Рішення

від 14.10.2013 по справі 533/719/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/719/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3553/2013

Головуючий у 1-й інстанції Бойко Ю.О.

Доповідач Акопян В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Акопян В.І.

суддів: Гальонкіна С.А.,Петренко В.М.

при секретарі: Фадєйкіній Н.Б..

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агротехнологія», в якому просив визнати недійним договір оренди земельної ділянки, укладений 02.06.2006 року між ОСОБА_2, спадкоємцем якого він є за заповітом, та ТОВ «Агротехнологія».

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 043898, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 5,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавської області 02.06.2006 року між ним ТОВ «Агротехнологія» укладено терміном на десять років строком до 2 червня 2016 року договір оренди земельної ділянки площею 5,23 га., який 29 жовтня 2007 року зареєстрований у Козельщинському відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України".

Після смерті ОСОБА_2 він згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.03.2013 року став власником земельної ділянки.

ОСОБА_1 вказував, що в договорі відсутні істотні умови договору, які, відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" є обов"язковими, зокрема,відсутня нормативна грошова оцінка земельної ділянки, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена лише 29.10.2007 року, а використання земельної ділянки почалося в 2006 році, тоді був і складений акт прийому - передачі її в оренду, на думку позивача підпис орендодавця викликає сумнів, до договору оренди не додано план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки, проект відведення земельної ділянки.

З цих підстав просив суд визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2013 року в позові ОСОБА_1 відмовлено повністю у зв'язку зі встановленням судом нікчемності цього правочину, недійсність якого встановлена законом.

З рішенням суду не погодився відповідач ТОВ «Агротехнологія» посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, просило рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2013 року скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача з наступних підстав.

Виходячи з положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується наявними у справі доказами, що 02.06.2006 року між ОСОБА_2 року та ТОВ «Агротехнологія», укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,23 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради.

Того ж дня, 02.06.2006 року, згідно акту прийому-передачі об'єкт оренди, земельну ділянку за вказаним договором ОСОБА_2 передав ТОВ «Агротехнологія»

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходячи з положень ст. 215 ЦК України та ст.18 Закону України "Про оренду землі" , згідно яких договір набирає чинності і є дійсним лише після його державної реєстрації, дійшов висновку про те, що оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки є нікчемним правочином, оскільки не доведено факту державної реєстрації вказаного договору, а тому, за висновком суду, виключається можливість вирішення питання про визнання недійсним такого договору за підставами, викладеними у позовній заяві.

При цьому суд виходив з того, що Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах та його Козельщинське районне відділення не є суб"єктом владних повноважень і за законом не наділялося повноваженнями здійснювати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок. За висновком суду, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки повинна була здійснюватись виконавчим органом сільської ради, на території якої знаходиться земельна ділянка.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки без номера був укладений 02.06.2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротехнологія».

На момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962, яким на той час регулювався порядок проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок до прийняття 07 грудня 2011 року Закону України "Про державний земельний кадастр".

Даним Порядком було внесено зміни до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04 травня 1999 року № 43 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 04 червня 1999 року за №354/3647, зокрема п. 3.3 викладено в наступній редакції: "3.2. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України".

Окрім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" адміністратором бази даних державного реєстру земель є державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", яке до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та прав на них.

Таким чином, повноваження щодо реєстрації прав на земельні ділянки /в тому числі на умовах оренди/ на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки були покладені саме на Центр Державного земельного кадастру і здійснювалися його регіональними філіями.

За наведених обставин, помилковим є висновок місцевого суду щодо відсутності відомостей про державну реєстрацію оспорюваного договору оренди земельної ділянки та щодо нікчемності цього правочину.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою згідно частини другої ст. 15 названого Закону для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Позивач посилається на відсутність в оспорюваному договорі оренди землі істотної умови, а саме: нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої умови не передбачено.

До договору оренди додано акт приймання - передачі земельної ділянки від 2 червня 2006 року, збірний кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_2 акт визначення, встановлення та погодження меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) переданих ТОВ «Агротехнологія» на території Михайлівської сільської ради від 28.09.2007 року.

Позивач при розгляді справи відмовився від проведення почеркознавчої експертизи, так як відсутні зразки підпису ОСОБА_2, тому колегія не приймає до уваги посилання, що спадкодавець не підписував договору, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що позивач не надав належних доказів того, що при укладенні договору оренди відповідач порушив вимоги закону про форму і зміст договору оренди земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що спадкодавець ОСОБА_2 погодився зі змістом і умовами договору оренди, підписав його без застережень. До своєї смерті ОСОБА_2 умови договору не оспорював, не звертався до відповідача з заявами про розірвання договору, його зміну чи визнання договору недійсним. Спадкоємець успадкував договір на тих умовах, на які погодився спадкодавець.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову .

Колегія суддів, керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» - задовольнити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2013 року - скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротехнологія», площею 5,23 га, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Акопян В.І.

судді: Гальонкін С.А.

Петренко В.М.