ч.5 ст. 203 ЦК України та ст. 15 ЗУ "Про оренду землі".

11.04.2013 року за вих. № 547/1/01-14 з Відділу держземагенства у Козельщинському районі Полтавської області позивач отримав копію додаткової угоди до договору оренди, якою продовжено термін дії договору та збільшено розмір орендної плати. Але у даній додатковій угоді невірно зазначено дату договору оренди - 29.10.2007 року, в той час як насправді договір оренди укладено 02.06.2006 року. Сам підпис орендодавця не відповідає зразкам підписів покійного ОСОБА_4. Дана обставина свідчить про порушення норми, передбаченої ст. 23 Цивільного кодексу України, згідно якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким,що вчинений уписьмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно свідоцтва про право на спадщну зазаповітом правовласності на земельну ділянку перейшло до позивача ОСОБА_1 26.03.2013 року. У відповідності до ч.2 ст. 1299 ЦК України перехід права власності до спадкоємця відбуається з моменту реєстрації цього майна. З викладеного вбачається, що відповідач протягом трьох років - з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 26.03.2013 року користувався земельною ділянкою без законних на те підстав.

Представник відповідача Сенкевич В.І. проти позову заперечував, вказуючи на те, що він не підлягає задоволенню, так як оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки укладений у суворій відповідності до вимог чинного законодавства, підписаний особисто орендодавцем, який справно отримував орендну плату від відповідача. В задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Позивач не враховує, що у Цивільному кодексі є відсильна стаття 792 (ч.2), в якій зазначено, що "відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом". Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Позивач не заперечує, що договір оренди належним чином зареєстрований.

Позивач помиляється, вважаючи, що наявність у договорі оренди землі визначення розміру нормативно-грошової оцінки об'єкту оренди є обов'язковою.

Указом Президента України № 725/2008 внесено зміни до Указу Президента №92/2002 та встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування. В його тексті відсутнє посилання на те, що його дія поширюється на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можливо лише за згодою сторін. Сам Указ має рекомендаційний характер, а вимога позивача про визначення розміру заборгованості з орендної плати виходячи з 3 відсотків від вартості земельної ділянки, не грунтується на вимогах матеріального права.

Дана правова позиція викладна в постанові Верховного Суду України від 25 червня 2011 року у справі №6-17цс11 та листі Верховного Суду України від 01.06.2012 року "Висновки ВерховногоСуду України, викладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1.ч.1. ст. 355 ЦПК україни, за 2010-2011 роки".

Заявлену позивачем підставу про те, що до спірного договору не долучено невід'ємних частин договору оренди землі, він не підтримав належними доказами.

Представник відповідача наполягає на тому, що наявність державної реєстрації спірного договору є доказом наявності всіх невід'ємних частин договору оренди землі, що існування розбіжності у моменті підписання договору оренди землі та його державноїреєстрації неє підставою для визнання договору недійним.

Так, згідно п.6.3 даного договору "передача земельної ділянки в оренду здійснюється в триденний строк після державноїреєстрації цього договору за актом її приймання-передачі". У той же час, зазначений пункт суперечив вимогам статей 15, 17 і 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухомемайно та їх обтяжень" , що діяв на час укладення договору, асаме: "державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у тьакому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державноїреєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви (ч.1.ст.15 Закону); Докумети, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухое майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст. 17 Закону); Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом (ч.1 ст. 19 Закону)". Враховуючи, що Акт прийняття-передачі земельної ділянки є невід'ємною частиною договору, то й орган державної реєстрації вимагає подання його разом з договором оренди землі перед державною реєстрацією.

Зазначив, що з тексту позовної заяви не зрозуміло, яку позицію обрав позивач. Спочатку він посилається на ч.1 ст. 210 ЦК України та ч.1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" та наполягає, що договір укладено лише 29.10.2007 року, а аналізуючи додаткову угоду наголошує, що договір укладено 02.06.2006 року.

Вказав на те, що 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", яким статті 18 та 20 Закону № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч.5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону". Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1878-VI встановлено, що до 01 січня 2012 року (09 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 01 січня 2013 року) державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів. Державна реєстрація договору оренди земельноїділянки у період визначеного сторонами строку дії договору свідчить про правомірне, договірне використання відповідачем спірної земельної ділянки відповідно до зазнчених норм ЗК України, ЦК України, Закону №161-XIV та Закону №1878-VI.

Представник відповідача зауважив, що при житті ОСОБА_4 не заявляв до компетентних органів, що не він підписав оспорюваний договір оренди землі, а спадкоємець ОСОБА_1 позбавлений законодавством такої вимоги. Смерть власника земельноїділянки (орендодавця не є підставою припинення договору оренди землі (ст. 31 Закону України "Про оренду землі"). Позивач пропустив трирічний строк позовної давності у орядку статті 267 ЦК України при вирішенні цього спору.

Перевіривши справу, вивчивши надані позивачем і відповідачем документи, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши правову позицію відповідача, який діє через представника, перевіривши доводи сторін, даючи оцінку доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1, слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статі 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2007 року у Козельщинському виїзному офісі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (ідентифікаційний код 26458021, печатка №10) зареєстровано Договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,23 га (кадастровий номер: 5322082000:00:001:0152), яка знаходиться на території Михайликівської сільськоїради Козельщинського району Полтавської област, підписаний 02 червня 2006 року ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" (а.с.5-6); що право власності орендодавця на час підписання договору оренди земельної ділянки підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №043898 (а.с.5-8); на час пред'явлення позову власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322082000:00:001:0152 загальною площею 5,23 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільлськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайликівської сільскої ради Козельщинського району Полтавської області є власністю ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий Козельщинським РВ УМВС України в Полтаувській області, країна громадянства: Україна, адреса: Полтавська область, Козельщинський район, село Михайлики, що посвідчується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №1642468 від 26.03.2013 року (а.с.9); що право власності ОСОБА_1 набуте на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.03.2013 року (а.с.10); що ОСОБА_4 у віці 68 років помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11); що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, який передбачає свою дію до 02 червня 2016 року (а.с.5) не пройшов державної реєстрації та в силу приписів ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на час підписання договору оренди земельної ділянки від 02.06.2006 року, приписів ст. 215 ч.2 Цивільного кдексу України є нікчемним

Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу частини першої статті 210 ЦК України та частини першої статті 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи із змісту статей 210, 640 ЦК України та статті 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним і набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно статті 20 Закону договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно пп.2 пункту «б» частини першої ст.33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року реєстрація договорів на оренду землі віднесено до переліку повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, які здійснюють такі повноваження відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25.12.1998 року № 2073. Згідно п.11 даного Порядку, державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 "Про затвердження порядку ьдержавноїреєстрації договорів оренди землі" передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адмінстраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Такі висновки суду ґрунтуються на позиції Верховного Суду України щодо застосування статтей 210 та 640 Цивільного кодеквсу України, статтей 18 та 20 Закону України "Про оренду землі", атакож статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", висловленій у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2012 р. у справі № 6-108цс12; у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2012 р. у справі № 6-55цс12, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2012 р. у справі № 6-61цс12, у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2012 р. у справі № 6-105цс12, які згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування у подібних правовідносинах

16 березня 2010 року після обнародування в газеті «Голос України» вступив в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року N 1878-VI, яким порядок проведення державної реєстрації договорів оренди землі був змінений в частині визначення суб'єкта владних повноважень щодо здійснення такої реєстрації. Згідно абзаців першого та третього частини третьої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів. Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації" від 09 грудня 2011 року N 4152-VI вказаний вище строк був продовжений до 01 січня 2013 року. Також цим Законом статті 18 та 20 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч.5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №791 від 20.07.2011 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1021 і від 18 серпня 2010 р. N 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073» було визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 52, ст. 1943).

Виходячи з проведеного аналізу суд приходить до висновку, що Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах (Ідентифікаційний код 26488021), і тим більше його Полтавська регіональна філія та Козельщинський виїсний офіс, не є суб'єктом владних повноважень і законом не наділялося повноваженнями здійснювати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

Надання послуг з обслуговування та ведення земельного кадастру не є тотожними здійсненню функцій суб'єкта владних повноважень щодо державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Із наданих сторонами документів, пояснень та представлених доказів суд робить висновок про відсутність факту здійснення державної реєстрації договору оренди виконавчим органом сільської ради, на території якої розміщена земельна ділянка, що належить на праві власності позивачеві. Визнання сторонами факту укладення договору оренди не звільняє їх від доведення на підставі належних та допустимих доказів, оскільки відповідно до абзацу другого статті 215 ЦК України увпадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Вимоги про визнання нікчемного правочину дійсним не заявлялися.

За таких обставин суд приходить до переконання, що в силу приписів частини другої статті 215 ЦК України підписаний 02 червня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Агротехнологія" договір оренди земельної ділянки є нікчемним правочином, так як згідно ст.18 Закону України «Про оренду землі» такий договір набирає чинності і є дійсним лише після його державної реєстрації, факт проведення якої залишився недоведеним.

Суд приходить до висновку, що Договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області загальною площею 5,23 га (кадастровий номер 5322082000:00:001:0152), підписаний 02 червня 2006 року ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія", є нікчемним правочином, недійсність якого встановлена законом, а тому виключається можливість вирішення судом питання про визнання недійсним такого договору за підставами, викладеними у позовній заяві.

У зв'язку з відмовою судом у задоволенні позову ОСОБА_1 суд відносить судові витрати на рахунок сторони, яка їх понесла, як такі, що не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 174, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (нкпп - НОМЕР_1), в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним повністю у зв'язку з встановленням судом нікчемності правочину - Договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області загальною площею 5,23 га (кадастровий номер 5322082000:00:001:0152), підписаним 02 червня 2006 року ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія", недійсність якого встановлена законом.

Судові витрати по справі віднести на рахунок сторони, яка їх понесла, як такі, що не підлягають відшкодуванню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Козельщинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З повним текстом рішення можливо ознайомитися 10 вересня 2013 року.

Суддя Козельщинського районного суду Ю.О. Бойко